Вирок № 85968676, 26.11.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/9161/19

Провадження № 1-кп/520/714/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2019 року Київський районний суду м. Одеси у складі:

Головуючого судді Войтова Г.В.,

при секретарі Кондрашової К.С.

за участю прокурора Гольбарта О.В.

потерпілої ОСОБА_1

представника потерпілої Пилаєвої В.В.

захисника Іванова О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019160480000230 від 19.01.2019 року, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, росіянина, з вищою освітою, працює за наймом, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.1 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення проти безпеки руху за наступних обставин.

18.01.2019 року о 22 годині 13 хвилин, обвинувачений ОСОБА_2 керуючи засобом підвищеної небезпеки, а саме технічно справним автомобілем марки «Toyota Corolla» р/н НОМЕР_1 , в умовах штучного освітлення, в умовах вологої забрудненої проїзної частини, по горизонтальній прямій ділянці асфальтобетонного покриття проїзної частини, здійснював рух по вул. Люстдорфська дорога в напрямку пл. Толбухіна в місті Одеса, зі швидкістю до 30 км/год.

Виконуючи маневр повороту направо в напрямку стрілки зеленого кольору на таблиці, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора, з працюючим красним сигналом світлофора, та наближаючись до регульованого пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою 1.14.2 «Пішохідний перехід, рух на якому регулюється світлофором» Правил дорожнього руху України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001), організованого на проїзній частині вул. Люстдофрська дорога міста Одеса та який з`єднує тротуарну зону вул. Люстдофрська дорога, ОСОБА_2 був неуважним, за дорожньою обстановкою постійно не слідкував, відповідно не відреагував на її зміну.

В цей час, по вказаному пішохідному переходу, в темпі кроку рухався пішохід ОСОБА_3 , яка перетинала проїзну частину вулиці Люстдофрська дорога з право на ліво відносно руху, керованого ОСОБА_2 автомобіля.

При об`єктивній можливості бачити дорожню обстановку, обвинувачений ОСОБА_2 , виконуючи маневр повороту направо та наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи не надав пішоходу ОСОБА_3 перевагу в русі, маючи технічну можливість уникнути події, допустив порушення вимог пунктів 1.4, 1.5, підпункт «б» п. 2.3, п. 16.9 «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001), якими передбачено:

п. 1.4 кожен учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

п. 1.5 дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

п. 2.3 для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

«б») бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 16.9 під час руху в напрямку стрілки зеленого кольору на таблиці, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора із вертикальним розташуванням сигналів, водій повинен зайняти крайню праву (ліву) смугу руху та дати дорогу транспортним засобам і пішоходам, що рухаються з інших напрямків.

Внаслідок своїх дій, ОСОБА_2 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка здійснювала рух по регульованому пішохідному переходу в темпі спокійного кроку, з права на ліво, за ходом руху керованого ОСОБА_2 автомобілю. В результаті дорожньо-транспортної події пішоходу ОСОБА_3 спричиненні середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді: закритий подвійний перелом правої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків.

Порушення вимог п.п. 16.9 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків.

Своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, визнав повністю, розкаявся у скоєному, та пояснив, що він дійсно вчинив інкримінований йому злочин при вищевикладених обставинах, а саме: 18.01.2019 року приблизно о 22 годині рухався по Люстдорфській дорозі в лівій смузі руху у напрямку площі Толбухіна, проїзна частина була мокра, горіла зелена стрілка повороту ліворуч, проїхав трамвайні рейки, дивився ліворуч, щоб пересвідчитись у відсутності транспорту, який рухається з боку вул.. Комарова, пропустив жінку з чоловіком, які перетинали проїзну частину. В цей час не помітив дівчину, яка теж рухалась по пішохідному переходу, швидкість руху автомобіля буда приблизно 30 км/г, гальмовий шлях склав приблизно 2 метра. Після наїзду на дівчину одразу вийшов з автомобіля, побачив дівчину, викликав швидку допомогу та поліцію, після оформлення ДТП поїхав до лікарні. В лікарні потерпіла надала квитанції, наступного дня повернув їй всі гроші по квитанціям, крім того лікар надав список з потрібними ліками, які він також купив. Стаж водіння з 2006 року, автомобіль застрахований на 200 000 гривень. У скоєному кримінальному правопорушення щиро розкається та просить строго не наказувати.

