Рішення № 85957002, 10.09.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 вересня 2019 року 16:02Справа № 280/2709/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О., представників:

позивача Денисенко Т.М.

відповідача Лактіонової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть»

до Запорізької митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.06.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» (далі – позивач, ТОВ «ТК «Спецзапчасть») до Запорізької митниці ДФС (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості від 23.04.2019 №UA112000/2019/000023/2;

визнати протиправною та скасувати картку відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.04.2019 № UA112080/2019/00384.

Ухвалою суду від 10.06.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. В межах встановленого строку позивачем недоліки усунуто.

Ухвалою суду від 18.06.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №280/2709/19, призначено підготовче засідання на 09.07.2019.

Ухвалою суду від 09.07.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі. Підготовче засідання відкладене до 10.09.2019.

В судовому засіданні 10.09.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві та у відповіді на відзив (вх.№29007 від 15.07.2019). Зокрема зазначив про протиправність оскаржуваного рішення відповідача про коригування митної вартості з огляду на надання позивачем документів на підтвердження задекларованої митної вартості імпортованих товарів при поданні митної декларації, в той час як вимоги про витребування додаткових документів є протиправними та необґрунтованими. Вказує, що жодного зауваження щодо проведеного ТОВ «ТК «Спецзапчасть» розрахунку митної вартості оскаржуване рішення не містить. Також, митним органом у вказаному рішенні не зазначено, які саме документи не були надані декларантом, які саме числові складові мали бути підтверджені такими документами, а також – яких відомостей, що підтверджують числову складову заявленої декларантом митної вартості, не вистачає у наданих ТОВ «ТК «Спецзапчасть» документах. Відтак, рішення відповідача не містить підстав неможливості застосування у цьому випадку основного методу визначення митної вартості товару – за ціною договору. З наведених підстав вважає, що винесені відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню. Просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, що викладені у поданому до суду відзиві на адміністративний позов (вх. 27997 від 08.07.2019). В обґрунтування заперечень зазначив, що при перевірці наданих до митного оформлення документів, у митного органу виникли сумніви, що заявлена митна вартість товарів ґрунтується на «дійсній вартості» товарів, а також щодо наявності в документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. З цією метою від позивача були витребувані додаткові документи. Проаналізувавши додатково надані документи, орган доходів і зборів прийшов до висновку, що надано не всі документи, які підтверджують заявлену митну вартість. Враховуючи той факт, що декларантом підприємства надано неповні відомості щодо митної вартості товару, органом доходів і зборів здійснено коригування заявленої митної вартості товару з урахуванням інформації, наявної в органі доходів і зборів та прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 23.04.2019 №UA112000/2019/000023/2 із застосуванням другорядного методу (резервного) у відповідності до вимог Митного кодексу України. У митному оформленні митної декларації від 22.04.2019 №UA112080/2019/012439 відмовлено, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.04.2019 № UA112080/2019/00384. Оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вважає законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі норм чинного законодавства. Враховуючи наведене, у задоволенні позову просить відмовити.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд».

У судовому засіданні 10.09.2019 на підставі ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24.11.2009 за №10801020000000898, основним видом господарської діяльності є оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (код КВЕД 46.69). (а.с.17-26).

18.03.2019 між позивачем та GB RICAMBI S.P.A., Італія укладено контракт №19GBR031801, відповідно до умов якого позивач придбав товар - запасні частини до інженерних машин згідно специфікацій, які є невід`ємними частинами контракту (а.с.35 (зворот)-38).

Згідно Специфікації №1 від 18.03.2019 до Контракту №19GBR031801 від 18.03.2019 продавець зобов`язався передати, а покупець - прийняти партію товару загальною вартістю 1442,89 Євро (а.с.39).

Розрахунки по контракту здійснено у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученнями №330997016 від 20.03.2019 на суму 1442,89 Євро та №332192481 від 08.04.2019 на суму 117,44 Євро. (а.с.34 зворот).

Для митного оформлення товарів за даним контрактом 22.04.2019 позивачем сформовано та направлено засобами електронного зв`язку до митниці митну декларацію №UA112080/2019/012439, у якій визначено митну вартість імпортованих товарів на рівні 1560,33 Євро (т.1 а.с.27-29).

Митна декларація подана для митного оформлення таких товарів: 1. Каток двобортний. Номер частини – СТ2880935А. Кіл-ть-4 шт. Запасна частина для бульдозера ОСОБА_1 Сталевий, підданий механічній обробці, установлюється на візку гусениць, призначений для передачі маси трактора через гусениці на ґрунт та перекочування остова трактора по гусеничному ланцюгу. Країна виробництва CN. 2. Втулка. Номер частини-СТ8G8311A. Кількість 2 шт. 3. Втулка. Номер частини-СТ9U8482A. Кількість 4 шт. 4. Кромка ріжуча. Номер частини-СТ9W1878A. Кількість 6 шт. 5. Палець. Номер частини- НОМЕР_1 . Кількість 2 шт.

Декларантом заявлено митну вартість товару №1 за основним методом на рівні 4,70 EUR/кг.

Разом з митною декларацією позивачем до митного оформлення подано такі документи: рахунки-проформи від 18.03.2019 №56; інвойс від 29.03.2019 №4465; автомобільна транспортна накладна (CMR) №12042019 від 12.04.2019; номерний товаросупровідний документ, який є договором на перевезення кожного окремого міжнародного експрес-відправлення від 09.04.2019 №GD 316863024 WW; витяги SWIFT від 21.03.2019 №330997016, від 08.04.2019 №332192481; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг експрес-перевезення від 16.04.2019 №316863024; контракт №19GBR031801 від 18.03.2019; специфікація № 1 від 10.12.2018 та угода №1 від 25.03.2018 до нього; угода про надання транспортних послуг №2017/OZH/60 від 14.02.2018 та рахунок-проформа №316863024 від 16.04.2019 до неї; лист ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» №21-0/338 від 15.04.2019; лист ТНТ «Україна» від 19.04.2019 №190401 (а.с.30-46).

На запрошення митного органу 22.04.2019 у присутності представника підприємства здійснено огляд імпортованого товару.

Під час проведення контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів митний орган дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності, а саме (а.с.49):

“..1) Згідно пунктів 2, 3 Постанови Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 “Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України” до митного оформлення не подано банківські документи - платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах. Відповідно до умов контракту декларантом надано лише копії витягів (SWIFT) операції з переказу коштів (2 примірника).

2) В інвойсі від 29.03.2019 №4465 відсутнє посилання на контракт від 18.03.2019 №19GBR031801 та на специфікацію до нього, якою визначено обсяги, найменування, вартість товарів.

3) В інвойсі від 29.03.2019 №4465 умови поставки зазначено EXW, але відсутня інформація щодо зазначення безпосереднього географічного пункту відправки згідно умов поставки.

У зв`язку зі встановленням розбіжностей у поданих до митного оформлення документах 23.04.2019 декларанту направлено електронне повідомлення, у якому вказано про вищезазначені розбіжності та сумніви митного органу, а також зобов`язано декларанта надати наступні додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На усунення виявлених розбіжностей позивач подав до митного органу листом від 23.04.2019 №2304/7 відповідні пояснення та додаткові документи, а саме: платіжні доручення №92 від 20.03.2019 на суму 1442,89 Євро та №98 від 08.04.2019 на суму 117,44 Євро; виписки АТ «ПроКредитБанк» за 21.03.2019 та за 08.04.2019; заяви про купівлю іноземної валюти або банківських металів №92 від 20.03.2019 на суму 1442,89 Євро та №98 від 08.04.2019 на суму 117,44 Євро; оборотно-сальдові відомості по рахунку 3712 за 21.03.2019 та 08.04.2019; виписку з бухгалтерської документації №2304/6 від 23.04.2019 (а.с.50-55).

За результатами дослідження додатково поданих документів відповідачем зазначено про наявність підстав вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на “дійсній вартості” імпортованого товару. Під “дійсною вартістю” слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Стосовно надання додаткових документів для підтвердження митної вартості вказано, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, а саме неподання декларантом документів, відповідно до умов, зазначених у частинах другій-третій статті 53 Митного кодексу України та відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. При цьому, у митниці наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості товарів аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, на рівні: товар №1, МД від 02.04.2019 №UA100020/2019/368303 – встановлений рівень 7,9 дол. США/кг (а.с.122-126).

Митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 23.04.2019 № UA112000/2019/000023/2 (а.с.58 - 61).

В обґрунтування рішення відповідачем зазначено, що відповідно до положень пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, а саме – неподання декларантом відомостей відповідно до умов, зазначених у частинах другій-третій статті 53 Митного кодексу України та відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Звідси, у митниці є сумніви, що заявлена митна вартість товарів ґрунтується на «дійсній вартості». Так, у органу доходів і зборів наявна інформація щодо митної вартості подібних товарів для товару №1 на рівні 7,9 дол./кг. Метод визначення митної вартості за ціною договору не застосовується через те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару; метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів не може бути застосовано у зв`язку із відсутністю інформації щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів; метод визначення митної вартості на основі віднімання (додавання) не застосовується у зв`язку із відсутністю інформації щодо складових митної вартості. Таким чином, митна вартість імпортованого товару визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у органу доходів і зборів інформації. Враховуючи вимоги частини 2 статті 64 Митного кодексу України, використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей з розрахунку товар №1.

У митному оформленні митної декларації № UA112080/2019/00384 від 22.04.2019 відмовлено, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від № UA112080/2019/00384 від 23.04.2019 (а.с.62).

Товари випущено у вільний обіг за митною декларацією від 24.04.2019 №UA112080/2019/012685 зі сплатою митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та наданням гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України (а.с.71-72).

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (ч. 2 ст. 1 Митного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України).

За правилами ч.6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною 1 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За положеннями ч.1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в органу доходів і зборів інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина 2 статті 55 Митного кодексу України).

За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 256 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.12 ст. 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції органу доходів і зборів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст. VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі “Оцінка товарів для митних цілей”, згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

При цьому орган доходів і зборів перевіряє правильність визначення саме числового значення і саме складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, достовірність та точність заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вищезазначених нормах.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

З огляду на наведені норми, суд також зазначає, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору, а обов`язок доведення митної вартості товару покладається саме на декларанта.

При цьому орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.06.2018 по справі 804/475/16 (провадження №К/9901/32960/18).

Необхідно зауважити, що Законом України №227-V від 05.10.2006 “Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур” Верховна Рада України постановила: Приєднатися до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, вчиненого 26 червня 1999 року в м. Брюсселі, в тому числі Додатку I та Додатку II до нього, прийнявши Спеціальні додатки (додаток III до Протоколу).

Відповідно до Стандартного правила 8 Розділу 1 Спеціального додатку А “Додатку III до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Спеціальні додатки)” у випадках, коли митна служба вимагає документи в зв`язку з представленням їй товарів, інформація, що міститься у цих документах, обмежується лише даними, необхідними для ідентифікації товарів та транспортного засобу.

Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №18 “Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі” 26-29 березня 2001 року вимагають, щоб документарні вимоги були зведені до мінімуму.

Відповідно до Стандартного правила 3.16. Розділу 3 Загального додатку Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) від 18.05.1973: “На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства”.

Отже, орган доходів і зборів може додатково вимагати лише ті документи, які можуть усунути обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару.

Вирішуючи даний спір, суд зазначає, що відповідно до встановлених обставин справи підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів стало встановлення в ході перевірки таких розбіжностей:

“..1) Згідно пунктів 2, 3 Постанови Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 “Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України” до митного оформлення не подано банківські документи - платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах. Відповідно до умов контракту декларантом надано лише копії витягів (SWIFT) операції з переказу коштів (2 примірника).

2) В інвойсі від 29.03.2019 №4465 відсутнє посилання на контракт від 18.03.2019 №19GBR031801 та на специфікацію до нього, якою визначено обсяги, найменування, вартість товарів.

3) В інвойсі від 29.03.2019 №4465 умови поставки зазначено EXW, але відсутня інформація щодо зазначення безпосереднього географічного пункту відправки згідно умов поставки.

Щодо посилання митниці на ненадання декларантом до митного оформлення платіжних доручень про переказ коштів в іноземній валюті слід зазначити, що відповідно до встановлених судом обставин справи позивач обслуговується в АТ “Прокредит Банк” за допомогою системи електронного банкінгу “Інтернет-банкінг”, який дозволяє приймати на виконання електронні документи, передані клієнтом в електронному вигляді (а.с.33).

Оплату за контрактом №19GBR031801 від 18.03.2018 здійснено із застосуванням засобів міжнародної електронної платіжної системи SWIFT, надані копії повідомлень про переказ надають можливість ідентифікувати операцію за сторонами (ТОВ “ТК "Спецзапчасть” та GB RICAMBI S.P.A.), підставою (ADVANCE PAYM.FOR SPARE PARTS AS PER THE CON. 19GBR031801 FROM 18.03.2018), датою та сумою тощо (т.1 а.с.34 (зворот)).

Відповідно до п. 1.35 ст.1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Відповідно до п. 17.2 ст.17 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” документ на переказ може бути паперовим або електронним.

Пунктом 1.3 Постанови Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 “Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України” (далі – Положення №216), на яку посилається митний орган, визначено, що вимоги цього Положення не поширюються на: операції з переказу коштів в іноземній валюті, які здійснюються за допомогою внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем без відкриття рахунку клієнту та які здійснюються за дорученням інших банків; операції з використанням електронних платіжних засобів.

Враховуючи, що оплату за контрактом №19GBR031801 від 18.03.2018 здійснено позивачем з використанням електронного платіжного засобу, посилання органу доходів і зборів на порушення позивачем вимог вищевказаного нормативно-правового акта є безпідставним.

При цьому, у відповідності до п.1.2 Положення №216, повідомлення - повідомлення про переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, яке надсилається/приймається банкам-кореспондентам/від банків-кореспондентів або банкам/від банків, що беруть участь у переказі коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Уповноважений банк зобов`язаний надати платникові інформацію про витрати під час здійснення переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів, можливі строки здійснення переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів, SWIFT-код (BIC kod) банку, а також номер міжнародного банківського рахунку (IBAN), якщо він його має (п.2.6 Положення №216).

Згідно п.3.11 Положення №216 уповноважений банк після здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів надає платникові інформацію в письмовій або електронній формі про первісну суму переказу в іноземній валюті або масу банківських металів у тройських унціях, суму всіх витрат, яку сплатив платник за проведення цієї операції, тощо.

Наведене свідчить про те, що надані до митного оформлення SWIFT-повідомлення є повноцінними банківськими документами, що підтверджують факт оплати за товар, що відповідає умовам оплати, визначеним у контракті №19GBR031801 від 18.03.2018.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач разом з додатково поданими документами надано органу доходів і зборів платіжні доручення в іноземній валюті від 20.03.2019 № 92, від 08.04.2019 № 98, виписки з бухгалтерської документації, заяви про купівлю іноземної валюти або банківських металів.

Стосовно тверджень відповідача про відсутність в інвойсі від 29.03.2019 №4465 посилання на контракт від 18.03.2019 №19GBR031801 та специфікацію на нього варто зазначити, що форма комерційного інвойсу не являється регламентованою. Продавець надає інвойс, складений в зручній для сторін за контрактом формі, який передбачає та містить в собі необхідні для постачання та оплати відомості та складається за допомогою власного програмного забезпечення.

При цьому, номенклатура товарів, його позначення, кількісні та вартісні показники товару, зазначені в інвойсі, повністю відповідають інформації, викладеній в специфікації №1 від 18.03.2019, додатковій угоді №1 від 25.03.2019, які дають змогу здійснити однозначну ідентифікацію.

З цих самих підстав суд вважає неправомірними посилання відповідача на відсутність в інвойсі від 29.03.2019 №4465 безпосереднього географічного пункту відправки.

Суд зазначає, що основним первинним документом, яким керуються сторони при постачанні, є контракт від 18.03.2019 №19GBR031801.

Жодних доказів в обґрунтування твердження того, що заявлена позивачем митна вартість товарів не ґрунтується на “дійсній вартості”, відповідач суду не надав.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: […] в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; […] 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Судом досліджено долучену до відзиву копію митної декларації від 02.04.2019 №UA100020/2019/368303, в якій наявна інформація щодо митної вартості товару «частини дорожньо-будівельної техніки Caterpillar: гусеничний опорний каток», який митний орган вважає подібним (аналогічним) товару в митній декларації №UA112080/2019/012439 «каток двобортний. Номер частини – НОМЕР_2 . Кіл-ть-4 шт. Запасна частина для бульдозера ОСОБА_1 Сталевий, підданий механічній обробці, установлюється на візку гусениць, призначений для передачі маси трактора через гусениці на ґрунт та перекочування остова трактора по гусеничному ланцюгу. Країна виробництва CN.».

Слід зазначити, що вказані товари виготовленні різними виробниками, різними є і умови постачання вказаних товарів, що враховується при визначенні митної вартості товару.

Доказів зворотнього суду не надано.

Відтак такі товари, на думку суду, безпідставно порівняні в якості подібних (аналогічних) лише за єдиним кодом УКТ ЗЕД 8708709990.

Враховуючи вищевикладене, висновки органу доходів і зборів про те, що використані декларантом відомості при визначенні митної вартості імпортованого товару не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні, відповідно до приписів ч.2 ст.58 Митного кодексу України, є безпідставними і необґрунтованими, у зв`язку з чим рішення про коригування митної вартості товару є протиправним.

Оскільки причини відмови, викладені в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2019/00384 від 23.04.2019, є аналогічними причинам, викладеним в рішенні про коригування митної вартості товарів №UA112000/2019/000023/2 від 23.04.2019, така картка також має протиправний характер.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо правильності визначення позивачем митної вартості імпортованого на підстав поданих ним документів. Отримавши від декларанта документи, які, на думку суду, підтверджують правильність задекларованої митної вартості товару за основним методом, відповідач з порушенням норм права здійснив коригування заявленої митної вартості із застосуванням другорядних методів.

Враховуючи норми ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA112000/2019/000023/2 від 23.04.2019 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2019/00384 від 23.04.2019 прийняті Запорізькою митницею ДФС не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та підлягають скасуванню.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 3 842,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2193 від 20.05.2019 (а.с.13), отже вказана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 23.04.2019 №UA112000/2019/000023/2.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 23.04.2019 №UA112080/2019/002384 Запорізької митниці ДФС.

4. Судові витрати в сумі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) гривні 00 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» (71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Ліхачова, 2, код ЄДРПОУ 36549406) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 12, код ЄДРПОУ 39477764).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 28.11.2019.

Суддя Ю.П. Бойченко