Рішення № 85960249, 28.11.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2019 року Чернігів Справа № 620/2884/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Соломко І.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області ( далі, відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області від 29.08.2019 № 677-25/ VІІ про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Плисківської сільської ради та зобов`язати Плисківську сільську раду Борзнянського району Чернігівської області прийняти рішення про надання дозволу ОСОБА_1 у порядку норм статті 118 Земельного кодексу України на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га на території Плисківської об`єднаної територіальної громади Борзнянського району Чернігівської області у відповідності до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Вимоги обґрунтовано тим, що рішення Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області від 29.08.2019 № 677-25/ VІІ про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою є протиправним, оскільки прийнято без наявності підстав, визначених статтею 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою судді від 03.10.2019 відкрито провадження у справі, та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У встановлений строк відповідач надіслав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що на час розгляду заяви від 02.08.2019 бажана для позивача земельна ділянка належала до земель державної власності; накладалась на вже зареєстровану та існуючу земельну ділянку з кадастровим номером 7420886000:02:000:2119 площею 30,2908 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за яким не передбачено норми безоплатної передачі. Цільове призначення її не змінювалось, клопотань про зміну теж не надходило. За таких обставин відповідач діяв на підставі, в межах наданих повноважень та відповідно до приписів законодавства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою від 02.08.2019 про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га на території Плисківської об`єднаної територіальної громади Борзнянського району Чернігівської області (а.с. 11).

29.08.2019 Плисківською сільською радою Борзнянського району Чернігівської області прийнято рішення № 677-25/VІІ, яким відмовлено в наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області позивачу з підстав, що бажане місце розташування земельної ділянки, накладається на вже зареєстровану та існуючу земельну ділянку з кадастровим номером 7420886000:02:000:2119 площею 30,2908 га, яка на дату прийняття спірного рішення належить до земель державної власності, та право розпоряджатися якою не належить до компетенції відповідача.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом "в" частини третьої статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

В силу пункту "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Виходячи з аналізу зазначених норм, будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства.

Водночас, суд зазначає, що у статті 118 Земельного кодексу України міститься загальне посилання на те, що місце розташування земельної ділянки повинно відповідати вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із системного аналізу норм земельного законодавства суд дійшов висновку, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити:

- відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України);

- чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України та частина третя статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Таким чином, підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність може бути невідповідність місця розташування об`єкта (земельної ділянки) наведеним вище вимогам.

Однак, як видно з матеріалів справи, на час розгляду заяви від 02.08.2019 бажана для позивача земельна ділянка належала до земель державної власності; накладалась на вже зареєстровану та існуючу земельну ділянку з кадастровим номером 7420886000:02:000:2119 площею 30,2908 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за яким не передбачено норми безоплатної передачі. Докази, що цільове призначення її змінювалось, відсутні. Крім того, бажана для позивача земельна ділянка зареєстрована як об`єкт права комунальної власності Плисківської сільської ради лише 18.09.2019, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо такої земельної ділянки.

Тобто, на дату прийняття рішення (29.08.2019) спірна земельна ділянка перебувала в державній власності та право розпоряджатись нею у відповідача ще не виникло.

Таким чином, відповідач правомірно та обґрунтовано відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Підстави для відшкодування судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Плисківська сільська рада Борзнянського району Чернігівської області (вул. Незалежності, 33, с. Плиски, Борзнянський район, Чернігівська область, 16453, код ЄДРПОУ 04414885).

Повний текст рішення виготовлено 28 листопада 2019 року.

Суддя І.І. Соломко