Ухвала суду № 85977258, 28.11.2019, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/13003/16-ц

Провадження № 4-с/520/101/19

УХВАЛА

28.11.2019 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

за участю секретаря Кирикової О.О.,

за участю:

скаржника - ОСОБА_1 ,

представника скаржника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за скаргою ОСОБА_1 на дії старших державних виконавців Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Манзенюк Романа Миколайовича, ОСОБА_3 , за участі заінтересованої особи – ОСОБА_4 , про визнання дій неправомірними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В :

26 липня 2019 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла скарга ОСОБА_1 на дії старших державних виконавців Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Манзенюк Романа Миколайовича, ОСОБА_3 , за участі заінтересованої особи – ОСОБА_4 , про визнання дій неправомірними та скасування постанов, в якій скаржник просить суд:

- поновити пропущений строк на звернення до суду зі скаргою;

- визнати дії старших державних виконавців Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Манзенюк Романа Миколайовича, ОСОБА_3 – неправомірними;

- скасувати постанову Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про відкриття виконавчого провадження від 25.03.2019 року, винесену в рамках виконавчого провадження ВП №58711952;

- скасувати постанову Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про стягнення виконавчого збору від 04.04.2019 року, винесену в рамках виконавчого провадження ВП №58711952;

- скасувати постанову Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про арешт майна боржника від 26.06.2019 року, винесену в рамках виконавчого провадження ВП №58711952;

- скасувати постанову Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про звернення стягнення від 26.06.2019 року, винесену в рамках виконавчого провадження ВП №58711952.

В обґрунтування вказаної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що 06.07.2019 року до неї надійшов вперше лист з Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, з якого вона дізналась про наявне відносно неї виконавче провадження №58711952.

Надалі, 09 липня 2019 року вона прийшла до виконавчої служби та ознайомилась з матеріалами вказаного виконавчого провадження, з якого дізналась про те, що державним виконавцем вже були винесені вищевказані оскаржувані постанови.

Скаржниця зазначила, що після того, як вона дізналась про вказане виконавче провадження, а відтак і про рішення суду на підставі якого було відкрито вказане провадження, вона звернулась до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду.

Також, як стверджує скаржниця, вона не згодна з вказаними постановами, вважає їх протиправними та такими, що порушують її права, оскільки, як вбачається з виконавчого листа, її жодного разу не було повідомлено про відкрите виконавче провадження та наступні винесені постанови, а відтак оскаржувані постанови винесені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому підлягають до скасування.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу справу за вказаною скаргою було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 31.07.2019 року відкрито провадження по справі на підставі вказаної скарги та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

До вказаної ухвали суду, ухвалою від 03.09.2019 року внесені виправлення описок в частині зазначення даних про особу стягувача - ОСОБА_1 .

06 вересня 2019 року представник Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні скарги, з підстав необґрунтованості, а також надав до суду копію виконавчого провадження №58711952.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2019 року провадження по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старших державних виконавців Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Манзенюк Романа Миколайовича, ОСОБА_3 , за участі заінтересованої особи – ОСОБА_4 , в частині вимоги про визнання дій неправомірними та скасування постанови Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про стягнення виконавчого збору від 04.04.2019 року, винесеної в рамках виконавчого провадження ВП №58711952 - закрито. Розгляд справи за скаргою ОСОБА_1 в частині решти вимог, продовжено в порядку цивільного судочинства.

Скаржниця та її представник в судовому засіданні 28 листопада 2019 року підтримали заявлені вимоги та просили суд задовольнити скаргу.

Представник Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області та заінтересована особа - ОСОБА_4 у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 450 ЦПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи швидкоплинність процесу із розгляду даної категорії справ, а також положення ст. 450 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд даної скарги за відсутності нез`явившихся осіб.

Заслухавши пояснення скаржниці та її представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду міста Одеси перебувала на розгляді цивільна справа №520/13003/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи ОСОБА_5 про поділ житлового будинку, визначення порядку користування земельною ділянкою, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування.

За наслідком розгляду вказаної справи, 11 червня 2018 року Київським районним судом міста Одеси було ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_5 про поділ житлового будинку і визначення порядку користування земельною ділянкою - задоволено. Поділено житловий будинок літ. «А», з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , між співвласниками ОСОБА_4 і ОСОБА_1 : У власність ОСОБА_4 виділено приміщення в будинку літ. «А» 1-1 кухня площею 6,1 кв.м., 1-2 житлова площею 8,8 кв.м., 1-3 житлова площею 8,7 кв.м., коридор площею 4,9 кв.м., 1\2 частину мостіння і огорож, загальною інвентаризаційною вартістю 74445 грн, що складає 49\100 частин домоволодіння; У власність ОСОБА_1 виділено приміщення в будинку літ. «А» 1-4 житлова площею 17,6 кв.м., 1-5 веранда площею 8,7 кв.м., з господарських споруд сарай літ. «Б», навіс літ. «Д», 1\2 частину мостіння і огорож, загальною інвентаризаційною вартістю 78801 грн, що складає 51\100 частину домоволодіння. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 49\100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 , що загалом складається з житлового будинку літ. «А», загальною площею 54,8 кв.м., господарських будівель - сараю літ. «Б», навісу літ. «Д», мостіння, огорожі. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 51\100 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 , що загалом складається з житлового будинку літ. «А», загальною площею 54,8 кв.м., господарських будівель - сараю літ. «Б», навісу літ. «Д», мостіння, огорожі. Визначено порядок користування земельною ділянкою загальною площею 0,530 га по АДРЕСА_1 між співвласниками будинку ОСОБА_4 і ОСОБА_1 . Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування - залишено без задоволення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 14501 гривня 97 копійок.

Вказане рішення суду, набрало законної сили 12.07.2018 року.

Надалі, вважаючи рішення суду постановленим з порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням судом обставин справи, ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11.06.2018 року.

За наслідком розгляду апеляційної скарги, Одеським апеляційним судом 13 лютого 2019 року ухвалено постанову, якою рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 червня 2018 року – залишено без змін.

Ухвалою Верховного суду від 05 квітня 2019 року відкрито провадження по справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 червня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_5 , про поділ житлового будинку і визначення порядку користування земельною ділянкою, та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування.

Судом також встановлено, що до подання ОСОБА_1 апеляційної скарги на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 червня 2018 року, Київським районним судом міста Одеси на виконання вказаного рішення, яке набрало законної сили, 22 березня 2019 року було видано виконавчий лист №520/13003/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 14501 гривня 97 копійок.

Зазначений виконавчий лист, ОСОБА_4 надала до виконання до Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якій державним виконавцем Манзенюком Р.М. було винесено 25 березня 2019 року постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58711952.

Під час розгляду справи, державним виконавцем було надано до суду копію вказаного виконавчого провадження, з якого судом встановлено, що надалі державним виконавцем Манзенюком Р.М. було винесено 04.04.2019 року постанову про стягнення виконавчого збору, якою стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір в сумі 1450 гривень 20 копійок.

Надалі у зв`язку зі звільненням державного виконавця Манзенюка Р.М., виконавче провадження №58711952, було передано в провадження державного виконавця – Шапоренко Д.В.

26.06.2019 року державним виконавцем Шапоренко Д.В. винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 .

Тієї ж дати, 26.06.2019 року державним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника – ОСОБА_1 .

Скаржниця будучи незгодна з вказаними постановами, звернулась до суду з цією скаргою.

Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

З матеріалів виконавчого провадження, судом встановлено, що ОСОБА_1 ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження – 23.07.2019 року, а 26.07.2019 року звернулась до суду з цією скаргою. Інші докази щодо отримання скаржницею будь-якої копії з винесених державним виконавцем постанов, матеріали виконавчого провадження не містять.

На підставі викладеного, з метою надання кожній зі сторін по справі доступ до судочинства, повною мірою користуватись наданими законом процесуальними правами, суд доходить до висновку про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку на звернення до суду з цією скаргою, у зв`язку з чим, останній слід поновити строк на звернення до суду з цією скаргою.

Так, статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження на примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах у межах повноважень та у спосіб, визначеними цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Вирішуючи дане питання суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду. Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судового рішення про відмову.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч.5 ст.26 Закону, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

З виконавчого листа №№520/13003/16-ц, на підставі якого здійснюється примусове виконання в рамках виконавчого провадження ВП №58711952, вбачається, що місце проживання боржника – ОСОБА_1 , зазначено, як: АДРЕСА_1 .

Оглянувши матеріали виконавчого провадження ВП №58711952, судом встановлено, що виконавцем складено супровідний лист за вих. №6213 від 25.03.2019 року, на підтвердження спрямування копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.03.2019 року на ім`я ОСОБА_1 , за її належним місцем проживання, зазначеним у виконавчому листі, як: АДРЕСА_1 .

Єдиним доказом про виконання державним виконавцем правила ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» в частині направлення стягувачу постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням є список згрупованих поштових відправлень (рекомендованих поштових відправлень).

Однак, матеріали виконавчого провадження, не містять доказів, що зазначена постанова була спрямована на ім`я боржника разом з рекомендованим поштовим відправленням, та була отримана останньою, або не вручена з підстав відмови. Державним виконавцем також не надано до суду ані списку згрупованих поштових відправлень (рекомендованих поштових відправлень), ані інших відповідних доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, суд доходить до висновку, що за відсутності даних про направлення постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом відсутні підстави вважати, що боржник був належним чином повідомленим про відкриття виконавчого провадження, що в свою чергу позбавило боржника права виконати рішення суду самостійно та призвело до нарахування виконавчого збору, та постановлення подальших постанов в рамках виконавчого провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З урахуванням наведеного, суд вважає, що дії державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Манзенюк Романа Миколайовича в частині винесення 25.03.2019 року постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №58711952, порушують права ОСОБА_1 , а відтак є неправомірними, у зв`язку з чим вказана постанова підлягає скасуванню.

Крім того, враховуючи, що оскаржувані постанови про арешт майна боржника від 26.06.2019 року та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 26.06.2019 року, винесені державним виконавцем Шапоренко Д.В. в рамках виконавчого провадження ВП №58711952, постанова про відкриття виконавчого провадження якого підлягає скасуванню, а тому враховуючи похідний характер їх прийняття, суд дійшов висновку про те, що вказані постанова також підлягають до скасування.

Одночасно суд вважає скаргу в частині вимог про визнання дій старшого державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шапоренко Дмитра Володимировича – неправомірними, не підлягаючою до задоволення, оскільки скаржником не доведено в чому полягає неправомірність дій вказаного державного виконавця, яким в межах наділених повноважень було правомірно винесено вищевказані постанови, однак через їх похідність від постанови про відкриття виконавчого провадження, останні підлягають до скасування.

У відповідності до ч.ч.1-3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи встановлені обставини, суд доходить висновку, що скарга ОСОБА_1 на дії старших державних виконавців Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Манзенюк Романа Миколайовича, ОСОБА_3 , за участі заінтересованої особи – ОСОБА_4 , про визнання дій неправомірними та скасування постанов, є частково обґрунтованою, а відтак підлягає частковому задоволенню.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст. 81, 84, 89, 352, 354, 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження» суд,

У Х В А Л И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду зі скаргою на дії та рішення старших державних виконавців Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Манзенюк Романа Миколайовича, Шапоренко Дмитра ОСОБА_6 .

Скаргу ОСОБА_1 на дії старших державних виконавців Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Манзенюк Романа Миколайовича, ОСОБА_3 , за участі заінтересованої особи – ОСОБА_4 , про визнання дій неправомірними та скасування постанов – задовольнити частково.

Визнати дії старшого державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Манзенюк Романа Миколайовича в частині відкриття 25 березня 2019 року виконавчого провадження ВП №58711952 – неправомірними.

Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58711952, винесену 25 березня 2019 року старшим державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Манзенюк Романом Миколайовичем.

Скасувати постанову про арешт майна боржника, винесену 26 червня 2019 року старшим державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шапоренко Дмитром Володимировичем, в рамках виконавчого провадження ВП №58711952.

Скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесену 26 червня 2019 року старшим державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шапоренко Дмитром Володимировичем, в рамках виконавчого провадження ВП №58711952.

У задоволенні решти вимог скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали суду складено – 28 листопада 2019 року.

Головуючий Калініченко Л. В.