Рішення № 85957139, 12.11.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2019 року № 320/323/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить:- визнати протиправним та скасувати рішення Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про відмову у призначенні пенсії від № 136 від 07.09.2018 ОСОБА_1 на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; - зобов`язати Броварське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області зарахувати ОСОБА_1 трудовий стаж роботи з 02.08.1999р. по 14.06.2005р. до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком № 2, призначити та виплати пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 19.06.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку з досягненням віку, який надає право для призначення пільгової пенсії та маючи загальний трудовий стаж не менше 30 років, з яких не менше 12 років 6 місяців на посадах, що за шкідливими умовами праці, відносяться до посад, зайнятість на яких дає йому право на пенсію на пільгових умовах він звернувся до Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до списку № 2 згідно із п. б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». За наслідками розгляду заяви, пенсійним органом було винесено рішення, яким відмовлено у призначенні пенсії. Позивач вважає, що його права порушені у зв`язку з прийняттям відповідачем протиправного рішення про відмову у призначенні пенсії та підлягають захисту у судовому порядку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Крім того, судом запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та разом з цим, роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Відповідачем подано до суду відзив в якому останній просив у задоволенні позову відмовити та в обґрунтування відзиву зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 здійснено заміну первісного відповідача - Броварське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки з 20.05.1991р. по 30.07.1999р. позивач працював у Броварському заводі алюмінієвих будівельних конструкцій» на посаді акумуляторщика 5 розряду в електроенергетичному цеху.

Крім того, в трудовій книжці міститься запис, що дана робота дає право на пільгову пенсію по Списку №2.

У період з 02.08.1999 по 14.06.2005 позивач працював у КП «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій» на посаді акумуляторщика 5 розряду в електроенергетичному цеху, прийнятий на роботу по переводу з Броварського ЗАБК.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою від 19.06.2018 року за № 2970 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області №136 від 07.09.2018 року відмовлено позивачу у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Своє Рішення відповідач обґрунтував відсутню уточнюючих довідок, які б підтверджували його роботу у шкідливих умовах праці.

Вказаним рішенням не зараховано до пільгового стажу роботи період роботи з 02.08.1999р. по 14.06.2005р. на КП «Київський завод алюмінієвих будівельних конструкцій».

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788 (далі Закон №1788), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 1993 року № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно із пунктом 4.3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1987 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось (пункт 4.5 Порядку).

Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок №442, постанова № 442 відповідно) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року №41 (далі - Методичні рекомендації № 41), відповідно до яких основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у сфері реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Пунктом 2 постанови № 442 встановлено, що відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком на пільгових умовах за списками № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 442 атестація проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно пункту 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій № 41 періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років; відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктами 8, 9 Порядку № 442 передбачено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесені до переліку.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Аналіз наведених норм права дають підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списках № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Відсутність підтвердження вказаних обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 5 червня 2018 року у справі № 466/455/17.

Судом встановлено, що період роботи позивача на посаді акумуляторника з 20.05.1991р. по 30.07.1999р., з 02.08.1999р. по 14.06.2005р. підтверджено записами в трудовій книжці.

Відповідно до Розділу XXХIII Списку № 2 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів РСР від 22 серпня 1956 року № 1173, з 01.01.1992 до 11.03.1994 постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10; з 12.03.1994 до 16.01.2003 постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162; після 16.01.2003 постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 професія «акумуляторник» відноситься до даного списку.

Факт проведення атестації робочого місця «акумуляторника» (Розділ XXХIII - 23200000-10047) підтверджується наказами № 220-а від 22.08.1994, № 199к від 04.08.1999 виданими Броварським заводом алюмінієвих будівельних конструкцій «Про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення по Списку1, 2». Згідно додатку №2 до Наказу робота на посаді акумуляторника дає право на пенсію по віку на пільгових умовах.

Оскаржуване Рішення № 136 від 07.09.2018 про відмову у призначенні пільгової пенсії відповідач обґрунтував відсутню уточнюючих довідок, які б підтверджували роботу позивача у шкідливих умовах праці, інших доводів щодо відсутності підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах управління ПФУ не зазначило.

Суд зазначає, що основним документом, який підтверджує наявність у особи відповідного стажу роботи, є трудова книжка, а за відсутності записів в ній - уточнюючі первинні документи.

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише в разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, збирання уточнюючих довідок повинно здійснюватись лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис.

Аналогічно висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 27.02.2018 по справі № 172/718/17.

Таким чином, суд вважає, що відмова пенсійного фонду у призначенні пенсії не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та порушує право позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому рішення про відмову у призначенні пенсії № 136 від 07.09.2018 підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Судом встановлено, що з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах позивач звернувся 19.06.2018.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що оскільки на момент звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії позивачем досягнуто віку 55 років, який надає право для призначення пільгової пенсії та маючи необхідний загальний трудовий стаж, з яких більше 12 років на посадах, що за шкідливими умовами праці, відносяться до посад, зайнятість на яких дає йому право на пенсію на пільгових умовах, то позивач має право на призначення пенсії за Списком 2 з дати звернення за пенсією 19.06.2018.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, оскільки відмова відповідача у зарахуванні стажу у пільговому обчисленні та призначенні пенсії, викладена у рішенні, стосується прав конкретної особи, вказане рішення є індивідуальним актом та підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява № 30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява № 20390/07).

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача зарахувати до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком № 2 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до ст. 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Судом встановлено, що з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах позивач звернувся 19.06.2018.

З урахуванням тієї обставини, що оскаржуване рішення відповідача не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, оскільки судом викладено висновки щодо необхідності зарахування позивачу пільгового стажу, який надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, і відповідач не може діяти в іншій спосіб, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати позивачу трудовий стаж роботи з 02.08.1999р. по 14.06.2005р. до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком № 2, призначити та виплати пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 19.06.2018 року.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами частини першої статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про відмову у призначенні пенсії від № 136 від 07.09.2018 ОСОБА_1 на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) трудовий стаж роботи з 02.08.1999р. по 14.06.2005р. до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком № 2, призначити та виплати пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 19.06.2018 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути з Головного управління пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп..

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.