Вирок № 85969018, 27.11.2019, Окнянський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Красноокнянський районний суд Одеської області)

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/505/19

Провадження № 1-кп/506/69/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.11.2019с.м.т.Окни

року Красноокнянський районний суд Одеської області у складі

головуючий суддя Чеботаренко О.Л.

секретар судового засідання Нечитайло Є.О.

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Окни кримінальне провадження ,внесене до ЄРДР 25 червня 2019 року за № 12019160350000116 та угоду про примирення відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженки та мешканки

АДРЕСА_1 , громадянки України, не працює, з

середньою освітою, в шлюбі не перебуває, має на утриманні 4 малолітніх

дітей, раніше не судима ,

по обвинуваченню в скоєнні злочинів, передбачених ч.ч.1,2 ст. 185 КК України

за участю сторони обвинувачення прокурора Федосєєва С.В.

потерпілої ОСОБА_2

та сторони захисту захисника Приходченка С.В.

обвинуваченої ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В :

29 серпня 2018 року близько 13.00 год. у ОСОБА_1 , яка перебувала у своєму будинку в АДРЕСА_1 , та володіла пін-кодом та іншими захисними механізмами платіжної картки АТ КБ «Приватбанк» банківського рахунку № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , раптово виник умисел на таємне викрадення коштів з банківського рахунку останньої у сумі 2000 грн. для сплати власної кредитної заборгованості.

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, в цей же день, близько 13.20 год., ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_3 , щоб той, використавши надані нею особисті дані потерпілої, зареєстрував у додатку «Приват24» АТ КБ «Приватбанк» особистий кабінет банківського рахунку № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_1 запевнила ОСОБА_3 , що вона має дозвіл на розпорядження коштами, які були наявні на вказаному рахунку. Далі, діючи з урахуванням сприятливої для неї обстановки, яка, на її переконання, виключала можливість втручання власниці чи сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою власного збагачення та сплати власної кредитної заборгованості умисно, таємно, шляхом надання вказівок ОСОБА_3 для безготівкового переказу грошових коштів у сумі 2000 грн за допомогою додатку «Приват24» на банківський рахунок АТ «Райфайзен банк Аваль» код 35234236 , викрала зазначені кошти, обернувши їх таким чином на власну користь, спричинивши потерпілій збитків на вказану суму.

Продовжуючи свою протиправну діяльність, 12 жовтня 2018 року близько 21.20 год. у ОСОБА_1 , яка перебувала у своєму будинку в с АДРЕСА_1 , та володіла пін-кодом та іншими захисними механізмами платіжної картки АТ КБ «Приватбанк» банківського рахунку № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , раптово виник умисел на таємне викрадення коштів з банківського рахунку останньої у сумі 3000 грн. для власних потреб.

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, в цей же день, близько 21.20 год. , ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_3 , щоб той, використавши надані нею особисті дані потерпілої, через особистий кабінет банківського рахунку № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 перерахував на її банківській рахунок вказані кошти. При цьому ОСОБА_1 запевнила ОСОБА_3 , що вона має дозвіл на розпорядження коштами, які були наявні на вказаному рахунку. Далі, діючи з урахуванням сприятливої для неї обстановки, яка, на її переконання, виключала можливість втручання власниці чи сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій , передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою власного збагачення , умисно, повторно, таємно, шляхом надання вказівок ОСОБА_3 для безготівкового переказу грошових коштів у сумі 3000 грн за допомогою додатку «Приват24» на свій банківський рахунок № НОМЕР_2 , викрала зазначені кошти, обернувши їх таким чином на власну користь, спричинивши потерпілій збитків на вказану суму.

Продовжуючи свою протиправну діяльність, 22 листопада 2018 року близько 23.00 год. у ОСОБА_1 , яка перебувала у своєму будинку в с АДРЕСА_1 , та володіла пін-кодом та іншими захисними механізмами платіжної картки АТ КБ «Приватбанк» банківського рахунку № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , раптово виник умисел на таємне викрадення коштів з банківського рахунку останньої у сумі 502 грн 51 коп. для власних потреб.

Реалізуючи свій злочинний намір ,направлений на таємне викрадення чужого майна , в цей же день , близько 23.00 год. , ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_3 ,щоб той, використавши надані нею особисті дані потерпілої, через особистий кабінет банківського рахунку № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , перерахував на її банківський рахунок вказані кошти. При цьому ОСОБА_1 запевнила ОСОБА_3 , що вона має дозвіл на розпорядження коштами, які були наявні на вказаному рахунку. Далі, діючи з урахуванням сприятливої для неї обстановки, яка, на її переконання, виключала можливість втручання власниці чи сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій , передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою власного збагачення, умисно, повторно, таємно, шляхом надання вказівок ОСОБА_3 для безготівкового переказу грошових коштів у сумі 502 грн 51 коп. за допомогою додатку «Приват24» на свій банківський рахунок № НОМЕР_2 , викрала зазначені кошти, обернувши їх таким чином на власну користь, спричинивши потерпілій збитків на вказану суму.

Всього ОСОБА_1 заволоділа за вказаний період безготівковими коштами, які належали ОСОБА_2 , в загальній сумі 5502 грн 51 коп.

Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.ч. 1 ,2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) та таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

10 липня 2019 року між обвинуваченою та потерпілою була укладена угода про примирення у відповідності до вимог ст.471 КПК України, яка надійшла до суду.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину визнала повністю, щиросердно розкаялася, підтвердила вищевказані обставини, повідомивши суд, що у неї був доступ до картки потерпілої, так як вона допомагала потерпілій по господарству, користувалася її карткою для потреб останньої. Крім того, обвинувачена повідомила, що всю завдану шкоду добровільно відшкодувала .

Потерпіла ОСОБА_2 повідомила, що злочином збитки їй було відшкодовано і претензій до обвинуваченої вона не має.

Згідно вищевказаної угоди, обвинувачена ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 дійшли згоди щодо правової кваліфікації діянь та покарання, яке повинна понести ОСОБА_1 за ч.1 ст. 185 КК України - у виді 1 року позбавлення волі , за ч.2 ст.185 КК України - 2 роки позбавлення волі . Відповідно до ст.70 КК України призначити остаточне покарання ОСОБА_1 у вигляді 2 років позбавлення волі .На підставі ст.75 КК України, звільнити обвинувачену ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, із застосуванням п.п.1, 2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України.

Обвинуваченій ОСОБА_1 роз`яснено характер пред`явленого обвинувачення, вид та розмір узгодженого покарання, наступного звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення і затвердження угоди про примирення, в тому числі про обмеження права оскарження вироку суду в апеляційному або касаційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності його учасників, не дослідження доказів у судовому засіданні або оспорювання встановлених досудовим розслідуванням обставин, обмеження права обвинуваченої на відмову давати показання, подавати та досліджувати докази, внаслідок чого остання заявила про розуміння роз`ясненого, добровільність укладення цієї угоди, повідомивши, що вона у повному обсязі визнає свою вину , підтверджує всі фактичні обставини та щиро кається у скоєному.

Також суд з`ясував, що потерпіла ОСОБА_2 цілком розуміє наслідки затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій, будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Розглядаючи питання щодо затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.

Згідно з ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

У підготовчому судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів середньої тяжкості, сторони добровільно уклали угоду про примирення, зміст угоди відповідає вимогам ст.471 КПК України та закону; суд переконався, що обвинувачена цілком розуміє права, передбачені ч.5 ст.474 КПК України.

Також судом встановлено, що обвинувачена та потерпіла розуміють наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені ст.473 КПК України. В угоді про примирення передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченій та потерпілій.

Узгоджена угодою про примирення міра покарання для ОСОБА_1 , з урахуванням даних, що її характеризують ,відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановлених Загальною частиною КК України.

Прокурор проти затвердження угоди не заперечував.

Оскільки умови угоди про примирення між потерпілою ОСОБА_2 та обвинуваченою ОСОБА_1 повністю відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди та призначення ОСОБА_1 узгодженої сторонами міри покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченій, суд враховує в сукупності характер і ступінь суспільної небезпеки, ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, визнання вини та щире каяття , відсутність судимостей , а також те, то завдана злочином шкода обвинуваченою добровільно відшкодована, обвинувачена має на утриманні 4-х малолітніх дітей, що, згідно з ст. 66 КК України, визнано обставинами, що пом`якшують покарання.

Обставиною, яка, згідно з ст. 67 КК України, обтяжує покарання, є скоєння злочинів відносно особи похилого віку.

Цивільний позов не заявлений.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 373, ст.374 та ст.475 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду від 10 липня 2019 року про примирення між обвинуваченою ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_2 .

Визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 та ч.2 ст.185 КК України та призначити покарання:

- за ч.1 ст. 185 КК України - 1 рік позбавлення волі ;

- за ч.2 ст.185 КК України - 2 роки позбавлення волі .

Відповідно до ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити обвинуваченій ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді 2 років позбавлення волі .

Відповідно ст.75 КК України звільнити обвинувачену ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покласти на неї обов`язки відповідно до п.п.1, 2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України :

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації ;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи ;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення може бути оскаржений:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз`яснення наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 Кримінального процесуального Кодексу України;

3)прокурором виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди та затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

На вирок може бути подана апеляція в Одеській апеляційний суд через Красноокнянський районний суд Одеської області протягом 30 діб з моменту проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

Суддя О. Л. Чеботаренко