Рішення № 85957333, 08.11.2019, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

08 листопада 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1671/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шембелян В.С.,

за участю секретаря судового засідання - Полякової В.К.,

представника позивача - Сухова М.І.,

представника ІІ відповідача - Кузьминової І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (далі – позивач, ПрАТ «ЛИНІК») до Запорізького управління офісу великих платників податків ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області з такими позовними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Запорізького управління офісу великих платників податків ДФС щодо ненадання висновку про розмір суми бюджетного відшкодування та пені періоду березня – липня 2014 року Головному управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області;

- зобов`язати Запорізьке управління офісу великих платників податків ДФС надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області висновки про повернення суми бюджетного відшкодування в сумі 73877878,00 грн та пені в сумі 38730477,09 грн за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ періоду березня – липня 2014 року платнику податку ПРАТ «ЛИНІК».

Ухвалою суду від 28 грудня 2016 року адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Запорізького управління офісу великих платників податків ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху, позивачу запропоновано у строк до 01 лютого 2017 року надати до суду копії додатків до позовної заяви для третьої особи (т.1 арк. спр. 112).

12 січня 2017 року позивачем через канцелярію суду усунуто недоліки позовної заяви (т.1 арк. спр. 115).

Ухвалою суду від 01 лютого 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі після виправлення недоліків у позовній заяві (т.1 арк. спр. 1).

Ухвалою суду від 23.02.2017 задоволено клопотання представника позивача про заміну відповідача у справі, замінено відповідача у справі Запорізьке управління офісу великих платників податків ДФС на належного відповідача - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі – І-ий Відповідач, ОВПП ДФС) (т.1 арк. спр. 139).

Ухвалою суду від 08 травня 2019 року визначено розглядати справу в порядку загального позовного провадження (т.2 арк. спр. 34).

21 травня 2019 року від позивача надійшла уточнена позовна заява (арк. спр. 48-55), в якій позивачем визначено як відповідачів – Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України, Головне управління ДФС в Луганській області, та співвідповідача – Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області, з такими уточненими позовними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС в Луганській області, що полягає у несвоєчасному наданні органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету та несвоєчасному внесенні в єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування березня - липня 2014 року в розмірі 73877878,00 грн та пені в сумі 38730477,09 грн;

- стягнути з державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської Служби України в Луганській області узгоджені суми бюджетного відшкодування за деклараціями березня - липня 2014 в розмірі 73877878,00 грн та пені в сумі 38730477,09 грн на користь ПРАТ «ЛИНІК» ідентифікаційний код 32292929 на поточний банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ОТП-Банк», м. Київ, МФО 300528.

В обґрунтування уточнених позовних вимог зазначено, що 18.04.2014 позивачем подано податкову декларацію з ПДВ (реєстраційний № 9021586207) податкового періоду березня 2014 року, в якій у додатку 4 заявлена до бюджетного відшкодування сума склала 21993044,00 грн. 16.06.2014 подано уточнюючий розрахунок з ПДВ разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2014 року у розмірі 23432388,00 грн.

20.05.2014 подано податкову декларацію з ПДВ (реєстраційний № 9028694215) податкового періоду квітня 2014 року, в якій у додатку 4 заявлена до бюджетного відшкодування сума склала 14768884,00 грн. 16.06.2014 подано уточнюючий розрахунок з ПДВ разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2014 року у розмірі 18521625,00 грн. По даному періоду відповідачем було підтверджено суму бюджетного відшкодування у розмірі 16939190,00 грн, таким чином, не підтверджувана сума бюджетного відшкодування ПДВ періоду квітня 2014 року становить 1582435,00 грн.

17 червня 2014 року позивачем подано податкову декларацію з ПДВ (реєстраційний № 9034277492) податкового періоду травня 2014 року, в якій у додатку 4 декларації платником заявлена до бюджетного відшкодування сума склала 18856587,00 грн. Позивач зазначає, що по даному періоду відповідачем було підтверджено суму бюджетного відшкодування у розмірі 13944362,00 грн, таким чином, як зазначає позивач, не підтверджувана сума бюджетного відшкодування ПДВ періоду травня 2014 року становить 4912225,00 грн.

17 липня 2014 року позивачем подано податкову декларацію з ПДВ (реєстраційний № 9040865595) податкового періоду червня 2014 року, в якій у додатку 4 заявлена до бюджетного відшкодування сума склала 9532594,00 грн. По даному періоду відповідачем було підтверджено суму бюджетного відшкодування у розмірі 78800916,00 грн, таким чином не підтверджувана сума бюджетного відшкодування ПДВ періоду червня 2014 року становить 1651678,00 грн.

20 серпня 2014 року позивачем подано податкову декларацію з ПДВ (реєстраційний № 9048455617) податкового періоду липня 2014 року, в якій у додатку 4 платником заявлена до бюджетного відшкодування сума склала 3534684,00 грн. По даному періоду відповідачем було підтверджено суму бюджетного відшкодування у розмірі 3497110,00 грн, таким чином, не підтверджувана сума бюджетного відшкодування ПДВ періоду липня 2014 року становить 37574,00 грн.

29.12.2014 ПрАТ «ЛИНІК» отримано податкові повідомлення-рішення форми В-1 № 0001003720 про начебто завищення суми бюджетного відшкодування в сумі 31616300,00 грн та штрафу 15808150,00 грн (разом 47424450,00 грн), та від 23.12.2014 форми В-4 № 0001013720 про начебто завищений розмір від`ємного значення в сумі 23583,00 грн, видані за результатами Акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки правомірності нарахування Приватним акціонерним товариством «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за період з 01.03.2014 по 31.07.2014 року» від 04.12.2014 № 1426/28- 10-37-20/32292929 (акт було отримано 09.12.2014 року). Процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень завершилася для позивача без задоволення, тому ним було розпочато процедуру судового оскарження. Постановою Луганського окружного адміністративного суду у справі № 812/257/15 від 03.09.2015, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2017, позовні вимоги ПрАТ «ЛИНІК» задоволені, податкові повідомлення-рішення форми В-1 № 0001003720 про начебто завищення суми бюджетного відшкодування в сумі 31616300,00 грн та штрафу 15808150,00 грн (разом 47424450,00 грн), та форми В-4 № 0001013720 від 23.12.2014 про начебто завищений розмір від`ємного значення в сумі 23583,00 грн визнані протиправними та скасовані.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.11.2018, касаційна скарга відповідача залишена без задоволення, постанова Луганського окружного адміністративного суду від 03.09.2015 та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2017 залишена без змін.

Отже судовим рішенням, що набрало чинності 06.11.2017, було підтверджено право ПРАТ «ЛИНІК» на бюджетне відшкодування податкового періоду березня - липня 2014 року в розмірі 31616300,00 грн.

Також відповідачем в акті перевірки від 04.12.2014 № 1426/28- 10-37-20/32292929 фактично було підтверджено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість періоду березня - липня 2014 року у розмірі 42261578,00 грн, оскільки порушень в формуванні податкового кредиту позивачем на цю суму не встановлено. Однак, в порушення строків, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України, у визначений законодавством термін відповідачем не було складено і не скеровано до Державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету за період березня - липня 2014 року, а відтак процедура повернення аж до цього часу не започаткована і не відновлена, тому і сума бюджетного відшкодування на рахунок позивача не надходила. Таким чином, невідшкодована сума ПДВ за березень-липень 2014 року складає 73877878,00 грн (31616300,00 грн + 42261578,00 грн).

Крім того, позивачем було заявлено вимогу щодо нарахування пені в розмірі 38730477,09 грн за несвоєчасне повернення зазначеної суми бюджетного відшкодування з ПДВ відповідно до розрахунку пені, доданого до первинного позову, за період з 20.12.2014 (дати, коли податковий орган, на думку позивача, мав подати до органу казначейства висновок з підтвердженням права на бюджетне відшкодування) по 28.12.2016 (дату звернення позивача із позовом до суду з вимогами про стягнення пені) (т.1 а.с.104-108).

Позивач зазначає, що бюджетне відшкодування за заявами про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість до 01.04.2017 мало здійснюватися у раніше визначеному порядку, тобто зі складанням контролюючим органом відповідного висновку та його наданням територіальному органу Державної казначейської служби України. Водночас, з 01.04.2017 передумовою для отримання платником податків належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДФС в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про її узгодження. Але таких дій відповідач до цього часу не вчинив, безпідставно вважаючи відсутнім у ПрАТ «ЛИНІК» права на бюджетне відшкодування у спосіб, визначений статтею 200 Податкового кодексу України. Представник позивача зазначає, що ігноруючи приписи законодавства, відповідач взагалі не вніс заявлену до відшкодування суму ПДВ до відповідних Реєстрів, не вніс інформації щодо її попереднього визнання за результатами завершеної процедури судового оскарження, чим продовжує порушувати права позивача на отримання цих сум.

Ухвалою суду від 21.05.2019 задоволено клопотання представника позивача про залучення другого відповідача та співвідповідача по справі, залучено до участі у справі як другого відповідача Головне управління ДФС у Луганській області (далі – ІІ-ий Відповідач, ГУ ДФС у Луганській області), замінено процесуальний статус Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі – ІІІ-ий Відповідач, ГУ ДКСУ у Луганській області) з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на співвідповідача по справі (т.2 арк. спр. 76-78).

І-ий Відповідач - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України адміністративний позов не визнав, про що на офіційну електронну адресу суду подав заперечення на позовну заяву від 03.04.2017, в яких зазначив, що судове оскарження результатів їх перевірки позивача триває, тому відсутні підстави для визнання позовних вимог обгрунтованими (т.1 арк. спр. 155-160).

