Рішення № 85960843, 28.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 листопада 2019 року № 640/12348/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) доУправління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації (02232, м.Київ, вулиця Закревського, 87-Д) про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії , В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації (надалі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

- визнати дії посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації у зв`язку з припиненням дії податкової соціальної пільги відносно ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) протиправними;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації внести Горбатюк Ніну Тимофіївну ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на соціальні та податкові пільги.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що рішення Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації щодо припинення дії податкової соціальної пільги відносно ОСОБА_1 є протиправним та прийняте всупереч соціальній справедливості. Крім того, пункт 9 розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII визнано таким, що не відповідає Конституції України в межах конституційної справи №12-р/2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Копію вказаної ухвали представник Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації отримав 19 липня 2019 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. У визначений судом строк представник відповідача не надав до суду відзиву на адміністративний позов.

З огляду на викладене вище та відсутність підстав для розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та є ветераном праці, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_2 від 29 червня 1986 року.

Відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивачу як ветерану Другої світової війни надано право на пільги, зокрема: 50 % знижка плати за користування житлом та 50 % знижка плати за користування комунальними послугами (за газ, електроенергію, опалення та інші послуги).

Як повідомила позивач, у рахунку-повідомленні за житлово-комунальні послуги станом на 01 квітня 2019 року здійснено перерахунок за послуги, надані з 01 травня 2018 року за гаряче водопостачання та централізоване опалення та не враховано пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У зв`язку з наведеним, 16 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулась зі скаргою до директора КП «Київтеплоенерго» щодо відновлення наданих їй законодавством пільг.

За результатами розгляду даної скарги структурний підрозділ «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» листом від 07 травня 2019 року №30/вих/1-6903 повідомив, що за адресою: АДРЕСА_1 була зареєстрована пільга «Учасник війни» на ОСОБА_1 по 31 грудня 2018 року.

Додатково зазначено, що саме структурний підрозділ з питань соціального захисту населення подає до КП «Київтеплоенерго» списки пільговиків, які мають право на отримання пільг. До отримання від структурного підрозділу з питань соціального захисту населення списків пільговиків, які мають право на отримання пільг, КП «Київтеплоенерго» не має підстав для застосування пільг. При цьому, станом на 01 січня 2019 року право щодо користування пільгою «Учасник війни» ОСОБА_1 не підтверджено.

16 липня 2019 року позивач подала до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації скаргу щодо повернення їй пільг з плати за користування житлом та комунальними послугами, наданих Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Листом від 24 квітня 2019 року №994 Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації у відповідь на скаргу ОСОБА_1 повідомило, що з 01 січня 2004 року позивач перебувала на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги та користування пільгами на житлово-комунальні послуги в Деснянському районі міста Києва у розмірі 50 % в межах норма, визначених чинним законодавством як особа, що має право на пільги за категорією «учасник війни». При цьому, оскільки дохід ОСОБА_1 станом на 01 січня 2019 року перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, нарахуванням пільг на житлово-комунальні послуги призупинено. Позивачу також повідомлено, що вона має можливість звернутись до Управління за призначенням житлової субсидії.

Незгода позивача із діями відповідача щодо припинення пільги на житлово-комунальні послуги зумовила її звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (далі - Закон №3551-ХІІ, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до вимог статті 1 Закону №3551-ХІІ Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом, зокрема, надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Вимогами статті 2 Закону №3551-ХІІ передбачено, що права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Частиною 1 статті 14 Закону №3551-ХІІ передбачено, що учасникам війни (статті 8, 9) надаються такі пільги, зокрема, 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю); 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю. Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім`ю);

Судом вбачається, що відповідач призупиняючи нарахування позивачу пільг на житлово-комунальні послуги посилався на вимоги частини 6 статті 14 Закону №3551-ХІІ, якою визначено, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, статтю 14 Закону №3551-ХІІ доповнено зазначеною вище частиною 6 згідно із Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 9 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII (справа про соціальний захист ветеранів війни та членів їхніх сімей) від 18 грудня 2018 року у справі №1-6/2018(2791/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): частину шосту статті 14, частину другу статті 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII, зі змінами.

Доходячи висновку про неконституційність вказаних положень Конституційний Суд України зазначив, що встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є одним із засобів реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність вказаного Закону, підриває довіру до держави (абзац другий пункту 5).

Конституційний Суд України вважає, що соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту (абзац третій пункту 5).

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Пунктом 2 вказаного рішення Конституційного суду України передбачено, що абзац другий підпункту 1, абзац другий підпункту 2, абзаци другий, третій, четвертий підпункту 3 пункту 9 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII, частина шоста статті 14, частина друга статті 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII, зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року №12-р/2018 (справа про соціальний захист ветеранів війни та членів їхніх сімей) встановлено, що в зв`язку з тим, що, зокрема: підпункт 1 пункту 9 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII; частина шоста статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ - втрачають чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, застосуванню підлягатиме, зокрема, частина перша статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII.

Отже, визнані неконституційними положення Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року №12-р/2018 втратили чинність 18 березня 2019 року. Відповідно, з 19 березня 2019 року застосуванню підлягають положення частини першої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ, чинної до внесення змін Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII.

Пунктом 5 частини 1 статті 14 Закону №3551-ХІІ встановлено, що учасникам війни надаються пільги з 50-процентної знижки плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

Оскільки, з 18 березня 2019 року частина 6 статті 14 Закону №3551-ХІІ втратила чинність у зв`язку з її неконституційністю, то посилання відповідача в листі від 24 квітня 2019 року №994 на дану норму як на підставу для призупинення нарахування позивачу пільг на житлово-комунальні послуги вбачається судом безпідставним та нормативно необґрунтованим.

За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо призупинення нарахування ОСОБА_1 пільг на житлово-комунальні послуги.

Суд зазначає, що внаслідок визнання неконституційними відповідних положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ, які обмежували право позивача на пільгу щодо 50-процентної знижки з плати за користування комунальними послугами, право на отримання вказаної пільги відновлено з 19 березня 2019 року.

Відтак, судом вбачається наявність обґрунтованих законодавчо передбачених підстав для відновлення позивачу пільги, встановленої частиною 1 статті 14 Закону №3551-ХІІ, з 19 березня 2019 року з надання 50-процентної знижки плати за користування комунальними послугами.

Водночас, позивачем заявлено вимогу щодо зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації внести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на соціальні та податкові пільги.

Так, механізм включення до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр) інформації про пільговика визначений Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117 (далі - Положення №117).

Відповідно до пункту 3 постанови доручено Міністерству соціальної політики забезпечити включення до Реєстру інформації про осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, зокрема відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно пункту 1 Положення №117 Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України, отримують пільги, передбачені для педагогічних, медичних, фармацевтичних працівників, працівників бібліотек, музеїв, спеціалістів із захисту рослин та працівників культури в сільській місцевості і селищах міського типу (далі - пільговики), отримують соціальні стипендії, державну допомогу постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей.

За приписами пункту 2 Положення №117 до Реєстру включається, зокрема, така інформація: про пільговиків - прізвище, ім`я, по батькові, число, місяць, рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають про це відмітку в паспорті) (далі - реєстраційний номер облікової картки платника податків), адреса зареєстрованого місця проживання (за рішенням комісій, утворених місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідно до пункту 5 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. N 848 (ЗП України, 1996 р., N 2, ст. 76; Офіційний вісник України, 2018 р., N 37, ст. 1311), - адреса фактичного місця проживання), склад сім`ї, характеристика житла, реквізити паспорта громадянина України та документа, що підтверджує право на пільги, а також категорія пільговика, перелік пільг, на які він має право, інформація про те, якими пільгами фактично користується.

Пунктом 3 Положення №117 встановлено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків. Форма "1 - пільга" затверджується Мінсоцполітики; ведуть облік отримувачів соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей шляхом формування на кожну особу персональної облікової картки згідно з формою "1 - допомога", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків або реквізити паспорта громадянина України, документа, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, а також особу, яку визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

З урахуванням наведеного в сукупності та зважаючи, що саме структурний підрозділ з питань соціального захисту населення подає списки пільговиків, які мають право на отримання пільг, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача внести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на соціальні та податкові пільги, адже особа, яка віднесена до кола осіб, які мають право на пільги, що підтверджується належним документом, повинна бути внесена до вказаного Реєстру за відсутності будь-яких застережень.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини 6 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень покладений на нього обов`язок не виконав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Відповідно до частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підстави для вирішення судом питання щодо розподілу судових витрат у зв`язку із задоволенням позову у суду відсутні, оскільки позивач як інвалід війни звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації щодо припинення податкової соціальної пільги відносно ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

3. Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації внести відомості про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на соціальні та податкові пільги.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук