Рішення № 85956167, 26.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року Справа № 160/9219/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 12.08.2019 року № Ф-5295-50/67.

В обґрунтування позову посилався на протиправність оскарженої вимоги, оскільки відповідні нарахування зі сплати сум єдиного внеску здійснює Адвокатське об`єднання «Дефенсіо», з який останній перебуває у трудових правовідносинах. Зазнаючи, що він не є самозайнятою особою у розумінні приписів законодавства України, а також наголошуючи на тому, що припинив господарську діяльність як фізична особа-підприємець, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 року застосовано заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженої вимоги та зупиненням стягнення на її підставі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Тією ж ухвалою суду відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Відповідач скористався наданим правом і надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки оскаржене рішення, на його думку, прийнято у відповідності до вимог законодавства України з огляду на те, що позивач не перебуває у стані припинення підприємницької діяльності. Вказуючи на обставини того, що позивач не звертався до контролюючого органу із заявою про зняття з обліку, останній просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено та із матеріалів справи слідує, що на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2488 від 16.04.2012 року позивач має право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із відомостями копії трудової книжки позивача, останній працює в Адвокатському об`єднанні «Дефенсіо».

За обліковими даними інтегрованої картки платника податків (код класифікації доходів бюджету 71040000) станом на 31.07.2019 загальна сума заборгованості позивача по єдиному внеску становила 33284,24 грн., та на вказану суму відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2019 року № Ф-5295-50/67, яка і є предметом спору у цій справі.

При вирішенні спору суд виходить із того, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464).

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону №2464, виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники єдиного внеску, а також порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.10 ч.1 ст. 1 Закону № 2464, страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з п.1, 5 ч.1 ст. 4 Закону №2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464-УІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з п.5 ч.1 ст.1 Закону № 2464 мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з п.4 ч.2 ст.6 Закону №2464-УІ платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону № 2464 недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Судом встановлено, що спірна сума заборгованості за оскарженою вимогою визначена позивачу за ознакою: фізична особа-підприємець, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

У той же час, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців встановлено, що з 16.01.2017 року позивач припинив діяльність як фізична особа-підприємець.

Судом також встановлено, що позивач з 02.04.2018 року має трудові відносини з Адвокатським об`єднанням «Дефенсіо», про що зроблено відповідний запис у трудову книжку позивача.

При цьому, відповідачем не ставиться під сумнів обставини належної сплати роботодавцем відповідних сум ЄСВ, проте зазначається, що з відповідною заявою про зняття з обліку як платника єдиного внеску позивач до контролюючого органу не звертався.

Проте, судом вказані обставини до уваги не приймаються, оскільки відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з зазначенням того, що з 16.01.2017 року позивач припинив діяльність як фізична особа-підприємець, є належним підтвердженням зазначених обставин.

Крім того, з інтегрованої картки позивача вбачається, що останній після припинення підприємницької діяльності оплатив суму заборгованості зі сплати ЄСВ, наявної на початок 2018 року, що свідчить про те, що між ним та контролюючим органом проведено остаточний розрахунок.

Наведене свідчить про те, що визначення позивачу спірної суми заборгованості за оскарженою вимогою здійснювалось відповідачем без врахування припинення позивачем діяльністі як фізичної особи-підприємця, що підтверджується відповідними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Враховуючи, що у спірному періоді позивач не мав статусу фізичної особи-підприємця, яка має сплачувати єдиний внесок, що підтверджується відповідними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, спірна сума заборгованості за оскарженою вимогою нарахована позивачу протиправно, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу від 12.08.2019 року № Ф-5295-50/67 є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Згідно із статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 12.08.2019 року № Ф-5295-50/67.

Присудити на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, місцезнаходження: 49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна