Ухвала суду № 85956327, 28.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 листопада 2019 року Справа № 160/6488/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного навчального закладу «ІНСТИТУТ ДІЛОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафів, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2019 року Приватний навчальний заклад «ІНСТИТУТ ДІЛОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2269/НП/АВ/ТД-ФС/492 від 28.05.2019 року, підписану першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим І.М.;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2269/НП/АВ/ТД-ФС/493 від 28.05.2019 року, підписану першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим І.М.;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2269/НП/АВ/ТД-ФС/494 від 28.05.2019р., підписану першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим І.М.

20.08.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розпорядженням керівника апарату від 25.09.2019 року №1055д, у зв`язку із відрахуванням судді ОСОБА_1 зі штату суду, та на виконання розпорядження керівника апарату суду від 25.09.2019 року №195, призначено повторний автоматичний розподіл справи №160/6488/19, за наслідками якого 25.09.2019 року справу №160/6488/19 передано на розгляд судді Сліпець Н.Є.

Ухвалою судді Сліпець Н.Є. від 30.09.2019 року адміністративну справу №160/6488/19 прийнято до свого провадження та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 17 жовтня 2019 року о 10:00 год.

Представник позивача у судові засідання 07.11.2019 року та 28.11.2019 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомленявся належним чином, проте, конверт, адресований позивачу, повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідно до ч. 11 ст. 126 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи, що направлені судові повісти на адресу позивача повернуті до суду з незалежних від суду причин, суд дійшов висновку, що позивач вважається таким, що був належно повідомлений про дату та час судового засідання.

Аналогічний висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 23.10.2019 року в адміністративній справі № 804/575/18.

Згідно із ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи сторін, суд ухвалив здійснити розгляд справи у письмовому провадженні.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду через неявку позивача в судове засідання.

За змістом ч. 1 ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно до ч. 2 ст. 131 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов`язані завчасно повідомити про це суд.

Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Як вже було зазначено та вбачається з матеріалів справи представник позивача у судові засідання не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив.

Вищезазначене розцінено судом, як зловживання процесуальними правами, оскільки у ч. 5 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України, регламентовано обов`язки учасників справи, зокрема, серед іншого, учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, проте представник позивача даного процесуального обов`язку не виконав.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи представник позивача не звертався до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності.

Суд зазначає, що будучи ініціатором судового розгляду позивач в першу чергу має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права, тобто здійснювати їх з метою, з якою такі права були надані, при цьому визначальними процесуальними обов`язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляд адміністративної справи та дотримання процесуальних строків.

Представник позивача був належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, проте до суду повторно не прибув.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що таким чином позивач недобросовісно користується своїми процесуальними правами, що позбавляє суд можливості вирішити спір по суті заявлених вимог.

Положеннями ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст.6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

У своєму рішенні у справі Калашников проти Росії Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

У рішенні Європейського Суду від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьова проти України зазначено, що сторони вживають заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв розумності строку є саме поведінка заявника. Суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (Європейського суду з прав людини Чірікоста і Віола проти Італії).

У відповідності до вимог п. 4 ч.1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив суд про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи без його участі.

На підставі вищенаведеного, з урахуванням того, що повторна неявка представника позивача перешкоджає розгляду справи та відсутність заяви представника позивача про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку, що сукупність наведених обставин є підставою для застосування наслідків, передбачених вищенаведеними приписами ч. 5 ст. 205, п. 4 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України, - залишення позову без розгляду.

Керуючись ст. ст. 240, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного навчального закладу «ІНСТИТУТ ДІЛОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафів - залишити без розгляду.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 4 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець