Рішення № 85956569, 25.11.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року м. Житомир справа № 240/8435/19

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , у якій просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 22.03.2019 року №Ф-19712-51 суми боргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 83216 (вісімдесят три тисячі двісті шістнадцять ) грн 24 коп;

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Житомирській області, яка виразилась у не прийнятті у ФОП ОСОБА_1 звіту про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті, та суми доплат з Таблицею 3 Відомостей про збільшення або зменшення сум зобов`язань за страховими внесками за результатами проведеної перевірки, та зобов`язати ГУ ДФС у Житомирській області прийняти новий звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (Додаток 5) за 2018 рік від ОСОБА_1 .

В обгрунтування позовних вимог вказує, що є платником єдиного податку спрощеної системи оподаткування 2-ї групи та 07.02.2018 подав звітність про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік. 29.03.2019 отримав вимогу ГУ ДФС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 22.03.2019 № Ф-19712-51, згідно якої станом на 28.02.2019 заборгованість зі сплати єдиного внеску за 2018 рік становить 83216 грн 24 коп. Вважає вимогу протиправною, оскільки єдиний внесок за 2018 оплачено в повному розмірі та у встановлений строк, а заборгованість виникла внаслідок автоматичної заміни даних при повторному збереженні звіту, що потягла за собою помилку в сумах ЄСВ, що підлягало до сплати, а саме: ЄСВ нарахувалось з суми чистого доходу, а не з суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок. З метою усунення помилки, 01.04.2019 позивач подав звіт про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті, та суми доплат, таблицю №3 додатку 6 з помісячним зазначенням сум, з яких розраховано зобов`язання за страховими внесками. Даний звіт ГУ ДФС прийнятий не був. Крім того, 26.04.2019 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДФС у Житомирській області та до Головного управління ДФС України в м. Києві, в яких зазначив про помилку при формуванні звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, з проханням надати можливість перездачі нового звіту. Проте листом від 24.05.2019 ГУ ДФС у Житомирській області відмовлено (проігноровано) у прийнятті звіту про суми добровільних внесків, а саме Таблиці 3 Додатку 6. Також вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 22.03.2019 мала бути прийнята за результатами проведення перевірки, що передбачено п.14 розд. IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 435.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

09.08.2019 ГУ ДФС в Житомирській області подано до суду відзив на адміністративний позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що позивачем до контролюючого органу подано звіт за 2018 рік про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску від 07.02.2019 з терміном сплати 10.02.2019, згідно з таблицею 1 додатка 5 до Порядку, із самостійно визначеною до сплати суми єдиного внеску в розмірі 94 131,81 грн. У визначений термін узгоджену суму єдиного соціального внеску платником повністю не сплачено. Враховуючи, що суми сплаченого єдиного соціального внеску поточних нарахувань не відповідали самостійно нарахованим позивачем сумам в інтегрованій картці платника, тому станом на 28.02.2019 за ФОП ОСОБА_1 виникла недоїмка в сумі 83 216,24 грн зі сплати єдиного внеску за 2018 рік. Посилання позивача на необхідність формування податкової вимоги лише за результатами проведення перевірки вважають необґрунтованими, оскільки відповідно до п.4 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 20.04.2015 за № 499, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Тобто з наведеного вбачається, що органам ДФС надано право формувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу «Податковий блок». Наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску та фінансових санкцій є самостійною підставою для направлення платникові вимоги про сплату недоїмки, без проведення додаткових перевірок. Крім того, необґрунтованим є твердження ОСОБА_1 в частині неправомірної відмови контролюючим органом у прийняті звіту про суми добровільних внесків передбачених договором про добровільну участь які підлягають сплаті, та суми доплат від 10.04.2019 з таблицею 3 додатку 6, який був поданий платником для усунення помилок. Так, згідно п.1 розділу V Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 435, у разі виявлення помилки у звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до контролюючого органу за місцем обліку. Чинним вважається останній електронний або паперовий звіт, поданий страхувальником до закінчення строків подання звітності визначений цим Порядком. Оскільки термін для подачі звіту за 2018 рік завершився 10.02.2019, тому підстави для надання платнику можливості повторного подання звіті за 2018 рік відсутні.

23.09.2019 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування, як платник єдиного внеску з 01.01.2012.

07.02.2019 позивачем до контролюючого органу подано звіт за 2018 рік про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, згідно з таблицею 1 додатка 5 до Порядку, яким самостійно визначено до сплати суму єдиного внеску в розмірі 94 131,81 грн.

На підставі інформації, що міститься в інтегрованій картці платника податків, контролюючим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-19712-51 від 23.03.2019 із єдиного соціального внеску на суму 83 216,24 грн. Недоїмка по ЄСВ виникла внаслідок неповної сплати платником узгодженої суми: за 2018 рік нараховано 94 131,81 грн, сплачено 10 915,57 грн із них (за 2018 рік - 9828,72 грн+ переплата 168,79 грн; 918,06 грн,- за лютий 2019 року).

Отримавши вимогу та виявивши допущені помилки, ФОП ОСОБА_1 сформував додаток 6 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування(пункт 6 розділу 3) - Звіт про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті, та суми доплати від 01.04.2019 форми № Д6, а саме таблицю 3 «Відомості про збільшення або зменшення сум зобов`язань за страховими внесками за результатами проведеної перевірки». У вказаній таблиці вказано суму, з якої розраховано зобов`язання за страховими внесками: -383918,92 грн; суму зобов`язань з ЄСВ: -84303,09 грн. Проте вказаний звіт зареєстрований не був.

26.04.2019 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДФС у Житомирській області та до Головного управління ДФС України в м. Києві, в яких вказав, що: «…При формуванні звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (додаток 5) було допущено помилку, у зв`язку із чим в картці особового рахунку утворилась неправомірна сума недоїмки. В даному звіті невірно зазначені суми доходів, на які нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини…всього 427871,92 грн…» Просив надати можливість здачі нового звіту за 2018 рік.

24.05.2019 за вих.№ 6207/14/06-30-51-14 Головним управлінням ДФС у Житомирській області надано позивачу відповідь, з якої слідує, що відповідальним за правильність заповнення звіту є страхувальник. Згідно п.1 розділу V Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 435, у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до контролюючого органу за місцем обліку. Чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення строків подання звітності визначений цим Порядком. Порядком не передбачено скасування нарахувань єдиного соціального внеску, проведених згідно поданої страхувальником звітності.

Таким чином, спірним питанням у цій справі є правомірність нарахування недоїмки податковим органом зі сплати ЄСВ на підставі помилково зазначених позивачем сум ЄСВ у звіті за 2018 рік.

При цьому, як вбачається із поданого ФОП ОСОБА_1 звіту за 2018 рік, він нарахував суму ЄСВ (22%), що підлягає сплаті, з суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, що є ідентичною (за виключенням лютого 2018 року) сумі чистого прибутку, заявленій в податковій декларації/самостійно визначеній сумі доходу.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить із наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктами 1 та 4 частини 2 статті 6 Закону №2464-VІ визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний:

- своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;

- подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Нарахування єдиного внеску, згідно приписів п.3 ч.1 ст.7 Закону, для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - здійснюється на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

А для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (п.2 ч.1 ст.7).

Частиною 3 статті 7 Закону №2464-VІ передбачено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (ч.5 ст.8).

Таким чином, законом чітко розподілено базу нарахування єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та для інших фізичних осіб - підприємців.

Фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, самостійно визначають суми, на які нараховується єдиний внесок.

За правилами, встановленими ч.2 ст.9 Закону №2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно ч.3 ст.9 Закону №2464-VI, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною 8 статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт) до Державної фіскальної служби України, її територіальних органів (далі - органи доходів і зборів) визначає Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (далі - Порядок № 435).

Згідно п.1 та п.13 розділу 2 Порядку № 435, звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за основним місцем взяття на облік як платника єдиного внеску в органах доходів і зборів в один із таких способів, в тому числі: засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації ЕЦП відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством.

ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства зобов`язані подавати самі за себе Звіт незалежно від того, чи ведуть вони підприємницьку діяльність, крім ФО - підприємців, зазначених у пункті 3 розділу III цього Порядку.

ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми "початкова" (п.2 розділу 3 Порядку № 435).

Відповідно до п.2 р.5 Порядку №435 у разі виявлення страхувальником у Звіті після закінчення строку подання такого Звіту помилки в реквізитах (крім сум), що стосується страхувальника або застрахованої особи, подаються скасовуючі документи, тобто страхувальник повинен сформувати та подати Звіт за попередній період, який містить перелік таблиць Звіту, відповідну таблицю із зазначенням типу форми "скасовуюча" з відомостями, які були помилкові, на одну або декількох застрахованих осіб та відповідну таблицю із зазначенням типу форми "початкова" із зазначеними правильними відомостями на одну або декількох застрахованих осіб, при цьому таблиця 6 додатка 4 до цього Порядку має містити дані щодо кожної застрахованої особи окремо.

Звіт, сформований для виправлення помилок за попередні звітні періоди, не має містити таблиць 1-4 додатка 4 до цього Порядку. При цьому внесення змін до сум нарахованої заробітної плати або доходу та у зв`язку з цим до нарахованих сум єдиного внеску за звітний місяць при формуванні і поданні скасовуючих документів не допускається.

Якщо потрібно повністю скасувати відомості, зазначені в таблицях 5, 7 додатка 4 до цього Порядку, подаються тільки скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних відомостей про застраховану особу.

Згідно ч.11 ст.9 Закону №2464-VI, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до п.2 розділу 6 наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 «Про затвердження інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Інструкція № 499), у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Тобто, підставою для формування та направлення платнику єдиного внеску вимоги є факт не нарахування та/або не сплати єдиного внеску у строки, встановлені Законом №2464.

