Ухвала суду № 85956682, 22.11.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про закриття провадження у адміністративній справі

22 листопада 2019 рокум. Ужгород№ 260/77/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.,

при секретарі Петрус К.І.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 , представник - Майстренко Н.М.,

відповідача: Іршавська міська рада ОТГ, представник - Фулитко О.Т.,

третьої особи: Кампов О.С., представник - Микита М.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Іршавської міської ради об`єднаної територіальної громади, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Іршавської міської ради, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошена вступна та резолютивна частини Ухвали. Повний текст Ухвали виготовлено та підписано 27 листопада 2019 року.

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Іршавської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , яким просить суд визнати протиправним та скасувати рішення XVI сесії Іршавської міської ради об`єднаної територіальної громади VIII скликання від 13 грудня 2018 року в частині узгодження ОСОБА_2 меж земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Позов мотивовано тим, що порушена процедура прийняття рішення, в т.ч. прийняття рішення відбулося з перевищенням повноважень.

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали висунуті вимоги та просили суд їх задовольнити.

Представником відповідача було подано відзив, в якому вказано, що жодних порушень при прийнятті оскаржуваного рішення не було. Додатково зазначила, що право власності особи на земельну ділянку не може безальтернативно залежати від волі суміжного власника і бажання погоджувати чи не погоджувати технічну документацію із землеустрою.

В судовому засіданні представник відповідача просила у позові відмовити в повному обсязі.

Представником третьої особи було подано пояснення, де вказано, що між нею та позивачкою вже понад 10 років існує земельний спір. Є ряд судових рішень з цього приводу в яких досліджено ряд обставин.

В судовому засіданні представник третьої особи просила врахувати наявну судову практику та закрити провадження, оскільки справа непідсудня адміністративному суду.

Дослідивши всі подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають суттєве значення для розгляду даної справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч.2 ст.2 КАС України).

Рішенням XVI сесії Іршавської міської ради об`єднаної територіальної громади VIII скликання від 13.12.2018 року узгоджено ОСОБА_2 межі земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

В подальшому відповідачем затверджено технічну документацію, а право власності на земельну ділянку оформлено третьою особою, а тому оспорюване рішення реалізоване третьою особою по справі та фактично вичерпало свою дію.

Так відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно – право власності на земельну ділянку, з межами якої і незгідна позивачка, оформлено та належним чином зареєстровано. (а.с. 162).

З наявних матеріалів справи та пояснень отриманих в судовому засіданні слід зробити висновок, що основним мотивом звернення до суду стало порушення прав позивачки ОСОБА_1 , як власниці суміжної земельної ділянки та ії незгода із рішенням Іршавської міської ради об`єднаної територіальної громади від 13 грудня 2018 в частині узгодження третій особі - ОСОБА_2 меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Однак, оскарження рішення, яке вичерпало свою дію внаслідок його реалізації та його скасування в подальшому не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки право власності на земельну ділянку в такої особи виникло та ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Отже обраний позивачкою спосіб захисту порушеного права не забезпечує його реального захисту.

Відносини, пов`язані з встановленням меж земельної ділянки та затвердженням технічної документації на земельні ділянки регулюються, зокрема, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

За правилами п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У справі, що розглядається, фактично спір стосується погодження меж між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відтак, цей спір не пов`язаний безпосередньо із захистом прав, свобод чи інтересів позивачів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку безпосередньо органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що спір у цій справі, про оскарження рішення про узгодження меж земельної ділянки в натурі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

За таких обставин, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ст.1 ЦПК України (у редакції, чинній на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій) завданням цивільного судочинства є справедливий неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних прав з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 та 2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Предметна підсудність, юрисдикція цивільних прав передбачена у ч.1 ст.15 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів, що виникають із цивільних,житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Аналогічна правова позиція щодо визначення судової юрисдикції у справах з подібним предметом позову міститься у Постанові Верховного Суду від 15 листопада 2019 року по справі №189/1381/16-а (№К/9901/18765/18).

Крім того наведені вище питання, щодо можливості розгляду даного спору адміністративним судом після реалізації рішень зазначені і у Постанові ВП Верховного Суду від 11.09.2019р. по справі № 826/4509/17

Відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Таким чином, під час вирішення такого спору з`ясуванню підлягають обставини що передували набуттю права власності, були фактичною складовою формування підстав набуття права власності на земельну ділянку, у зв`язку з чим зазначені вимоги є приватноправовими та спір втрачає ознаки публічно-правового характеру.

Отже, в даному випадку має місце спір про право, який підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Так, відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand vs. Austria у рішенні від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Враховуючи характер спірних правовідносин, який є цивільно-правовим і в зв`язку з реалізацією та вичерпуванням дії рішення не має ознак публічно-правового спору в розумінні КАС України, суд приходить до висновку, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

За наведених обставин, провадження у справі, що розглядається, підлягає закриттю.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст.239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

На підставі наведеного та керуючись ст. 19, 20, 238, 239, 242-246, 250, 256, 294, 295 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Іршавської міської ради об`єднаної територіальної громади, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П.Микуляк