Рішення № 85976741, 21.11.2019, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/2445/19

Провадження № 2-1404/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2019 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Зінченко О.М.,

при секретарі судового засідання – Денисенко Ю.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

08 липня 2019 року позивачі звернулись до Обухівського районного суду Київської області з позовом до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що ОСОБА_4 на праві власності належав житловий будинок та земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене нерухоме майно належало їй на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 28.05.1986 Обухівською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 3203 (додаток до позову № 2) та Свідоцтва про право на спадщину, виданого 28.05.1986 Обухівською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 3201 (додаток до позову № 3), зареєстровані Комунальним підприємством Київської обласної ради «Обухівське бюро технічної інвентаризації» в реєстровій книзі номер 11, зроблено запис № 2057, реєстраційний номер 23899961, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19450324 від 08.07.2008 (додаток до позову № 4). Право власності на земельну ділянку загальною площею 0,157 га, з яких: 0,150 га – для будівництва та обслуговування житлового будинку і 0,007 га – для ведення особистого підсобного господарства, підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю сер. IV –КВ № 095266, виданим 02.11.1999 Козинською селищною Радою народних депутатів, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3068 (додаток до позову № 5).

За життя, 15.08.2008 за договором дарування, ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 37/100 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Дане підтверджується Договором дарування 37/100 частини будинку, посвідченим 15.08.2008 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Іванців В.П., зареєстрованим в реєстрі за № 6619 (додаток до позову № 6) та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21762151 від 04.02.2009 (додаток до позову № 7).

Крім того, ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений 16.10.2014 Обухівською районною державною нотаріальною конторою Київської області за реєстровим номером 2-144 (додаток до позову № 8), за умовами якого земельна ділянка площею 0,157 га та житловий будинок АДРЕСА_1 вона заповіла наступним чином:

- 1/2 частку її донці, ОСОБА_1 ;

- по 1/4 частці її сину, ОСОБА_2 та онуку, ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 – померла.

Після її смерті відкрилась спадщина. До складу спадкового майна увійшло: земельна ділянка загальною площею 0,157 га, з яких: 0,150 га – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223155400:05:052:0027, і 0,007 га – для ведення особистого підсобного господарства та 63/100 частин житлового будинку, кадастровий номер 3223155400:05:052:0064, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,1500 га, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, нотаріусом відмовлено.

Свою відмову державний нотаріус обґрунтував тим, що за життя ОСОБА_4 подарувала своєму сину, ОСОБА_2 , 37/100 частин житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1 . Проте відповідна частина земельної ділянки (37/100 частин), на якій розташовується частина подарованого житлового будинку, до обдарованого ОСОБА_2 , не перейшла. Тобто, на день складання заповіту та на день смерті, ОСОБА_4 була власницею цілої земельної ділянки площею 0,1500 га та 63/100 частин житлового будинку.

Оскільки в інший спосіб у нотаріальному порядку позивачі не можуть набути права на спадщину за заповітом після смерті спадкодавця, змушені звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав.

Ухвалою судді від 09.07.2019 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання за загальними правилами позовного провадження.

Позивачі в судове засідання не з`явились, представник позивачів подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, в судове засідання не з`явився, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не оспорює будь-яке речове право позивачів і не ставить під сумнів факти та обставини викладені в позові, а при вирішення позову по суті покладається на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть(а.с.35).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина.

За життя спадкодавцем було складено заповіт. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої входить: земельна ділянка загальною площею 0,157 га, з яких: 0,150 га – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223155400:05:052:0027, і 0,007 га – для ведення особистого підсобного господарства та 63/100 частин житлового будинку, кадастровий номер 3223155400:05:052:0064, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачі у встановлений законом термін звернулися до Обухівської районної державної нотаріальної контори Київської області з заявами про прийняття спадщини за заповітом після померлої ОСОБА_4 . На підставі вказаних заяв нотаріусом заведено спадкову справу № 321/2017.

11.04.2019 року Обухівською районною державною нотаріальною конторою Позивачам були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 63/100 частки житлового будинку та на земельну ділянку площею 0,0050 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на АДРЕСА_1 , а саме:

- ОСОБА_1 на 126/400 частки зазначеного житлового будинку та на 1/2 частку земельної ділянки (додаток до позову № 9 - копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом сер. ННЕ № НОМЕР_1 та додаток до позову № 5 - державний акт на право приватної власності на землю сер. IV –КВ № 095266);

- ОСОБА_2 на 63/400 частки житлового будинку та на 1/4 частку земельної ділянки (додаток до позову № 10 - копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом сер. ННЕ № НОМЕР_2 та додаток до позову № 5 - державний акт на право приватної власності на землю сер. IV –КВ № 095266);

- ОСОБА_3 на 63/400 частки житлового будинку та на 1/4 частку земельної ділянки (додаток до позову № 11- копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом сер. ННЕ № НОМЕР_3 та додаток до позову № 5 - державний акт на право приватної власності на землю сер. IV –КВ № 095266).

У видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,1500 га, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, нотаріусом відмовлено обґрунтовуючи це тим, що за життя ОСОБА_4 подарувала своєму сину, ОСОБА_2 , 37/100 частин житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1 . Та відповідна частина земельної ділянки (37/100 частин), на якій розташовується частина подарованого житлового будинку, до обдарованого ОСОБА_2 , не перейшла. Тож, на день складання заповіту та на день смерті, ОСОБА_4 була власницею цілої земельної ділянки площею 0,1500 га та 63/100 частин житлового будинку.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Статтею 1223 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу, а відповідно до ст.1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом ч. 1. ч. 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини с день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права па спадщину.

В силу ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за житія спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 126 ЦК України у третю чергу на спадкування за законом рідні дядьки і тітки частинами 1 та 5 статті 1266 ЦК України передбачено, що внуки,правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері,батькові,бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну, (ч. 1, ч. 5 ст. 1266 1 ІК України).

Відповідно до ч.1 ст.1299 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов`язані зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, але для цього необхідно отримати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а згідно ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Як передбачено п. 3.5 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», обговореного на засіданні Пленуму Вищого спеціалізованого суду України 01 березня 2013 року, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1 і ч. 2 ст.126 ЗК України в редакції Закону від 05 березня 2009 року № 1066-VI, введеного в дію 02 травня 2009 року).

Крім цього встановлено наступні підстави для звернення до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку: спадкодавець придбав у власність земельну ділянку за договором купівлі-продажу, дарування та іншою угодою, свідоцтвом про право на спадщину, проте не проведена державна реєстрація права власності на земельну ділянку; спадкодавцем складено заповіт на земельну частку(пай), але на день його смерті земельна ділянка йому не належить на підставі державного акту і за таких обставин нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку за заповітом.

Відповідно до п. 23.24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до п.3.5. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року N 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» встановлено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами виключно відповідно до закону, а статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, а згідно до ст.1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

З врахуванням вищевикладених обставин справи, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх взаємний зв`язок в сукупності приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, оскільки іншого (окрім судового) порядку для захисту своїх прав позивач не має.

За таких обставин, позов слід задовольнити повністю.

Враховуючи вищевказане, керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 81,89, 259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 328, 380, 392, 1216,1217,1218,1222,1223,1261,1274 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку задовольнити повністю.

Визнати право власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 0,150 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223155400:05:052:0027, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , в розмірі 126/400 частки земельної ділянки. Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , в розмірі 211/400 земельної ділянки.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , в розмірі 63/400 земельної ділянки, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю сер. IV –КВ № 095266, виданого 02.11.1999 Козинською селищною Радою народних депутатів, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3068.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.М. Зінченко