Рішення № 85957480, 14.11.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2019 р. № 400/638/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 25.11.2018 № Ф-80590-17,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 25.11.2018 року № Ф-80590-17.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що має єдиним джерелом його доходiв ocтанні роки є спiвпраця з регiональним центром з надання вторинної безоплатної правової допомоги у Миколаївській областi. Ним, зі всіх доходів сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Звідки борг виник не зрозуміло. Відповідач протиправно нарахував недоїмку з ЄСВ у сумі 15418,71 грн.

Відповідач подав відзив на позов, в якому зазначив, що згідно з нормами ч.5 ст. 8 Закону 2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску встановлено у розмірі 22% до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. З урахуванням змін до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі-Закон № 2464), які набули чинності 01.01.2017 року, сплата самозайнятою особою єдиного внеску навіть за відсутності доходу є обов`язком.

Позивачем надано відповідь на відзив, де останній зазначив, що не отримував доходу, з якого міг би платити зазначені відповідачем платежі. крім того Верховний Суд у справі 820/1538/17 від 05.11.2018 року зробив висновок, що в разі призупинення адвокатської діяльності адвокатом та не отримання ним доходу від такої діяльності - обов`язок сплачувати ЄСВ відсутній.

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, матеріали, що містяться у справі, суд встановив таке.

Відповідно інформаційної бази даних ІС «Податковий блок», особа, яка провадить незалежну професійну діяльність - ОСОБА_1 знаходиться на обліку ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області з 13.11.1998 року та з 27.10.2016 року знаходиться на загальній системі оподаткування.

Відповідно до вказаних систем оподаткування в інтегрованій картці платника існують такі нарахування:

Нараховано 09.02.2018 року за 2017 рік - 8448,00 грн.

Нараховано 19.04.2018 року за І квартал 2018 року - 2457,18 грн.

Нараховано 19.07.2018 року за її квартал 2018 рок у - 2457,18 грн.

Нараховано 19.10.2018 року за ІП квартал 2018 рок у - 2457,18 грн.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464).

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону №2464, виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники єдиного внеску, а також порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.10 ч.1 ст. 1 Закону № 2464, страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з п.1, 5 ч.1 ст. 4 Закону № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що платниками єдиного внеску є:

- роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (пункт 1);

- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (пункт 5).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464-УІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, незалежно від отримання доходу (прибутку). При цьому особи, які провадять незалежну професійну діяльність, не звільняються від сплати єдиного внеску, якщо вони одночасно були найманими працівниками у роботодавців, визначених пунктом 1 ч.1 ст. 4 Закону №2464.

Згідно з п.5 ч.1 ст.1 Закону № 2464 мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

У статті 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2017 рік" мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі 3200 грн. Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2018 рік" мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі 3723 грн.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Отже, мінімальний розмір єдиного внеску в місяць з мінімальної заробітної плати в 2017 році становив 704 грн. (3200 х 22%), у 2018 році - 819,06 грн. (3723 х 22%).

Однак, єдиний внесок з провадженням адвокатської діяльності у 2017-2018 роках, всупереч Закону №2464, позивачем не сплачувався.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону № 2464 недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

За обліковими даними інтегрованої картки платника податків, загальна сума заборгованості позивача з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування становила 215418,17 грн., тому на вказану суму було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 року № Ф-80590-17.

Отже, контролюючим органом складено вимогу про сплату боргу у відповідності до чинного законодавства.

Стосовно доводів позивача про те, що він не отримував доходу від такої діяльності, суд зазначає таке.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон №5076 ) встановлено, що адвокатською діяльністю є незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Згідно з ч.3 ст.4 Закону №5076 адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Відповідно до ст.13 Закону №5076 адвокат, який здійснює свою діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Згідно з пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб

Позивач набув право на зайняття адвокатською діяльністю, отримавши відповідне свідоцтво та посвідчення, тому має гарантоване Законом №5076 право на здійснення такої діяльності.

Водночас, відповідно до п.1 ч. 1 ст. 31 Закону №5076, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п. 1 ч. 3 ст.31 Закону №5076). Згідно з ч.5 ст.31 Закону №5076 протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати.

Положеннями ст. 32 Закону №5076 встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Право на зайняття адвокатською діяльністю позивачем зупинено чи припинено не було, тому він не був позбавлений всіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про наявність обов`язку сплати єдиного внеску у нього як самозайнятої особи.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 05 листопада 2018 року у справі № 820/1538/17 є помилковими, оскільки у вказаному рішенні зроблено висновок про те, що адвокат, який зупинив право на заняття адвокатською діяльністю, не повинен сплачувати єдиний внесок.

Таким чином, відповідач діяв у межах закону при прийнятті оскаржуваної вимоги, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Щодо вирішення розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Позивачем при поданні позовної заяви надано клопотання про звільнення від сплати судового збору. Розглянувши зазначене клопотання, суд ухвалою від 08.04.2019 року відстрочив сплату судового збору, за подання позову ОСОБА_1 - до ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ч. 2 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA798999980000031211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 ідентифікаційний номер 39394277) відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 768,40 грн. на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA798999980000031211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник