Вирок № 85975235, 29.11.2019, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/844/19

Провадження № 1-кп/162/64/2019

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2019 року смт. Любешів

Любешівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Гладіч Н.І.,

за участю секретаря Будько І.М.,

прокурора Смітюха В.Г.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника неповнолітнього

обвинуваченого – адвоката Хвесика С.В.,

законних представників

неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

представника служби у справах дітей

Любешівської РДА Токара А.В.,

інспектора ювенальної провенції

Любешівського ВП

Камінь-Каширського ВП ГУНП у

Волинській області Зусько Л.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Любешів кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019030140000243 від 26 жовтня 2019 року про обвинувачення:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рудка, Любешівського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, студента 3 курсу Любешівського ТК ЛНТУ, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_2 близько 19 години 17 жовтня 2019 року, перебуваючи в приміщенні житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , керуючись корисливим мотивом та метою заволодіння чужим майном, діючи умисно, шляхом вільного доступу в присутності сторонніх осіб, які не розуміли протиправності його діяння, таємно викрав мобільний телефон марки „Nokia” серії „Lumia 630”, моделі „RM – 987”, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , який лежав на тумбі та знаходився у користуванні неповнолітнього ОСОБА_5 , чим своїми протиправними діями завдав ОСОБА_1 майнову шкоду, яка у відповідності до висновку судової товарознавчої експертизи №652 від 29 жовтня 2019 року складає 475 гривень.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.1 ст. 185 Кримінального кодексу України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Під час підготовчого судового засідання потерпіла ОСОБА_1 та обвинувачений ОСОБА_2 , його законні представники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , захисник Хвесик С.В. підтримали угоду про примирення, яка була подана разом із обвинувальним актом до суду.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

В силу ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю. Обвинувачений розуміє зміст ч. 5 ст. 474 КПК України та наслідки укладення даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер пред”явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про примирення, відшкодував завдану кримінальним правопорушенням шкоду та наполягає на затвердженні угоди про примирення.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що обвинувачений ОСОБА_2 повністю відшкодував завдану шкоду, вона помирилася із обвинуваченим, вважає, що обумовлена в угоді міра покарання є необхідною й достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, їй зрозумілі наслідки затвердження угоди про примирення, визначені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України та просить затвердити зазначену угоду.

Згідно даної угоди потерпіла ОСОБА_1 та обвинувачений ОСОБА_2 , його законні представники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , захисник Хвесик С.В. дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.185 КК України. Сторони погодили покарання, яке повинен понести обвинувачений, а саме: у виді штрафу в розмірі 50 (п”ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п”ятдесят) гривень.

Під час підписання угоди про примирення встановлено обставини, які пом`якшують відповідальність обвинуваченого, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину неповнолітнім. Обставин, що обтяжують відповідальність обвинуваченого, не встановлено.

Суд, проаналізувавши надані матеріали, вислухавши обвинуваченого, його законних представників, захисника та потерпілу, думку прокурора, дійшов висновку, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства примусу, погроз або обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Як убачається з наданих матеріалів, дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані як кримінальне правопорушення, визначене ч. 1 ст. 185 КК України, яке згідно з положеннями ст. 12 КК України, відноситься до категорії кримінальних правопорушень середньої тяжкості.

В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, визнав повністю, добровільно відшкодував завдану шкоду, а також повідомив суду, що має змогу самостійно сплатити штраф та судові витрати по справі. Встановлено, що укладення угоди про примирення є добровільним. Зміст угоди відповідає вимогам ст. 471 КПК України, підстави для відмови в її затвердженні, передбачені ст. 474 КПК України, відсутні.

Умови угоди про примирення не суперечать вимогам кримінального процесуального закону, міра покарання, про призначення якої дійшли згоди обвинувачений, його законні представники, захисник та потерпіла, визначена в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України, а тому не суперечить інтересам суспільства. Порушень прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб не встановлено. Крім цього, на виконання вимог ч.1 ст.99 КК України, відповідно до якої штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення, судом з”ясовано, що в обвинуваченого є власні кошти, а тому він має змогу сплатити штраф, обумовлений угодою.

Виходячи із викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення від 31 жовтня 2019 року між потерпілою ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 , його законними представниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , захисником Хвесиком С.В. і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п”ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п”ятдесят) гривень.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України судові витрати по справі в розмірі 628 (шістсот двадцять вісім) гривень 04 копійки за проведення судової товарознавчої експертизи слід стягнути з обвинуваченого в користь держави.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 471, 474, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення, укладену 31 жовтня 2019 року між потерпілою ОСОБА_1 та законними представниками неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , захисником Хвесиком Сергієм Васильовичем та неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019030140000243 від 26 жовтня 2019 року, про обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 185 КК України.

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про примирення від 31 жовтня 2019 року покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п”ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п”ятдесят) гривень.

Речові докази по справі, а саме: мобільний телефон марки „Nokia” серії „Lumia 630”, моделі „RM – 987”, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , який упакований до спеціалізованого полімерного пакета експертної служби МВС України №2717062 та паперову коробку для мобільного телефону марки „Nokia” ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , яка упакована до одного полімерного пакета, горловина якого зв”язана ниткою, вільні кінці якої скріплені паперовою биркою із відповідними пояснюючими рукописними написами, що знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілої, залишити за належністю власнику - потерпілій ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати по справі в розмірі 628 (шістсот двадцять вісім) гривень 04 копійки за проведення судової товарознавчої експертизи на користь держави (код класифікації доходів: 24060300 „Інші надхоження”, отримувач коштів: УК у м. Луцьку/м. Луцьк/24060300, номер рахунку отримувача: UA278999980000031114115003002, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ отримувача: 38009628, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді. Учасникам судового провадження, які не були присутні під час проголошення вироку, надіслати його копію не пізніше наступного дня.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 Кримінального процесуального кодексу України, до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Любешівський районний суд.

Головуючий: