Рішення № 85957248, 28.11.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

28 листопада 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4706/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі – відповідач), в якому позивач просив суд:

-визнати протиправною та скасувати постанову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Лисичанського міського відділення № 1208/50665/2733/45 від 23.02.2017 року про відмову у продовженні щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 ;

-зобов`язати відповідача поновити нарахування та виплату страхових виплат та сплати заборгованість з урахуванням перерахунків, передбачених ч.2 ст.37 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" ОСОБА_1 з 01 березня 2017 року (а.с.3-8).

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Лисичанському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області з 01 червня 2014 року, як особа, переміщена з району проведення антитерористичної операції, на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26.12.2014 № 924011544. Позивач отримував страхові виплати з 01 червня 2014 року по 28 лютого 2017 року. З 01 березня 2017 року позивачу припинили страхові виплати, не надавши ніяких пояснень. 07 квітня 2016 року позивач звернувся з черговою заявою до Лисичанського міського відділення управління про продовження страхових виплат та надав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 05.04.2016, страхові виплати позивачу були продовжені. З березня 2017 року позивачу припинили страхові виплати, не надавши ніяких пояснень. Позивач зазначає, що ні листа, ні страхових виплат від Фонду не отримував, поки не звернувся 22 жовтня 2019 року до Лисичанського міського відділення управління з заявою щодо неотримання страхових виплат. 22 жовтня 2019 року позивач отримав відповідь на свою заяву, в якій повідомлялось, що на вимогу постанови КМУ "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 08.06.2016 №365 Відділення надіслало звернення від 25.11.2016 № 02/2850 до управління праці та соціального захисту населення в м. Лисичанську про перевірку достовірності фактичного місця проживання. 20 лютого 2017 року відділення отримало витяг з протоколу засідання міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 33 про відмову у страхових виплатах. Так, на підставі цього рішення відділенням була прийнята постанова про відмову позивачу у продовженні щомісячних страхових виплат (постанова № 1208/50665/2733/45 від 23.02.2017). Позивач вважає вказану постанову протиправною, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідач позов не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян 22.11.2019 за вхідним реєстраційним номером 58009/2019 надав відзив на позовну заяву (а.с.37-39), в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування зазначив, що ОСОБА_1 були продовжені раніше призначені щомісячні страхові виплати з 01.06.2014 року по 28.02.2017 у Лисичанськом міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області. 20 лютого 2017 року Лисичанським міським відділенням був отриманий від управління праці та соціального захисту населення в м. Лисичанську витяг з протоколу засідання міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 33. Згідно вищезазначеного витягу ОСОБА_1 було прийнято рішення про відмову в отриманні страхових виплатах, згідно п. 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам затвердженого Постановою КМУ № 365 від 08.06.2016, у зв`язку з його відсутністю за фактичним місцем проживання. Тобто, адреса фактичного місця проживання зазначена у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1 , на підставі якої ОСОБА_1 отримував щомісячні страхові виплати у Лисичанському міському відділенні, не знайшла свого підтвердження. Тому, 23.02.2017 Лисичанським міським відділенням винесено постанову про припинення щомісячної страхової виплати. Відповідач зазначив, що у зв`язку з тим, що постанова про припинення щомісячної страхової виплати потерпілому ОСОБА_1 від 23.02.2017 № 1208/50665/2733/45 була прийнята з підстав надання ОСОБА_1 документів для призначення соціальних виплат, які містять неправдиві відомості, а саме довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26.12.2014 № 924011544, можна стверджувати, що дії та вимоги органів Фонду соціального страхування України є правомірними, законними та жодним чином не направлені на звуження чи скасування прав громадян, оскільки органи Фонду діяли лише на підставі, у спосіб, в межах та в порядку, передбаченому Конституцією України та законами України. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.1-2).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 01.09.1999 Брянківським МВ УМВС України в Луганській області, ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 (а.с.11-12).

Відповідно до інформації зазначеної у довідці від 26.12.2014 №924011544 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, тимчасова адреса місця проживання позивача: АДРЕСА_2 (а.с.13).

На виконання ухвали від 05.11.2019 Управління соціального захисту населення Лисичанської міської ради надало інформацію, в якій останній зазначив, що станом на 18.11.2019 дія довідки ВПО не скасована (а.с.35).

09.10.2014 позивач звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Лисичанську з заявою, в якій просив тимчасово продовжити раніше призначену страхову виплату (а.с.43).

Постановою від 14.10.2014 №1208/50665/2733/33 відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Лисичанську продовжено ОСОБА_1 виплати з 01.10.2014 по 31.10.2014 включно (а.с.44).

05.11.2014 позивач звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Лисичанську з заявою, в якій просив тимчасово продовжити раніше призначену страхову виплату (зворотній бік а.с.44).

Постановою від 07.11.2014 №1208/50665/2733/34 відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Лисичанську продовжено ОСОБА_1 виплати з 01.11.2014 по 30.11.2014 включно (а.с.45).

10.04.2015 позивач звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Лисичанську з заявою, в якій просив тимчасово продовжити раніше призначену страхову виплату (а.с.47).

Постановою від 20.04.2015 №1208/50665/2733/36 відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Лисичанську призначено ОСОБА_1 перераховану грошову суму (зворотній бік а.с.47).

Постановою від 20.04.2015 №1208/50665/2733/37 відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Лисичанську продовжено ОСОБА_1 виплати з 01.10.2014 по 30.10.2014 включно (а.с.48).

Постановою від 20.04.2015 №1208/50665/2733/38 відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Лисичанську призначено ОСОБА_1 перераховану грошову суму (зворотній бік а.с.48).

Постановою від 20.04.2015 №1208/50665/2733/35 відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Лисичанську продовжено ОСОБА_1 виплати з 01.04.2015 по 30.09.2015 включно (а.с.49).

Постановою від 18.05.2015 №1208/50665/2733/39 відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Лисичанську продовжено ОСОБА_1 призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (зворотній бік а.с.50).

Постановою від 18.05.2015 №1208/50665/2733/40 відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Лисичанську продовжено ОСОБА_1 призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (а.с.51).

07.04.2016 позивач звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Лисичанську з заявою, в якій просив тимчасово продовжити раніше призначену страхову виплату (а.с.52).

Постановою від 16.04.2016 №1208/50665/2733/41 відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Лисичанську продовжено ОСОБА_1 виплати з 01.10.2015 по 31.03.2016 включно (зворотній бік а.с.52).

Постановою від 16.04.2016 №1208/50665/2733/42 відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Лисичанську продовжено ОСОБА_1 виплати з 01.04.2016 по 31.10.2016 включно (а.с.53).

Постановою від 21.11.2016 №1208/50665/2733/44 відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Лисичанську продовжено ОСОБА_1 виплати з 01.11.2016 безстроково (а.с.54).

Відповідно до витягу з протоколу №33 засідання міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 20.02.2017 вирішено відмовити ОСОБА_1 у виплаті страхових виплат згідно п.13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого ПКМУ №365 від 08.06.2016 у зв`язку з відсутністю за фактичним місцем проживання (зворотній бік а.с.54).

Постановою від 23.02.2017 №1208/50665/2733/45 відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Лисичанську постановлено припинити ОСОБА_1 страхову виплату з 01.03.2017 на підставі витягу з протоколу комісії №33 від 20.02.2017 (а.с.55).

З інформаційної довідки Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Лисичанського міського відділення від 21.11.2019 №2941/02-1 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , з 09 жовтня 2014р. знаходився на обліку в відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Лиеичанську Луганської області та отримав щомісячні страхові виплати, як внутрішньо переміщена особа, за період з 01.06.2014 року по 28.02.2017 року. Остання виплата щомісячних страхових виплат за лютий 2017 року в розмірі 789,40 грн. була перерахована ОСОБА_1 на його особовий рахунок в ПАТ «Державний Ощадний банк України» 17 лютого 2017 року платіжним дорученням від 16 лютого 2017 р. № 276. Станом на 21.11.2019 заборгованість по страховим виплатам ОСОБА_1 відсутня (а.с.57).

На заяву позивача від 22.10.2019 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Лисичанського міського відділення надано відповідь від 22.10.2019 №2638/02-1, в якій зазначив, що 20 лютого 2017 року відділення отримало витяг з протоколу засідання міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам №33 про відмову в страхових виплатах. На підставі цього рішення відділенням була прийнята постанова про відмову ОСОБА_1 у продовженні щомісячних страхових виплат (постанова № 1208/50665/2733/45 від 23.02.2017 р.) (а.с.9).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

В Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України “Права, свободи та обов`язки людини і громадянина”. Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Конституції України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, не запроваджено.

Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі “Суханов та Ільченко проти України” (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: “перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою” (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету “в інтересах суспільства”. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено “справедливий баланс” між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України” (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки “на умовах, передбачених законом”, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення “законів”. Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Статтею 173 Кодексу законів про працю України регламентовано, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон № 1105-XIV в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.

Розділом V Закону № 1105-XIV врегульовані питання загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до частини сьомої статті 36 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються із:

1)страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2)страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3)страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4)страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Частиною першою статті 47 Закону № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1)потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2)особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п`ята статті 47 Закону № 1105-XIV).

Згідно з частинами четвертою, сьомою статті 47 Закону № 1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України “Про оплату праці”.

Статтею 27 Закону України від 14 січня 1997 року № 16/98-ВР “Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” визначені підстави припинення виплат і надання соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням. Так, виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено:

а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості;

б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність;

в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи;

г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування;

д) в інших випадках, передбачених законами.

Частиною першою статті 46 Закону № 1105-XIV регламентовано, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1)на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2)на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3)якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4)якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5)якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6)в інших випадках, передбачених законодавством.

За положеннями пункту 3 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1105-ХІV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Визначення того, хто є внутрішньо переміщеними особами, надано у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” (далі - Закон № 1706-VII в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Як зазначено в статті 2 Закону № 1706-VII, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

Водночас частиною першою статті 3 Закону № 1706-VII встановлено, що громадянин України за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом.

До жодного з указаних законів не внесено такої підстави для припинення соціальних виплат, як відсутність особи за місцем її фактичного проживання/перебування як внутрішньо переміщеної особи.

Постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 531 “Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, від 05 листопада 2014 року №637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”, від 07 листопада 2014 року № 595 “Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства” та постанова Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11 грудня 2014 року № 20 “Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції” не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, і у сфері спірних правовідносин, врегульованих Законом № 1105-XIV, не можуть застосовуватись.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що припинення з 01 березня 2017 року виплати позивачу раніше призначеної щомісячної страхової виплати здійснено відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області за відсутності підстав, передбачених частиною першою статті 46 Закону № 1105-ХIV, або підстав, передбачених іншим законом, а, отже, постанова відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 23 лютого 2017 року № 1208/50665/2733/45 про припинення щомісячної страхової виплати з 01 березня 2017 року є протиправною.

Пунктом 4 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1105-XIV:

-утворено Фонд соціального страхування України, реорганізувавши шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

-припинено виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності шляхом приєднання до Фонду соціального страхування України;

-припинено управління та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та виконавчі дирекції відділень цього Фонду, що є юридичними особами, шляхом приєднання до робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України;

-припинено всі відокремлені підрозділи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та/або їх робочих органів та відділень протягом 30 днів з дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, забезпечивши повне правонаступництво таких відокремлених підрозділів юридичними особами, які їх створили, а за їх відсутності - Фондом соціального страхування України, у тому числі щодо всіх прав, обов`язків та майна.

-припинення управлінь та відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відділень Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та виконавчих дирекцій відділень цього Фонду, а також їх відокремлених підрозділів, що знаходяться на тимчасово окупованій території, території проведення антитерористичної операції, здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, після прийняття ним відповідного рішення.

Пунктом 5 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1105-XIV регламентовано, що Фонд соціального страхування України та його робочі органи є правонаступниками Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділень у районах і містах обласного значення, а також Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, його виконавчої дирекції, відділень цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх робочих органів.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 26.11.2019 за № 1006011273 відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області припинено в результаті реорганізації 23 листопада 2017 року (а.с.59-62).

Отже, з огляду на викладене, правонаступником реорганізованого відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області є управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, про що також свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 26.11.2019 за № 1006011273 (а.с.63-68).

Оскільки позивач перебував на обліку в відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області, правонаступником якого є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, а наразі Лисичанське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області є лише відокремленим підрозділом вказаного управління, суд вважає, що відповідачем у справі має бути Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області.

Зважаючи на викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі пункту 1 частини першої статті 371 КАС України, яким закріплено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць, рішення суду слід звернути до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Ухвалою суду від 05.11.2019 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання адміністративного позову до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії (а.с.1-2).

Оскільки ухвалою суду від 05.11.2019 позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 139 КАС України не проводиться.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 23 лютого 2017 року № 1208/50665/2733/45 про припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з 01 березня 2017 року

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (ідентифікаційний код 41313100, місцезнаходження: 93411, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, будинок 30) поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) з 01 березня 2017 року виплату раніше призначеної щомісячної страхової виплати, а також виплатити заборгованість з щомісячних страхових виплат, що виникла за період їх несплати, починаючи з 01 березня 2017 року, на рахунок, відкритий у акціонерному товаристві “Державний ощадний банк України”, з урахуванням перерахунків, передбачених частиною другою статті 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Рішення суду звернути до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова