Рішення № 85957923, 08.11.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2019 р. Справа № 480/674/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп`яненка О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Усенко І.М.,

представника позивача Сусліна Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частина А4590 про визнання протиправними та скасування пунктів наказу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який мотивує тим, що проходить службу у в/ч А 4590 на посаді командира взводу матеріального забезпечення. Наказом відповідача від 16.01.2019 № 11 його попереджено про неповну службову відповідність та стягнуто на відшкодування матеріальної шкоди 806025,70 грн.

З наказом ознайомлений не був, про його існування дізнався випадково. Вважає, що п.п. 5 та 8 наказу є незаконними та підлягають скасуванню. Відповідно до змісту наказу в ході службового розслідування встановлено факт нестачі 4-х автобусів Богдан, а винним у їх нестачі визнано позивача.

Відповідно до п. 13 “Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі” передбачено виключний перелік обставин, за яких військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди.

Заступив на посаду командира взводу матеріального забезпечення влітку 2016 року. Під час приймання матеріальної бази зазначених автобусів в частині фактично не було. За повідомленням колишнього командира взводу матеріального забезпечення ОСОБА_2 та колишнього заступника з озброєння ОСОБА_3 автобуси знаходилися на ремонті в м. Полтава, куди були переміщені на початку зими 2016 року. Цю обставину ОСОБА_3 підтвердив і під час службового розслідування. Таким чином, автобуси позивачу під звіт не передавалися. Як вбачається з акту службового розслідування, акти передачі транспортних засобів на ремонт підписані командиром в/ч А 4590 ОСОБА_4 В.О.

Відповідачем не встановлено умисних дій позивача, що призвели до втрати автобусів, а також фактів приписок, зникнення автобусів внаслідок дій позивача, вчинених у нетверезому стані. У наказі про покладення матеріальної відповідальності відповідачем не назначено якими ж саме діями позивача заподіяно шкоду, що суперечить вимогам “Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі”.

Притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності є безпідставним та протиправним. Просить визнати протиправними та скасувати п. п. 5, 8 наказу командира в/ч А 4590 “Про результати проведення службового розслідування” про притягнення його до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

Відповідач у письмовому відзиві позов не визнав. Пояснив, наказ про притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності є правомірним.

Позивача прийнято на посаду командира взводу матеріального забезпечення наказом від 23.07.2016. Був звільнений з посади за наказом від 24.11.2016. Поновлений на посаді на підставі рішення суду 20.07.2017. При прийнятті посади в акті від 26.07.2018 зазначено, що взвод укомплектований технікою у повному обсязі. Про відсутність автобусів не зазначено. В акті щорічної інвентаризації від 25.12.2017 також зазначено, що втрат, нестач та надлишків не виявлено.

Під час ревізії у грудні 2018 виявлено нестачу чотирьох автомобілів, які закріплені за взводом матеріального забезпечення. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України відповідно до ст. 58 якого командир ( начальник) особисто відповідає за стан і збереження бойової і іншої техніки, пального і матеріальних засобів. Відповідно до абз. 6 ст. 59 зобов`язаний завжди мати точні відомості про бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби. Відповідно д ост. 119 командир взводу відповідає за збереження і стан техніки та майна взводу. Вважає, що вина позивача доведена повністю, а тому притягнення його до матеріальної та дисциплінарної відповідальності є правомірним. Просить у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник позивача та відповідача вимоги та заперечення підтримали із зазначених підстав.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. Судом встановлено, що наказом командира в/ч пп В2287 від 23.07.2016 № 207 ОСОБА_1 призначено на посаду командира взводу матеріального забезпечення. Наказом № 325 від 24.11.2016 позивача виключено зі списків частини з 24.11.2016. Наказом командира в/ч А 4590 від 20.07.2017 № 20 ОСОБА_1 призначено командиром взводу матеріального забезпечення (а.с. 64-67).

26.07.2017 складено акт, відповідно до якого ОСОБА_5 здав, а ОСОБА_1 прийняв посаду командира взводу матеріального забезпечення. При цьому зафіксовано повне забезпечення технікою. Зберігання та ремонт техніки організовано якісно і своєчасно. Додатком до акту складено відомість наявності та якісного стану матеріальних засобів. Відображено недоліки, крім іншого, у вигляді пошкоджень автомобілів КАМАЗ, ГАЗ в/н 0186, несправності автомобіля ГАЗ 3309 в/н 0186. Крім зазначених осіб акт передачі завірено начальником речової та продовольчої служби та начальником служби РАО. Відомість складена комісією у складі чотирьох осіб, а також підписана ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с. 67-70).

Відповідно до акту інвентаризації автомобільної служби за період з 01.01.2018 по 17.12.2018 у ході її проведення виявлено відсутність автомобілів пасажирських автобусів “Богдан А0902” в/н 0159 Б4, в/н 0174 Б4, в/н 0175 Б4 та в/н 0182 Б4, що закріплені за взводом матеріального забезпечення. Облік у автомобільній службі ведеться з порушенням встановленого порядку, звірка з підрозділами не ведеться, техніка, що вибула у інші військові частини, не списана (а.с. 75-88). Відповідно до зведеного наряду від 26.12.2014 пасажирські автобуси “Богдан А-09202” у кількості 9 одиниць були отримані в/ч пп В2287, що підтверджується підписами військового комісара Полтавського обласного військового комісаріату та командира військової частини (а.с. 168).

Відповідачем проведено службове розслідування, за наслідками якого 16.01.2019 видано наказ № 11. Пунктом 5 наказу за неналежне виконання обов`язків та порушення вимог ст. ст. 59, 119, 120 “Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України” на ОСОБА_1 відповідно до ст. 62 п. “г” Дисциплінарного статуту Збройних Сил України накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність. Пунктом 8 наказу начальника ФЕС в/ч А 4590 зобов`язано стягнути з ОСОБА_1 , у відповідності до п. 13 “Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі” 806 025,70 грн. (а.с. 6-15).

З витягу з наказу вбачається, що відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог ст. 59 абзаців 3 та 6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статут) відповідно до вимог яких командир (начальник) зобов`язаний знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності. Статті 119 Статуту відповідно до якої командир взводу (групи, башти) в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність взводу (групи, башти) та успішне виконання ним бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за збереження і стан озброєння, боєприпасів, техніки та майна взводу (групи, башти), за підтримання внутрішнього порядку у взводі (групі, башті). Статті 120 абзаців 1, 4, 13 Статуту, відповідно до вимог яких командир взводу (групи, башти) зобов`язаний: підтримувати особовий склад взводу (групи, башти), озброєння і техніку в постійній бойовій готовності; досконало знати й володіти всіма видами озброєння і техніки взводу (групи, башти), правильно зберігати, експлуатувати, обслуговувати та особисто перевіряти їх бойову готовність; стежити за наявністю і правильною експлуатацією, обслуговуванням і збереженням озброєння, техніки, спорядження, речового та іншого майна у взводі (групі, башті) і не менше ніж раз на два тижні особисто проводити їх огляд і перевірку наявностію. При цьому відповідачем у наказі не зазначено у чому саме полягало порушення позивачем наведених норм.

Як встановлено в ході службового розслідування самим відповідачем та зазначено в наказі № 11 від 16.01.2019, чотири автобуси “Богдан А0902”, нестача яких виявлена в ході ревізії, отримані відповідачем (на той час мав найменування пп В2287) разом з іншою технікою за нарядом від 22.12.2014. Взимку, на початку 2016 року чотири автобуси були переміщені до Полтавського ДОСААФ з метою подальшого відновлення. Автобуси були закріплені за командиром автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення прапорщиком ОСОБА_2 наказом командира в/ч В2287 від 08.07.2016. Акт здачі транспортних засобів у капітальний ремонт складено та підписано керівником Полтавського ДОСААФ та командиром в/ч В2287 22.10.2016. Як було зазначено вище, позивач був призначений на посаду командира взводу матеріального забезпечення наказом від 23.07.2016. Звільнений наказом від 24.11.2016 та поновлений на посаді наказом від 20.07.2017. Відповідачем у наказі та представником відповідача у судовому засіданні зазначалось, що при прийнятті посади ОСОБА_1 та при зміні командира частини зазначалось про наявність майна у повному обсязі та не вказувалось про будь-яку нестачу, зокрема автобусів. Разом з тим, з наведеного вбачається, що самим відповідачем в ході службового розслідування встановлено факт фактичного вибуття автобусів з місця розташування військової частини ще на початку 2016 року. Відповідачем не подано доказів повернення їх до місця розташування частини до моменту проведення ревізії в грудні 2018 року. Тобто, фактично автобуси вибули з місця розташування військової частини за наказом її командира ще до моменту закріплення їх за взводом матеріального забезпечення та до моменту призначення позивача на посаду. За поясненням позивача, передача майна проводилась формально. Йому повідомлено, що вказані чотири автобуси знаходяться на капітальному ремонті м. Полтава. Відповідачем таке твердження ніякими доказами не спростовано.

Відповідач зазначив, що порушення посадових обов`язків позивача полягало у непроведенні ним періодичної перевірки фактичного збереження майна, що передано на ремонт. При цьому ним не подано ніяких доказів проведення таких перевірок під час виконання обов`язків командира взводу матеріального забезпечення іншими особами та при зміні командира військової частини і проведення передачі посади. Також не подано ніяких доказів забезпечення позивачу можливості здійснення таких перевірок, зокрема, враховуючи, що в/ч А 4590 розташована у м. Глухів Сумської області, видання наказів про відрядження позивача до м. Полтава.

Порядок притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності на момент видання наказу, що оскаржується, було врегульовано “Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі”, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95-вр (далі Положення).

Відповідно до п.1 Положення ним визначаються підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.

Відповідно до п. 2 Положення, відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Відповідно до п. 3 Положення військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність за наявності; заподіяння прямої дійсної шкоди; протиправної їх поведінки; причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; вини у заподіянні шкоди. Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов`язки. Військовослужбовець визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності. Відповідно до п. 4 Положення відшкодування шкоди військовослужбовцями провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду.

Відповідно до п. 13 Положення військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: а) умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; б) приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; в) заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; г) дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; ґ) недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Наведений у цьому пункті перелік є вичерпним і розширенню не підлягає. В наказі, що оскаржується, відповідачем не зазначено яку саме з наведених обставин ним було встановлено. В ході судового розгляду відповідачем також не подано доказів існування таких обставин. Самим відповідачем встановлено та відображено в наказі факт передачі автобусів на ремонт до Полтавського ДОСААФ, складання 22.10.2016 про це відповідного акту за підписом командира в/ч пп В 2287 (А4590). За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не доведено факту передачі зазначених автобусів під звіт ОСОБА_1 , а також їх втрати та заподіяння у зв`язку з цим збитків, внаслідок невиконання (неналежного виконання) ним посадових обов`язків; не доведено наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати п.5 наказу відповідача від 16.01.2019 №11, яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність; п. 8, яким доручено помічнику командира з ФЕС-начальнику ФЕС військової частини А4590 стягнути з ОСОБА_1 кошти в розмірі 806 025,70 грн.

На підставі ст. 139 КАС України суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1536,80 грн., сплачений при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А4590 про визнання протиправними та скасування пунктів наказу задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати пункт 5 наказу командира Військової частини А4590 від 16.01.2019 №11 "Про результати проведення службового розслідування", яким на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення "попередження про неповну службову відповідність"

Визнати протиправними та скасувати пункт 8 наказу командира Військової частини А4590 від 16.01.2019 №11 "Про результати проведення службового розслідування", яким доручено помічнику командира з ФЕС-начальнику ФЕС військової частини А4590 стягнути з ОСОБА_1 кошти в розмірі 806 025,70 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А4590 (код ЄДРПОУ 00046775) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1536,80 грн., сплачений при зверненні до суду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Сумський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 25.11.2019.

Суддя О.В. Соп`яненко