Рішення № 85956280, 28.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року Справа № 160/10263/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період роботи з 14.09.1989 року по 30.01.1991 року на посаді масажиста в Центр відновлення рухової активності НВО "Моком" з дати призначення пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період роботи з 14.09.1989 року по 30.01.1991 року на посаді масажиста в Центр відновлення рухової активності НВО "Моком", зробити перерахунок розміру та виплату пенсії ОСОБА_1 з дати призначення пенсії, а саме з 04.08.2018 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

В обгрунтування позовну зазначено, що з 04.08.2018 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. 12.09.2019 року позивач звернулась до відповідача із заявою про надання роз`яснення з приводу неврахування до її страхового стажу періоду роботи з 14.09.1989 року по 30.01.1991 року в Центрі відновлення рухової активності НВО “Моком”. Відповідач надав відповідь, у які повідомив, що зарахувати до загального трудового стажу вказаного періоду роботи неможливо, оскільки у записі в трудовій книжці в даті про звільнення 30.01.1991 року є виправлення. Позивач вважає дії відповідача щодо неврахування періоду роботи з 14.09.1989 року по 30.01.1991 року протиправними та такими, що порушують її право на соціальний захист.

Ухвалою суду від 28.10.2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представник ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування заперечень зазначено, що для вирішення питання щодо зарахування в загальний трудовий стаж періоду роботи позивача з 14.09.1989 року по 30.01.1991 року в Центрі відновлення рухової активності НВО “Моком” позивачу необхідно надати уточнюючі довідки про стаж.

Виходячи з положень пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 04.08.2018 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Згідно розрахунку трудового стажу страховий стаж позивача складає 31 рік 7 місяців 26 днів.

12.09.2019 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою, у якій просила надати роз`яснення з приводу не врахування до її страхового стажу періоду роботи з 14.09.1989 року по 30.01.1991 року в Центрі відновлення рухової активності НВО “Моком”.

Листом від 26.09.2019 року №6811/І-09 відповідач повідомив позивача про те, що при призначенні пенсії неможливо було зарахувати в загальний трудовий стаж період роботи НПО “Мокон” з 14.09.1989 року по 30.01.1991 року, який зазначений в трудовій книжці НОМЕР_1 від 08.08.1978 року, оскільки в даті про звільнення 30.01.1991 року є виправлення. Для вирішення питання щодо зарахування в загальний трудовий стаж вказаного періоду роботи необхідно надати уточнюючі довідки про стаж (а.с. 31).

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо не врахування до загального трудового стажу періоду її роботи з 14.09.1989 року по 30.01.1991 року, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

У пункті 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 17-1 Порядку №637).

З аналізу викладених положень Порядку №637 слід дійти висновку, що уточнюючі довідки про стаж або інші документи необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці, при цьому за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин підтвердження трудового стажу може здійснюватися органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

В трудовій книжці позивача НОМЕР_1 містяться записи №10 та №11 про те, що ОСОБА_1 з 14.09.1989 року по 30.01.1991 року працювала на посаді масажиста в Центрі відновлення рухової активності НВО “Моком” (а.с. 54).

Відповідач у листі від 26.09.2019 року №6811/І-09 в обґрунтування відмови у зарахуванні вказаного періоду роботи до загального трудового стажу посилається на те, що в даті про звільнення 30.01.1991 року є виправлення.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Та обставина, що на записі про звільнення є виправлення не робить запис неправдивим та не може слугувати беззаперечною підставою для відмови у зарахуванні вказаного періоду роботи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року по справі №687/975/17.

Водночас, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина 3 статті 44 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”).

З матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 відмово, що відповідачем направлялись запити щодо отримання довідки про перебування в архіві документів Центру відновлення рухової активності НПО “Моком” та довідки про роботу ОСОБА_1 у період з 14.09.1989 року по 30.01.1991 року до Архівного управління Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпропетровської міської ради (від 11.03.2019 року), Державного архіву Дніпропетровської області (від 11.03.2019 року), Головного управління статистики у Дніпропетровській області (від 09.04.2019 року) (а.с. 78-80).

Листом від 05.04.2019 року №03-48/159т Архівне управління Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів надано відповідь, у якій зазначено, що документи з кадрових питань Центру відновлення рухової активності НПО “Моком” на державне зберігання до архівного управління не надходили (а.с. 81).

Листом від 20.03.2019 року №У-4-2019 Державний архів Дніпропетровської області повідомив, що підтвердити факт роботи ОСОБА_1 у Центрі відновлення рухової активності ЕПО “Моком” неможливо через відсутність на зберіганні запитуваних документів. Місце їх зберігання держархіву області не відомо (а.с. 82).

Листом від 24.04.2019 року №03.4-96/1532-19 Головне управління статистики у Дніпропетровській області повідомило, що станом на 24.04.2019 року суб`єкт з найменуванням “Центр восстановления двигательной активности НПО “Моком” в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України по Дніпропетровській області не значиться (а.с. 83).

Отже, на виконання вимог частини 3 статті 44 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” відповідачем здійснено відповідні дії з метою перевірки достовірності записів у трудовій книжці позивача щодо періоду її роботи у Центрі відновлення рухової активності ЕПО “Моком” з 14.09.1989 року по 30.01.1991 року та встановлено відсутність можливості надання підтверджуючих довідок.

Як вже було зазначено, Порядком №637 передбачено, що у разі неможливості одержання документів про наявний стаж роботи внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших підтвердження трудового стажу може здійснюватися органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

В матеріалах пенсійної справи міститься заява ОСОБА_1 від 26.06.2019 року, у якій вона просить розглянути показання свідків - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які працювали разом з позивачем у Центрі відновлення рухової активності НПО “Моком”. Також, у заяві позивач просила зарахувати до загального трудового стажу період її роботи з 14.09.1989 року по 30.01.1991 року та перерахувати пенсію з дати призначення (а.с. 84).

До вказаної заяви позивач надала:

- заяву ОСОБА_2 про те, що він дійсно працював у Центрі відновлення рухової активності НПО “Моком” на посаді лікаря мануальної терапії разом з ОСОБА_1 (а.с 85);

- копію паспорту ОСОБА_2 (а.с. 86-87);

- копію трудової книжки ОСОБА_2 НОМЕР_2 (а.с. 88);

- заяву ОСОБА_3 , про те, що він дійсно працював у Центрі відновлення рухової активності НПО “Моком” на посаді директора разом з ОСОБА_1 (а.с. 92);

- копію паспорта ОСОБА_3 (а.с. 89);

- копію трудової книжки ОСОБА_3 НОМЕР_3 (а.с. 90-91).

Листом від 26.06.2019 року №1/02.7-48 “Про розгляд документів для підтвердження трудового стажу показаннями свідків” ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомлено позивачу, що підтвердити стаж роботи ОСОБА_1 з 14.09.1989 року по 30.01.1991 року Центрі відновлення рухової активності НПО “Моком” неможливо у зв`язку з відсутністю на зберіганні документів в архівних установах. Відповідно до заяви та записами в трудовій книжці свідка ОСОБА_2 , він працював в НПО “Моком” з 29.11.1989 року по 31.01.1991 року. Відповідно до заяви та записами у трудовій книжці свідка ОСОБА_3 , він працював в НПО “Моком” на посаді директора “Центра восстановления двигательной активности” (назва російською) з 29.08.1989 року по 02.01.1991 року (а.с. 93-94).

Отже, з вказаного листа вбачається, що відповідачем не розглянуто прохання позивача щодо підтвердження трудового стажу показаннями свідків, а лише зазначено про періоди роботи свідків у Центрі відновлення рухової активності НПО “Моком” разом з позивачем.

Тобто, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не надано оцінку показанням свідків.

Таким чином, суд доходить висновку, що у спірному випадку орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для вжиття необхідних заходів щодо встановлення наявності чи відсутності у позивача трудового стажу за спірний період роботи у Центрі відновлення рухової активності НПО “Моком”, шляхом врахування показань свідків.

За таких обставин, суд приходить до висновку про передчасність та протиправність відмови відповідача в зарахуванні до загального трудового стажу позивача періоду її роботи у Центрі відновлення рухової активності НПО “Моком”.

Разом з тим, позовні вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 14.09.1989 року по 30.01.1991 року на посаді масажиста в Центр відновлення рухової активності НВО "Моком", зробити перерахунок розміру та виплату пенсії є передчасними та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Враховуючи те, що показання свідків не були досліджені відповідачем з метою підтвердження трудового стажу, зазначеного у трудовій книжці позивача, як передбачено Порядком №637, у суду відсутня можливість задоволення позову в цій частині.

При цьому, з метою забезпечення ефективного судового захисту порушених прав позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути подану позивачем заяву щодо розгляду показань свідків для підтвердження трудового стажу та здійснення перерахунку від 26.06.2019 року з урахуванням висновків суду.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, з`ясувавши всі обставини справи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується дублікатом квитанції №0.0.1500752503 від 21.10.2019 року.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 384, 20 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоду роботи з 14.09.1989 року по 30.01.1991 року на посаді масажиста в Центр відновлення рухової активності НВО "Моком".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо розгляду показань свідків для підтвердження трудового стажу та здійснення перерахунку пенсії від 26.06.2019 року з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар