Рішення № 85980472, 26.11.2019, Селидівський міський суд Донецької області

Справа №242/3123/17

Провадження №2/242/358/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Капітонова В. І., секретар судового засідання Нарижна О. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Селидове в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про визнання договору іпотеки припиненим, -

За участю представника позивача Казанак М.В., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 01 серпня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», яке перейменовано в АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 85-ТТ26(МГ), відповідно до якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредитні кошти в розмірі 450 000,00 грн. із кінцевим терміном повернення 31 липня 2017 року, процентна ставка складає 17 % річних, а Позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит в порядку та на умовах, зазначених у договорі. 08 лютого 2011 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання споживчого кредиту 85-ТТ№26 ( МГ) від 01 серпня 2006 року, в якій сторони погодились для ідентифікації Кредитного договору використовувати як номер договору, зазначений при його укладенні, а саме 85-ТТ№26(МГ), так і реєстраційний номер в обліку системи Банку, а саме № НОМЕР_1 .

Також 01 серпня 2006 року між АКІБ « УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 86-ТТ№26(МГ), відповідно до якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредитні кошти в сумі 300 000,00 грн. із кінцевим терміном повернення 31 липня 2017 року, процентна ставка складає 19 % річних, а Позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати і повернути Банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит в порядку та на умовах, визначених в Договорі. 08 лютого 2011 року між АТ « УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору споживчого кредиту № 86-ТТ№26 ( МГ) від 01 серпня 2006 року, в якій сторони погодилися для ідентифікації Кредитного договору використовувати номер договору, зазначений при його укладенні, а саме 86-ТТ№26 ( МГ), так і реєстраційний номер Договору в системі обліку Банку, а саме НОМЕР_2 .

З метою виконання зобов`язань Позичальника за кредитними договорами Банком укладено Договір іпотеки від 01 серпня 2006 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за умовами якого Іпотекодавці передали в іпотеку наступне нерухоме майно: двоповерхова будівля їдальні з цегли загальною площею 852 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Заставна вартість Предмету іпотеки за згодою сторін становить 2 147 876,25 грн.

08 серпня 2007 року і 24 травня 2011 року між АКІБ «УкрСиббанк», ОСОБА_1 і ОСОБА_3 укладено Договір про внесення змін до Договору іпотеки , посвідченого Ясинуватською державною нотаріальною конторою 01.08.2006 року за реєстровим №3031, де внесено зміни до Договору іпотеки.

21 лютого 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено Договір дарування 1/2 частини будівлі торговельного комплексу загальною площею 1 429,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Дарунок оцінений в сумі 616 242,00 грн. 24 травня 2011 року між АТ « УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 2 про внесення змін до договору іпотеки від 01 серпня 2006 року.

Згідно п. 1 Договору №2 Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю будівлю торговельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Сторони домовилися, що ринкова вартість Предмету іпотеки становить 3 059 037,50 грн.

Пунктом 1.3 Договору № 2 передбачено, що Іпотекою за цим Договором забезпечується виконання основного зобов`язання за Кредитним договором, а також відшкодування витрат Іпотекодержателя, пов`язаних з пред`явленням вимоги за Основним зобов`язанням та зверненням стягнення на Предмет іпотеки, витрат на утримання та збереження Предмету іпотеки, витрат на страхування Предмету іпотеки та інших збитків , що можуть бути завдані Іпотекодавцем порушенням Основного зобов`язання або інших умов даного Договору.

Банк виконав свої зобов`язання за Кредитними договорами № 85-ТТ26(МГ) і № 86-ТТ№26(МГ), проте всупереч умов кредитного договору ОСОБА_3 не здійснив своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого станом на 17 січня 2017 року утворилася заборгованість в сумі 473 827,74 грн., з яких:

-52 243,00- заборгованість по тілу кредиту за Кредитним договором № 86-ТТ№26(МГ);

-40 914,00 грн. - заборгованість за відсотками за Кредитним договором № 86-ТТ№26(МГ);

-7 741,00 грн. - три проценти річних від простроченої суми боргу за Кредитним договором № 86-ТТ№26 ( МГ);

-88 670,02 грн. - збитки від інфляції за період з 12 квітня 2014 року по 17 січня 2017 року за Кредитним договором № 86-ТТ№26 ( МГ);

-78 310,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором № 85-ТТ№26 ( МГ);

-61 380,00 грн. - заборгованість по відсоткам за Кредитним договором № 85-ТТ №26 ( МГ);

-11 608,00 грн. - три проценти річних від простроченої суми за Кредитним договором № 85-ТТ№26 (МГ);

-132 961,72 грн. - збитки від інфляції за період з 12 квітня 2014 по 17 січня 2017 року за Кредитним договором № 85-ТТ№26 ( МГ).

Згідно з умовами Розділу 4 Договору № 2 про внесення змін до Договору іпотеки, Іпотекодержатель має право звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання , що забезпечено іпотекою за цим Договором. Пунктом 5.2 визначено спосіб звернення стягнення на Предмет іпотеки шляхом отримання Іпотекодержателем права продати Предмет іпотеки будь-якій особі.

21 вересня 2015 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК « Довіра та гарантія» було укладено Договір факторингу № 27, відповідно до якого право грошової вимоги за Договорами про надання споживчих кредитів № 10208562000 від 01 серпня 2006 року та № 10208537000 від 01 серпня 2006 року, укладених між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості за Кредитними договорами № 85-ТТ№26(МГ) та №86-ТТ№26(МГ) від 01 серпня 2006 року між АТ « УкрСиббанк» та ОСОБА_3 , звернути стягнення на предмет іпотеки - будівлю торгівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності від 06.06.2008 року, зареєстрованого в Реєстрі за №1520003 та на підставі Договору дарування однієї другої частини будівлі торгівельного комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Авдіївського міського нотаріального округу Донецької області за №251, записаного в реєстрову книгу за №285, шляхом надання ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві, за ціною 3 059 037,50 грн., а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи проти задоволення первісних позовних вимог, звернувся із зустрічним позовом про визнання договору іпотеки припиненим, в якому зазначив, що відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» можливість звернути стягнення на предмет іпотеки виникає у іпотекодержателя лише після порушення боржником основного зобов`язання, посилався на сплив шестимісячного терміну передбаченого ст. 559 ЦК України. Також зазначав, що боржник ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 повідомив банк про смерть ОСОБА_3 .. У зв`язку із смертю позичальника зобов`язання щодо повернення кредиту входять до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентують ст.ст. 1281 і 1282 ЦК України. Тобто ст. 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовують і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою. Вважає, що відсутність в первинній позовній заяві будь - яких посилань на зміну боржника в ОСОБА_3 на його спадкоємців можна дійти висновку, що банк як кредитор до спадкоємців в рамках обговорюваних кредитних договорів вимоги не заявляв, що в свою чергу свідчить про припинення основного зобов`язання (договорів про надання споживчого кредиту від 01.08.2006 №85-ТТ№26(МГ), реєстровий номер в обліку системи Банку № НОМЕР_1 та від 01.08.2006 №86-ТТ№26 (МГ), реєстровий номер в обліку системи Банку № НОМЕР_2 ) та як наслідок припинення і Договору іпотеки в забезпечення виконання зобов`язань третьої особи від 01.08.2006 №3031 з відповідною додатковою угодою. Просив визнати договір укладений між АКІБ «УкрСиббанк», яке перейменовано в АТ «УкрСиббанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . , посвідчений державним нотаріусом Ясинуватської державної нотаріальної контори 01.08.2006, зареєстрований в реєстрі 3031 разом із невід`ємною частиною Договором №2 про внесення змін до договору іпотеки.

Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні зустрічного позову. Раніше надав відповідь на відзив відповідача за первісним позовом, де зазначав, що відповідно до ст.. 546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (ст.ст. 553-559 ЦК України), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем , оскільки він відповідає перед заставо / іпотеко держателем за виконання боржником основного зобов`язання винятково в межах вар соті предмета застави/іпотеки. Крім того, надав відзив на зустрічну позовну заяву, де заперечував проти вимог зустрічного позову, просив відмовити у їх задоволенні. Зазначав, що ст. 17 Закону України «Про іпотеку» визначено перелік підстав для припинення іпотечного договору та в ній відсутня будь - яка інформація щодо припинення іпотеки відповідно до ст. 559 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» не визнали в повному обсязі. Зустрічну позовну заяву підтримали, просили задовольнити. У відповіді на позовну заяву ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» ОСОБА_1 зазначав, що відповідно до Договору факторингу №27 від 21.09.2015 року, зокрема п. 4.1, право вимагати від боржників виконання всіх зобов`язань в межах відступлених прав вимог у фактора настає після виконання зобов`язань передбачених п.3.1.1, та позивачем за первісним позовом не надано належних доказів, що право вимоги перейшло до позивача, оскільки відсутній документ підтверджуючий сплату за договором факторингу. Також посилався на ст.ст. 2,9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», згідно з якими забороняється нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають у населених пунктах, визначених Кабінетом Міністрів України, де проводилася антитерористична операція, та згідно із якою протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України «Про іпотеку». Вважає, що позивачем за первісним позовом пропущено строк пред`явлення вимоги щодо виконання зобов`язання, передбачений ст. 559 ЦК України. Крім іншого посилався на те, що оскільки в позовній заяві відсутні посилання на зміну боржника ОСОБА_3 на його спадкоємців, банк як кредитор до спадкоємців в рамках обговорюваних кредитних договорів вимоги не заявляв, що в свою чергу свідчить про припинення основного зобов`язання за договорами про надання споживчого кредиту від 01.08.2006 №85-ТТ№26 (МГ), реєстровий номер в обліку системи банку № НОМЕР_1 , та від 01.08.2006 №86-ТТ№26 (МГ), реєстровий номер в обліку системи банку № НОМЕР_2 , у зв`язку із смертю боржника та як наслідок припинення і Договору іпотеки в забезпечення виконання зобов`язань третьої особи від 01.08.2006 №3031 з відповідними додатками.

Заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 19.12.2017 позов ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 26.12.2018 року заочне рішення суду скасовано, по справі призначено підготовче засідання.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 11.02.2019 року зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки припиненим прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 24.06.2019 року витребувано у Авдіївської державної нотаріальної контори копію спадкової справи ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 18.09.2019 року закрито підготовче засідання по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, законодавство, що регулює дані правовідносини, приходить до переконання, що позовна заява за первісним позовом задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із приписами статей 12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що 01 серпня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», який перейменовано в АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 85-ТТ26( МГ), відповідно до якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредитні кошти в розмірі 450 000,00 грн. а Позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит в порядку та на умовах, зазначених у договорі. 08 лютого 2011 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання споживчого кредиту 85-ТТ№26 ( МГ) від 01 серпня 2006 року, в якій сторони погодились для ідентифікації Кредитного договору використовувати як номер договору, зазначений при його укладенні, а саме 85-ТТ№26(МГ), так і реєстраційний номер в обліку системи Банку, а саме № НОМЕР_1 .

Також 01 серпня 2006 року між АКІБ « УкрСиббанк», який перейменовано в АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 86-ТТ№26(МГ), відповідно до якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредитні кошти в сумі 300 000,00 грн., а Позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати і повернути Банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит в порядку та на умовах, визначених в Договорі. 08 лютого 2011 року між АТ « УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору споживчого кредиту № 86-ТТ№26 ( МГ) від 01 серпня 2006 року, в якій сторони погодилися для ідентифікації Кредитного договору використовувати номер договору, зазначений при його укладенні, а саме 86-ТТ№26 ( МГ), так і реєстраційний номер Договору в системі обліку Банку, а саме НОМЕР_2 .

З метою виконання зобов`язань Позичальника за кредитними договорами Банком укладено Договір іпотеки від 01 серпня 2006 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за умовами якого Іпотекодавці передали в іпотеку наступне нерухоме майно: двоповерхова будівля їдальні з цегли загальною площею 852 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Заставна вартість Предмету іпотеки за згодою сторін становить 2 147 876,25 грн.

За користування кредитними коштами за Кредитним договором № 1 Позичальник зобов`язався сплатити проценти у розмірі 17,0 % річних. За користування кредитними коштами за Кредитним договором № 2 Позичальник зобов`язався сплатити проценти в розмірі 19,0% річних.

21 лютого 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено Договір дарування 1/2 частини будівлі торговельного комплексу загальною площею 1 429,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Дарунок оцінений в сумі 616 242,00 грн. 24 травня 2011 року між АТ « УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 2 про внесення змін до договору іпотеки від 01 серпня 2006 року

Згідно п. 1 Договору №2 Іпотекодавець, ОСОБА_1 , передає в іпотеку Іпотекодержателю, ПАТ «УкрСиббанк», будівлю торговельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Сторони домовилися, що ринкова вартість Предмету іпотеки становить 3 059 037,50 грн.

Відповідно до вказаного договору майно належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності б/н від 06 червня 2008 року, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на об`єкти нерухомого майна за реєстраційним номером 15240003 та записаного в реєстраційну книгу 2б за № 285, та на підставі Договору дарування 1/2 частини будівлі торгівельного комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Авдіївського міського нотаріального округу Донецької області за номером 251 від 21 лютого 2011 року, зареєстрованого Реєстрі прав власності на об`єкти нерухомого майна за реєстраційним номером 15240003 та записаного в реєстраційну книгу 2б за № 285.

Дані обставини учасники справи не оспорюють, а тому вказані обставини відповідно до ст. 82 ЦК України доказуванню не підлягає.

21 вересня 2015 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено договір факторингу № 27.

29 вересня 2015 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та АТ «УкрСиббанк» укладено Договір про відступлення права вимоги № 2 за Договорами іпотеки до Договору факторингу № 27 від 21 вересня 2015 року.

Згідно з реєстром боржників право грошової вимоги за Договорами про надання споживчих кредитів № 10208562000 від 01 серпня 2006 року та № 10208537000 від 01 серпня 2006 року , укладених між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 , Іпотекодавцем за якими є ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Відповідно до даних Реєстру боржників до Договору факторингу № 27 від 21 вересня 2015 року, заборгованість ОСОБА_3 за кредитними договорами станом на 17 січня 2017 року утворилася заборгованість в сумі 473,827,74 грн., з яких: 52 243,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту за Кредитним договором № 86-ТТ№26(МГ); 40 914,00 грн. - заборгованість за відсотками за Кредитним договором № 86-ТТ№26(МГ); 7 741,00 грн. - три проценти річних від простроченої суми боргу за Кредитним договором № 26-ТТ№26 ( МГ); 88 670,02 грн. - збитки від інфляції за період з 12 квітня 2014 року по 17 січня 2017 року за Кредитним договором № 86-ТТ№26 ( МГ); 78 310,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором № 85-ТТ№26 ( МГ); 61 380,00 грн. - заборгованість по відсоткам за Кредитним договором № 85-ТТ №26 ( МГ); 11 608,00 грн. - три проценти річних від простроченої суми за Кредитним договором № 85-ТТ№26 (МГ); 132 961,72 грн. - збитки від інфляції за період з 12 квітня 2014 по 17 січня 2017 року за Кредитним договором № 85-ТТ№26 ( МГ).

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання позичальником своїх кредитних зобов`язань, між позивачем і ОСОБА_1 , з урахуванням Договору № 2 від 24.05.2011 року, яким внесено зміни, укладено Договір іпотеки від 01 серпня 2006 року за умовами якого Іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно: двоповерхову будівлю їдальні з цегли загальною площею 852 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Ринкова вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 3 059 037,50 грн.

Пунктом 4.1.1 Розділу 4 Договору іпотеки від 01 серпня 2006 року, з урахуванням Договору №2 про внесення змін, передбачено, що у разі не виконання або неналежного виконання Іпотекодавцем основного зобов`язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з п. 4.2 Договору іпотеки звернення стягнення здійснюється на підставі: 1) рішення суду; 2) виконавчого напису нотаріуса; 3) позасудового врегулювання у відповідності до умов цього Договору та вимог законодавства України; 4) з інших , передбачених законодавством України, підстав.

Розділом 5 Договору іпотеки від 01 серпня 2006 року, з урахуванням Договору №2 про внесення змін, визначено застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Так, п. 5.1 Розділу 5 Договору передбачає, що сторони домовились, що звернення стягнення на предмет іпотеки можу відбуватися шляхом позасудового врегулювання, на підставі та відповідно до застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя , що містяться у Розділі 5 цього Договору.

Під застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя , сторони розуміють ініціювання застосування Іпотекодержателем одного із наступних способів позасудового врегулювання спору (п. 5.2): 1) передача Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому законодавством України; 2) право Іпотекодержателя від свого імені продати Предмет іпотеки будь - якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до п. 5.5 Розділу 5 Договору іпотеки звернення стягнення на Предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання спору можу бути застосовано Іпотекодержателем в будь-якій момент звернення стягнення на Предмет іпотеки, але не пізніше набрання законної сили рішення суду про звернення стягнення на Предмет іпотеки.

При вирішенні даної справи суд враховує роз`яснення викладені у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (Провадження № 14-112цс19), та вважає за необхідне застосувати правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у даних правовідносинах, оскільки вони є аналогічним.

Так, у постанові Верховного Суду зазначено, що спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.

Способи захисту цивільного права чи інтересу можуть бути судові (стаття 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України) та позасудові (статті 17-19 ЦК України).

Відповідно до статей 12 і 33 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотеко держателя (частина третя статті 33 Закону України «Про іпотеку»).

З огляду на вказане Закон України «Про іпотеку» визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 33 Закону України «Про іпотеку») є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 41-47 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 33 Закону України «Про іпотеку»): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.

Відповідно до статей 12 і 33 Закону України «Про іпотеку» одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Закон України «Про іпотеку» визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону України «Про іпотеку»): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону України «Про іпотеку»); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону України «Про іпотеку»).

Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, є неналежним способом захисту.

Частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку», яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.

За змістом припису частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку» визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону) - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателясторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону) - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону, не передбачили.

Саме такий правовий висновок роз`яснено у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц.

Договором іпотеки від 01 серпня 2006 року, з урахуванням Договору №2 про внесення змін до нього, сторони узгодили позасудовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема надавши даним договором право Іпотекодержателю від свого імені продати будь - якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому законодавством України, про що зазначено у Розділі 5 Договору, та про що свідчать підписи сторін договору.

Крім того, сторони усвідомили та дали свою беззаперечну згоду на застосування одного із позасудових способів врегулювання спору відповідно до застереження (п. 5.3 Розділу 5 Договору).

Оцінивши надані суду докази в їх сукупності, враховуючи роз`яснення викладені у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом задоволенню не підлягають.

Позивач та відповідач за первісним позовом наводили аргументи, які на їх думку є відповідно підставою для задоволення позову і відмову у задоволенні позову.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Питання належного вмотивування судового рішення розглядав Європейський суд з прав людини у справі "Єлісей-Узун і Андоні проти Румунії" (заява №42447/10).

В ході вирішення питання про забезпечення дотримання гарантій ст. 6 Конвенції ЄСПЛ, зокрема, нагадав про власну прецедентну практику щодо принципу змагальності, принципу рівності процесуальних можливостей сторін, а також обставини, за яких оцінка національного суду фактів у конкретній справі може вважатися "довільною".

Раніше ЄСПЛ постановляв, що самі судді повинні дотримуватися принципу змагальності, зокрема, коли вони відхиляють апеляцію або задовільняють позов на підставі питання, порушеного судом за власним бажанням. У зв`язку з цим важливо, щоб ті, хто пред`являв свої претензії до суду, покладалися на належне функціонування системи правосуддя: це забезпечується, серед іншого, впевненістю в тому, що сторона спору буде заслухана щодо всіх обставин справи.

Іншими словами, законним є те, що сторони спору сподіваються, що вони будуть проінформовані про те чи потребує певний документ або довід їх коментаря.

Нарешті, Суд нагадав, що пункт 1 статті 6 зобов`язує суди умотивовувати свої рішення, але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Ступінь застосування цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Більше того, необхідно враховувати, зокрема, різноманітність доводів, з якими сторона у справі може звернутися до суду, та відмінності, що існують у Договірних Державах стосовно встановлених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків та викладення і підготовки судових рішень. Ось чому питання про те, чи виконав суд обов`язок умотивувати своє рішення, як того вимагає стаття 6 Конвенції, можливо вирішити лише з обставин відповідної справи.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісної позовної заяви з підстав обрання позивачем не належного способу захисту, суд з урахуванням правової позиції Європейського Суду, за встановлених у даній справі обставин не оцінює інші аргументи, наведені сторонами, як такі, що не впливають на правильну оцінку спірних взаємовідносин.

Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим, суд враховує наступне.

Судом встановлено, що 01 серпня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», яке перейменовано в АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 85-ТТ26(МГ), відповідно до якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредитні кошти в розмірі 450 000,00 грн. 01 серпня 2006 року між АКІБ « УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 86-ТТ№26(МГ), відповідно до якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредитні кошти в сумі 300 000,00 грн.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх кредитних зобов`язань, між АТ «УкрСиббанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , укладено Договір іпотеки від 01 серпня 2006 року за умовами якого Іпотекодавці передали в іпотеку нерухоме майно: двоповерхова будівля їдальні з цегли загальною площею 852 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з тим, що 21 лютого 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено Договір дарування 1/2 частини будівлі торговельного комплексу загальною площею 1 429,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 24 травня 2011 року було укладено Договір № 2 про внесення змін до договору іпотеки від 01 серпня 2006 року. Ринкова вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 3 059 037,50 грн.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Авдіївського міського управління юстиції у Донецькій області.

З матеріалів спадкової справи №31/02-14 заведеної Авдіївською державною нотаріальною конторою, вбачається, що після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є дочкою померлого.

Також, у матеріалах спадкової справи є вимога ПАТ «УкрСиббанк» від 15.02.2013 року №30-11/708 до спадкоємців на підставі ст.ст. 1281, 1282 ЦК України про сплату кредиту за договором №86-ТТ№26 (МГ) у розмірі 129 455,16 грн. та за договором №85-ТТ№26 (МГ) у розмірі 194 180,32 грн.

В подальшому представник АТ «УкрСиббанк» звертався до нотаріальної контори 15.10.2013 із вимогою №30-11/36283.

ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», право вимоги до якого перейшло за кредитними договорами АТ «УкрСиббанк» на підставі договору факторингу, звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки заборгованість за кредитним договором не була погашена.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 зазначав, що відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» можливість звернути стягнення на предмет іпотеки виникає у Іпотекодержателя лише після порушення боржником основного зобов`язання, посилався на сплив шестимісячного терміну передбаченого ст. 559 ЦК України.

Суд погоджується із позицією відповідача за зустрічним позовом з приводу того, що відповідно до ст. 546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (ст.ст. 553-559 ЦК України), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо / іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки, та що ст. 17 Закону України «Про іпотеку» визначено перелік підстав для припинення іпотечного договору та в ній відсутня посилання щодо припинення іпотеки відповідно до ст. 559 ЦК України, а тому не бере твердження позивача за зустрічним позовом щодо пропуску відповідачем строку, передбаченого ст. 559 ЦК України до уваги.

Також позивач за зустрічним позовом посилався на те, що боржник ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та у зв`язку із смертю позичальника зобов`язання щодо повернення кредиту входять до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентують ст.ст. 1281 і 1282 ЦК України. В обґрунтування зустрічного позову зазначав, що відсутність зміни боржника ОСОБА_3 у зобов`язанні на його спадкоємців є тим, що банк як кредитор до спадкоємців в рамках обговорюваних кредитних договорів вимоги не заявив, що в свою чергу свідчить про припинення основного зобов`язання, а тому і Договору іпотеки, який було укладено з метою виконання зобов`язань.

При вирішенні зустрічного позову суд враховує роз`яснення викладені у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 441/1647/15-ц (провадження № 61-5610 св 18).