У судовому засіданні допитана потерпіла ОСОБА_3 , яка пояснила, що вона 18.01.2019 року приблизно о 22:00 годині переходила по пішохідному переходу проїзну частину по Люстдорфській дорозі на зелений сигнал світлофора, знаходячись на проїзній частині її збила сріблястого кольору автівка. В лікарні знаходилась біля двох тижнів, був подвійний перелом, після чого приблизно пів року реабілітація. Обвинувачений сплатив 30 000 гривень на операцію. Цивільний позов підтримає в повному обсязі.

Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення його вина доведена дослідженими судом письмовими доказами кримінального провадження, якими підтверджуються показання обвинуваченого та потерпілої стосовно часу, місця і обставин вчинення кримінального правопорушення, а саме:

-витягом з ЄРДР № 12019160480000230 від 19.01.2019 року;

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди з схемою та фото таблицею від 18.01.2019 року з якого вбачається, що на пішохідному переході по Люстдорфській дорозі у напрямку площі Толбухіна стався наїзд на пішохода автомобілем Тойота державний номер НОМЕР_1 ;

-висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.01.2019 року ознак сп`яніння у ОСОБА_2 не виявлено;

-постановою про визнання речових доказів від 19.01.2019 року;

-ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 22.01.2019 року про накладення арешту на автомобіль «Toyota Corolla» державний номер НОМЕР_1 ;

-висновок № 19-482/483/484 судової комплексної транспортно-трасологічної і авто технічної експертизи по дослідження слідів і ушкоджень на автомобілі «Toyota Corolla» державний номер НОМЕР_1 , дослідженню обставин події, а також по дослідженню технічного стану систем керування і ходової частини цього автомобіля, вбачається, що оскільки на місці ДТП відсутні будь які критерії, що характеризують положення пішохода і автомобіля на проїзній частині дороги в момент їх контактної взаємодії, установити координати місця наїзду і яка була швидкість руху автомобіля «Toyota Corolla» державний номер НОМЕР_1 у розглянутому випадку не представляється можливим.

Утворені на передньому бампері, переднього лівого крила і капота двигуна потертості, а також змішення і руйнування дзеркала та його кронштейна, характерні для виникнення в результаті контактної взаємодії з об`єктом, який не має рівно міцних металу слідоутворюючих кромок, тобто з тілом пішохода.

Сліди й ушкодження відображають наступний механізм контакту: удар лівою кутовою частиною переднього бампера, з закиданням пішохода на переднє ліве крило, капот двигуна та ліве бічне дзеркало заднього виду.

Ходова частина, рульове керування й гальмова система автомобіля «Toyota Corolla» державний номер НОМЕР_1 до моменту настання ДТП перебувала в працездатному стані й забезпечували водієві технічну можливість рухатися й утримувати автомобіль у будь-якому обраному ним напрямку, здійснювати гальмування з відомою йому ефективністю.

В цих системах не було несправностей, які могли б обумовити раптове для водія відведення автомобіля від вибраного напрямку руху або відмови систем;

- протоколом огляду предмету від 16.02.2019 року з додатком «CD-диском»;

- висновком експерта № 424 КУ «Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи» від 15.03.2019 року, з якого вбачається, що на підставах даних судово-медичної експертизи громадянки ОСОБА_3 , 1994 року народження, по медичній документації, проходжу до наступних підсумків: при зверненні за медичною допомогою у громадянки ОСОБА_3 було виявлено наступне тілесне ушкодження: закритий подвійний перелом правої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків.

Дане ушкодження спричинило дією тупого твердого предмета (предметів), якою могла бути частина кузова автомобіля та дорожнє покриття в умовах ДТП (наїзд автомобіля на пішохода).

Враховуючи дані медичної документації, слід вважати, що ушкодження могло бути спричинено 18.01.2019 року.

Дане ушкодження спричиняє тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм згідно п.п. 2.2.2. і 4.6 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості;

- постановою про визнання речових доказів від 27.03.2019 року;

- висновком № 19-941/942 по авто технічному дослідженню обставин наїзду автомобіля «Toyota Corolla» державний номер НОМЕР_1 на пішохода, з якого вбачається, що в умовах події належні дії водія автомобіля «Toyota Corolla» державний номер НОМЕР_1 регламентувалися вимогами п.16.9 ПДР згідно з якими, при виконанні маневру повороту в напрямку стрілки зеленого кольору на таблиці, та наближені до регульованого пішохідного переходу, водію було необхідно дати дорогу пішоходам які перетинали проїзну частину на дозволяючий рух для них, зелений сигнал світлофора.

Належним виконанням вимог п. 16.9 ПДР водій автомобіля «Toyota Corolla» державний номер НОМЕР_1 гарантовано мав технічну можливість запобігти подію.

Оскільки в розглянутих умовах настання події водій автомобіля «Toyota Corolla» державний номер НОМЕР_1 належним виконанням вимог п. 16.9 ПДР мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, то з експертної точки зору його фактичні дії, що не відповідали вимогам вказаного пункту, перебувають у причинному зв`язку з настанням події;

В судовому засіданні за згодою всіх учасників кримінального провадження прийнято рішення не викликати свідків кримінального провадження.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ст. 337 ч. 1 КПК України.

Наведені вище докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено особу винного, подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини, зазначені у ст.. 91 КПК України. Всі докази взаємодоповнюють один одного і в сукупності підтверджують вину ОСОБА_2 , в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 1 ст. 286 КК України.

Згідно ч. 1 ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» сиди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини наголошує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумнім сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Таким чином, відповідно до ст. 94 КПК України, з урахуванням досліджених доказів, характеру дій обвинуваченого ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що всі досліджені докази належні, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки отримані в порядку, встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Таким чином, оцінюючі всі зібрані у судовому засіданні по справі докази в умовах повної змагальності в їх сукупності та не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку про те, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії за ч.1 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесних ушкоджень. .

Згідно з ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України відноситься до злочину невиликої тяжкості.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправдання засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд визнає: повне визнання вини, щиросердне каяття в скоєному правопорушенні.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Аналізуючи в сукупності зібрані вищезазначені обставини, характер скоєного злочину, обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, у скоєному розкаявся, сприяв розкриттю злочину, має постійне місце проживання, на утриманні має двох малолітніх дітей, на обліку у психіатра та нарколога не значиться, працює за наймом.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним призначити покарання ОСОБА_2 у вигляді обмеження волі та застосувати до основного покарання положення ст. 75 КК України, тобто звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням, оскільки на думку суду, призначення такого покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним кримінальних правопорушень у майбутньому. Без застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засоби, тому як обвинувачений працює не офіційно водієм і дана обставина буде сприяти швидшому відшкодуванню завданих кримінальним правопорушенням збитків потерпілій.

Відповідно до ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України, не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

У кримінальному провадженні адвокатом Пилаєвої В.В. в інтересах потерпілої ОСОБА_3 заявлено цивільний позов до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 48 141, 40 (сорок вісім тисяч сто сорок одна гривня сорок копійок) та моральної шкоди у розмірі 200 000 (двісті тисяч гривен).

Відповідно до ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Ураховуючи наведене, а саме, те, що в наслідок вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_2 потерпілій заподіяна майнова шкода в розмірі 48 141, 40 (сорок вісім тисяч сто сорок одна гривня сорок копійок), яку обвинувачений в судовому засіданні не визнав в повному об`ємі, надав документи, які підтверджують часткове відшкодування шкоди в сумі 25954, 99 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні дев`яносто дев`ять копійок).

Відповідно до довідки про доходи потерпілої ОСОБА_3 , яка працювала у ПП «Таврія Плюс» стан на 04.07.2019 року, загальна сума доходу за період з 01.11.2018 по 31.05.2019 року становить 18424,36 (вісімнадцять тисяч чотириста двадцять чотири гривні тридцять шість копійок).

Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає частковому відшкодуванню, а саме: зарахувати в рахунок добровільного відшкодування суму в розмірі 25954, 99 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні дев`яносто дев`ять копійок), стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму в розмірі 18424,36 (вісімнадцять тисяч чотириста двадцять чотири гривні тридцять шість копійок).

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до п. 4 зазначеної Постанови, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги адвокатом Пилаєвої В.В. в інтересах потерпілої ОСОБА_3 в частині стягнення з ОСОБА_2 суми завданої йому моральної шкоди в розмірі 200000 гривень підлягають частковому задоволенню, Так у відповідності до статті 1166 ЦК України - майнова шкода завдана особистим майновим правам фізичної особи, відшкодовується в особою, яка її завдала.

В частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 200 000 гривень на користь потерпілій ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

Згідно до п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 02.07.2004 р. Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів роз`яснено судам, що при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди за позовом потерпілого суди повинні керуватися відповідними положеннями ЦК України та роз`ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (зі змінами, внесеними постановою від 25.05.2001р. № 5).

Враховуючи обставини справи, суд вважає, що неправомірними діями ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_3 була заподіяна моральна шкода, яка полягає у тривалих душевних стражданнях, негативних емоціях та переживаннях з приводу наїзду; у порушенні звичного способу життя ОСОБА_3 та необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації, а також враховуючі стан здоров`я, вік та матеріальне становище потерпілої, яка дотеперішній час проходить реабілітацію. Дотримуючись принципу розумності та справедливості, суд вважає, що внаслідок вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України потерпілій ОСОБА_3 була завдана моральна шкода, яку суд оцінює у розмірі 50 000 грн. Тому позовні вимогу щодо стягнення з обвинуваченого моральної шкоди слід задовольнити часткового в розмірі 50 000 грн.

Згідно з договором про надання правової допомоги № 029/2019 від 29.03.2019 року адвокатом Пилаєвою В.В. надано правову допомогу потерпілій ОСОБА_3 на суму 15 000 гривен. Дані обставини підтверджуються актом наданих послуг та виконанням робіт від 06.09.2019 року, прибутковим касовим ордером № 029/2019 від 11.06.2019 року на суму 15 000 гривень.

Прокурор разом із обвинувальним актом подав позовну заяву в інтересах КУ «Міська клінічна лікарня №11» про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_3 в сумі 8428,60 (вісім тисяч чотириста двадцять вісім гривен шістдесят копійок).

Суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_2 даний цивільний позов в судовому засіданні визнав в повному обсязі, тому зазначений цивільний позов підлягає задоволенню.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні належить вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України, а саме: скасувати арешт на автомобіль «Toyota Corolla» р/н НОМЕР_1 та повернути за належністю ОСОБА_2

Стягнути на користь держави за проведення судових експертиз з ОСОБА_2 . суму 7430 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370-374, 392- 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_2 винним у вчинені злочину, передбачених ст. 286 ч.1 КК України та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік, без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 (одного) року.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_2 , не обирався.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інд. код НОМЕР_2 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріальну шкоду в сумі 18424,36 (вісімнадцять тисяч чотириста двадцять чотири гривні тридцять шість копійок), моральну шкоду в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інд. код НОМЕР_2 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суму 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інд. код НОМЕР_2 на користь держави в особі комунальної установи «Міська клінічна лікарня № 11» (м. Одеса, р/р 35418060046273, код ЄДРПОУ 0274415, МФО 828011, Банк - ГУДКСУ в Одеській області) суму 8428,60 (вісім тисяч чотириста двадцять вісім гривен шістдесят копійок).

Скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22.01.2019 року речовий доказ автомобіль«Toyota Corolla» р/н НОМЕР_1 повернутим ОСОБА_2 .

Речовий доказ - диски зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Речовий доказ - ренгенівськи знімки у кількості 4 штук, вважати повернутими потерпілій ОСОБА_3

Стягнути на користь держави за проведення судових експертиз з ОСОБА_2 суму 7430 гривен.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Войтов Г. В.