Ухвала суду № 85957598, 27.11.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6668/19

УХВАЛА

27 листопада 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бутенко А.В., розглянувши матеріали адміністративного позову по справі за позовом ОСОБА_1 до УПФУ- Білгород-Дністровський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання незаконною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії, визнання відсутнім обов`язку, -

ВСТАНОВИВ:

З позовом до Одеського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 до УПФУ - Білгород-Дністровський відділ обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить суд:

1. Визнати таким, що були відсутні і відсутніми у мене обов`язки платника ЄСВ, визнати відсутніми і відсутніми обов`язку боржника в мене, позивача, ОСОБА_1 по ЄСВ.

2. Визнати, що у мене, позивача, на законному рівні не утворилися, були відсутні і відсутні будь-які заборгованості, в т.ч. по ЄСВ (єдиним соціальним внескам) по час ведення мною підприємницької діяльності (СПД) і після припинення СПД.

3. Зобов`язати Відповідача внести відповідні відомості в відповідні терміни, в письмовому та в електронному носії, в чому мене повідомити невідкладно письмово в кореспонденції з повідомленням про вручення.

4. Визнати незаконною, протиправною, необґрунтованою, безпідставною і скасувати судом «Вимоги» УПФУ № Ф-636- У від 09.04.2012г. про стягнення так званої заборгованості, що не відповідає дійсності, за період ведення мною СПД (з 07.07.2005р. по 14.03.2011р.) в розмірі - 979,59 грн., анулювати.

5. Зобов`язати УПФУ внести відповідні відомості у відповідні терміни, в письмовому та в електронному носії, про що мене повідомити невідкладно письмово в кореспонденції з повідомленням про вручення.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі в іншій частині позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.1-6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Ознайомившись зі змістом адміністративного позову, суд також дійшов висновку, що він не відповідає вимогам ст.ст.160,161 КАС України.

Частина 1 статті 15 КАС України зазначає, що судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Відповідно до частини першої статті 10 Конституції України визначено, що державною мовою в Україні є українська мова.

Відповідно до частини 1 статті 1, статті 7 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова. Статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов`язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначені цим Законом.

Згідно ч.1 ст.14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.

Проте, всупереч вищевказаним нормам позовна заява викладена не державною мовою, а російською.

Таким чином позивачу необхідно подати адміністративний позов у примірниках для суду та відповідачів у відповідності до ст. 15 КАС України, ч.1 ст.10 Конституції України та ст. 14 Закону України "Про засади державної мовної політики".

Згідно п.2 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

В порушення вимог даної норми позивач у позовній заяві не зазначає офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти позивача.

Також, суд зазначає, що позову заявлено Позивачем до УПФУ- Білгород-Дністровський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та зазначає код ЄДРПОУ 20987385.

Суд зазначає, що відповідно до ЄДРПОУ 20987385, за даним номером зазначається Головне управління Пенсійного фонду України Одеської області, яка знаходиться за адресою 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" відбулася реорганізація Білгород-Дністровського об`єднаного управління пенсійного фонду України в Одеській області шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Білгород-Дністровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області 10.09.2019 року припинено, тобто, як передбачає постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №628.

Таким чином, Позивачу необхідно визначитись з Відповідачем у справі.

Відповідно до ч. 1, п. п. 4, 5, 8, 9 ч. 5 ст. 160 КАС України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. В позовній заяві зазначається: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Суд зазначає, що під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пп.2-4 ч.2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд зазначає, що під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло.

Натомість, як вказано в пунктах 2-3 прохальної частини позовної заяви, виклад вимог не відповідає вимогам КАС щодо змісту позовних вимог, тобто формулювання їх максимально чітко і зрозуміло.

Таким чином, позивачу необхідно уточнити вказані позовні вимоги у відповідності до приписів ст. 5 КАС України, з урахуванням вищевикладеного судом.

Щодо 1 вимоги Позивача - «Визнати таким, що були відсутні і відсутніми у мене обов`язки платника ЄСВ, визнати відсутніми і відсутніми обов`язку боржника в мене, позивача, ОСОБА_1 по ЄСВ» та 2 вимоги - «Визнати, що у мене, позивача, на законному рівні не утворилися, були відсутні і відсутні будь-які заборгованості, в т.ч. по ЄСВ (єдиним соціальним внескам) по час ведення мною підприємницької діяльності (СПД) і після припинення СПД», суд зазначає наступне.

Згідно інформації з КП "Діловодство спеціалізованого суду" у справі №420/5247/19, 10 вересня 2019 року ухвалою Одеського окружного адміністративного суду зокрема прийнято до розгляду та відкрито провадження за окремою категорією термінових справ в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання постанов від 02.03.2013 року ВП №40011448; від 31.05.2016 року ВП №51259786; від 29.09.2016 року ВП №51259786 незаконними, протиправними та такими, що порушують права та інтереси, визнання таким, що не підлягає виконанню та анулювання виконавчого листа, визнання відсутніми обов`язку боржника щодо сплати єдиного соціального внеску та стягнення заборгованості по пенсії.

При цьому, з позовної заяви по справі №420/5247/19 вбачається, що ОСОБА_1 сформулювала свою вимогу під №6 у прохальній частині позовної заяви наступним чином: "Признать отсутствовавшими и отсутствующими обязанности должника у меня, истца, ОСОБА_1 Признать, что у меня, истца, на законном уровне не образовались, отсутствовали и отсутствуют любые задолженности, в т.ч. по ЕСВ (единым социальным взносам) за время ведения мною субъекта предпринимательской деятельности (СПД) и после прекращения СПД, так как на то имелись и имеются определяющие, весомые, твердые, безупречные основания и доказательства, источники информации, заслуживающие убедительного доверия".

Відповідно до п.4 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає за доцільне відмовити у відкритті провадження у даній справі в цій частині позовних вимог, оскільки у провадженні Одеського окружного адміністративного суду є справа №420/5247/19, у якій ОСОБА_1 заявлено ту ж саму вимогу до того ж самого відповідача і з тих самих підстав, що і у справі №420/5546/19.

Також, Позивачем до позову надав клопотання, в якому просить суд витребувати певні докази.

Суд зазначає, що надання доказів регламентовано ст. 79 КАС України.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 79 КАС України позивач повинен подати докази разом із поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах 2 та 3 ст. 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 2 ст. 80 КАС України встановлено що у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Так, позивач у позовній заяві посилається на рішення суду по справі №815/39/17 та на вимогу №Ф-636-У від 09.04.2012 року, однак їх належним чином засвідчених копій до суду не надала. Суд не приймає до уваги посилання позивача у позовній заяві на подання запитів щодо надання їй оскаржуваної вимоги №Ф-636-У від 09.04.2012 року, оскільки доказів на підтвердження вказаного до суду не надала.

Позивач просить витребувати докази, проте нею не дотримано норм закону щодо оформлення вказаної заяви із зазначенням заходів, які вжила особа для їх отримання.

Крім того, в порушення п.8 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою, та не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Суд звертає увагу, що статтею 44 КАС України визначені права та обов`язки учасників справи, які зобов`язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Також, відповідно до п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

В порушення вимог п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України, у позові відсутнє власне письмове підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно з ч. 1, ч. 4 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено, що у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921,00 гривень.

Підпунктом 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 КАС України, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позивачем, в порушення приписів ч. 3 ст. 161 КАС України, доказів сплати судового збору до суду не надано.

Разом з цим позивачем було заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем.

З приводу зазначеного, суддя зазначає, що питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регулюється Законом № 3674-VI. Так, положеннями ст. 8 вказаного Закону передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судовому збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У відповідності до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

А відтак, єдиною підставою для звільнення, розстрочки, відстрочки від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони, тобто фізичної або юридичної особи. Звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України "Про судовий збір" від 23.01.2015 р. № 2 із вказаного питання роз`яснено, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Разом з тим, Позивачем надано до суду лише довідку з Білгород-Дністровського об`єднаного управління пенсійного фонду України в Одеській області про доходи з січня 2018 року по листопад 2019 року, інших доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за поданий ним позов у встановлений законом порядку, а наведені ним обставини, за відсутності доказів на їх підтвердження, не є підставою для відстрочення сплати судового збору, оскільки пенсія є лише одним із видів доходу, а у судді відсутні можливості оцінити майновий стан позивача.

Також, звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не обов`язком.

Крім того, невмотивоване відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може утворити дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення до суду за захистом.

Таким чином суддя вважає, що у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити, а позивачу необхідно сплатити судовий збір за звернення до суду з даною позовною заявою, з урахуванням обсягу заявлених вимог або надати обґрунтоване клопотання про звільнення від сплати судового збору з наданням відповідних доказів до суду.

Відтак, системно проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та дослідивши позовну заяву, судом з`ясовано, що при подачі адміністративного позову позивачем не було виконано вимог, передбачених статтями 160 КАС України.

Суд вважає необхідним залишити позов без руху та надати позивачу 10-тиденний строк для усунення недоліків позовної заяви та роз`ясняє, що недоліки повинні бути усунути шляхом приведення адміністративного позову у відповідність до вимог статей 5, 160, 161 КАС України.

Згідно зі ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, якій не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали.

Відповідно до ст. 44 КАС України, учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у разі своєчасного виконання ухвали суду та направлення необхідних документів засобами поштового зв`язку, позивачу, з метою попередження повернення судом позовної заяви позивачеві з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху, необхідно завчасно повідомити суд відповідними засобами зв`язку (телефон, факс, електронна пошта, тощо) про надіслання матеріалів, оскільки згідно з п.1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28 листопада 2013 року , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 р. за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2; у межах області та між обласними центрами України - Д+3, пріоритетної - Д+1, де Д день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3 кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Керуючись ст. ст. 161, 169, 171, 241-243 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Відмовити у відкритті провадження по справі №420/6668/19 в частині позовних вимог: «1. Визнати таким, що були відсутні і відсутніми у мене обов`язки платника ЄСВ, визнати відсутніми і відсутніми обов`язку боржника в мене, позивача, ОСОБА_1 по ЄСВ» та « 2. Визнати, що у мене, позивача, на законному рівні не утворилися, були відсутні і відсутні будь-які заборгованості, в т.ч. по ЄСВ (єдиним соціальним внескам) по час ведення мною підприємницької діяльності (СПД) і після припинення СПД».

В іншій частині адміністративний позов ОСОБА_1 до УПФУ- Білгород-Дністровський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання незаконною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність протягом 10-ти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути, визначенні даним судовим рішенням недоліки, та роз`яснити, що у разі не усунення у визначений судом термін недоліків, позов буде повернуто позивачеві відповідно до приписів п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя: Бутенко А.В.