Ухвала суду № 85956204, 28.11.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

28 листопада 2019 р. Справа № 120/3593/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б, розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника військової частини А 1134 та представника військової частини А 0549 про розгляд у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін справи за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 1134, військової частини А 0549 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ

У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся ОСОБА_1 із адміністративним позовом до військової частини А 1134, військової частини А 0549. У позовній заяві позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2018 по 2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18.09.2019;

- зобов`язати відповідачів нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2018 по 2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18.09.2019 з врахуванням вимог п. 3 розділу ХХХІ "Виплати грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби" Порядку виплат грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 № 745/32197, як для осіб, які мають вислугу 20 і більше календарних років.

21.11.2019 року представником військової частини А1134, а 27.11.2019 року представником військової частини А 0549 подано клопотання про розгляд адміністративної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 КАС України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Частинами 5, 6 ст. 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Отже, однією із підстав для відмови у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін є належність справи до категорії незначної складності, а також можливість суду забезпечити повне та всебічне встановлення обставин у такій справі без проведення судового засідання.

Водночас, при вирішенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, доводи особи яка заявляє клопотання є важливими, однак не мають визначального значення. Натомість вирішальним є те, чи має суд можливість із урахуванням характеру спірних правовідносин та предмету доказування у справі незначної складності надати оцінку важливим аргументам учасників справи та прийняти рішення, що у повній мірі відповідало б критеріям законності та обґрунтованості.

Як передбачено пунктом 8 ч. 6 ст. 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є у тому числі типові справи.

Правовідносини, що тотожні за своїм характером із тими, спір у яких виник між сторонами, були предметом оцінки Верховного Суду в зразковій справі № Пз/9901/4/19 (620/4218/18).

Так у рішенні Верховного Суду від 16.05.2019 (справа № Пз/9901/4/19 (620/4218/18) зазначено, що висновки Верховного Суду у цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення до суду осіб, звільнених з військової служби, яким було відмовлено у виплаті грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період визначений підпунктами 17-18 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Як встановлено, у цій адміністративній справі, як і в зразковій справі № Пз/9901/4/19 (620/4218/18) відповідачем є суб`єкт владних повноважень військова частина, на якій позивач перебував на забезпечені, спір винник із аналогічних підстав, спірні правовідносини в обох випадках регулюються одними нормами права, а позивачем у справі заявлено аналогічні вимоги.

Враховуючи зазначене, адміністративна справа яка розглядається (№ 120/3593/19-а) є типовою справою оскільки відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відтак, враховуючи, що Верховним Судом з метою забезпечення однакового застосування норм матеріального права у правовідносинах які тотожні спірним прийнято рішення у зразковій справі, суд доходить висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Щодо аргументів клопотання відповідача про необхідність проведення судового засідання з метою забезпечення змагальності та рівності сторін, то оцінюючи їх, суд виходить із таких мотивів.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 8 КАС України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення ЄСПЛ у справі "Dombo Beheer B.V. v the Netherlands" від 27.10.1993, заява № 14448/88).

Зміст принципу змагальності розкрито у ч. 1 ст. 9 КАС України, в силу якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності процесу, означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною і відповідати на них (п. 63 Рішення ЄСПЛ у справі "Руїс-Мартінес проти Іспанії від 23.06.1993, заява № 12952/87).

Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, що входять у предмет доказування встановлюються визначеними ч. 2 ст. 72 КАС України засобами доказування. До них належать: 1) письмові, речові і електронні докази; 2) висновки експертів; 3) показання свідків.

Тому, навіть у випадку розгляду справи без проведення судового засідання та без повідомлення сторін, відповідачі у справі мають рівні із позивачем можливості подавати докази у порядку та строки встановлені процесуальним законом, висловлювати свою позицію письмово у передбачених ст. 159 КАС України заявах по суті справи та наводити свої міркування щодо доводів процесуальних опонентів. Крім цього суд звертає увагу, що розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи не порушує "справедливого балансу" між сторонами та не ставить сторону відповідача у менш вигідне становище порівняно із позивачем у справі.

Згідно із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.

Суд, окрім зазначеного вище, враховує практику Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції, яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany» («Аксен проти Німеччини»), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Varela Assalino v. Portugal» («Варела Ассаліно проти Португалії»), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Відтак, зважаючи на те, що ця адміністративна справа володіє ознаками типової справи, та беручи до уваги правову оцінку всіх суттєвих елементів спору надану Верховним Судом у зразковій справі № Пз/9901/4/19 (620/4218/18), суд вважає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. При цьому розгляд цієї справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи не порушує принципи рівності та змагальності як помилково вважають відповідачі у справі.

За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань відповідачів про розгляд справи за участю їхніх уповноважених представників.

Керуючись ст. 248, 256, 262 КАС України, суд

УХВАЛИВ

У задоволенні клопотання представника військової частини А 1134 та клопотання представника військової частини А 0549 про розгляд справи № 120/3593/19-а у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Богоніс Михайло Богданович Богданович