Рішення № 85956550, 20.11.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2019 р. Справа№200/10868/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., при секретарі Кудрявцеві О.Ю.,

за участю:

представника відповідача - Яковлєвої А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 8 серпня 2019 року № Ф-408515-46 на суму 23 784,11 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Донецькій області 8 серпня 2019 року було складено на адресу позивача вимогу № Ф-408515-46 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 23 784,11 грн зі сплати єдиного внеску.

Позивач вважає зазначену вимогу такою, що не відповідає діючому законодавству України та підлягає скасуванню, оскільки м. Маріуполь, де знаходиться позивач та де знаходиться фіскальний орган, на обліку в якому він перебуває, є населеним пунктом, де з 14 квітня 2014 року і до теперішнього часу проводиться антитерористична операція.

Відповідно до п. 9-4 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

З огляду на вищезазначене позивач зазначає, що спірна вимога є протиправною та підлягає скасуванню (а.с. 4-8).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 1).

Ухвалою суду від 30 вересня 2019 року судом вирішено проводити подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 22 жовтня 2019 року (а.с. 33).

Ухвалою суду від 22 жовтня 2019 року підготовче провадження у справі закрито, розгляд справи по суті призначено на 20 листопада 2019 року. Цією ж ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання позивача про заміну первісного відповідача на його правонаступника (а.с. 44-46).

20 листопада 2019 року у судове засідання з`явилась представник відповідача.

Позивач в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлявся судом належним чином. Заяв та клопотань на адресу суду не надіслав, про причини не явки в судове засідання суд не повідомив.

Відповідно до ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності позивача.

В судовому засіданні 20 листапада 2019 року представник відповідача зазначила, що позивач є платником Єдиного соціального внеску та в силу п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 8 липня 2010 року № 2464-VI зобов`язаний своєчасно нараховувати та сплачувати вказаний платіж. В свою чергу відповідач, як контролючий орган виконує обов`язки встановлені ст. 25 вказаного закону та “Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 499 (в редакції наказу Міністерства фінансів України 28 березня 2016 року № 393) зареєстрований у Міністерстві юстиції України від 21 квітня 2016 року за № 609/28739.

Вказує на те, що зміни внесені в Закон № 2464-VI Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 2 вересня 2014 року № 1669-VIІ втратили чинність згідно із законом № 911-VIІІ, з 1 січня 2016 року, отже з цього періоду будь-які пільги для платників – відсутні.

З 30 квітня 2018 року на офіційному веб-сайті Президента України розміщено новину про те, що Президент України підписав Указ, яким завершується АТО і починається операція Об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони. Тобто, на думку відповідача, Президент України офіційно оголосив про завершення АТО.

Вказана позиція також підтверджується листом Штабу Антитерористичного центру при СБУ до Головного управлніння ДФС у Донецькій області від 23 жовтня 2018 року, де зазначено, що АТО на території Донецької та Луганської областей припинено.

Враховуючи наведене, просила суд у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

В матеріалах справи також міститься письмовий відзив Головного управління ДФС у Донецькій області, викладені заперечення в якому збігаються з поясненнями представника Головного управління, наданими у судовому засіданні (а.с. 24-27).

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов`язкових платежів – НОМЕР_1 ; адреса місцезнаходження (проживання) позивача: АДРЕСА_1 ; у період з 18 грудня 2006 року по 13 вересня 2019 року перебував у статусі фізичної особи-підприємця, був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, під час здійснення спірних правовідносин перебував на обліку в Маріупольському управлінні Приморська ДПІ (Приморський район м. Маріуполя), ГУ ДФС у Донецькій області, реєстраційний номер платника єдиного внеску: 05-43-11-5542 (а.с. 9-13, 16).

Відповідач, Головне управління ДФС у Донецькій області, код ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької Дивізії, буд. 114; є суб`єктом владних повноважень – органом виконавчої влади, який в спірних правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”(а.с. 47-48).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 у період з 18 грудня 2006 року по 13 вересня 2019 року перебував у статусі суб`єкта підприємницької діяльності (а.с. 26-29).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 13 вересня 2019 року у реєстр внесений запис (№ 22740060004013875) про припинення ОСОБА_1 підприємницької діяльності (а.с. 49-50).

8 серпня 2019 року ГУ ДФС у Донецькій області прийнято вимогу Ф-408515-46 про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 боргу (недоїмки) (станом на 31 липня 2019 року) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 23 784, 11 грн (а.с. 17).

Відповідно до відмітки на поштовому конверті (а.с. 18) спірна вимога отримана позивачем 29 серпня 2019 року.

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, зазначена недоїмка утворилась у період з лютого 2018 року по липень 2019 року, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься витяг з інтегрованої картки платника та розрахунок вимоги (а.с. 30-32).

Позивачем до позову також додано заяву, адресовану ГУ ДФС у Донецькій області, про його звільнення від виконання обов`язку щодо сплати єдиного соціального внеску. Вказана заява датована 11 червня 2019 року.

Будучи не згодним із зазначеною вимогою позивач звернувся до суду із даним позовом.

При прийнятті рішення у даній справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі – Закон України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Закон № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону, є страхувальником та на нього покладений обов`язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч. 4 ст. 8 зазначеного закону порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно ч. 12 ст. 9 даного Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до ст. 25 Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів та підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Як встановлено під час розгляду справи сума недоїмки з єдиного внеску у розмірі 23 784,11 грн, яка зазначена у спірній вимозі, виникла у зв`язку із не сплатою позивачем єдиного соціального внеску за 2018-2019 роки, тобто, за період, який розпочався після 14 квітня 2014 року.

Суд зазначає, що згідно з п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною 2 на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України «Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України»; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Маріуполь Донецької області, де здійснює свою діяльність позивач, та на території якого знаходиться Маріупольська об`єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Донецькій області (на обліку у якій знаходиться позивач).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів м. Маріуполь Донецької області, де здійснює свою діяльність позивач, та на території якого знаходиться Маріупольська об`єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Донецькій області (на обліку у якій знаходиться позивач).

Як вже зазначалося судом, звільнення (відповідно до п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI) певної категорії платників єдиного внеску, від виконання своїх обов`язків, визначених ч. 2 ст 6, відбувається на підставі відповідної заяви платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Суд зазначає, що станом на час розгляду даної справи Указ Президента України про закінчення антитерористичної операції не був прийнятий, а посилання відповідача на інформацію, опубліковану на офіційному веб-сайті Президента України 30 квітня 2018 року про те, що Президент України підписав указ, яким завершується АТО і починається ООС (операція об`єднаних сил), не є підтвердженням прийняття Президентом України відповідного указу.

Як вбачається зі змісту Указу Президента України «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей» від 30 серпня 2018 року № 116/2018 року, у даному нормативно-правовому документі не зазначається про припинення антитерористичної операції, при цьому зазначається про введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях".

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 30 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268 від 18 січня 2018 року були внесені зміни до деяких законодавчих актів України.

Так, статтю 3 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» № 638 від 20 березня 2003 року було доповнено абзацом 10 наступного змісту: «антитерористична операція може здійснюватися одночасно із відсіччю збройної агресії в порядку статті 51 Статуту Організації Об`єднаних націй та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану відповідно до Конституції України та законодавства України».

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що діючі норми права як станом на час виникнення спірних правовідносин так і станом на час розгляду даної справи не містили та не містять кінцевої дати закінчення антитерористичної операції, що дає підстави вважати, що антитерористична операція продовжується одночасно із операцією об`єднаних сил.

Відповідно, передбачений п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI строк подання заяви про звільнення платника єдиного внеску від виконання обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", яка подається до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі – станом на час прийняття спірної вимоги не сплинув.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до преамбули Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI саме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України до Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 2 вересня 2014 року № 1669-VII були внесені зміни, відповідно до яких з цього закону був виключений пп. 8 п. 4 ст. 11 (вказаним пунктом 2 вересня 2014 року у Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI був внесений п. 9-3, яким певну категорію платників ЄСВ було звільнено від виконання своїх обов`язків на період проведення АТО).

Разом із цим, станом на час прийняття Закону № 911-VIІІ, пункт Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI (яким вказані особи звільняються від виконання зазначених обов`язків) на підставі Закону України Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці від 2 березня 2015 року № 219-VIII, мав (та має станом на час розгляду даної справи) нумерацію 9-4, а не 9-3. Ані Законом № 911-VIІІ, ані будь-яким іншим законом приписи пункту 9-4 Закону № 2464-VI виключені із цього закону (або змінені) станом на час виникнення спірних правовідносин (та станом на час розгляду даної справи) не були, а тому є чинними.

Отже, у весь період, недоїмка за який була включена у спірну вимогу, приписи Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо звільнення певної категорії платників ЄСВ від виконання обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону, були чинними.

Щодо тверджень відповідача про правомірність спірної вимоги з підстав не передбачення чинним законодавством заборони органам доходів і зборів приймати вимоги про сплату недоїмки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом (ч. 4 ст. 25); вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом (ч. 5 ст. 25).

Суд зауважує, що обов`язковою умовою прийняття органом фіскальної служби вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску є її прийняття щодо платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (ч. 1 ст. 25).

Як вже зазначалось судом, на підставі п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI позивач є фізичною особою-підприємцем, якого звільнено на період до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану від виконання обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" – зокрема, від обов`язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно, прийняття щодо позивача вимоги про сплату недоїмки з ЄСВ, є не правомірним.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про скасування спірної вимоги підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи позивач при зверненні до суду із даним позовом сплатив судовий збір у розмірі 768,40 грн (а.с. 3).

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України присуджує стягнути судові витрати у розмірі 768,40 грн, здійснені позивачем, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 12 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 257-258, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області від 8 травня 2019 року № Ф-408515-46 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 23 784,11 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати, пов`язані зі сплатою позивачем судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення суду прийнято у нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 20 листопада 2019 року в присутності представника відповідача.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно приписів підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений та підписаний 28 листопада 2019 року.

Суддя Н.П. Волгіна