Рішення № 85975664, 12.11.2019, Олевський районний суд Житомирської області

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/319/19

2/287/244/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2019 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Волощука В.В.

секретаря Федорчук О.В.

з участю:

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань Олевського районного суду цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення суми страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В :

20.02.2019 року ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулись до суду з позовом про стягнення суми страхового відшкодування, в якому просили стягнути з ОСОБА_1 , страхове відшкодування в розмірі 107 048.65 грн., та судові витрати понесені при зверненні до суду.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що між ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» і ТзОВ «ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» (ТОВ «ГОЛАНДСЬКИЙ КОРМ» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ №105380 від 11.01.2016 року, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією транспортного засобу, а саме: автомобіля Renault Dokker, реєстраційний номер НОМЕР_1 . 20.07.2016 року в м.Житомир сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля Chery Amulet, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , в результаті ДТП було пошкоджено застрахований ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» автомобіль. Відповідно до постанови Богунського районного суду м.Житомира від 18.08.2016 року ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та визнано винним у настанні даної ДТП.

Відповідно до рахунку на оплату № 1136 від 03.08.2016 року та акту виконаних робіт № 1658 від 09.09.2016 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого застрахованого автомобілю становить 109 092.53 грн. Згідно з умов договору страхування ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» сплатили страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 107 048.65 грн. Виплата страхового відшкодування була здійснена ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» у відповідності до ст.25 Закону України «Про страхування» на підставі заяви страхувальника про настання страхового випадку від 25.07.2016 року та страхових актів № UA2016072000031/L10/05 від 10.08.2016 року та № UA2016072000031/L10/06 від 14.09.2016 року. Факт зазначеної виплати підтверджується платіжними дорученнями № 44098 від 11.08.2016 року та № 45981 від 15.09.2016 року. Отже, після сплати страхового відшкодування у ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» виникло право вимоги до ОСОБА_1 , про відшкодування завданої майнової шкоди в розмірі 107 048.65 грн. В той же час, цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання страхової події була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/6942712. Однак, ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» відмовила у здійсненні страхового відшкодування на підставі п.37.1.4 ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». 13.08.2018 року відповідачу ОСОБА_1 , було направлено вимогу про відшкодування завданої майнової шкоди. Дана вимога була отримана відповідачем 17.08.2018 року, однак залишилася без уваги останнього.

04.03.2019 року ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі.

09.04.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 , на момент події ДТП була застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», згідно полісу № АЕ/6942712 від 24.05.2015 року. Позивач виплатив застрахованій особі ОСОБА_2 , страхове відшкодування, а страхова відповідальність винної особи була застрахована ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», 21.05.2018 року ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» із пропуском річного строку, в порядку ст.993 ЦК України звернулося до страховика відповідача із претензією щодо виплати страхового відшкодування у порядку регресу. У відповідності до п.37.1.4 ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» відмовила у здійсненні виплати, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Той факт, що позивач пропустив строк звернення до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» за отримання сплаченого страхового відшкодування та з цих підстав третя особа відмовила у виплаті страхового відшкодування, не дає права позивачу звертатися із цією ж вимогою до винної особи ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди на страхувальника - відповідача, який уклав відповідний договір страхування і сплатив страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Позивач має право реалізувати своє право вимоги шляхом звернення з позовом до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», в якого відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність. За таких обставин просить відмовити в задоволенні позову.

24.04.2019 року представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що законом право на відмову у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з пропущення річного строку обмежене звернення лише до страховика, а посилання відповідача, що річний термін на звернення із заявою про виплату страхового відшкодування поширюється на усіх суб`єктів деліктних правовідносин є помилковими та необґрунтованими, адже позивач звертається до відповідача не як до страховика, а як завдавача шкоди. А отже потрібно застосовувати загальні строки позовної давності терміном у три роки, перебіг яким починається з моменту виникнення страхового випадку - 20.07.2016 року. З цього випливає, що у страховика не виник обов`язок виплати страхового відшкодування, а отже завдана шкода повинна бути відшкодована страхувальником, як особою, з вини якої сталося ДТП. Тому, просить позов задовольнити в повному обсязі.

28.08.2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача явку свого представника у судове засідання не забезпечив, проте надав до суду письмову заяву щодо розгляду справи у відсутності їхнього представника. Заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, слідує, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні відповідач та його представник позовні вимоги не визнали. Просили відмовити в задоволенні позову за безпідставністю, посилаючись на обставини, які наведені у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія»в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи у встановленому заканом порядку.

Заслухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши письмові докази, у їх сукупності суд вважає, що в задоволенні позові слід відмовити з наступних підстав.

Так, 20.07.2016 року, близько 18 години 10 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Чері», реєстраційний номер НОМЕР_2 по вул.Покровська, 99-в, в м.Житомирі, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Рено», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

18.08.2016 року постановою Богунського районного суду м.Житомира ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.

11.01 2016 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ТОВ «Голандський корм» (далі - Страхувальник) було укладено Договір серії АМ № 105380 добровільного страхування наземних транспортних засобів, згідно якого було застраховано майновий інтерес стосовно володіння, користування та розпорядження наземним транспортним засобом марки «Renault Dokker», реєстраційний номер НОМЕР_1 ».

На підставі укладеного Договору страхування, заяви про виплату страхового відшкодування від 25.07.2016 року, відповідно до Страхового акту № UA2016072000031/L10/06 від 10.08.2016 року, позивач виплатив належне страхове відшкодування в загальному розмірі 107 048.65 грн., про що свідчать платіжні доручення № 44908 від 11.08.2016 року та № 45981 від 15.09.2016 року.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , на час експлуатації наземного транспортного засобу марки «Chery Amulet», реєстраційний номер якого НОМЕР_2 , була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія» згідно полісу № АЕ/6942712, що підтверджується витягом з Центральної бази з МТСБУ стосовно даних полісу, в порядку передбаченому статтею 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулася до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» з заявою на виплату страхового відшкодування.

04.07.2018 року ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» отримала від ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі п.37.1.4 ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Приписами ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортні засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створі підвищену небезпеку».

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України виплата страхового відшкодування страхувальнику є юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення у страховика у межах фактичних витрат права вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні норми містить стаття 27 Закону України «Про страхування», за приписами якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхуванання в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, і одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, у відповідності до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Згідно Постанови від 04 липня 2018 року Верховного Суду Великої Палати за наслідками розгляду цивільної справи № 755/18006/15-ц, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відмова ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» у виплаті страхового відшкодування позивачу замість відповідача не є підставою для стягнення всієї суми завданої шкоди з ОСОБА_1 .

З огляду на вищезазначене суд приходить до висновку, що вже виплаченого позивачем потерпілій особі страхового відшкодування, покладено саме на третю особу як страховика відповідача відповідний обов`язок у межах суми страхового відшкодування, оскільки позивач за умови відмови у виплаті страхового відшкодування страховою компанією в якої відповідач застрахував свою відповідальність, в даному випадку це ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», не звертався до суду з позовом до такої страхової компанії, даний позов пред`явлений лише до винної особи ОСОБА_1 , є передчасним, в зв`язку з чим, наявні підстави для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи, що суд дійшов обґрунтованих висновків, щодо відмови у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», то з урахуванням положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, відшкодування судового збору, у разі відмови у позові не підлягають.

Керуючись: ст.ст.8, 21, 55, 59, 63, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4, 15, 16, 993, 1166, 1187, 1191, 1192, 1194Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст.2, 4, 7, 10, 12-14, 17-19, 49, 76-82, 89,133, 141, 211, 259, 263-265, 268, 272, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволені позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування - відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду Апеляційної інстанції через Олевський районний суд Житомирської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», код ЄДРПОУ 20782312, місцезнаходження: 04053, м.Київ, вул. Січових стрільців, 40.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН - НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»код ЄДРПОУ 20602681, місцезнаходження: 04080, м.Київ, вул. Кирилівська, 40.

Копію рішення суду в повному обсязі, можна буде отримати 22.11.2019 року після 15:00 години.

Суддя: В. В. Волощук