Рішення № 85980860, 21.11.2019, Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/1601/19

Провадження № 2/306/639/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2019 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Вінер Е.А.

за участю секретаря

судового засідання Фалес Л.І.

адвоката позивача Волосенко В.І.

відповідача ОСОБА_1

адвоката відповідача Гуштан Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сваляві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 (мешканки АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) про визнання інформації, яка розповсюджена відповідачем та викладена в зверненні до Керецьківської сільської ради та позові до суду від 15.03.2019 року у справі № 306/339/19 такими, що є недостовірними, неправдивими, які не відповідають дійсності та порушують честь і гідність та шкодять діловій репутації та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання інформації, яка розповсюджена відповідачем та викладена в зверненні до Керецьківської сільської ради та позові до суду від 15.03.2019 року у справі № 306/339/19 такими, що є недостовірними, неправдивими, які не відповідають дійсності та порушують честь і гідність та шкодять діловій репутації та стягнення моральної шкоди. Позов мотивує тим, що вона ветеран праці, матір двох дітей є шанованою та знаною жінкою не лише в с. Керецьки Свалявського району, де понад тридцять років пропрацювала у дошкільному закладі освіти вихователем, а і у Свалявському районі Закарпатської області. Учні позивача досягли значних успіхів у сільському господарстві, промисловості, торгівлі, на різних відповідальних посадах по усій Україні та за кордоном. Вона займається громадською діяльністю. Неодноразово входила до складу дільничих комісій на виборах. Є публічною особою місцевого рівня. 08 липня 1978 року вийшла заміж за ОСОБА_3 та з 19 березня 1980 року проживає в АДРЕСА_1 . Дані факти особистого та громадського життя відомі відповідачу ОСОБА_1 , оскільки впродовж останніх сорока років проживає в сусідньому будинку АДРЕСА_2 . З осені 2018 року відповідач почала розпускати про позивача образливі та недостовірні відомості, звинувачуючи у начебто незаконних діях по відношенню до неї, посяганнні на приватне життя та побут. Відповідач ввела в оману відповідальну посадову особу місцевого органу самоврядування і підбурювала притягнути позивача до адміністратвиної відповідальності за протиправні дії. В березні 2019 року відповідач подала на ОСОБА_2 позов до суду, що для позивача, як законослухняної громадянки, яка за все своє життя не порушувала закон- виклики до суду перетворилося у справжні душевні страждання. Позивач втратила звичайний для себе спосіб життя, з отриманням кожної повістки нервувала, в неї пропав апетит та нормальний сон, розпочалися головні болі, застрибав тиск. Через нервові навантаження декілька разів зверталася за медичною допомогою та проходила амбулаторне лікування. Позивач вважає, що вона нічого поганого не робила, нікому не перешкоджала. Проте відповідач наполягала на визнання позивача винною в самоуправних діях по відношенню до неї. 03 червня 2019 року рішенням Свалявського районного суду було визнано претензії ОСОБА_1 до позивача безпідставними та відмовлено у позові. Відповідач ігноруючи передбачену законом презумпцію невинуватості, не дочекавшись поки рішення суду набере законної сили, керуючись вигаданими нею фактами поширила неправдиву інформацію в органах місцевого самоврядування, а відтак серед широкого кола мешканців с.Керецьки Свалявського району що позивач без згоди та відома встановила відеоспостереження та направила на дворогосподарство ОСОБА_1 , що незаконно фіксує особисте життя і не виконує вимоги Керецьківської сільської ради. Відповідач постійно жалілася сусідам, знайомим, розраховуючи на те, що вони передадуть цю неправдиву інформацію позивачу. Системні дії відповідача є наклепом та принижують та ганьблять честь і гідність позивача. Такими діями відповідач безпідставно охарактеризувала позивача як особу яка порушує закон та не має моральних принципів і цінностей. Внаслідок умисного неправомірного умисного поширення недостовірної та негативної інформації позивач знаходиться в постійному стані напруженості та стресу. Поширення недостовірної інформації призвело до постійної негативної та емоційної душевної нестабільності, в зв”язку з розповсюдженням недостовірної інформації серед широкого кола осіб, до позивача виникло упереджене ставлення та вона змушена займатись відновленням своєї ділової репутації. Вона витрачає час і зусилля, щоб довести абсурдність звинуваченнь в її бік. В зв”язку з вищевикладеним просить визнати інформацію, яка розповсюджена ОСОБА_1 та викладена в зверненні до Керецьківської сільської ради та позові до суду від 15.03.2019 року у справі № 306/339/19 такими, що є недостовірними, неправдивими,які не відповідають дійсності та порушують честь і гідність та шкодять діловій репутації та стягнути моральну шкоду в розмірі 82540,00 гривень та витрати на юридичну допомогу в розмірі 10000,00 гривень.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 серпня 2019 року справу №306/1601/19, провадження 2/306/639/19 передано судді Вінер Е.А. (а.с. 17).

13 серпня 2019 року ухвалою судді Свалявського районного суду Закарпатської області позовом Грабар Ганни Михайлівни до ОСОБА_1 про визнання інформації, яка розповсюджена відповідачем та викладена в зверненні до Керецьківської сільської ради та позові до суду від 15.03.2019 року у справі № 306/339/19 такими, що є недостовірними, неправдивими,які не відповідають дійсності та порушують честь і гідність та шкодять діловій репутації та стягнення моральної шкоди залишено без руху.

20 вересня 2019 року ухвалою судді Свалявського районного суду Закарпатської області відкрито провадження по справі (а.с.30).

Відповідачем ОСОБА_1 надано відзив на позов в якому зазначає, що позивачем не доведено, що має місце факт пощирення інформації , яку вона вважає недостовірною. Відомості ,які позивач вважає недостовірними , містяться виключно в матеріалах судової справи №306/339/19, подані виключно до суду та отримані позивачем саме в межах вказаної судової справи. Ніякого публічного оголошення відповідної інформації не було, оскільки така інформації стала відома лише уповноваженому органу. Зазначає, що повідомлення (надання) суду інформації не може вважатись поширенням недостовірної інформації та не може тягти за собою обов”язок її спростування в порядку статті 277 ЦК України. Інформація, що міститься в заяві, наданій у зв”язку з розглядом конкретної справи, не може бути визнана недостовірною шляхом подання окремого позову. При цьому, зі змісту позову вбачається, що документ з “недостовірною інформацією” розцінюється позивачем саме як письмовий доказ у іншій справі. Вважає, що висловлювання в заявах не підлягають спростуванню, а отже і задоволення заявлених позовних вимог, оскільки чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки вираження суб”єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності. Крім того, висловлення не містять в собі брутальних, принизливих чи непристойних виразів, а лише є оцінкою дій позивача Просить відмовити повністю в задоволенні позовних вимог (а.с.36-38).

В судовому засіданні адвокат позивача заявлені позовні вимоги підтримав в поному обсязі та просить їх задовольнити.

Адвокат відповідача та відповідач позовні вимоги не визнали, заперечили проти їх задоволення. Просять відмовити в задоволенні позову як безпідставному.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до вимог ст.ст. 12,13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст.ст.15-16 ЦК України, кожна особа має правона захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 297 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

А відповідно до частини першої ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно положень ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Разом із тим, Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Як було встановлено в судовому засіданні та стверджено адвокатом позивача відповідачем розповсюджено та викладено в зверненні до Керецьківської сільської ради та позові до суду від 15.03.2019 року у справі № 306/339/19 інформацію яка є недостовірною, неправдивою, не відповідає дійсності та порушує честь і гідність та шкодить діловій репутації ОСОБА_2 .

03 липня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов”язання вчинити певні дії (справа №306/339/19) винесено ухвалу про залишення позову без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст.257 ЦПК України (а.с.15).

Як передбачено п. 15 Постанови Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1 при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

В свою чергу пунктом 17 вищенаведеної Постанови Пленуму ВСУ передбачено, що у

у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження. У такому ж порядку не можуть розглядатися наукові спори, тобто вимоги про спростування інформації наукового характеру.

На підставі наведено, позов не підлягає до задоволення, оскільки в даному випадку мала місце реалізація відповідачкою ОСОБА_1 свого конституційного права на захист судом своїх прав та свобод.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 82540,00 гривень, то суд приходить до наступного висновку.

При з`ясуванні фактів, з якими закон пов`язує відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ст.1167 ЦК України, яка визначає підстави покладання обов`язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.

Стаття 23 ЦК України передбачає підстави моральної шкоди. Моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болі і стражданнях, що особа зазнала в зв`язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв`язку з знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честіта гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» 27.02.2009 року № 1, встановлено, що якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.

Згідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)” № 4 від 31 березня 1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 4 вказаної постанови пленуму ВСУ у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)” №4 від 31 березня 1995 року встановлено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У відповідності до п. 9 вказаної постанови Пленуму розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. В абзаці 4 п. 11 Постанови встановлено, що критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та судження, критичні рецензії творів не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відшкодування моральної шкоди може відбуватися лише у випадку, якщо при цьому допускаються образа чи порушення інших захищених законом прав особи (розголошення без її згоди конфіденційної інформації, втручання в приватне життя тощо).

Стосовно ступеня вини розповсюджувача недостовірної інформації, ВСУ зазначає, що з`ясуванню підлягають наявність злого умислу, а також наслідки використання потерпілим можливостей позасудового (досудового) спростування неправдивих відомостей, відстоювання його честі й гідності та врегулювання конфлікту в цілому.

Оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від позовних вимог про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, а тому вони задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача витрат в сумі 10000,00 грн. то витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.137 ч.1 ЦПК України).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 13, 76-80, 81, 83, 95, 137, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 15,16, 23, 277, 297,1167 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 (мешканки АДРЕСА_1 ) про визнання інформації, яка розповсюджена ОСОБА_1 та викладена в зверненні до Керецьківської сільської ради та позові до суду від 15.03.2019 року у справі № 306/339/19 такими, що є недостовірними, неправдивими, які не відповідають дійсності та порушують честь і гідність ОСОБА_2 та шкодять діловій репутації, стягненні з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 82540,00 гривень моральної шкоди, витрат на юридичну допомогу в розмірі 10000,00 гривень відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Свалявський районний суд Закарпатської області.

Повний текст рішення складено 29 листопада 2019 року.

СУДДЯ СВАЛЯВСЬКОГО

РАЙОННОГО СУДУ Е.А. Вінер