Вирок № 85969177, 27.11.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/15332/19

Пр-ня по справі № 1кп/521/1252/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ВСТУПНА ЧАСТИНА

м. Одеса, Україна

27 листопада 2019 року

Малиновський районний суд м. Одеси засідаючи у складі:

Головуючого судді – Гарського О.В.

із секретарем судового засідання – Козирською О.Є. на стадії судового провадження розглянувши кримінальні провадження № 12019160470002765 від 04.09.2019 року, у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Красні Окна, Одеської області, громадянка України, зареєстрованої в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , що має середньо – спеціальну освіту, не працюючої, вдова, раніше судимої: 1)21.08.2008 року Іллічівським м/с Одеської області, за ч. 1 ст. 309 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком 2 роки; 2)18.11.2008 року Іллічівським м/с Одеської області, за ч. 1 ст. 185, ст. 71 КК України остаточно до позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць; 3) 21.07.2011 року Іллічівським м/с Одеської області, за ст. 15, ч. 2 ст. 185, ст. 395 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком 2 роки; 4)01.04.2014 року Іллічівським м/с Одеської області, за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України остаточно до позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці; 5)04.06.2014 року Іллічівським м/с Одеської області, за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України остаточно до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців; 6)18.12.2017 року Суворовським р/с м. Одеси за ч. 2 ст. 185 ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК остаточно до позбавлення волі на строк 2 роки; 7) 28.01.2019 року Малиновським р/с м. Одеси, за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України остаточно до позбавлення волі на строк 2 роки 2 місяці; звільнена 07.05.2019 року на підставі ухвали Апеляційного суду Одеської області по відбуттю строку покарання, обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Сторони кримінального провадження, які приймали участь на стадії судового провадження, -

з боку обвинувачення: прокурор Гісматуліна К.В.

з боку захисту: обвинувачена ОСОБА_1 , захисник – адвокат Мастюк К.П.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

1.1. ОСОБА_1 03 вересня 2019 року приблизно о 14 годині 00 хвилин, перебуваючи у торговому приміщенні магазину ТОВ «Метро», за адресою м. Одеса, вул. Аеропортівська, 29, умисно, з метою таємного викрадення чужого майна, визначила об`єктом злочинного посягання майно, що належить ТОВ «Метро», а саме: 2 пляшки кондиціонера для волосся «Gliss Kur» арт, 159301 вартістю 158, 50 гривень, 6 сирків «Фані» арт. 298375, вартістю 142,50 гривень, 4 сирки «Фані» арт. 348518 вартістю 95 гривень, зубну пасту «Лакалут» об`ємом 75 мл., вартістю 62, 42 гривень, 2 штуки вагою 0,812 та 0,830 кг., арт. 349929 вартістю 205, 12 гривень, зубну щітку «Парадонтакс» арт. 362305 вартістю 55,75 гривень, 3 штуки ковбаси торгової марки «Алан» сервелат арт. 368807 вартістю 274,74 гривень.

Діючи умисно, ОСОБА_1 переконавшись, що її дії залишаться непоміченими для оточуючих, таємно, з корисливих мотивів взяла зі стелажу вказаний товар та поклала до своєї жіночої сумки (рюкзака).

Надалі, ОСОБА_1 розрахувавшись за частину товару, який знаходився у торговому візку на касі магазину, пройшла повз лінію контролю та намагалась покинути місце вчинення злочину, приміщення магазину, тим самим таємно викрасти вищезазначене майно і спричинити ТОВ «МЕТРО», матеріальну шкоду на загальну суму 977 гривень 03 копійки, однак злочин не закінчила з причин, які не залежали від її волі, оскільки була зупинена співробітниками служби охорони магазину при виході з приміщення магазину.

1.2.Суд кваліфікує дії обвинуваченої за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками: закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

2.1.Обвинувачена ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому їй злочині визнала повністю та показала, що дійсно у вересні 2019 року приблизно в обідній час вона прийшла до магазину «Метро» де вирішила викрасти частину товару для власного вживання. Для цього взяла товар і на касі частково розрахувалась за товар, а інший товар сховала та провезла поміж касової зони. В подальшому її затримали на виході з магазину охоронці, які викликали поліцію. В теперішній час у скоєному правопорушені розкаюється, просить суд суворо її не наказувати, обіцяє нових злочинів не вчиняти.

2.2.За згодою учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин інкримінованих обвинуваченій правопорушень, які ніким не оспорюються і на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України обмежився допитом обвинуваченої та дослідженням доказів обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченої та обтяжують чи пом`якшують покарання. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння обвинуваченою обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність її позиції, та роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

2.3.Таким чином, суд ухвалює вирок в особливому порядку без дослідження будь-яких доказів обставин передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 91 КПК України.

3.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

3.1.Обставинами які пом`якшують покарання обвинуваченої є: щире каяття.

3.2.Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої судом під час судового розгляду не встановлено.

4.Мотиви призначення покарання.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченій, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, її вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого злочину, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 , та встановлюючи ступінь її вини у вказаному злочині, суд дає оцінку не окремому вчинку обвинуваченої, а і її особистості, наскільки вона проявилася у злочинних діях, наскільки вона має нахили до скоєння правопорушень.

Даючи оцінку особистості обвинуваченої, судом встановлено, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини. Була засуджена сім разів, з яких шість разів за аналогічні злочини проти власності. Відомостей про притягнення обвинуваченої до адміністративної відповідальності, під час судового розгляду прокурором не надано. Чоловік обвинуваченої помер. Зі слів має дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , за якою фактично здійснює догляд мати її покійного чоловіка. В теперішній час не працює, однак зі слів бажає працевлаштуватись. На питання головуючого про причини неодноразового скоєння однорідних злочинів, ОСОБА_1 показала, що їх вчинення пов`язано лише з тяжким матеріальним становищем і відсутністю грошових коштів.

Таким чином бідність, відсутність постійного стабільного заробітку, відсутність належного виховання та не бажання змінити ставлення до свого життя на думку суду привели обвинувачену до скоєння нового кримінального правопорушення проти власності, повторно.

Суд вважає, що обставини встановлені під час судового розгляду свідчать, що ОСОБА_1 схильна до вчинення однорідних злочинів проти власності.

Щоб бути справедливим, покарання не повинно перевищувати міру суворості, яка є достатньою для утримання людей від злочинів. Мета покарання полягає не в катуванні і муках людини і не в тому, щоб зробити неіснуючим вже скоєний злочин. Покарання не може бути марною жорстокістю і знаряддям злоби. Однією з головних складових мети покарання є прагнення перешкодити винному знову завдати шкоду суспільству й утримати інших від вчинення тих самих дій. Тому на думку суду слід застосовувати тільки такі покарання, які при збереженні пропорційності зі злочинами залишали б найбільш сильне і найбільш тривале враження на душу людей і були б найменш болісними для тіла злочинця.

У даному випадку поведінка обвинуваченої, її форма та спосіб життя, відношення до соціальних благ людини та до оточуючих її людей в сукупності з мотивами вчинення злочину, дають право суду на ствердження, що обвинувачена не розуміє негативних наслідків, які настають у разі порушення відношень права власності. Не бажає обвинувачена зрозуміти і негативні наслідки, які настають для неї особисто, у разі порушення звичайних людських правил поведінки.

На думку суду, пропорційність (злочин і кара) при призначені покарання за злочин, буде найбільш сильно і найбільш тривало впливати на душу обвинуваченої лише у випадку призначення покарання з певним обмеженням прав і свобод особи, а саме у вигляді арешту. Вказане покарання є мінімально необхідним і розумно достатнім. Відповідно призначене покарання, надасть можливість обвинуваченій ще раз переосмислити своє ставлення до життя, людей, суспільних відносин і буде ефективним заходом позитивного впливу на останню.

Таким чином, підстав для застосування положень ст. ст. 75, 76 КК суд не находить, оскільки неодноразове застосування, раніше за часом, положень Закону при призначенні покарання з іспитовим строком не забезпечили належної поведінки ОСОБА_1 та не вплинули позитивно на її ставлення до скоєних нею злочинів. Кінцевим результатом таких покарань /не пов`язаних з позбавленням волі/, як свідчить життя ОСОБА_1 являлось наступне вчинення злочину і як наслідок призначення покарання у вигляді позбавлення волі.

Що стосується покарання яке запропонував прокурор у вигляді позбавлення волі на строк один рік шість місяців, на думку суду вказане покарання є занадто суворим, безжальним і жорстоким і таким, що не відповідає тяжкості скоєного правопорушення. Як зазначено вище у вироку, окрім кари, покарання повинно бути заходом стримування для особи, яка вчинила злочин та інших осіб. Відповідно правосуддя повинно бути і милосердним там де це можливо розумно застосувати. Не можна поставити на терези - порушення відносин власності на загальну суму 977 гривень 03 копійки та позбавлення свободи особи на півтора роки. Є очевидним не пропорційність у такому випадку злочину і кари. Не пропорційність вироків призводить до розчарування суспільства у правосудді в державі та підриває авторитет не тільки судової влади але й органів правопорядку. Тому зберігаючи баланс між суспільними інтересами та інтересами особи, покарання у вигляді арешту буде відповідати меті покарання передбаченого ст. 50 КК України та меті правосуддя, невід`ємною частиною якого є справедливість та верховенство права.

Ухвалюючи вирок, суд керується ст. ст. 370, 373, 374 КПК України.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Визнати ОСОБА_1 винною у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити їй покарання, у вигляді арешту на строк 6 (шість) місяців.

Початок строку відбуття покарання у вигляді арешту обвинуваченій ОСОБА_1 обчислювати з моменту законного затримання обвинуваченої, після набрання законної сили вироком суду.

Затримати ОСОБА_1 після набрання законної сили вироком суду.

До набрання вироком суду законної сили застосувати до обвинуваченої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з забороною обвинуваченій залишати житло за адресою АДРЕСА_3 , у певний період доби, а саме з 20 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.

Роз`яснити обвинуваченій її обов`язок, щодо заборони залишати вказане житло у період доби, а саме з 20 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_1 обов`язки строком на 60 (шістдесят) днів, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1)прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

2)повідомляти, суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

Роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_1 , що в разі невиконання покладених на неї обов`язків до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за поведінкою обвинуваченої, яка перебуває під домашнім арештом покласти на співробітників Чорноморського ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області.

Строк дії вироку суду в частині запобіжного заходу у вигляді тримання особи під домашнім арештом становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту оголошення вироку суду, тобто з 27.11.2019 року. Вирок суду в частині застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію 26.01.2020 року, або до 26.01.2020 року лише у випадку приведення вироку до виконання та взяття під варту обвинувачену.

Речові докази по кримінальному провадженні: 1)відеозапис з камер спостереження – зберігати у матеріалах кримінального провадження; 2)продукти харчування – залишити у власника, потерпілого – юридичної особи ТОВ «Метро».

Скасувати арешт майна, який накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси 06.09.2019 року, а саме з: 1)Кондиціонеру для волосся «Gliss Kur» - 2 шт.; зубної пасти «Лакалут» - 1 шт.; зубної щітки «Парадонтакс» - 1 шт.

Скасувати заборону накладену ухвалою слідчого судді від 06.09.2019 року у вигляді заборони розпоряджатись вказаним майном.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

С У Д Д Я: О.В.Гарський