Так, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

При цьому за правилами частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

За змістом статей 1218, 1219 ЦК України зобов`язання боржника за кредитним договором не є таким, що нерозривно пов`язано з його особою.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Підстави припинення іпотеки визначено статтею 17 Закону України «Про іпотеку». Зокрема, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Таким чином, відсутні такі підстави для припинення іпотеки, як смерть боржника за кредитним договором, враховуючи те, що спірній правовідносини допускають правонаступництво.

Такий правовий висновок роз`яснено у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 441/1647/15-ц (провадження № 61-5610 св 18).

Судом встановлено, що сторони уклали договір з метою забезпечення виконання позичальником своїх кредитних зобов`язань, а саме Договір іпотеки від 01 серпня 2006 року укладено між ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за умовами якого Іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно: двоповерхову будівлю їдальні з цегли загальною площею 852 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 24 травня 2011 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 2 про внесення змін до договору іпотеки від 01 серпня 2006 року.

Згідно з умовами Розділу 6 Договору іпотеки від 01 серпня 2006 року, з урахуванням Договору №2 про внесення змін, передбачено що у випадку зміни боржника за кредитним договором, зокрема у смерті боржника - фізичної особи , та переходу прав та обов`язків боржника за кредитним договором до його спадкоємців та/або правонаступників, а також у випадку переведення боргу за кредитним договором на нового боржника , покладення боржником виконання обов`язків за кредитним договором на іншу особу, Іпотека залишається дійсною. Іпотекодавець надає свою згоду на те, що Іпотекою за цим Договором забезпечується виконання обов`язку будь - якого боржника, який прийняв на себе основне зобов`язання за кредитним договором , в забезпечення виконання якого укладений цей Договір. У випадку множинності боржників, які прийняли на себе основне зобов`язання у відповідних частинах, Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання основного зобов`язання кожного з нових боржників, якщо інше не передбачене Договором. При цьому Іпотекодавець погоджується, що у випадку порушення виконання основного зобов`язання будь - яким із нових боржників у відповідній частині свого обов`язку, Іпотекодержатель має право вимагати від Іпотекодавця виконання основного зобов`язання та/або задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки відповідно до умов цього Договору.

У пункті 7.8 Розділу 7 Договору іпотеки від 01 серпня 2006 року, з урахуванням Договору №2 про внесення змін, ця іпотека зберігає силу у випадку, коли у встановленому законом порядку відбувається переведення боржників боргу за кредитним договором , в забезпечення виконання укладений цей Договір на іншу особу, або змінюється власник Предмету іпотеки з інших підстав.

Сторони узгодили умови дії Договору іпотеки, зокрема за умовами даного договору іпотека залишається дійсною у разі смерті боржника та переходу прав та обов`язків боржника за кредитним договором до його спадкоємців.

Зібраними у справі доказами, судом встановлено, що після смерті боржника за кредитними договорами ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину прийняла його дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до даних Реєстру боржників до Договору факторингу № 27 від 21 вересня 2015 року, у боржника ОСОБА_3 за кредитними договорами № 86-ТТ№26(МГ) і № 85-ТТ №26 ( МГ) станом на 17 січня 2017 року утворилася заборгованість в сумі 473,827,74 грн.

Кредитор у передбаченому законом порядку звернувся до нотаріальної контори із вимогою щодо сплати основного зобов`язання за кредитними договорами та матеріалами спадкової справи підтверджено отримання ОСОБА_8 даної вимоги, а тому посилання позивача за зустрічним позовом з приводу того, що за кредитним договором не відбулось заміни боржника спростовується наданими суду доказами.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для припинення іпотеки за договором іпотеки, укладеним 01.08.2006 року між АТ «УкрСиббанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , із змінами згідно з Договір № 2 про внесення змін до договору іпотеки від 01 серпня 2006 року укладеним 24 травня 2011 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , а тому зустрічний позов задоволенню не підлягає.

У відповідності вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати за первісним позовом та за зустрічним позовом не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 12,13,81,259,258,263-265 ЦПК України, -

ухвалив:

У задоволенні позовної заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про визнання договору іпотеки припиненим - відмовити.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після її функціонування, безпосередньо до Донецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29 листопада 2019 року.

Суддя В. І. Капітонов