Рішення № 85957124, 28.11.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2019 року м. Київ справа № 320/1773/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області, про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

в с т а н о в и в:

8 квітня 2019 р. до Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Богуславського відділення Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Київській області (далі - відповідач-1), Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач-2), старшого державного інспектора Богуславського відділення Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС У Київській області Панченка Антона Олександровича (далі відповідач-3), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії старшого державного інспектора Богуславського відділення Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області Панченка Антона Олександровича, які пов`язані із взяттям на облік (реєстрацією) 9 лютого 2018 р. (шляхом внесення відомостей до ІТС "Податковий блок", "Відомості відповідних реєстрів про реєстрацію для обліку за основним місцем з ознакою "платник не подав заяви для взяття на облік") позивача, як самозайняту особу, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат);

- зобов`язати Богуславське відділення Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Київській області зняти з обліку (реєстрації) (шляхом внесення відповідних відомостей до ІТС) позивача, як самозайняту особу, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат);

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області за № Ф-236483-55 від 6 лютого 2019 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 6 червня 2007 р. позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець та з 7 липня 2007 р. взятий на облік ДПІ у Богуславському районі, основним видом діяльності є діяльність у сфері права. Із 1 січня 2012 р. по березень 2018 перебував на 2 групі платників єдиного податку, а з березня 2018 р. по цей час перебуває на 3 групі платників єдиного податку. Позивач зазначає, що за весь період своєї діяльності він сплачує податки і збори вчасно і в повному обсязі як фізична особа - підприємець, однак контролюючим органом безпідставно, всупереч вимогам податкового законодавства пред`явлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 6 лютого 2019 р. № Ф-236483-55, якою його зобов`язано сплатити заборгованість по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як для платника, який провадить незалежну професійну діяльність у розмірі 14515 грн. 71 коп., що призвело до подвійного оподаткування його діяльності. Стверджує, що він жодних заяв про взяття його на облік як особу, що здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат), до податкового органу не подавав, а отже, відповідачем протиправно взято його на облік як самозайняту особу, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 8 травня 2019 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

11 червня 2019 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Зазначив, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС у Київській області, Обухівське управління, Богуславська податкова інспекція (Богуславський район) з 7 червня 2007 р. Із 9 лютого 2018 р. перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС у Київській області, Обухівському управлінні, Богуславській ДПІ як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності - адвокат.

Стверджує, що станом на 31 січня 2019 р. за позивачем обліковується заборгованість по єдиному внеску у розмірі 14 515 грн. 71 коп., а саме: за ІІ квартал 2018 р. як ФОП (граничний термін сплати 19 липня 2018 р.) = 2229 грн. 81 коп.; за ІІ квартал 2018 р. за незалежною професійною діяльністю (граничний термін сплати 19 липня 2018 р.) - 819 грн. х 3 = 2457 грн. 18 коп.; за ІІІ квартал 2018 р. як ФОП (граничний термін сплати 19 жовтня 2018 р.) - 819 грн. х 3 = 2457 грн. 18 коп.; за ІІІ квартал 2018 р. за незалежною професійною діяльністю (граничний термін сплати 19 жовтня 2018 р.) - 819 грн. х 3 = 2457 грн. 18 коп.; за ІV квартал 2018 р. як ФОП (граничний термін сплати 19 жовтня 2018 р.) - 819 грн. х 3 = 2457 грн. 18 коп.; за ІV квартал 2018 р. за незалежною професійною діяльністю (граничний термін сплати 19 жовтня 2018 р.) - 819 грн. х 3 = 2457 грн. 18 коп. Таким чином контролюючим органом відповідно до п. 3 розділу VІ Інструкції у зв`язку з наявністю боргу у позивача з єдиного внеску, ГУ ДФС у Київській області встановлено та направлено вимогу від 6 лютого 2019 р. № Ф-236483-55.

19 червня 2019 р. до суду від позивача надійшло клопотання про об`єднання позовів в одне провадження із адміністративною справою №320/186/19. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 р. клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про об`єднання позовів в одне провадження за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Богуславського відділення Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Київській області, Головного управління ДФС у Київській області, старшого державного інспектора Богуславського відділення Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області Панченка Антона Олександровича, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, а також визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу із адміністративною справою №320/186/19 - залишено без розгляду.

7 жовтня 2019 р. до суду надійшла заява від позивача про зменшення та уточнення позовних вимог у справі. Так, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області за № Ф-236483-55 від 6 лютого 2019 р. Цією ж заявою позивач просить суд відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України виключити з числа відповідачів у цій справі: Богуславське відділення Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Київській області та старшого державного інспектора Богуславського відділення Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Київській області Панченка Антона Олександровича.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 р. заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зменшення та уточнення позовних вимог задоволено.

Цією ж ухвалою виключено з учасників адміністративної справи № 320/1773/19 відповідача-1 та відповідача-3: Богуславське відділення Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Київській області та старшого державного інспектора Богуславського відділення Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області Панченка Антона Олександровича.

У цій ухвалі також визначено, що необхідно вважати вірними наведені позивачем позовні вимоги в наступній редакції: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області за № Ф-236483-55 від 6 лютого 2019 р.

Крім того, цією ухвалою закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23 жовтня 2019 р.

23 жовтня 2019 р. до суду від сторін надійшли клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв`язку з поданими клопотаннями сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження протокольною ухвалою суду від 23 жовтня 2019 р. на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 6 червня 2007 р., перебуває на обліку у ГУ ДФС у Київській області (Обухівське управління, Богуславська податкова інспекція) з 7 червня 2007 р. як фізична особа-підприємець. Основним видом діяльності є КВЕД: 69.10 - діяльність у сфері права.

Із 7 червня 2007 р. по 31 грудня 2011 р. позивач як суб`єкт господарської діяльності перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Із 1 січня 2012 р. по 31 березня 2018 р. позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності 2 групи. У подальшому, з 1 квітня 2018 р. по цей час перебуває на 3 групі спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру адвокатів України ОСОБА_1 є адвокатом з 25 листопада 2010 р. (свідоцтво від 25 листопада 2010 р. № 4370/10).

Судом встановлено, що позивач як фізична особа-підприємець із 6 червня 2007 р. по даний час вчасно сплачує єдиний соціальний внесок, що підтверджується квитанціями.

Податковим органом 17 жовтня 2017 р. направлено позивачу листа № 11574/Г/10-02-03 про необхідність подання заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем зазначена заява до податкового органу не подавалася.

На виконання листа від 17 жовтня 2017 р. старшим державним інспектором Богуславського відділення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області Попченко Антоном Олександровичем 9 лютого 2018 р. внесено до ІТС "Податковий облік" "Відомості відповідних реєстрів про реєстрацію (для обліку за основним місцем з ознакою "платник не подав заяви для взяття на облік").

У листопаді 2018 р. позивачу стало відомо, що йому як самозайнятій особі нараховано борг по сплаті єдиного внеску у розмірі 6552 грн. 48 коп.

Позивачем 26 листопада 2018 р. подано до податкового органу заяву про зняття нарахування по ЄСВ.

Листом від 19 грудня 2018 р. № 8513/10-36-55-09 податковий орган повідомив позивача, що оскільки він зареєстрований як платник єдиного податку (вид діяльності - 69.10 діяльність у сфері права), перебуває в Єдиному реєстрі адвокатів України та з 9 лютого 2018 р. перебуває на обліку як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат), відсутні підстави для коригуання нарахувань по єдиному внеску як самозайнятій особі.

У подальшому позивачем отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 4 грудня 2018 р. № Ф-236483-55 у розмірі 12 059 грн. 35 коп.

Не погоджуючись з цією вимогою, позивач звернувся до суду. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 р. у адміністративній справі №320/186/19 адміністративний позов задоволено, а саме:

- визнано протиправними дії старшого державного інспектора Богуславського відділення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області Попченка Антона Олександровича щодо взяття на облік (реєстрацію) 9 лютого 2018 р. шляхом внесення відомостей до ІТС "Податковий блок", "Відомості відповідних реєстрів про реєстрацію для обліку за основним місцем з ознакою "платник не подав заяви для взяття на облік", ОСОБА_1 як самозайняту особу, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат);

- зобов`язано Богуславське відділення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області зняти з обліку (реєстрації) ІТС "Податковий блок" ОСОБА_1 як самозайняту особу, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат);

- визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Київській області від 4 грудня 2018 р. № Ф-236483-55 на суму 12 059 грн. 35 коп.;

- стягнуто на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області судовий збір у розмірі 1921 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 р. в адміністративній справі № 320/186/19 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області від 26 червня 2019 р. залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 р. залишено без змін.

У подальшому позивачем отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 6 лютого 2019 р. № Ф-236483-55 у розмірі 14 515 грн. 71 коп.

У зв`язку з тим, що позивач не погоджується з винесеною вимого, він звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до вимог пункту 65.1, 65.2 статті 65 ПК України, взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа - підпункт 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 ПК України.

Отже, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено Законом України № 2464-VІ від 8 липня 2010 р. «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2 464-VІ).

Пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до вимог п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ, платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Тобто, законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з вимогами ч. 5 ст .8 Закону №2464, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, тобто для осіб, що провадять незалежну професійну діяльність встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Частиною 8 ст. 9 Закону № 2464-VІ, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Отже, законодавством розмежовується поняття «фізична особа-підприємець» та «особи, які провадять незалежну професійну діяльність». При цьому, положеннями Закону № 2464, який є спеціальним у сфері забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не визначеного такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, а тому порядок обліку та сплати єдиного внеску таким платником положеннями Закону №2464 не передбачений.

Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

Відтак, твердження податкового органу про наявність у позивача обов`язку окремо сплачувати єдиний соціальний внесок, як самозайнята особа та як фізична особа-підприємець є безпідставними, а таке нарахування призводить до повторної сплати єдиного внеску позивачем.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на спрощеній системі оподаткування, основним видом економічної діяльності позивача є «Діяльність у сфері права» за кодом згідно з КВЕД 69.10, тобто є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI.

Позивач з 1 січня 2012 р. по 31 березня 2018 р. перебуває на обліку в органах ДФС як фізична особа-підприємець, є платником єдиного податку 2-ї групи, а з 1 квітня 2018 р. - є платником єдиного податку 3-ї групи.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Закону № 2464-VI, взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1 до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 116 від 24 листопада 2014 р.

Відповідно до вимог пп. 4 п. 6.7 Розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України 9 листопада 2011 р. № 1588, взяття на облік фізичних осіб, які не є підприємцями та здійснюють незалежну професійну діяльність, умовою ведення якої згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (далі - фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність), здійснюється за місцем постійного проживання у порядку, встановленому цим Порядком для фізичних осіб - підприємців: якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

У такому разі фізична особа зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою N 5-ОПП з позначкою "Зміни" та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, визначеного у підпункті 1 цього пункту.

Натомість, судом встановлено, що позивачем особисто не подавалася до податкового органу заява за формою № 5-ОПП та заява про реєстрацію його платником єдиного внеску за формою 1-ЄСВ. Однак, 9 лютого 2018 р. відповідач самостійно встановив позивачу ознаку як самозайнятій особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність «платник не подав заяву про взяття на облік», що не узгоджується з нормами Порядку №1162, якими визначена процедура взяття на облік платників єдиного внеску. Позивач, відповідно також, не подавав звітності як такий платник.

Вищезазначене дає підстави стверджувати про безпідставне встановлення податковим органом позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування з цих підстав єдиного внеску. При цьому, суд зазначає, що позивач за 2018 рік сплатив єдиний соціальний внесок, розрахований для нього як фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування платника та не має заборгованості за такими зобов`язаннями, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій.

Отже, відповідач безпідставно здійснив подвійне нарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із такого виду діяльності позивача як здійснення незалежної професійної діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 2 вересня 2019 року справа № 520/3939/19 (адміністративне провадження №К/9901/10/19).

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" визначає, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Із урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06).

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 6 лютого 2019 р. № Ф-236483-55, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що винесена відповідачем податкова вимога є протиправною. Право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів у розмірі 10 000 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 р. (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2018 р. (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 травня 2012 р. № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, між Адвокатським бюро «Осадчий та Партнери» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги від 6 квітня 2019 р.

23 жовтня 2019 р. на підтвердження виконання договору про надання правничої допомоги від 6 квітня 2019 р., Адвокатським бюро «Осадчий та Партнери» складено Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих юридичних послуг професійної правничої допомоги) та розрахунок витрат наданих юридичних послуг професійної правничої допомоги. Відповідно до цих документів Адвокатським бюро «Осадчий та Партнери» було виконано наступні види робіт:

- підготовка та складання позовної заяви про визнання протиправним дій суб`єкта владних повноважень та визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 6 квітня 2019 року - 7 годин, вартістю - 5 600 грн.;

- підготовка та складання клопотання про витребування доказів від 6 квітня 2019 року - 3 години, вартістю - 2 400 грн.;

- підготовка та складання клопотання про об`єднання позовів в одне провадження від 19 червня 2019 року 3 години, вартістю - 2 400 грн.;

- підготовка та складання заяви про зменшення та уточнення позовних вимог від 3 жовтня 2019 року - 4 години, вартістю - 3 200 грн.

Так, загальна (сукупна) кількість витрачених годин Адвокатського Бюро «Осадчий та Партнери» в особі уповноваженого адвоката - Осадчого Анатолія Михайловича, пов`язаних з наданням «Клієнту» юридичних послуг професійної правничої допомоги при вчиненні процесуальних дій на стороні позивача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 становить - 17 годин, загальною вартістю - 13 600 грн.

На підтвердження понесення виплат позивачем додано квитанцію про сплату грошової суми за надання правничої допомоги № 0.0.1505314999.1 від 25 жовтня 2019 р. на суму 10 000 грн. 00 коп. Відомостей та доказів, які б підтверджували сплату повної суми - 13600 грн - не надано.

Дослідивши всі наявні документи в матеріалах справи, суд вважає, що клопотання щодо повернення коштів за правничу підлягає задоволенню. Так, за надання правничої допомоги позивачу необхідно повернути 10 000 грн., які підтверджуються доказами їх фактичної оплати.

Щодо розподілу інших судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 4 квітня 2019 р. № 21 позивачем сплачено судовий збір на суму 1921 грн. 00 коп.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1921 грн. 00 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДФС у Київській області.

Щодо клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розміри ставок судового збору визначені ст. 4 Закону № 3674-VI. Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою-підприємцем, розмір судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Як убачається з позовної заяви, вона містить 2 вимогу немайнового характеру, а саме: 1) визнати протиправними дії старшого державного інспектора Богуславського відділення Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Київській області Панченка Антона Олександровича, пов`язані із взяттям на облік (реєстрацію) 9 лютого 2018 р. (шляхом внесення відомостей до ІТС "Податковий блок", "Відомості відповідних реєстрів про реєстрацію для обліку за основним місцем з ознакою "платник не надав заяви про взяття на облік) ФОП ОСОБА_1 , як самозайняту особу, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвоката) та зобов`язати Богуславське відділення Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Київській області зняти з обліку (реєстрації) (шляхом внесення відповідних відомостей до ІТС) ФОП ОСОБА_1 , як самозайняту особу, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвоката); 2) визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області за № Ф -236483-55 від 6 лютого 2019 р.

На підтвердження сплати судового збору ФОП ОСОБА_1 було долучено до матеріалів справи оригінал квитанції про сплату судового збору від 4 квітня 2019 р. № 21 у сумі 1921 грн. 00 коп. та від 25 квітня 2019 р. № 133 на суму 1921 грн. 00 коп.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 р. задоволено заяву позивача про зменшення позовних вимог. У зв`язку з тим, що судом було зменшено позовні вимоги позивача до однієї позовної вимоги, позивач має право на повернення надмірно сплаченого судового збору відповідно до ст. 7 Закону № 3674-VI, якою встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

З огляду на викладене, суд вважає, що клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору підлягає задоволенню у розмірі 1921 грн. 00 коп. згідно квитанції № 133 від 25 квітня 2019 р. до Державного бюджету України на банківські реквізити: отримувач коштів - ГУК у м. Києві, код отримувача - 37955989, банк отримувача - Казначейство України, код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - 34316206084081, а судовий збір - поверненню (повернення судового збору здійснити відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845.).

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області від 6 лютого 2019 р. № Ф-236483-55 в сумі 14 515 (чотирнадцять тисяч п`ятсот п`ятнадцять) грн. 71 коп.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ - 39393260) витрати на правову допомогу в сумі 10 000 (десяти тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ - 39393260) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп.

Повернути фізичній особи-підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 1920 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять гривень), згідно з квитанцією №133 від 25 квітня 2019 р. до Державного бюджету України на банківські реквізити: отримувач коштів - ГУК у м. Києві, код отримувача - 37955989, банк отримувача - Казначейство України, код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - НОМЕР_2 .

Повернення судового збору здійснити відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби України, адреса: вул. Народного Ополчення, 5а, м. Київ,03151, код ЄДРПОУ - 39393260.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 28 листопада 2019 року.