Рішення № 85960677, 27.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2019 року № 826/6070/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «ЗАХІДУКРГЕОЛОГІЯ»

до Державної служби геології та надр України

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

Суд прийняв до уваги таке:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося дочірнє підприємство ПРАТ Національної акціонерної компанії «Надра України» «ЗАХІДУКРГЕОЛОГІЯ» (позивач) з позовом до Державної служби геології та надр України (відповідач, Держгеонадра України) з позовом в якому просить суд:

визнати протиправною відмову Державної служби геології та надр України у продовженні терміну дії спеціального дозволу на користування надрами №2917 від 04.12.2006 викладеної у листі вих. №22110/13/12-16 від 30.11.2016;

зобов`язати Державну службу геології та надр України продовжити термін дії спеціального дозволу на користування надрами №2917 від 04.12.2006 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав про безпідставність відмови відповідача щодо продовження дії спеціального дозволу.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог,

Ухвалами суду від 15.06.2017 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, викладено його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судовому засіданні 27.12.2017 суд на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України вирішив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Дочірнє підприємство ПРАТ Національної акціонерної компанії «Надра України» «ЗАХІДУКРГЕОЛОГІЯ» володіло спеціальним дозволом на користування надрами Волосянській площі №2917 від 04.12.2006. Строк дії спеціального дозволу продовжено на 5 років (до 04.12.2016).

29.08.2016 позивач звернувся до Державної служби геології та надр України з заявою вих. №01-1135/05 від 29.08.2016 з додатками для продовження строку спеціального дозволу.

30.11.2016 листом №22110/13/12-16 Державна служба геології та надр України відмовила позивачу у продовженні строку дії спеціального дозволу з підстав наявності станом на 01.09.2016 інформації ДФС України щодо наявності у дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «ЗАХІДУКРГЕОЛОГІЯ» податкового боргу у сумі 8,48 грн.

Вважаючи такі дії відповідача щодо відмови у продовженні терміну дії спеціального дозволу на користування надрами №2917 від 04.12.2006 протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи цей спір, суд виходить із такого.

Відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1174 від 30.12.2015, Держгеонадра України здійснюють державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України.

Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також процедура продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін врегульовані Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 (далі - Порядок).

Відповідно до положень п.п. 3, 4 Порядку, на кожний вид користування надрами в межах конкретної ділянки надається окремий дозвіл.

Відповідно до ч. 8 статті 16 Кодексу України про надра (тут і далі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами, зупинення їх дії або анулювання, поновлення їх дії у разі зупинення здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр у встановленому законодавством порядку.

Так, згідно з п. 1 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 391/2011, Державна служба геології та надр України (Держгеонадра України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Отже, продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами входить до безпосередньої компетенції відповідача.

Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, а також процедура продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін врегульований Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 (далі - Порядок).

Відповідно до приписів п. 14 Порядку, у разі виникнення потреби у закінченні геологічного вивчення, геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки, та затвердження запасів родовища корисних копалин, продовженні видобування корисних копалин строк дії дозволу продовжується за наявності інформації про відсутність порушень надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр.

Пунктом 10 Порядку, встановлено, що невід`ємною частиною дозволу є угода про умови користування надрами, що укладається між органом з питань надання дозволу і надрокористувачем і містить програму робіт, яка оформляється як додаток, та особливі умови надрокористування, що передбачають:

вимоги до ефективності робіт;

сучасні технології видобування та переробки корисних копалин;

порядок видобування корисних копалин, зокрема з метою запобігання негативним екологічним наслідкам і забезпечення безпеки забудованих територій;

види, обсяги і строки виконання робіт на ділянці надр;

підстави для припинення діяльності, пов`язаної з використанням ділянки надр.

Як встановлено судом, ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» видавався спеціальний дозвіл на користування надрами №2917 від 04.12.2006 року. Строк дії спеціального дозволу продовжувався до 04.12.2016 року (Т. 1 а.с. 8).

