Рішення № 85980914, 22.11.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/14922/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Лемак О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сухан Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ужгородської міської ради про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області.

24 січня 2017 року приватним нотаріусом Ужгородського міського територіального округу, ними, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було складено заповіт на її користь.

Після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме на частину двокімнатної квартири загальною площею 53.5 кв.м, житловою площею 28.9 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказує, що вказана квартира належала ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на праві приватної спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.11.2016 року, видане виконавчим комітетом Ужгородської міської ради на підставі рішення виконкому Ужгородської міської ради від 23.11.2016 р. за № 399.

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , видане Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області.

Стверджує, що вона є єдиним спадкоємцем за заповітом, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копіями заповітів.

Пояснює, що в січні 2018 року вона звернулася із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Ужгородського міського територіального округу Куровської Н.Ю., однак, постановою від 09.02.2018 року нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що не виділена (визначена) частка спадкодавців у спільному майні.

З огляду на зазначене, стверджує, що вона має право успадкувати та оформити нерухоме майно, що належало за життя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , однак через відмову нотаріуса можливості здійснити це в позасудовому порядку.

З огляду на те, що інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не має, а спірна квартира знаходиться на території м. Ужгорода, належним відповідачем по даній справі є Ужгородська міська рада.

Враховуючи вищевикладене, просить суд:

1. Визначити, що частка померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на квартиру загальною площею 53.5 кв.м, житловою площею 28.9 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 становила по 1/3 її частин.

2. Визнати за нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , право власності на 2/3 частки квартири загальною площею 53.5 кв.м, житловою площею 28,9 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.01.2019 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

02.04.2019 року позивач - ОСОБА_1 подала через канцелярію суду заяву про зменшення позовних вимог, а саме просила суд лише визначити частки померлих у праві спільної сумісної власності.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.11.2019 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за уточненою позовною заявою до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилася, однак, 01.11.2019 року подала через канцелярію суду заяву про розгляд справи без її участі. В заяві зазначила, що позовні вимоги підтримує в частині визначення часток.

Відповідач в судове засідання не з`явився, однак, представник Ужгородської міської ради – Зеленяк С. подав 10.06.2019 року через канцелярію суду заяву про розгляд справи без їхньої участі за наявними матеріалами справи.

Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників справи під час судового засідання, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 14.08.2017 року Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області.

Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 23.08.2017 року Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 січня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було складено заповіти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які зареєстровані в реєстрі за № 27 та № 26 та посвідчені приватним нотаріусом Ужгородського міського територіального округу Куровською Н.Ю.

Як вбачається зі змісту заповітів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заповіли ОСОБА_1 все своє майно.

Судом встановлено, що вказана квартира належала ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві приватної спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.11.2016 року, виданого виконавчим комітетом Ужгородської міської ради на підставі рішення виконкому Ужгородської міської ради від 23.11.2016 р. за № 399.

Із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 13.12.2017 року Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Як вбачається із копії заповітів, позивач - ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копіями заповітів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Ужгородського міського територіального округу Куровської Н.Ю., однак, постановою від 09.02.2018 року нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на двокімнатну квартиру, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що не виділена (визначена) частка спадкодавців у спільному майні.

Згідно із частиною 1 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частина 4 статті 41 Конституції України).

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Зі змісту ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

Згідно з ч.1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

У частинах 1, 2 ст.369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Частинами 1, 2 ст.370 ЦК України визначено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно з роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вбачається, що при відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Судом встановлено, що частки в квартирі, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , набутої на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.11.2016 року, виданого виконавчим комітетом Ужгородської міської ради на підставі рішення виконкому Ужгородської міської ради від 23.11.2016 р. за № 399, учасниками спільної сумісної власності не визначено.

Оскільки спірна квартира передана у спільну сумісну власність трьом співвласникам без визначення їх часток у праві власності, виходячи з рівності часток співвласників, слід дійти висновку, що частка кожного співвласника в даній квартирі становить 1/3.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд вважає, що належить визначити розмір частки померлої ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у спільній власності на квартиру, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , по 1/3 частці на кожного, задовольнивши уточнені позовні вимоги.

Керуючись ст. ст.4, 10, 12, 18, 19, 42, 81, 82, 141, 142, 206, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 317, 319, 355, 357, 358, 368, 369, 370 ЦК України, суд –

УХВАЛИВ:

Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності - задовольнити повністю.

Визначити, що частка померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на квартиру загальною площею 53.5 кв.м, житловою площею 28.9 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 становила по 1/3 її частин.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Ужгородська міська рада, яка знаходиться за адресою: пл. Поштова, 3, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 33868924.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту рішення – 22 листопада 2019 року.

ОСОБА_6 О.В. Лемак