Ухвала суду № 85956887, 22.11.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про закриття провадження в адміністративній справі

22 листопада 2019 рокум. Ужгород№ 260/1100/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гебеш С.А.

при секретарі судових засідань - Жирош С.Ю.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Бора Ю.В.

представника відповідача - Пензов С.В.

представник третьої особи - не з`явився;

розглянувши у підготовчому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Закарпатської митниці ДФС про зобов`язання вчинити певні дії, третя особа - Головне управління Національної поліції в Закарпатській області в особі Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Закарпатської митниці ДФС про зобов`язання вчинити певні дії, третя особа - Головне управління Національної поліції в Закарпатській області в особі Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції.

Згідно прохальної частини позовних вимог позивач просить суд зобов`язати Закарпатську митницю ДФС (код ЄДРПОУ 39515893) повернути громадянину ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) належний йому автомобіль марки Iveco Dally, реєстраційний номер Угорщини НОМЕР_1 , 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 та технічний паспорт цього транспортного засобу НОМЕР_3 від 28.08.2015 року.

Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві та просили суд даний адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник Головне управління Національної поліції в Закарпатській області в особі Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся судом про дату, час та місце судового розгляду даної справи. Згідно вимог ч.1 ст. 205 КАС України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, а тому судом продовжено розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

В судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання щодо предметної юриздикції даної справи Закарпатському окружному адміністративному суду та можливості розгляду даної справи за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач та його представник наполягали на розгляді даної справи за правилами адміністративного судочинства.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що в даному випадку у такого відсутні підстави для можливості повернення громадянину Угорщини ОСОБА_6 ( ОСОБА_5 ) належного йому автомобіль марки Iveco Dally, оскільки в даному випадку наявне провадження про адміністративне правопорушення та кримінальне провадження відносно даного авто за порушення митних правил, а у задоволенні позову слід відмовити за його необґрунтованістю.

Розглянувши матеріали даної справи та заслухавши думку представників сторін з приводу предмету спору та обґрунтування позиції сторін з приводу даного позову, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України, публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Частиною першою статті 5 КАС України, передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Положеннями частини першої статті 7 КАС України, визначено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Також пунктом 8 частини першої статті 4 КАС України, передбачено, що позивач особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>. З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Положеннями пункту 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У даній справі позивач просить суд зобов`язати Закарпатську митницю ДФС (код ЄДРПОУ 39515893) повернути громадянину ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) належний йому автомобіль марки Iveco Dally, реєстраційний номер Угорщини НОМЕР_1 , 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 та технічний паспорт цього транспортного засобу НОМЕР_3 від 28.08.2015 року, тобто в даній справі позивач фактично просить суд усунути перешкоди у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, а саме автомобілем.

Так, статтею 36 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 2 статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно з статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з пунктами 3 та 10 частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин та мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів, а спір у такій справі не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання права.

Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільно-правовий характер спірних відносин виключає компетенцію адміністративного суду щодо можливості його розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на такі справи. Водночас така справа має розглядатися місцевим загальним судом в порядку, що визначений Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч.1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Оскільки суд дійшов висновку що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю згідно п.1 ч.1 ст.238 КАС України. Водночас, згідно вимог ч.1 ст.239 КАС України, суд роз`яснює позивачеві про віднесення даної справи до юрисдикції загального суду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 183 КАС України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно з ч.2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відтак судовий збір, сплачений позивачем відповідно до квитанції №88227 від 29.07.2019 судовий збір в сумі 768,40 грн. підлягає поверненню з державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 238, 180-183,248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Закарпатської митниці ДФС про зобов`язання вчинити певні дії, третя особа - Головне управління Національної поліції в Закарпатській області в особі Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції - закрити.

Роз`яснити позивачу, що дану справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу, що в силу вимог ч.2 ст.239 КАС України, повторне звернення до Закарпатського окружного адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано судом 27.11.2019 року.

СуддяС.А. Гебеш