На виконання Спеціального дозволу №2917 між Позивачем та Відповідачем було укладено Угоду про умови користування надрами №2917 від 27.11.2012 (далі - Угода №2917).

Відповідно до п. 15 Порядку № 615 (в редакції що діяла на момент звернення позивача з заявою на продовження строку дії спеціального дозволу) надрокористувачу відмовляється у продовженні строку дії дозволу у разі:

невиконання ним умов користування надрами, передбачених дозволом або відповідною угодою;

прийняття органом місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами рішення про обмеження користування надрами відповідно до законодавства; подання заявником документів не в повному обсязі; виявлення у поданих документах недостовірних даних;

невідповідності документів, поданих заявником, вимогам пункту 14 цього Порядку; наявності інформації від правоохоронних органів та суб`єктів фінансового моніторингу, що заявник здійснює фінансування тероризму в Україні;

наявності у заявника боргу із сплати загальнодержавних податків та зборів станом на останній звітний період;

відмови Мінприроди у погодженні продовження строку дії дозволу;

невиконання програми робіт на ділянках надр, на користування якими заявнику вже надано дозвіл, виявлення порушень правил користування надрами на таких ділянках, що зафіксовано в актах перевірок, приписах або розпорядженнях відповідних органів у сфері надрокористування до моменту їх усунення, крім випадків визнання таких приписів або розпоряджень недійсними або дію яких зупинено згідно з рішенням суду.

Враховуючи наведені вище норми у взаємозв`язку з фактичними обставинами справи, суд дійшов висновку, що відповідач відмовляючи позивачу у продовженні строку дії спеціального дозволу №2917 від 04.12.2006 діяв в межах, спосіб, порядок передбачений Законом.

Суд критично розцінює надані позивачем до матеріалів справи довідки Галицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області (Т. 1 а.с. 11,12,13) про відсутність заборгованості у ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія», враховуючи відсутність доказів надання останніх контролюючому органу з пакетом документів, які надавалися для продовження строку дії спеціального дозволу. Оскільки, як зазначено вище, відповідач керувався листом центрального органу виконавчої влади у сфері державної податкової політики - ДФС України від 30.09.2016 №16897/5/99-99-17-02-16 щодо наявності у ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» заборгованості станом на 01.09.2016, тобто на час розгляду пакету документів позивача. Відомості повідомлені державним органом в офіційному листі вважаються достовірними.

Як зазначає позивач, вказані довідки відповідачу були надані супровідним листом 01-192/09 від 03.02.2017 (Т. 1 а.с. 10), тобто, як приходить до висновку суд, вже після прийняття ним оскаржуваного рішення. Поміж тим, суд звертає увагу, що наданий супровідний лист не містить відмітки відповідача про його отримання, як і не надано позивачем направлення таких документів поштою. Тобто, на момент розгляду відповідачем заяви позивача, лист ДФС України від 30.09.2016 №16897/5/99-99-17-02-16 не був спростований, а відтак вірно взятий відповідачем до уваги під час вирішення питання про продовження позивачу дії спеціального дозволу.

Щодо другої позовної вимоги про зобов`язання Державну службу геології та надр України продовжити термін дії спеціального дозволу на користування надрами №2917 від 04.12.2006 року, суд вказує що вона є похідною від першої позовної вимоги у задоволенні якої відмовлено. Відтак, вказана позовна вимога теж не підлягає задоволенню.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У позові дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «ЗАХІДУКРГЕОЛОГІЯ» відмовити повністю.

ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО ПРАТ "НАК "НАДРА УКРАЇНИ" "ЗАХІДУКРГЕОЛОГІЯ"

( ДП "ЗАХІДУКРГЕОЛОГІЯ" ), 79000, Львівська обл., місто Львів, ПЛ.МІЦКЕВИЧА, будинок 8, код ЄДРПОУ: 01432606.

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ГЕОЛОГІЇ ТА НАДР УКРАЇНИ

( ДЕРЖГЕОНАДРА ) 03680, м. Київ, ВУЛИЦЯ АНТОНА ЦЕДІКА, будинок 16, код ЄДРПОУ: 37536031

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій