Ухвала суду № 85960073, 28.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

28.11.2019 року № 520/10174/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудних С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення коштів та компенсації втрати частини доходу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- стягнути з головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на мою користь грошову суму у розмірі 37908,15 грн як недоплачену пенсію за період з 01.01.2014 по 02.08.2014;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування і виплату мені компенсації втрати частини доходу із розміру 37908,15 грн за період з лютого 2014 року по день набрання чинності судовим рішенням.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 37908,15 грн як недоплачену пенсію за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 23.07.1999.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 25.05.2006 ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 – задоволено частково. Визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, призначеної відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неправомірною. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (61170, м. Харків, вул. Валентинівська, 22-Б, код ЄДРПОУ 22682655) розглянути питання щодо перерахунку ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) пенсії з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 по справі № 520/4518/19 скасовано в частині зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова розглянути питання щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2014 року по 02.08.2014 у відповідності до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Прийнято в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 - задоволено. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше сплачених сум. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 у справі № 520/4518/19 - залишено без змін .

Судом встановлено, що відповідачем, на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 та Другого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019, проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014. Сума перерахованої пенсії склала 37908,15 грн.

Листом від 19.09.2019 № 5650/01.16-20 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що виплата суми боргу, яка утворилась по виконанню рішень суду, буде здійснюватись відповідно до вимог Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 129, 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічна норма закріплена в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, усі судові рішення, які набрали законної сили, підлягають виконанню усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, в тому числі й Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України.

Відповідно до положень статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Таким чином, процесуальним законом передбачено певну послідовність дій, які позивачу необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Тобто, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаних судових рішень порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звернутись до суду, в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Так, з програми "Діловодство спеціалізованого суду ДСС" вбачається, що на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019 по справі № 520/4518/19 ОСОБА_1 видано виконавчий лист.

Суд зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом, в якому, зокрема, просить суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області грошову суму у розмірі 37908,15 грн як недоплачену пенсію за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.

Фактично позивач просить зобов`язати відповідача вчинити дії, спрямовані на виконання рішення суду по справі № 520/4518/19, яке набрало законної сили.

При цьому чинне законодавство не передбачає такого способу захисту права, як звернення до суду з позовом про зобов`язання вчинити дії, спрямовані на виконання рішення суду, оскільки в цьому випадку відбувається нашарування судових рішень, що не призводить до ефективного захисту прав осіб.

Обов`язок виконання рішення суду, яке набрало законної сили, прямо передбачено Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України "Про виконавче провадження", Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Постановою Кабінету міністрів України від 3 вересня 2014 року № 440 "Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою", а тому не потребує врегулювання в судовому порядку.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З аналізу викладених правових норм слідує, що приписами статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України визначено два окремі способи судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого не на користь суб`єкта владних повноважень: зобов`язання останнього подати звіт про виконання судового рішення та можливість накладення штрафу за результатами розгляду поданого звіту, а також визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання судового рішення, що здійснюється за ініціативою позивача після розгляду справи.

Суд зазначає, що вимоги цієї позовної заяви аналогічні тим, які заявлялися до суду у справі №520/4518/19. Відмінністю є лише конкретизація способу прийняття рішення про виплату ОСОБА_1 перерахованої пенсії.

Проте, на думку суду, предмет та підстави звернення з позовними заявами є однаковими.

При цьому суд зазначає, що факт того, що в постановою Другого апеляційного адміністративного суду 06.08.2019 зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше сплачених сум, а в даній позовній заяві позивач просить суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області грошову суму у розмірі 37908,15 грн як недоплачену пенсію за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, не впливає на вирішення справи по суті, оскільки спір з приводу розміру (суми) перерахованої пенсії між сторонами відсутній.

Суд звертає увагу позивача на те, що суд вже прийняв рішення ( справа № 520/4518/19), яке набрало законної сили, про обов`язок відповідача виплатити ОСОБА_1 недоплачену пенсію за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 і вимога про її стягнення є фактично вимогою про виконання вже існуючого рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку між сторонами не виникло нового спору, а має місце продовження тих самих спірних правовідносин, які розглядалися судами у справі № 520/4518/19, проте вже на стадії його виконання.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що позивач може вирішити вказану спірну ситуацію шляхом звернення до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, яка регламентує підстави та порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, а не в порядку звернення до суду першої інстанції з новим позовом, що призведе до нашарування судових рішень та зобов`язання відповідача вчинити дії щодо виконання судового рішення, на що чинним законодавством передбачений зовсім інший порядок.

Відтак, питання про виконання судового рішення у справі №520/4518/19 не може розглядатись як новий публічно-правовий спір.

Зазначене свідчить, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх порушених прав.

Суд зазначає, що зазначені вище правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України , який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку що, в даному випадку, вимоги позивача слід розглядати не в порядку позовного провадження, а в порядку, визначеному статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в особливому порядку судового контролю, оскільки в позовній заяві йдеться про дії відповідача, вчинені в ході виконання рішення у справі № 520/4518/19.

Відтак, оскільки позивачем по суті заявлено позовну вимогу щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання повного належного виконання рішень суду по справі № 520/4518/19, то, відповідно, позивачем невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.

Суд не має права зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного, вимоги позивача не підлягають розгляду в порядку позовного провадження в адміністративному судочинстві.

Натомість, мають розглядатися в порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, судового рішення у справі № 520/4518/19, визначеному нормами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто шляхом подання заяви в межах адміністративної справи № 520/4518/19.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 37908,15 грн як недоплачену пенсію за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 є тотожним спору по справі №520/4518/19, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про закриття провадження в частині позовних вимог щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 37908,15 грн як недоплачену пенсію за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.

Керуючись статтями 51, 95, 142, 157, 183, 189, 238 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

Закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині позовних вимог щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на мою користь грошову суму у розмірі 37908,15 грн як недоплачену пенсію за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О.Чудних