Вирок № 85958154, 28.11.2019, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/1220/19

Провадження № 1-кп/342/157/2019

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Гайдича Р.М.

за участю секретаря судового засідання Лукасевич М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городенка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019090150000139 від 23.07.2019 року про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, депутатом не являється, раніше судимого:

11.06.2004 року Дарницьким районним судом м.Києва за ч.2 ст.185, ч.3 ст.357, ч.1 ст.385 КК України, до покарання у виді позбавлення волі 2 роки;

21.02.2006 року Замостянським районним судом м.Вінниця за ч.2 ст.185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі 1 рік;

16.12.2008 року Замостянським районним судом м.Вінниця за ч.2 ст.185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Звільнений умовно-достроково 25.02.2010 року на не відбутий строк 6 місяців 29 днів;

17.01.2012 року Першотравневим районним судом м.Чернівці за ч.3 ст.185, ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, звільнений 14.01.2015 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 3 місяці 18 днів;

23.10.2017 року Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 28.05.2019 року на підставі Ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 20.05.2019 року, та має не відбуту частину покарання 7 місяців 9 днів,

який перебуває на даний час під вартою згідно ухвали Долинського районного суду Івано-Франківської області від 28.10.2019 року

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор Сорочихін О.В.

обвинувачений ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна, повторно, поєднане з проникненням в інше приміщення.

Злочин було вчинено за наступних обставин: будучи раніше судимим, маючи не відбуту частину покарання ОСОБА_1 05.06.2019 року біля 20-00 год., з метою вчинення крадіжки приїхав до м.Городенка Івано-Франківської області. Перебуваючи на автовокзалі в м.Городенка він дізнався де розміщено лікувальний заклад. І не потребуючи медичної допомоги, та маючи на меті вчинити крадіжку направився до Городенківської ЦРЛ, яка знаходиться по вул.Шептицького,24, в м.Городенка Івано-Франківської області. Того дня біля 22-00 год. реалізовуючи свій злочинний намір, який було спрямовано на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, тобто, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій, та бажаючи настання таких наслідків, користуючись вигідною для себе обстановкою, а саме тим, що за його діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, таємно, зайшов до приміщення Городенківської ЦРЛ, піднявся на другий поверх та зайшов в пологове відділення. В пологовому відділення він проник до палати номер 8 де таємно викрав мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 6A» білого кольору вартістю 2700 гривень, в чохлі з надписом «Book Xiaomi Redmi 6A Gold» вартістю 100 гривень, з сім картою оператора Київстар вартістю 35 гривень, на якій грошових коштів не було та з картою памяті Мікро СД 4 ГБ вартістю 119 гривень, який знаходився на тумбочці в палаті та належав потерпілій ОСОБА_2 і котра на той час була пацієнтом лікарні. Телефон ОСОБА_1 заховав в кишеню штанів в яких був одягнутий та покинув приміщення лікарні. Таким чином він викраденим повністю розпорядився та спричинив потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 2954 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, та вважає недоцільним дослідження доказів, які ніким не оспорюються. Ствердив, що він дійсно прибув з м.Івано-Франківськ до м.Городенка 05.06.2019 року. І на автовокзалі дізнався де знаходиться лікарня. Пішов туди де і викрав з приміщення палати телефон, що знаходився на тумбочці. Даний телефон він забрав і поїхав із ним до м.Івано-Франківська. Чохол та карточки з телефону він викинув, щоб його не ідентифікували. А наступного дня здав цей телефон в ломбард. Ствердив, що цивільний позов потерпілої визнає і коли буде в колонії то поверне всі гроші, бо поки він їх немає. Щиро розкаявся, просив суворо не карати та призначити мінімальний термін покарання. Також наголошував, що в Ухвалі Вінницького міського суду, згідно якої його було звільнено від покарання умовно-достроково в травні 2019 року, є описка, але Ухвалу ніхто не оскаржував і він також.

Потерпіла - цивільний позивач ОСОБА_2 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Цивільний позов просила задовольнити. Також зазначила, що не заперечує проти скороченого розгляду справи. І що просить суд суворо не карати обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за пропозицією прокурора та за згодою учасників судового провадження, з`ясувавши, чи правильно вони розуміють зміст фактичних обставин справи, які вказані в обвинувальному акті, чи добровільною є їх позиція, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд, визначивши обсяг доказів, які будуть досліджуватись, здійснив допит обвинуваченого, та дослідив дані, які характеризують його особу.

Таким чином, суд встановив, що вина ОСОБА_1 у вчиненні таємного викрадення чужого майна, повторно, поєднаною із проникненням в інше приміщення - доведена повністю. Його дії за ч.3 ст. 185 Кримінального кодексу України кваліфіковані правильно.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує тяжкість вчиненого злочину, його суспільну небезпеку, обставини вчинення, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вчинений ОСОБА_1 злочин відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України відноситься до тяжких.

До обставин, які пом`якшують покарання, суд відносить щире каяття обвинуваченого, повне визнання ним вини, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання не встановлено.

За місцем проживання органом місцевого самоврядування ОСОБА_1 негативно не характеризується. На обліку в нарколога та психіатра не перебуває. Сім`ї немає, дітей також. Раніше неодноразово судимий.

Також судом враховується і думка потерпілої, яка просила обвинуваченого суворо не карати.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, визначає ч. 2 ст. 65 Кримінального кодексу України.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до переконання, що обвинуваченому слід обрати покарання в межах санкції ч. 3 статті 185 КК України пов`язане із позбавленням волі, що буде необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, для реалізації принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

На підставі частини 1 статті 71 КК України до покарання, призначеного цим вироком, суд частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23.10.2017 року від відбуття якого ОСОБА_1 було звільненим умовно-достроково 28.05.2019 року на підставі чинної Ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 20.05.2019 року, та який має на даний час не відбуту частину покарання 7 місяців 9 днів.

Термін відбуття покарання слід рахувати з часу фактичного затримання ОСОБА_1 під час досудового слідства на підставі ухвали Долинського районного суду Івано-Франківської області від 30.09.2019 року, а саме з 28.09.2019 року о 14-50 год.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 в цьому кримінальному провадженні не обирався. Він перебуває в установі виконання покарань згідно ухвали Долинського районного суду Івано-Франківської області в межах іншого кримінального провадження.

Так як, обвинуваченому було обрано на досудовому слідстві в іншому кримінальному провадженні 30.09.2019 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою Долинським районним судом Івано-Франківської області за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та який рахується з часу фактичного затримання з 14-50 год. 28.09.2019 року. Та йому було повторно обрано 28.10.2019 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою Долинським районним судом Івано-Франківської області під час судового розгляду терміном 60 днів, який на даний час ще не завершився.

Тому до набрання даним вироком законної сили ОСОБА_1 слід обрати запобіжний захід у вигляду тримання під вартою.

Потерпілою цивільним позивачем ОСОБА_2 подано цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 в котрому вона просить стягнути з нього 2954 грн. матеріальної шкоди та 2000 грн. моральної шкоди заподіяної їй діями останнього.

Відповідно до ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав заявлений позов ОСОБА_2 . І ствердив, що перебуваючи в колонії буде мати кошти і поступово розрахується із потерпілою.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що визнання обвинуваченим своєї вини в повному обсязі та надання його діям надано кримінально-правову кваліфікацію (ч. 3 ст. 185 КК України) суд вважає, що визнання обвинуваченим позову не суперечить закону. Тому заявлений позов потерпілої цивільного позивача ОСОБА_2 слід задовольнити повністю.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 129, 349, 368-371, 373-374, 394-395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України призначивши покарання - у виді 3 (три) роки 3 (три) місяці позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23.10.2017 року та визначити остаточне покарання ОСОБА_1 - 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Зарахувати в строк відбування призначеного покарання ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення з часу затримання - 28.09.2019 року.

Обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Позов потерпілого - цивільного позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2954 (дві тисячі девятсот пятдесять чотири) гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 2000 (дві тисячі) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Городенківський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, крім оскарження з підстав, визначених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: Гайдич Р. М.