Рішення № 85956429, 05.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року Справа № 160/8379/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В., розглянувши у місті Дніпрі у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, третя особа: Петропавлівська районна державна адміністрація про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

30.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, третя особа: Петропавлівська районна державна адміністрація, в якому позивач просить:

- визнати неправомірною бездіяльність відповідальних осіб Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області щодо ненадання позивачу дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею, що буде відповідати 6,9 умовних кадастрових гектарів;

- зобов`язати відповідальних осіб Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області надати позивачу дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею, що буде відповідати 6,9 умовних кадастрових гектарів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у спадщину отримав право на земельну ділянку (пай) розміром 6,9 га. 16.05.2017 року розпорядженням Петропавлівської райдержадміністрації позивачу надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки № НОМЕР_1 в натурі площею 4,5050 га.

12.02.2019 року позивач звернувся до Петропавлівської райдержадміністрації з заявою, в якій, зокрема, просив скасувати наведене розпорядження. 28.02.2019 року третя особа повідомила позивача листом №336/0/349-19, що розпорядження від 16.05.2017 року може скасувати лише Президент України або голова місцевої державної адміністрації вищого рівня. Крім того, з 01.01.2019 року питання щодо розгляд заяв власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок віднесено до повноважень сільських, селищних рад.

21.03.2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив повідомити останнього про жеребкування земельних паїв КСП «40 років Жовтня» та надати позивачу дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки № НОМЕР_1 в натурі площею, що буде відповідати 6,9 га. Проте, відповідач листом від 26.03.2019 року повідомив позивача, що наведене в заяві питання буде розглянуто після реєстрації невитребуваних паїв, нерозподілених земельних ділянок в комунальну власність Миколаївської сільської ради. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою. Що порушує його законні права та інтереси, які повинні бути відновлені в судовому порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк, з дати отримання копії даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

30.09.2019 року до канцелярії адміністративного суду Миколаївською сільською радою подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач зазначив, що земельна ділянка за №653 площею 6,9 умовних кадастрових гектарів на землях колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства «40 років Жовтня» відсутня, тому не можливо виділити саме цю земельну ділянку позивачу. Крім того, у своєму листі від 26.03.2019 року №843 виконавчий комітет Миколаївської сільської ради повідомив позивача, що питання про виділення земельної ділянки буде розглянуто після реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, які передані з державної власності. Також, питання щодо виділення земельної ділянки можливо буде вирішити лише після скасування раніше наданого розпорядчого документа, яким задоволено прохання позивача та надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо виділення земельної частки (паю), право на яку позивач отримав у спадщину.

Крім того, відповідно до наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 року отримана третьою особою 10.09.2019 року

Станом на 31.10.2019 року від третьої особи письмових пояснень до суду не надходило. Отже, у встановлений судом строк, остання не скористалась своїм правом на подачу письмових пояснень При цьому, повідомлення щодо неможливості подання таких пояснень із зазначенням причин до суду не надходило.

Враховуючи викладене вище, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

29.02.2016 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 вступив у спадщину та отримав земельну ділянку частку (пай) розміром 6,9 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебуває у колективні власності КСП «40 років Жовтня» с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області, що підтверджується Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ДП №0091752, виданим 10.06.1997 року на підставі рішення Петропавлівської районної державної адміністрації №142/4-р, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про право на спадщину за законом.

16.05.2017 року розпорядженням голови Петропавлівської районної державної адміністрації №Р-201/0/350-17 позивачу надано дозвіл на розробку технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельної ділянки №653 площею 4,5050 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Миколаївської сільської ради.

12.02.2019 року позивач звернувся до голови Петропавлівської районної державної адміністрації, в якій, зокрема, просив: скасувати розпорядження від 16.05.2017 року №Р-201/0/350-17 та надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки № НОМЕР_1 в натурі площею, що буде відповідати 6,9 умовних кадастрових гектарів.

28.02.2019 року Петропавлівською райдержадміністрацією направлено лист №336/0/349-19, в якому зазначено, що скасувати розпорядження від 16.05.2017 року №Р-201/0/350-17 в адміністрації немає законних підстав, так як скасувати таке розпорядження може Президент України, голова місцевої державної адміністрації вищого рівня або суд.

Крім того, з 01.01.2019 року розгляд заяв власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок віднесено до повноважень сільських, селищних рад. У зв`язку з чим, для вирішення означеного питання, позивачу рекомендовано звернутись до Миколаївської сільської ради.

21.02.2019 року позивач звернувся з письмовою заявою до Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, в якій просив: повідомити позивача про результати жеребкування земельних паїв КСП «40 років Жовтня», а саме: в частині земельного паю, що належав померлому батьку ОСОБА_2 ; надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки № НОМЕР_1 в натурі площею, що буде відповідати 6,9 умовних кадастрових гектарів.

26.03.2019 року виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області на адресу позивача направлено лист за вих. №843, яким повідомлено, що результати жеребкування земельних паїв КСП «40 років Жовтня» здані до Петропавлівського архіву. Питання позивача щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі №653 площею, що відповідати 6,9 у.к. га буде розглянуто після реєстрації невитребуваних паїв, нерозподілених земельних ділянок в комунальну власність Миколаївської сільської ради.

Не погодившись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 року№858-IV (далі – Закон №858-IV) визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 Закону №№858-IV встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Частиною 8 цієї ж статті визначено, що у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року№899-IV (далі – Закон №899-IV, в редакції станом на 01.01.2019 року) визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №899-IV право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Частиною 2 ст. 2 Закону №899-IV визначено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону №899-IV, підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Частиною 4 цієї ж статті визначено, що у разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №899-IV, сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема: розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону №899-IV, встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі – Закон №280/97-ВР) встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. 34 ч.1 ст. 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону №280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Пунктом 3 ч. 4 Закону №280/97-ВР визначено, що сільський, селищний, міський голова підписує рішення ради та її виконавчого комітету.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що з метою розробки технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (паю) в натурі особа повинна звернутись до відповідної сільської, селищної, міської ради, де розташована така земельна ділянка, з заявою (клопотанням) про надання дозволу на розробку відповідної технічної документації. Після чого, сільська, селищна, міська рада повинна зібрати пленарне засідання та прийняти рішення про надання такого дозволу або відмовити в наданні.

Як вбачається з матеріалів справи, Миколаївської сільською радою Петропавлівського району не було винесено рішення по суті заяви позивача щодо надання дозволу або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, оскільки відповідач у своєму листі від 26.03.2019 року №843 за результатами розгляду заяви, повідомив позивача про те, що питання щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі №653 площею, що відповідати 6,9 у.к. га буде розглянуто після реєстрації невитребуваних паїв, нерозподілених земельних ділянок в комунальну власність Миколаївської сільської ради .

В даному випадку жодне остаточне рішення відповідачем прийнято не було, фактично заява позивача залишається без розгляду, оскільки ні позитивного, ні негативного рішення відповідно до вимог чинного законодавства для позивача прийнято не було.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що в даному випадку є обов`язковим прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, за наслідками розгляду поданої заяви (клопотання) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, вмотивованого рішення про надання такого дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

До аналогічного висновку прийшов Верховних Суд в постанові від 10.04.2019 року у справі №826/11251/18 (адміністративне провадження №К/9901/448/19).

Таким чином, відповідач безпідставно не виніс відповідного рішення про надання або ненадання дозволу позивачу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею, що буде відповідати 6,9 умовних кадастрових гектарів, а, отже, дана бездіяльність суб`єкта владних повноважень є протиправною.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем заявлені позовні вимоги до відповідальних осіб Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, проте не визначено саме посадову чи службову особу суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 КАС України, відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом

Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що належним відповідачем виступає суб`єкт владних повноважень, а саме: Миколаївська сільська рада Петропавлівського району Дніпропетровської області .

В той же час, позивачем заявлені вимоги про визнати неправомірною бездіяльність відповідальних осіб Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області щодо ненадання позивачу дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею, що буде відповідати 6,9 умовних кадастрових гектарів та зобов`язання відповідальних осіб Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області надати позивачу дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею, що буде відповідати 6,9 умовних кадастрових гектарів.

Відповідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, так як відповідно заяви позивача сільською радою так і не було прийнято відповідного рішення, з метою належного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та викласти означені вимоги в наступній редакції:

- визнати протиправною бездіяльність Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області щодо не винесення вмотивованого рішення відносно заяви ОСОБА_1 від 21.03.2019 року про надання дозволу на розробку технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки № НОМЕР_1 в натурі площею, що буде відповідати 6,9 умовним кадастровим гектарам;

- зобов`язати Миколаївську сільську раду Петропавлівського району Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.03.2019 року про надання дозволу на розробку технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки № НОМЕР_1 в натурі площею, що буде відповідати 6,9 умовним кадастровим гектарам та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

Щодо вимоги про стягнення з Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області витрат, пов`язаних наданням правничої допомоги у розмірі 1 000 грн, суд зазначає наступне.

Нормами п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що в підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічна позиція кореспондується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі №569/17904/17 (№К/9901/52416/18).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2242, видане на ім`я ОСОБА_3 ; посвідчення №1918 на ім`я Савченко ОСОБА_4 .А.; оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру №26/08/2019 від 26.08.2019 року.

Проте, в порушення вищенаведених норм, позивачем не було надано ані договору про надання правової допомоги, який заключений між ОСОБА_1 та адвокатом Савченко С.А., ані акту приймання-передачі виконаних робіт, ані розрахунку погодинної тарифікації за наданий вид послуги та витрачений час.

Крім того, документи щодо витрат на правничу допомогу повинні містити відсилку на конкретну адміністративну справу.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у додатковій постанові від 08.05.2018 року по справі № 810/2823/17 (адміністративне провадження №К/9901/7937/18).

З огляду на викладене, суд не вбачає відстав для задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 1 000, 00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (місцезнаходження: 52744, Дніпропетровська обл., с. Миколаївка, вул. Першотравнева, буд. 182, код ЄДРПОУ 04339066), третя особа: Петропавлівська районна державна адміністрація (52700, Дніпропетровська обл., смт. Петропавлівка, вул. Героїв України, 62, код ЄДРПОУ 04052347) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області щодо не винесення вмотивованого рішення відносно заяви ОСОБА_1 від 21.03.2019 року про надання дозволу на розробку технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки № НОМЕР_1 в натурі площею, що буде відповідати 6,9 умовним кадастровим гектарам.

Зобов`язати Миколаївську сільську раду Петропавлівського району Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.03.2019 року про надання дозволу на розробку технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки № НОМЕР_1 в натурі площею, що буде відповідати 6,9 умовним кадастровим гектарам та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області сплачену суму судового збору у розмірі 768,40 грн (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок) на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Горбалінський