Постанова № 8595707, 22.06.2009, Грузький районний суд міста Макіївки (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Макіївки)

Справа № 2-а-182/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2009 року м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі

головуюча суддя Шуляк Л.В.

при секретарі Колесниченко Л.К.

за участю позивача ОСОБА_1.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Макіївка цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради про стягнення недоплачених сум щорічних виплат на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради (далі -УПЗН) про стягнення недоплачених щорічних сум на оздоровлення за 2007-2008 роки, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем його права на отримання соціальних виплат у гарантованому законом розмірі.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги, в обґрунтування яких послався на обставини, викладені в позовній заяві, та зазначив, що він як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, передбачених для виплат інвалідам другої групи. Однак відповідачем компенсація грошових коштів на оздоровлення здійснювалась у розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України та Законами „Про державний бюджет України" на 2007 та 2008 роки. Посилаючись на те, що відповідачем порушуються його конституційні права на належний соціальний захист і здоров’я, ОСОБА_1 просить суд стягнути з УПСЗН на його користь за рахунок коштів Державного бюджету України недоплачені суми щорічних виплат на оздоровлення за вказані роки у загальному розмірі 4485 грн.

Позивач вважає, що строк звернення з адміністративним позовом до суду ним пропущений з поважних причин, оскільки він не має юридичної освіти, часто хворіє, у зв’язку з чим не міг своєчасно отримувати інформацію про зміни у чинному законодавстві, у тому разі і рішень Конституційного Суду України, а службові особи органу виконавчої влади на протязі всього часу безпідставно переконували його у правомірності своїх дій з посиланням на норми законодавства та судову практику, тому до теперішнього часу його соціальні права не захищені. Просить поновити йому строк звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права за 2007 -2008 роки.

Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради позовні вимоги ОСОБА_1 не визнало, пославшись на їх безпідставність. У судовому засіданні представник відповідача - головний спеціаліст, юрисконсульт ОСОБА_2, заперечуючи позов, стверджував, що соціальні виплати у вигляді щорічної допомоги на оздоровлення УПСЗН проводились ОСОБА_1 як інваліду 2 групи щорічно у порядку і розмірах, передбачених для вказаної категорії осіб у відповідній постанові Кабінету Міністрів

України та Законами „Про державний бюджет України на 2007 рік, , та „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України": за 2007 та 2008 роки - по 120 грн. Крім того, Законами України „Про Державний бюджет України" на названі роки не передбачені витрати на спірні соціальні виплати у розмірі, на якому наполягає позивач. Вважає, що УПСЗН діяв у відповідності з чинним законодавством, законні права та інтереси позивача при цьому порушені не були, тому просить у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити. Представник відповідача наголошує, що об’є.ктивних підстав для поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права за 2007 та 2008 роки немає.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в межах заявлених позовних вимог (ст. 11 КАС України), суд установив наступне.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії. Згідно висновків медично-соціальної експертної комісії від 23 грудня 1996 р. № 082976 позивача при повторному переогляді визнано інвалідом 2 групи за захворюванням, пов’язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, він перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради, що підтверджується посвідченням серії А № 107190 повторно виданим 1 червня 2007 року.

Управлінням праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації ОСОБА_1 як інваліду 2 групи виплачено щорічну допомогу на оздоровлення в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема за відповідні роки: 30 травня 2007 р. в сумі 120 грн. за 2007 p.; 16 квітня 2008 р. в сумі 120 грн. за 2008 р. Зазначені обставини підтверджені відповідними документами і визнані учасниками судового розгляду.

Разом з тим, приписами абзацу 3 частини 4 статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 р. № 796-ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХП), встановлено, що інвалідам другої групи передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п*яти мінімальних заробітних плат. Зі змісту статті випливає, що даним законодавчим актом визначено розмір щорічної допомоги на оздоровлення, як величину кратну відносно розміру мінімальної заробітної плати.

Нормою статті 62 Закону 796-ХП передбачено роз*яснення Кабінетом Міністрів України порядку застосування цього Закону, а не розмірів компенсаційних виплат. Зазначеним Законом Кабінет Міністрів України не уповноважено зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги та змінювати розмір допомоги на оздоровлення, рішення якого є обов’язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб’є.ктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Розмір щорічної допомоги на оздоровлення було передбачено у постанові Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (п. 1), зокрема інвалідам 2 групи - у 2007 та 2008 роках - у розмірі 120 грн.

Законом України від 19 грудня 2006 p. № 489-V „Про державний бюджет України на 2007 рік" дію абзацу другого частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», було зупинено на 2007 р. у частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із законом.

Згідно Закону України від 28 грудня 2007 року № 117-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон України № 117-VI) змінена редакція статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачала, що щорічна допомога на оздоровлення вказаним особам виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Однак Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007р. № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 визнані такими, що втратили чинність, як такі, що є неконституційними, серед інших і положення пункту 30 ст. 71 Закону України № 489-V та положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України № 117-VI.

Рішення Конституційного Суду України (п.5) є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів

загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що є неконституційними.

Таким чином, відповідно до законодавства приписи Законів „Про державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з регулювання спірних правовідносин втратили чинність.

Відтак розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за визначені позивачем роки встановлюється зазначеними вище нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Нормою статті 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено тільки роз'яснення Кабінетом Міністрів України порядку застосування цього Закону, а не розмірів компенсаційних виплат. Зазначеним Законом Кабінет Міністрів не уповноважено зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги та змінювати розмір допомоги на оздоровлення.

Основи соціального захисту відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначаються виключно законами, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала право парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

В частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та в пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України ( 254к/96-ВР), закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За таких обставин, виходячи із встановленого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права, загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами - постановами Кабінету Міністрів України, суд вважає, що при вирішенні даного спору, підлягають застосуванню положення абзацу 3 частини 4 статті 48 Закону 796-ХП.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним нормативним актом - постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", змісту та обсягу права, наданого Законом, є безпідставним.

За змістом частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської є протиправними і відповідач повинен виплатити ОСОБА_1, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, щорічну компенсацію на оздоровлення за зазначений період, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХП).

Твердження представника УПСЗН щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом за захистом свого права суперечить вимогам закону.

Відповідно до вимог статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.

В розумінні ст. 48 Закону № 796-Х11 допомога на оздоровлення є способом відшкодування шкоди, спричиненої здоров*ю громадянина внаслідок Чорнобильської катастрофи, а згідно з частиною 1 статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

За таких обставин вимоги відповідача не підлягають задоволенню, а вимоги позивача про поновлення йому строку звернення до суду з адміністративним позовом не ґрунтуються на законі.

Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік відповідно до ст. 76 Закону від 19 грудня 2006 p. № 489-V становив 420

грн., фактично отримано позивачем 120 грн., у зв'язку з чим недоплата складає (420 грн. х 5) - 120 грн. = 1980 грн.

Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік відповідно до ст. 59 Закону № 107-VI становив 525 грн., фактично отримано позивачем 120 грн., у зв'язку з чим недоплата складає (525 грн. х 5) - 120 грн. = 2505 грн.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень частини першої статті 71 КАС України докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що дії управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради по виплаті ОСОБА_1 протягом 2007 та 2008 років щорічної допомоги на оздоровлення в конкретних розмірах, визначених відповідною постановою Кабінету Міністрів України, є протиправними, тому з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача підлягає стягненню недоплачена сума щорічної допомоги на оздоровлення за зазначені роки в розмірі 4485 грн. (1980 грн.+ 2505грн.).

Доводи представника відповідача про здійснення виплат у межах фінансування, передбаченого Державним бюджетом та відсутність у бюджеті спеціального фінансування на виплату за 2007 - 2008 роки щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах, визначених статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд визнає безпідставними з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм чинного законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату соціальної допомоги, оскільки згідно приписів частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, тому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх публічних зобов'язань (рішення Європейського суду з прав людини - справа «Кечко проти України»). Наведені представником відповідача аргументи не є підставою для звуження існуючого у позивача права на отримання соціальної виплати - щорічної допомоги на оздоровлення і для звільнення відповідача від виплати такої допомоги у передбаченому Законом розмірі.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст. 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 8, 19, 75, 92 Конституції України, рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007р. № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008р., статтями 9, 71, 88, 99, 100, 102, 158, 159, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 48, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради задовольнити повністю.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України (за програмою 2501250 „Компенсація за шкоду, заподіяну здоров*ю, та допомоги на оздоровлення, у разі звільнення з роботи громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розрахунковий рахунок 35219046001500, МФО 834016 ГУ ДКУ у Донецькій області, ЄДРПОУ -25953586) на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік - у сумі 1980 грн., за 2008 рік - у сумі 2505 грн., а всього у загальному розмірі 4485 грн.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано Донецькому апеляційному адміністративному суду через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду подається Донецькому апеляційному адміністративному суду через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення постанови без попереднього подання заяви.