Ухвала суду № 85969645, 27.11.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1522/17040/12

Провадження № 6/522/1315/19

УХВАЛА

27 листопада 2019 року Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням судді Єршової Л.С.,

за участю секретаря судового засідання Радзімовської Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника стягувача ОСОБА_1 – адвоката Рибак Христини Анатоліївни про видачу дублікату виконавчого листа у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

30.10.2019 року представник стягувача ОСОБА_1 – адвокат Рибак Х.А. звернулася до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа у справі №1522/17040/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, яка мотивована тим, що оригінал виконавчого листа був втрачений стягувачем.

В обґрунтування заяви зазначив, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 червня 2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики, передану відповідачу за розпискою від 10 листопада 2011 року, в розмірі, що складає 800 000,00 (вісімсот тисяч) гривень, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплачені судовий збір у розмірі 3 219,0 (три тисячі двісті дев`ятнадцять) гривень (т.1, а.с.168-169).

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.06.2013 року набрало законної сили 25 жовтня 2013 року (т.1, а.с.285).

На виконання вказаного рішення Приморським районним судом м. Одеси 28 листопада 2013 року було видано виконавчий лист.

Постановою ВП №44507989 заступника начальника Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Захаровою Б.Ю. від 19.11.2018 року виконавчий лист №122/17040/12, виданий Приморським районним судом м.Одеси 28.11.2013 року повернуто стягувачу.

При цьому, станом на 29.10.2019 року оригінал вищевказаного виконавчого листа втрачено стягувачем, тому стягувач змушений звернутися до суду за видачею його дублікату.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2019 року вказана заява надійшла в провадження судді Приморського районного суду м.Одеси Єршової Л.С.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Єршової Л.С. від 04.11.2019 року вказану заяву ОСОБА_1 було залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору.

15.11.2019 року заявник усунула недоліки заяви, сплативши судовий збір.

26.11.2019 року відповідач ОСОБА_2 через канцелярію суду надав відзив на заяву позивача стосовно видачі дублікату виконавчого листа, у якому проти її задоволення заперечував, посилаючись на її недоведеність, та просив судове засідання провести за його відсутності.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, від її представника адвоката Рибак Х.А. надійшла заява, у якій вона просила видати дублікат виконавчого листа по справі №1522/17040/12 та розгляд справи провести за відсутності заявника та її представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу не здійснювалося.

Суд встановив, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 червня 2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики, передану відповідачу за розпискою від 10 листопада 2011 року, в розмірі, що складає 800 000,00 (вісімсот тисяч) гривень, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплачені судовий збір у розмірі 3 219,0 (три тисячі двісті дев`ятнадцять) гривень (т.1, а.с.168-169).

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.06.2013 року набрало законної сили 25 жовтня 2013 року (т.1, а.с.285).

На виконання вказаного рішення Приморським районним судом м. Одеси 28 листопада 2013 року було видано виконавчий лист.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06.04.2016 року було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про внесення виправлень до виконавчого листа, виданого за рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 червня 2013 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, в частині визначення дати набрання цим рішенням суду законної сили, вважаючи, що вірною є дата цього 16 червня 2013 року (т.2, а.с.96-97). Зазначена ухвала суду набрала законної сили 06.06.2016 року.

30.10.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа по вказаній справі, посилаючись на те, що постановою ВП №44507989 заступника начальника Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Захаровою Б.Ю. від 19.11.2018 року виконавчий лист №122/17040/12, виданий Приморським районним судом м.Одеси 28.11.2013 року повернуто стягувачу. При цьому, станом на 29.10.2019 року оригінал вищевказаного виконавчого листа втрачено стягувачем, тому стягувач змушений звернутися до суду за видачею його дублікату.

Пунктом 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Проте, заявником не надано суду жодних доказів, які підтверджують факт втрати зазначеного вище виконавчого листа. Додана до заяви копія постанови Овідіопольського РВДВС ГТУЮ в Одеській області від 19.11.2019 року підтверджує лише факт закінчення виконавчого провадження та жодним чином не підтверджує факт втрати виконавчого листа.

Окрім цього, відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону № 2677-VІ чинного на час набрання законної сили судовим рішенням, на підставі якого був виданий виконавчий лист) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із частиною другою статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, з наступного дня після його постановлення.

Отже, за загальним правилом, виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, може бути пред`явлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

За пунктом 4 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2677-VІ, який набрав чинності з 9 березня 2011 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

05.10.2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, а Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року втратив чинність (крім статті 4).

Статтею 22 минулої редакції Закону України «Про виконавче провадження», встановлюється річний строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Однак пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII «Про виконавче провадження»: строк пред`явлення виконавчих документів до виконання, виданих до 05.10.2016 року збільшено і тепер вони пред`являються в строки встановлені цим законом, тобто в продовж 3 років.

05 жовтня 2016 року набрали чинності Закон України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" № 1403-VIII, відповідно до пункту 1 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення».

Відповідно до ч. 1 ст. 12 вказаного Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи пред`являються до примусового виконання протягом трьох років.

Відповідно до положень ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Цивільного Кодексу України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно з ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 05.04.2001 року по справі № 3-рп/2001 зазначено, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 05.04.2001 року по справі № 3- рп/2001, встановлено, що закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, положення Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» в частині строків пред`явлення виконавчих документів до виконання, визначених у ч. 1 ст. 12 цього Закону, в аспекті положень пункту 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, розповсюджуються виключно на виконавчі документи видані з дня прийняття цього Закону та до набрання ним чинності, оскільки застосування поняття «набрання чинності законом» у спірних правовідносинах не може зводитись лише до визначення певної календарної дати, а повинно невід`ємно пов`язуватись із моментом прийняття відповідного закону при неухильному дотримуванні принципу незворотності дії законів у часі.

Окремо необхідно вказати, що поширення дії норм відповідного Закону на правовідносини щодо пред`явлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа, а зазначення судом у виконавчому листі іншого строку пред`явлення його до виконання (ніж той який визначений законом) не має правового значення, оскільки такий строк встановлено імперативною нормою закону й не може бути змінено судом.

А отже, за пунктом 4 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2677-VІ «Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», який набрав чинності з 9 березня 2011 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

Таким чином, поширення дії норм Закону на правовідносини щодо пред`явлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий документ був виданий Приморським районним судом м. Одеси 28.11.2013 року (тобто до прийняття Закону від 02.06.2016 року №1404-VIII та набрання ним чинності) зі строком пред`явлення виконавчого документу до виконання в один рік до 28.11.2014 року, пред`явлено до виконання 27.08.2014 року, виконавче провадження закінчено 19.11.2018 року, а з заявою про видачу дублікату виконавчого листа стягувач звернувся 30.10.2019 року.

За таких підстав, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви представника стягувача ОСОБА_1 – адвоката Рибак Христини Анатоліївни про видачу дублікату виконавчого листа у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Керуючись ст.ст. 260, 261, 353, п.1 ч. 17.4 Розділу ХІІІ ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника стягувача ОСОБА_1 – адвоката Рибак Христини Анатоліївни про видачу дублікату виконавчого листа у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, проте може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Л.С. Єршова