Від ІІІ-го Відповідача - ГУ ДКСУ у Луганській області, 30.05.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що орган казначейського обслуговування не визнає позовних вимог, оскільки правовідносин з позивачем воно не мало, його дії, рішення чи бездіяльність позивачем фактично не оспорюються (т.2 арк. спр. 88-89).

04 червня 2019 року представником позивача надано відповідь на відзив, в якій додатково зазначено, що зважаючи на відсутність на законодавчому рівні остаточно визначеного механізму бюджетного відшкодування ПДВ за даними Тимчасового реєстру щодо такої заборгованості, яка виникла раніше січня 2016 року, належним способом захисту порушеного права визначено саме стягнення такої заборгованості за рішенням суду через органи казначейства. Зазначену правову позицію виклав Верховний суд 12 лютого 2019 за наслідками розгляду касаційної скарги в адміністративній справі № 826/7380/15. Тому представник позивача вважає, що доводи ГУ ДКСУ в Луганській області в цій частині відзиву, яка містить ствердження про невірний спосіб обраного позивачем способу захисту, не є обгрунтованими. Представник позивача вважає, що доводи відзиву є хибними і нормативно не підтвердженими, а тому не можуть бути враховані судом при ухваленні рішення по суті (т.2 арк. спр. 96-97).

Від ІІ-го Відповідача - ГУ ДФС у Луганській області, 04.06.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ІІ-ий Відповідач позовних вимог не визнає з таких підстав (т.2 арк. спр. 99-109).

Позивача взято на облік у контролюючих органах з 16.12.2002 та до 16.09.2016, він перебував на обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби. З метою реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 247 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» та наказу Державної фіскальної служби України від 26.04.2016 № 377 «Про реорганізацію територіальних органів ДФС з обслуговування великих платників податків» Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великий платників у м. Луганську МГУ ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Офісу великих платників податків ДФС. З 16.09.2016 до 31.12.2017 ПрАТ «ЛИНІК» як платник податків перебувало у Запорізькому управлінні Офісу великих платників податків Державної і фіскальної служби, а з 02.01.2018 передано на облік до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області, оскільки не включено до затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 26.09.2017 № 632 «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2018 рік» Реєстру великих платників податків на 2018 рік. ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області не наділене повноваженнями у процедурі бюджетного відшкодування, тому дану функцію повинне виконувати саме Головне управління ДФС у Луганській області (п. 45 Положення про ГУ ДФС у Луганській області, затвердженого наказом ДФС від 31.07.2017 № 503). На думку ІІ-го Відповідача, протиправну бездіяльність щодо не внесення інформації про узгодженість суми бюджетного відшкодування по вищевказаним періодам до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, допустив саме: Офіс великих платників податків ДФС України.

З посиланням на пункт 10.14 Розділу X наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300, зазначив, що адміністрування податків контролюючим органом відбувається за попереднім місцем обліку платника податків після зняття платника податків з основного місця обліку в контролюючому органі, тобто по завершенню процедури судового оскарження сум грошових зобов`язань, а також враховуючи, що до кінця бюджетного періоду спливає строк відшкодування, саме Офіс ВПП ДФС України є належним відповідачем у справі. У відповідності до пункту 1 частини першої Розділу II наказу Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, відсутні підстави для покладення обов`язку щодо процедури бюджетного відшкодування на іншу юридичну особу, адже саме контролюючий орган за попереднім місцем обліку платника має завершити всі процедури адміністрування. Крім того, заявник, констатувавши факт передачі реєстраційної частини облікової справи ПрАТ «ЛИНІК» до ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області не зазначив, яким чином ця обставина впливає на неможливість виконання обов`язку щодо внесення відомостей до Реєстру заяв про поверненні суми бюджетного відшкодування за податковими деклараціями з ПДВ періодів березня - липня 2014 року.

ІІ-ий Відповідач зазначив, що Офіс великих платників податків ДФС на даний час діє та не ліквідований, а борг щодо суми бюджетного відшкодування виник під час здійснення позивачем своїх обов`язків як великого платника податків і контроль за справлянням бюджетного відшкодування цього періоду здійснював Офіс великих платників, і тому, на думку ІІ-го Відповідача, він не може бути перекладений на інший територіальний підрозділ ДФС.

Відповідач зазначає, що наповненість інформацією інтегрованої картки платника податків здійснюється на підставі, зокрема, результатів оскарження рішень контролюючого органу. На сьогоднішній день, Головне управління ДФС у Луганській області не забезпечує наповненість АІС «Суди» інформацією про оскарження ПрАТ «ЛІНІК» бездіяльності контролюючого органу, тому результати оскарження (рішення суду, ухвали) вносяться до АІС «Суди» саме Офісом великих платників податків ДФС України. Крім того, на думку ІІ-го Відповідача, відсутні правові наслідки для покладання обов`язку щодо процедури бюджетного відшкодування на Головне управління ДФС у Луганській області, Офіс великих платників податків ДФС зобов`язаний завершити розпочаті процедури адміністрування, а доступ до ІКП для внесення відповідної інформації у Офісу великих платників податків ДФС є до цього часу.

На думку ІІ-го Відповідача, саме Офіс великих платників податків ДФС допустив протиправну бездіяльність, що втілилася у несвоєчасному внесенні в Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про завершення судового оскарження та розмір узгодженої суми бюджетного відшкодування на загальну суму по деклараціям за березень - липень 2014 року у сумі 73877878,00 грн та пені у сумі 38730477,09 грн, враховуючи норми наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» від 09.12.2011 №1588. Тому саме Офіс ВПП ДФС України зобов`язаний продовжувати адмініструвати податки, збори у частині завершення процедур судового оскарження сум грошових зобов`язань та інших справ адміністративного судочинства та відповідно за результатами процедур судового оскарження вносити до Реєстру інформацію про узгодженість суми бюджетного відшкодування.

Щодо вимоги про зобов`язання внести до Реєстру відомості за заявами позивача про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування суми ПДВ за березень - липень 2014 року у сумі 73877878,00 грн та пені у сумі 38730477,09 грн ГУ ДФС зазначив таке.

На законодавчому рівні не передбачено внесення заяви ПрАТ «ЛИНІК» про повернення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 112608355,09 грн до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, оскільки зазначена заява була подана платником податків за податковою декларацією за березень - липень 2014 року тобто до 01.02.2016. Оскільки заява про бюджетне відшкодування податку на додану вартість подана ПрАТ «ЛИНІК» до 01.02.2016, така заява підлягає розміщенню у хронологічному порядку саме у Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. ГУ ДФС в Луганській області надає інформацію, згідно з якою до відповідного Тимчасового реєстру вже внесено суму невідшкодованого станом на 01.01.2017 ПДВ позивачу в розмірі 112 608 355,09 грн.

Таким чином, Головне управління ДФС у Луганській області вважає, що виконало покладені на нього обов`язки та передало до Тимчасового реєстру суму невідшкодованого ПДВ в сумі 112608355,09 грн.

Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

02 липня 2019 року ІІ-ий Відповідач - ГУ ДФС у Луганській області, надав додаткові пояснення до відзиву (т.2 арк. спр. 142-143), в яких додатково зазначив такі обставини.

ГУ ДФС в Луганській області було надано до відзиву інформацію, згідно з якою до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування вже внесено суму невідшкодованого станом на 01.01.2017 ПДВ позивачу в розмірі 72438534,00 грн, тобто виконало покладені обов`язки та передало до Тимчасового реєстру суму не відшкодованого ПДВ в розмірі 72438534,00 грн, яку узгоджено з контролюючим органом. Згідно з наданою інформацією щодо сум заяв про повернення бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016, за якими станом на 01.01.2017 суми ПДВ не відшкодовані з бюджету, включено суму до Тимчасового реєстру у розмірі 72438534,00 грн, а не суму в розмірі 73877878,00 грн, як заявлено в позовній заяві позивачем.

Оскільки уточнюючий розрахунок з ПДВ від 16.06.2014 № 9034098348, який подано разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2014 року у розмірі 23432388,00 грн (1439344 уточнення), на який посилається позивач не узгоджено з контролюючим органом, тому до Тимчасового реєстру вже внесено суму невідшкодованого станом на 01.01.2017 ПДВ позивачу в розмірі 72438534,00 грн, а не суму в розмірі 73877878,00 грн, як заявлено в позовній заяві позивачем. Враховуючи те, що заявлена сума позову складає 112608355,09 грн (сума бюджетного відшкодування 73877878,00 грн та пеня у сумі 38730477,09 грн), а сума, яку внесено до Тимчасового реєстру та узгоджено на день розгляду справи, складає 72438534,00 грн, тому ІІ-ий Відповідач вважає, що сума позову в розмірі 112608 355,09 грн є неузгодженою, оскільки ні сума бюджетного відшкодування, ні пеня, яку нараховано на суму бюджетного відшкодування, заявлену в позові, не узгоджено з контролюючим органом.

Судом вчинено такі процесуальні дії протягом розгляду справи:

Ухвалою суду від 23.02.2017 зупинено провадження у справі (т.1 арк. спр. 139).

Ухвалою суду від 04.04.2017 поновлено провадження у справі (т.1 арк. спр. 165 А).

Ухвалою суду від 04.04.2017 зупинено провадження у справі до 28 квітня 2017 року за клопотанням позивача (т.1 арк. спр. 184).

Ухвалою суду від 28.04.2017 поновлено провадження у справі (т.1 арк. спр. 202).

Ухвалою суду від 28.04.2017 зупинено провадження у справі до 20 червня 2017 року за клопотанням позивача (т.1 арк. спр. 223).

Ухвалою суду від 20.06.2017 поновлено провадження у справі (т.1 арк. спр. 239).

Ухвалою суду від 20.06.2017 зупинено провадження у справі до 15 серпня 2017 року за клопотанням позивача (т.1 арк. спр. 247).

Ухвалою суду від 15.08.2017 поновлено провадження у справі (т.2 арк. спр. 17).

Ухвалою суду від 15.08.2017 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 812/257/15 за позовом ПрАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Міжрегіонального головного управління - Центрального офісу з обслуговування великих платників Державної фіскальної служби України, за участю прокурора Луганської області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001003720, № 0001013720 від 23.12.2014 (т.2 арк. спр. 21).

Ухвалою суду від 08.05.2019 поновлено провадження у справі (т.2 арк. спр. 34).

Ухвалою суду від 17.05.2019 відмовлено представнику Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (т.2 арк. спр. 42).

Ухвалою суду від 10.07.2019 зупинено провадження у справі за клопотанням позивача (т.2 арк. спр. 191).

Ухвалою суду від 23.08.2019 відмовлено представнику Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (т.2 арк. спр. 202).

Ухвалою суду від 09.09.2019 поновлено провадження у справі (т.2 арк. спр. 203 А).

Ухвалою від 09.09.2019 закрито підготовче провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (т.2 арк. спр. 209).

Ухвалою суду від 11.09.2019 відмовлено представнику Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (т.2 арк. спр. 216).

Ухвалою суду від 16.09.2019 зупинено провадження у справі за клопотанням позивача до 28 жовтня 2019 року (т.2 арк. спр. 223).

Ухвалою суду від 11.10.2019 відмовлено представнику Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (т.2 арк. спр. 236).

Ухвалою суду від 28.10.2019 поновлено провадження у справі (т.2 арк. спр. 238).

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні пред`явленому позову, просив його задовольнити.

Представник ІІ-го Відповідача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві, у задоволенні позову просив відмовити.

Представники І-го та ІІІ-го Відповідачів у судове засідання не прибули, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлялись належним чином.

Заслухавши пояснення представників позивача та ІІ-го Відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено і обставини справи.

ПрАТ «ЛИНІК» (код ЄДРПОУ 32292929) зареєстровано як юридична особа та перебуває на податковому обліку у ДПІ в м. Лисичанську, є платником податку на додану вартість (т.1 арк. спр. 7-8, 9, 10).

На виконання вимог зазначених положень Податкового кодексу України позивачем подано до СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУМД податкові декларації з ПДВ, уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань та заявлено ПДВ до бюджетного відшкодування, а саме: за березень 2014 року – 23432388,00 грн, за квітень 2014 року – 18521625,00 грн, за травень 2014 року – 18856587,00 грн, за червень 2014 року – 9532594,00 грн, за липень 2014 року – 3534684,00 грн, а всього на суму: 73877878,00 грн (т.1 арк. спр. 11-87).

04.12.2014 Центральним офісом з обслуговування великих платників Міжрегіонального головного управління Міндоходів Міністерства доходів і зборів України проведено документальну позапланову перевірку правомірності нарахування ПрАТ «ЛИНІК» від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.03.2014 по 31.07.2014, за наслідком якої складено акт № 1436/28-10-37-20/32292925 (т.2 арк. спр. 150-188).

За наслідком перевірки податковим органом встановлено факти завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2014 року – 23432388,00 грн, за квітень 2014 року – 1582435,00 грн, за травень 2014 року – 4912225,00 грн, за червень 2014 року -1651678,00 грн, за липень 2014 року – 37574 грн, отже всього в розмірі: 31616300,00 грн.

Таким чином, за період з березня по липень 2014 року, що перевірявся, податковим органом не встановлено інших порушень в формуванні податкового кредиту та зобов`язань з податку на додану вартість, а отже підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування за цей період на суму 42261578,00 грн (73877878,00 грн - 31616300,00 грн).

За наслідком акту від 04.12.2014 № 1436/28-10-37-20/32292925 були винесені податкові повідомлення – рішення від 24.12.2014 № 0001003720, № 0001013720, які оскаржені позивачем в судовому порядку.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03.09.2015 у справі № 812/257/15, яка залишена в силі ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2017 (т.1 арк. спр. 88-102, т.2. арк. спр. 59-67), адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Міжрегіонального головного управління — Центрального офісу з обслуговування великих платників Державної фіскальної служби України, за участю прокурора Луганської області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001003720, № 0001013720 від 23.12.2014 задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення – рішення від 23.12.2014 форми «В1» № 0001003720 та форми «В4» № 0001013720, винесені Міжрегіональним головним управлінням - Центральним офісом з обслуговування великих платників Державної фіскальної служби України відносно Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія».

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суд від 06.11.2018 у справі № 812/257/15 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.09.2015 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2017 залишено без змін (т.2 арк. спр. 29-33).

Таким чином, судом встановлено, що актом перевірки від 04.12.2014 № 1436/28-10-37-20/32292925 та судовими рішеннями у справі № 812/257/15 підтверджено правомірність заявлення позивачем суми бюджетного відшкодування за період березень – липень 2014 року в загальному розмірі - 73877878,00 грн.

Зазначена сума бюджетного відшкодування за деклараціями березень – липень 2014 року в загальному розмірі - 73877878,00 грн не сплачена позивачу на день розгляду справи по суті, що визнають сторони.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідачів, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

На підставі пункту 200.8 статті 200 Податкового кодексу України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно із пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу, за період до 1 січня 2016 року.

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Згідно з пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Наведені норми пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 Податкового кодексу України узгоджуються з пунктами 6 та 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39 (далі - Порядок № 39).

Отже, в п`ятиденний термін після проведення документальної перевірки позивача, оформленої актом від 04.12.2014 № 1436/28-10-37-20/32292925, податковий орган не направив до органів казначейства висновок на заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування, стосовно якої порушень в ході перевірки не встановлено, чим порушено право позивача на своєчасне отримання цих сум з 19.12.2014 (наступного дня після спливу п`яти робочих днів після закінчення перевірки та п`яти робочих днів для виплати такої суми органом казначейського обслуговування).

Пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки сум бюджетного відшкодування, визначених у пункті 200.11 цієї статті, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Пунктом 37 підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу передбачено, що з 1 липня 2015 року призупиняється дія підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, абзацу четвертого пункту 82.4 статті 82, пункту 200.11 статті 200 цього Кодексу, а також дія пункту 200.14 статті 200 цього Кодексу в частині проведення документальних позапланових виїзних перевірок.

Бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування до 1 липня 2015 року, здійснюється у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу у редакції, що діяла станом на 1 липня 2015 року.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин Податковим кодексом України було визначено, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, вимог, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 цього Кодексу, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

При цьому, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган надсилає платнику податку відповідне податкове повідомлення.

З 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 21.12.2016 № 1797-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі – Закон № 1797), яким змінений порядок повернення сум бюджетного відшкодування шляхом запровадження формування Реєстрів заяв про повернення сум бюджетного відшкодування.

У зв`язку з прийняттям вказаних змін до Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 визнано таким, що втратив чинність Порядок № 39.

Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент розгляду справи) на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 цієї статті Кодексу заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

На підставі пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України).

Вказані норми статті 200 Податкового кодексу України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 (далі - Порядок № 26).

Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Матеріалами справи підтверджено, що ПрАТ «ЛИНІК» перебувало на обліку в СДПІ у м. Луганську.

З метою реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 247 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» та наказу ДФС України від 26.04.2016 № 377 «Про реорганізацію територіальних органів ДФС з обслуговування великих платників податків» СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Офісу великих платників податків ДФС.

У подальшому, після реорганізації та припинення СДПІ у м. Луганську ПрАТ «ЛИНІК» перебувало на податковому обліку у Луганському управлінні Офісу ВПП ДФС, а з 16.09.2016 ПрАТ «ЛИНІК» передано на податковий облік до Запорізького управління Офіс ВПП ДФС.

Відповідно до Положення про Офіс ВПП ДФС, затвердженого наказом ДФС від 14.06.2018 № 374, Офіс великих платників є правонаступником усіх прав та обов`язків Міжрегіонального головного управління Міндоходів, зокрема СДПІ з ОВП у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС.

Отже, обов`язки СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ ДФС щодо подання висновку на суми заявленого позивачем бюджетного відшкодування також перейшли до Офісу ВПП ДФС, тому саме він є належним відповідачем в частині вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності щодо неподання висновку до органів казначейства на задекларовані ним суми бюджетного відшкодування.

З матеріалів справи судом встановлено, що постанова Луганського окружного адміністративного суду від 03.09.2015 у справі № 812/257/15 набрала законної сили з 06.11.2017, таким чином з 07.11.2017 завершилась процедура узгодження суми бюджетного відшкодування за період березень – липень 2014 року.

Таким чином суд дійшов висновку, що з 07.11.2017 у Офісу ВПП ДФС виник обов`язок щодо внесеня електронним повідомленням до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформацію про завершення судового оскарження та розміру узгодженої суми бюджетного відшкодування податкових періодів.

Між тим, І-им Відповідачем (Офісом ВПП ДФС) такий обов`язок не виконано, чим порушено право ПрАТ «ЛИНІК» на отримання суми бюджетного відшкодування з ПДВ за деклараціями за березень – липень 2014 року у загальному розмірі 73877878,00 грн, тобто допущено бездіяльність, яка є протиправною.

Таким чином суд дійшов висновку, що у період перебування ПрАТ «ЛИНІК» на податковому обліку у Офісі ВПП ДФС останнім безпідставно не здійснювались дії щодо повернення позивачу бюджетного відшкодування ПДВ по деклараціям за березень – липень 2014 року, чим порушено право ПрАТ «ЛИНІК» на отримання з бюджету цих сум бюджетного відшкодування ПДВ.

Наказом ДФС України від 26.09.2017 № 632 затверджено Реєстр великих платників податків на 2018 рік.

Вказаним наказом ПрАТ «ЛИНІК» не включено до переліку великих платників податків, у зв`язку з чим з 01.01.2018 позивача передано на податковий облік до ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області за місцезнаходженням.

Відповідно до пункту 10.22 «Порядку обліку платників податків та зборів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.05.2014 за № 503/25280 (із змінами та доповненнями), Запорізьким управлінням Офісу великих платників податків ДФС у січні 2018 року передано до ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області реєстраційну справу платника податків ПРАТ «ЛИНІК» для подальшого обліку (т.2 арк. спр. 124).

ГУ ДФС у Луганській області надано до суду копію листа до Департаменту податків і зборів з юридичних осіб Державної фіскальної служби України від 27.05.2019 про надання інформації щодо переліку про обсяги залишків у розрізі кожної заяви платників, які повинні бути відображені в Тимчасовому реєстрі, а також витяг з вказаної інформації щодо позивача за березень – липень 2014 року (т.2 арк. спр. 122-123).

Однак, на час розгляду адміністративної справи чинним законодавством не передбачений механізм відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структури такого реєстру. Отже на час розгляду адміністративної справи Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює. Тому внесення будь-яких сум до вказаного реєстру податковим органом фактично не гарантує їх отримання платником податку.

За таких обставин, із врахуванням встановленого судом права ПРАТ «ЛИНІК» на бюджетне відшкодування ПДВ по деклараціям за березень 2014 року – 23432388,00 грн, за квітень 2014 року – 18521625,00 грн, за травень 2014 року – 18856587,00 грн, за червень 2014 року – 9532594,00 грн, за липень 2014 року – 3534684,00 грн, а всього на суму: 73877878,00 грн, суд вважає належним способом захисту порушеного права позивача на отримання вказаних сум саме стягнення їх за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Оскільки позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ за період березень – липень 2014 року у розмірі 73877878,00 грн, його вимоги охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи наведене суд вважає, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є саме стягнення з Державного бюджету України на користь ПРАТ «ЛИНІК» узгодженої суми бюджетного відшкодування по деклараціям за період березень-липень 2014 року в сумі 73877878,00 грн. Відповідно така вимога позивача підлягає задоволенню.

Зазначене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15.

Наказом Міністерства Фінансів України від 03.03.2017 № 326 затверджено «Порядок інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною фіскальною службою України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість» (далі - Порядок).

У відповідності до пункту 6 зазначеного Порядку внесення інформації для формування Реєстру здійснюється електронними повідомленнями. На кожне електронне повідомлення, яке надходить від ДФС до Реєстру, накладається не менше двох електронних цифрових підписів посадових (уповноважених) осіб та печатка відповідного територіального органу ДФС.

Згідно з абзацом третім пункту 10.14 розділу Х Порядку обліку платників і зборів, затвердженого наказом № 1588 від 09.12.2011, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300, після зняття платника податків з основного місця обліку в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням платник податків продовжує перебувати на обліку в такому органі з ознакою обліку за неосновним місцем обліку, а контролюючий орган стосовно платника податків продовжує адмініструвати податки, збори у частині завершення процедур такого адміністрування до повернення надміру сплачених платежів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюють контролюючі органи, або їх відшкодування платнику податків, якщо останній відповідно до поданих заяв чи податкових декларацій (звітів, розрахунків) претендує та має право на таке повернення чи відшкодування, у разі якщо до кінця бюджетного періоду спливає строк повернення або відшкодування і відповідно висновки щодо відшкодування виконані в повному обсязі.

Пунктом 10.20 вказаного Порядку передбачено, що якщо в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) продовжується адміністрування податків, зборів у випадках, визначених у пункті 10.14 цього розділу, то такий контролюючий орган може залишити у себе оригінали документів, необхідних для відповідних процедур адміністрування, а до контролюючого органу за новим місцезнаходженням (місцем проживання) передати їх засвідчені копії.

Після завершення відповідних процедур адміністрування до контролюючого органу за новим місцезнаходженням (місцем проживання) передаються оригінали документів, що залишались у контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання), інформація та документи за результатами таких процедур.

Матеріалами справи підтверджується, що ПрАТ «ЛИНІК» перебувало на обліку в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби до 31 грудня 2017 року.

Право на бюджетне відшкодування позивач набув ще до 31.12.2017, а тому навіть після передачі на облік за основним місцем знаходження до ГУ ДФС у Луганській області, Офіс великих платників, як контролюючий орган за неосновним обліком, продовжує здійснювати податкове супроводження до закінчення процедури.

За таких обставин суд визнає ГУ ДФС України в Луганській області неналежним відповідачем у справі.

Вирішуючи питання щодо обгрунтованності заявлених позовних вимог про стягнення пені, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Згідно з вимогами пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Оскільки зазначену вище суму ПДВ позивачу у строки, встановлені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України не відшкодовано, позивач набув право на нарахування пені у порядку, встановленому пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.

При цьому, неподання податковим органом після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв`язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред`явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 820/260/13-а (К/9901/877/18), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина п`ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

На день розгляду справи позивач не отримав бюджетну заборгованість з податку на додану вартість податку на додану вартість за деклараціями за березень – липень 2014 року, в яких було заявлено бюджетне відшкодування на загальну суму 73877878,00 грн.

На підтвердження розміру заявлених позовних вимог, позивачем наданий розрахунок пені за спірні періоди з урахуванням зміни облікової ставки (т.1 арк. спр. 104-108).

При визначенні суми пені, яка підлягає стягненню з держави на користь позивача за порушення строків повернення бюджетного відшкодування, суд звертає увагу на те, що з синтаксичного тлумачення пункту 200.23 статті 200 ПК України вбачається, що при обчисленні пені має враховуватися облікова ставка НБУ, встановлена на момент виникнення пені, протягом строку дії такої пені, включаючи день погашення. Отже, облікова ставка НБУ фіксується на момент виникнення пені та у разі зміни розміру ставки протягом строку нарахування пені, такі зміни при обчисленні не враховуються.

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Згідно з пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Наведені норми пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 Податкового кодексу України узгоджуються з пунктами 6 та 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39 (далі - Порядок № 39).

Отже, судом підтверджено право позивача на отримання суми бюджетного відшкодування за деклараціями за березень – липень 2014 року, в яких було заявлено бюджетне відшкодування на загальну суму 73877878,00 грн, яку позивач мав право отримати не пізніше 18.12.2014 року (з урахуванням п`яти робочих днів після завершення документальної перевірки позивача та п`яти робочих днів для виплати такої суми органом казначейського обслуговування, передбачених вимогами пунктів 200.12 -200.13 статті 200 ПК України,). Тому пеня на суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, має нараховуватися з наступного після спливу цього терміну дня, а саме: з 19.12.2014.

Позивачем заявлено вимогу щодо нарахування пені в розмірі 38730477,09 грн за несвоєчасне повернення зазначеної суми бюджетного відшкодування з ПДВ відповідно до розрахунку пені, доданого до первинного позову, за період з 20.12.2014 (дати, коли податковий орган, на думку позивача, мав подати до органу казначейства висновок з підтвердженням права на бюджетне відшкодування) по 28.12.2016 (дату звернення позивача із позовом до суду з вимогами про стягнення пені), про що зазначено в самому позові (т.1 а.с. 5 зв. бік).

Однак, як свідчить штамп вхідної кореспонденції суду, позов прийнято – 27.12.2016 (т.1 а.с.3).

Тому правильним для обчислення пені в межах заявлених позовних вимог суд вважає період: з 19.12.2014 по 27.12.2016, що не впливає на загальну кількість днів, за разрахунками позивача (т.1 арк. спр. 104-108), перевіривши які, суд вважає їх математично правильними.

Відповідно до вимог ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

З урахуванням зазначеного, суд вважає обгрунтованими позовні вимоги про стягнення з державного бюджету України на користь позивача пені в сумі 38730477,09 грн за період з 19.12.2014 по 27.12.2016, нарахованої у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за березень – липень 2014 року на суму 73877878,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки судом встановлено, що бездіяльність, яка призвела до порушення прав ПрАТ «ЛИНІК» на отримання суми бюджетного відшкодування по деклараціям за березень – липень 2014 року у розмірі 73877878,00 грн, допущено Офісом ВПП ДФС, тобто спір виник з вини цього контролюючого органу, суд вважає, що сплачений позивачем судовий збір у загальному розмірі 19210,00 грн (т.1 а.с.2, т.2 а.с.56) підлягає стягненню з Офісу ВПП ДФС.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовільнити.

Визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код: 39440996; місцезнаходження: 04119, м.Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11Г) щодо несвоєчасного надання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету та несвоєчасного внесення в Єдиний реєстр заяв Приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” про повернення узгодженої суми бюджетного відшкодування березня - липня 2014 року в розмірі 73 877 878,00 грн та пені в сумі 38 730 477,09 грн;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області на користь Приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” (ідентифікаційний код: 32292929; місцезнаходження: 93113, Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Свердлова, будинок 371, офіс 1-А) на поточний банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ОТП-Банк», м. Київ, МФО 300528 узгоджені суми бюджетного відшкодування за деклараціями березня - липня 2014 в розмірі 73 877 878,00 грн (сімдесят три мільйони вісімсот сімдесят сім тисяч вісімсот сімдесят вісім гривень 00 копійок) та пені в сумі 38 730 477,09 грн (тридцять вісім мільйонів сімсот тридцять тисяч чотириста сімдесят сім гривень 09 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на користь Приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 19210,00 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18 листопада 2019 року.

Суддя В.С. Шембелян