Рішення № 85957342, 28.11.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

28 листопада 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4132/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Хорольського Ігоря Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною відмови, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Хорольського Ігоря Володимировича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі – І-ий Відповідач), Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі – ІІ-ий Відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову І-го Відповідача у виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій;

- визнати протиправною бездіяльність ІІ-го Відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період 2014 - 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 16.06.2018;

- зобов`язати ІІ-го відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2014-2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 16.06.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України в період 27.08.2001 - 16.06.2018, останнє місце служби перед звільненням - начальник відділу прикордонної служби «Славгород» Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Відповідно, до листа І-го відповідача від 27.06.2019 № 11/Г-8303 позивачу відмовлено у виплаті, компенсації, за невикористані дні щорічної основної додаткової відпустки, «оскільки відповідно до пунктів 17-19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період надання деяких додаткових оплачуваних відпусток припинено, виплата грошової компенсації не передбачена». Позивач вважає, що така позиція суперечить нормам діючого законодавства України та порушує права позивача в сфері соціального забезпечення.

Ухвалою суду від 23 вересня 2019 року позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу усунути її недоліки (арк. спр. 20-21).

На виконання вимог ухвали суду позивачем 03 жовтня 2019 року за вх. № 50551/2019 подано заяву про усунення недоліків адміністративного позову (арк. спр. 24).

Ухвалою від 08 жовтня 2019 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом ухвалено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 1-2).

ІІ-ий Відповідач позов не визнав, про що 25 жовтня 2019 року подав відзив на позовну заяву (арк. спр. 39-42).

В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивач до Сумського прикордонного загону Державної прикордонної служби України із заявою про надання додаткових відпусток учасникам бойових дій та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки терміном 14 календарних діб на рік за період з 2015 по 2018 роки не звертався. ІІ-ий відповідач зазначив, що позивач під час проходження військової служби не звертався до керівництва військової частини про надання відпустки, як учаснику бойових дій в період з 2015 по 2018 роки включно. Так само позивач з 2015 по 2018 роки не звертався щодо надання відпустки за сімейними обставинами, як відпустки, що передбачена законодавцем в особливий період, як альтернатива іншим видам відпусток надання яких призупинено в цей період.

Відтак, на думку ІІ-го відповідача, якщо військовослужбовець не звертався під час служби про надання цієї відпустки він не набув суб`єктивного права про надання йому такої відпустки чи компенсації за невикористану запитану на його вимогу відпустку.

ІІ-ий Відповідач вважає, що оскільки відповідно до пунктів 17-19 статті 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період надання деяких додаткових оплачуваних відпусток припинено, грошова компенсація за їх невикористання не виплачується.

Відповідач додатково зазначив, що вимога позивача про виплату компенсації за 2014 рік є також безпідставною, оскільки статус «учасника бойових дій» він отримав лише у 2015 році, зазначене підтверджується долученою до справи копією посвідчення учасника бойових дій.

Таким чином, ІІ-ий Відповідач вважає, що діяв в межах наданих повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України.

Просив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Сумського прикордонного загону (військової частини 9953) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, відмовити у повному обсязі.

І-ий Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачів про заміну неналежного відповідача у справі на належного - Адміністрації Державної прикордонної служби України на Сумський прикордонний загін (арк. спр. 49-50).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

Позивач – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) є учасником бойових дій, з 27 серпня 2001 року по 16 червня 2018 року проходив військову службу в Збройних Силах України, про що свідчать посвідчення Західного регіонального управління Державної прикордонної служби серії УБД № 010246 від 20 травня 2015 року (арк. спр. 30), військовий квиток серії НОМЕР_2 від 08 серпня 2018 року (арк. спр. 10-11).

Відповідно до витягу з наказу начальника 5 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 16 червня 2018 року за № 142-ОС по особовому складу виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення майора ОСОБА_1 , начальника відділу прикордонної служби «Славгород» IV категорії (тип В), звільненого наказом начальника Східного регіонального управління від 15.05.2018 № 236-ОС за пунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням підпункту «ї», які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків визначених абзацом другим частини третьої статті 23 Закону) пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону та підпункту «б» частини другої статті 26 Закону, без права носіння військової форми одяґу, направити на військовий облік до Троїцького районного військового комісаріату Луганської області (арк. спр. 13).

Листом від 27.06.2019 № 11/Г-8303 Адміністрація Державної прикордонної служби України на звернення позивача щодо невиплати компенсації під час звільнення з військової служби за невикористані додаткові відпустки для учасників бойових дій, що передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» надане роз`яснення, що ураховуючи те, що під час особливого періоду щорічні додаткові відпустки та деякі додаткові відпустки військовослужбовцям не надаються, їх використання за минулі роки після закінчення особливого періоду законодавством не передбачено. У зв`язку з цим додаткові відпустки, в тому числі й додаткова відпустка, що не надавалася учасникам бойових дій, в особливий період не вважається такою, що є не використаною. Оскільки відповідно до пунктів 17-19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період надання деяких додаткових оплачуваних відпусток припинено, виплата грошової компенсації не передбачена. Одночасно повідомляємо, що на цей час Міністерством оборони України розроблено проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким передбачається надання військовослужбовцям в умовах особливого періоду додаткової відпустки, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (арк. спр. 14).

На підставі вищеописаних письмових доказів судом встановлено, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 291 КАС України визначено особливості провадження у типовій справі, зокрема, згідно з частиною третьою цієї статті при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

З огляду на обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права, викладені у рішенні Верховного Суду від 16 травня 2019 року у зразковій справі № 620/4218/18, суд визнає дану адміністративну справу типовою до зразкової справи № 620/4218/18 та вважає за необхідне розглянути її з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До спірних правовідносин необхідно застосувати Закон України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон № 504/96-ВР), Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон № 3551-ХІІ), Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-ХІІ) та Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон № 3543-ХІІ).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР встановлено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з статтею 5 Закону № 3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 10-1 Закону № 2011-ХІІ визначено право військовослужбовців на відпустки та порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них.

Згідно з пунктом восьмим статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацами першим-другим пункту чотирнадцятого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ закріплено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (абзац третій пункту чотирнадцятого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ).

Відповідно до пунктів сімнадцятого, вісімнадцятого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Згідно з пунктом дев`ятнадцятим статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів (абзац перший пункту двадцять першого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ).

Статтею 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Принципом, який визначає зміст правовідносин людини із суб`єктом владних повноважень, є принцип верховенства права, який полягає у підпорядкуванні діяльності усіх публічних інститутів потребам реалізації та захисту прав людини, утвердження їх пріоритету перед усіма іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держави.

Принцип верховенства права є складною конструкцією, яка містить ряд обов`язкових елементів, зокрема: законність; юридичну визначеність; заборону свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами; дотримання прав людини; заборону дискримінації та рівність перед законом. Недотримання хоча б одного з названих елементів публічною адміністрацією означатиме порушення нею принципу верховенства права.

Будь-який необґрунтований неоднаковий підхід законом заборонений, і всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою - раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, власності, народження чи іншого статусу.

Отже, у порівнянні із іншими особами, які набули статус учасника бойових дій і не проходили військову службу, позивач мав таке ж право на грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Системний аналіз змісту верховенства права, вищенаведених положень законодавства дає підстави суду для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.

Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VI «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, припиняється.

Відповідно до пункту восьмого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом № 2011. Так, відповідно до пункту чотирнадцятого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Тому, суд зазначає, що норми Закону № 3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ з 2015 року по 2018 рік.

Судом критично оцінюються і не можуть бути сприйняті доводи відповідача щодо того, що з урахуванням дії в Україні особливого періоду та призупинення відповідних прав військовослужбовців щодо додаткових відпусток, позивач не набув відповідного права на отримання грошової компенсації за неотримані додаткові відпустки.

Суд вважає, що припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; грошова компенсація відпустки особі.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2014 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 16.06.2018; зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2014 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 16.06.2018, суд зазначає таке.

Позивачем до матеріалів справи надане посвідчення Західного регіонального управління Державної прикордонної служби серії УБД № 010246 від 20 травня 2015 року, яке свідчить про набуття ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій з 20 травня 2015 року.

Таким чином, право на додаткову відпустку як учасник бойових дій позивач набув разом з набуттям відповідного статусу тобто з 20 травня 2015 року.

За встановлених обставин у задоволені вимог про визнання протиправною бездіяльності Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2014 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 16.06.2018; зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2014 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 16.06.2018, слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною відмову Адміністрації Державної прикордонної служби України у виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, суд зазначає таке.

Суд звертає увагу позивача, що саме у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм за останнім місцем служби виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, право на які набув військовослужбовець під час військової служби незалежно від місця такої служби та періоду набуття права на відпустку.

З огляду на те, що останнім місцем служби ОСОБА_3 був відділ прикордонної служби «Славгород» Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України та відповідно остаточний розрахунок з ним проведено Сумським прикордонним загоном Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, то і виплату компенсації за всі невикористані ним дні додаткової відпустки передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ в період визначений підпунктами 17-18 статті 10-1 Закону № 2011-XII мав здійснити саме Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Надані в листі від 27.06.2019 № 11/Г-8303 Адміністрацією Державної прикордонної служби України роз`яснення не порушують прав позивача, оскільки не носять обов`язкового характеру, тому у задоволені цієї позовної вимоги слід відмовити.

Щодо посилань ІІ-го Відповідача, про відсутність звернення з боку позивача до нього про надання додаткових відпусток учасникам бойових дій та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки терміном 14 календарних діб на рік за період з 2015 року по 2018 рік, суд зазначає, що військовослужбовець, який під час проходження військової служби не використав додаткову відпустку, право на яку він мав відповідно до закону, при звільненні його з військової служби має право на виплату грошової компенсації за всі невикористані дні такої відпустки, яке не пов`язане з обов`язковою умовою – зверненням військовослужбовця за такою компенсацією.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що при виключенні позивача зі списків особового складу, ІІ-ий Відповідач протиправно не провів з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані у 2015-2018 роках календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Частинами першою та другою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнена.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262, 263, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Хорольського Ігоря Володимировича в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (місце знаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 26, код ЄДРПОУ 00034039), Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (місце знаходження: 40030, Сумська область, м. Суми, пров. Громадянський, буд. 1, код ЄДРПОУ 14321759) про визнання протиправною відмови, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Зобов`язати Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби – 16 червня 2018 року.

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправною відмови Адміністрації Державної прикордонної служби України у виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій; визнання протиправною бездіяльності Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2014 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 16.06.2018; зобов`язання Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2014 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 16.06.2018 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Захарова