Водночас позивачем на підтвердження сплати ЄСВ за 2018 рік було надано копії квитанції за період 2018 року, які підтверджують сплату ЄСВ (платіжне доручення № 1416, платіжне доручення № 1425. платіжне доручення № 1428, платіжне доручення № 1430, платіжне доручення № 1436, квитанція № 0.0.11395621196.1, квитанція № 0.0.1163553282.1, квитанція № 0.0.1187052387.1, платіжне доручення № 1450.

Суд звертає увагу відповідача на те, що помилкове відображення у поданому звіті ФОП ОСОБА_1 через некоректне заповнення таблиці бази, з якої нараховується ЄСВ (чистого доходу замість самостійно визначених сум), що в свою чергу призвело до помилкового визначення у цьому звіті сум ЄСВ у більшому розмірі, ніж підлягало до сплати, не може бути підставою для формування вимоги про недоїмку з ЄСВ, оскільки останнє сплачено у повному обсязі. Тобто відсутній факт несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску позивача, що, в свою чергу виключає настання для нього відповідальності, передбаченої Законом №2464 та необхідності формування вимоги з недоїмки з ЄСВ.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що позивач зобов`язаний сплатити самостійно нараховану суму ЄСВ, незважаючи на помилковість подання ним такої звітності, оскільки відсутність норми закону, яка врегульовує внесення виправлень до звіту про суми нарахованого єдиного внеску або його відкликання платником не може спричиняти звуження прав людини і громадянина, або спричиняти понесення ним невиправданих матеріальних втрат.

Зважаючи на те, що єдиною підставою для нарахування позивачу заборгованості по ЄСВ стало те, що позивачем помилково відображено у звіті за 2018 рік у таблиці 1 Звіту за формою Д5 суму ЄСВ з суми чистого доходу, але фактично ним сплачено за звітний період у повному обсязі ЄСВ у відповідності до приписів Закону з сум, що були визначені таким платником самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, оспорювана вимога ГУ ДФС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 22.03.2019 року №Ф-19712-51 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Суд не бере до уваги посилання позивача на неправомірність сформованої вимоги з огляду на не проведення податковим органом перевірки, оскільки вимога про сплату боргу (недоїмки) у відповідності до п.4 р.6 Інструкції № 499 формується, в тому числі, на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Позовна вимога визнати протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Житомирській області, яка виразилась у не прийнятті у ФОП ОСОБА_1 звіту про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті, та суми доплат з Таблицею 3 Відомостей про збільшення або зменшення сум зобов`язань за страховими внесками за результатами проведеної перевірки задоволенню не підлягає, оскільки, такий звіт, згідно п.6 р.3 Порядку № 435, подають особи, які досягли 16-річного віку, не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4 Закону, не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5, 5-1 частини першої статті 4 Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та уклали договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а також члени особистого селянського господарства, які уклали договір на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Позивач, як вже встановлено судом, належить до платників єдиного внеску, визначених пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, а тому не є суб`єктом подання такого звіту, а відповідач не зобов`язаний приймати звіт про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті, від такого платника.

Щодо вимоги зобов`язати ГУ ДФС у Житомирській області прийняти новий звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (Додаток 5) за 2018 рік від ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

У відповідності до п.1 р.5 Порядку № 435, у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за основним місцем обліку.

Водночас, як вже зазначалось судом, ані цим порядком, ані іншими нормативно-правовими документами, не передбачено право платника ЄСВ повторно подати звіт у разі помилкового зазначення сум ЄСВ у такому звіті.

Суд зазначає, що у випадку не реєстрації відповідачем звіту згідно з додатком 5 із зазначенням ФОП ОСОБА_1 правильних сум нарахованого єдиного внеску, у останнього виникне ситуація, за якої позивачем хоча вже фактично і сплачено визначені Законом суми з ЄСВ, проте такий звіт буде відсутній у інформаційній системі податкового органу, що призведе до наступного порушення прав позивача (накладення фінансових санцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом).

У відповідності до ч.1 та ч.4 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

З врахуванням основоположного принципу верховенства права, враховуючи відсутність законодавчо врегульованого механізму повторного подання звіту з ЄСВ згідно з додатком 5 фізичною особою-підприємцем, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, у випадку помилкового зазначення сум нарахованого єдиного внеску, суд, з метою повного захисту прав позивача, вважає за необхідне задовольнити вимогу ОСОБА_1 щодо зобов`язання ГУ ДФС у Житомирській області прийняти новий звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (Додаток 5) за 2018 рік від ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 згаданого Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.139 КАС України на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області сплачений ним судовий збір в сумі 2753,16 грн.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39459195) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 22.03.2019 №Ф-19712-51 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 83216,24 грн.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Житомирській області прийняти новий звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (Додаток 5) за 2018 рік від фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2753,16 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова