Рішення № 85956056, 28.11.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 листопада 2019 р. Справа № 120/3445/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, управління, позивач) із адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - відділ примусового виконання рішень, відповідач) про скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвської Ольги Миколаївни про накладення штрафу в сумі 10 200 грн. за не виконання рішення суду у виконавчому провадженні № 59675970 від 15.10.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/972/19-а ним проведено перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 за період з 04.12.2018 р. по 31.12.2018 р. Вказує, що виплату перерахованих сум буде здійснено з урахуванням постанови КМУ від 22.08.2018 р. №649, яка визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету. В свою чергу, не виконується судове зобов`язання в частині виплати через те, що кошти з бюджету згідно Порядку №649 не виділялись. При цьому, брак коштів на її виплату не може бути причиною для накладення штрафу.

За змістом частини першої статті 75 Закону України «Про «Про виконавче провадження» постанова про накладення штрафу виноситься у разі невиконання без поважних причин рішення суду у встановлений виконавцем строк. Відсутність коштів є поважними причинами, що виключає застосування штрафу до боржника. А отже, винесена постанова прийнята за відсутності на те правових підстав, відтак, є протиправною та підлягає скасуванню.

28.10.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у письмовому провадженні.

Представником відповідача надано відзив на адміністративний позов (вх. №51129 від 05.11.2019 р.), в якому просить відмовити в задоволенні позову. Зокрема, представник відповідача зазначив, що позивачем не надано належного підтвердження внесення рішення суду № 120/972/19-а до Реєстру. Також відповідач зазначає, що не надано доказів перерахування довічного утримання, оскільки нарахована сума не затверджена комісією. Окремо вказано, що відсутність бюджетних коштів не може бути поважною причиною для зменшення будь - яких виплат. За таких обставин та враховуючи, що судове рішення не виконується, наявні підстави для застосування штрафу.

Ухвалою суду від 06.11.2019 р. залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 31.07.2019 року відкрито виконавче провадження ВП №59675970 щодо виконання виконавчого листа № 120/972/19-а від 10.07.2019 року, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом про зобов`язання Козятинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області здійснити ОСОБА_1 з 04.12.2018 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та складає 39645 грн. відповідно до поданої ним заяви від 14.12.2018 року, і виплатити недоплачені кошти щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 2 даної постанови позивача повідомлено про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Листом від 05.08.2019 року ГУ ПФУ у Вінницькій області повідомило відповідача про те, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.06.2019 року добровільно виконане до відкриття виконавчого провадження з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - Порядок № 649). Зазначено, що на виконання рішення суду управлінням проведено перерахунок та нараховано різницю пенсії стягувачу з 04.12.2018 року, виходячи із розміру суддівської винагороди судді із середньомісячним заробітком 39645 грн. відповідно до поданої ним заяви від 14.12.2018 року. Розмір пенсії з урахуванням рішення суду за період з 01.01.2019 склав 32508,90 грн. Поряд із цим, нараховану різницю за період з 04.12.2018 по 31.12.2018 року у розмірі 9786,90 грн. буде виплачено у відповідності до Порядку №649, яким затверджено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат на виконання судових рішень після виділення коштів з Державного бюджету на цю мету. До листа позивач додав докази перерахунку пенсії від 12.06.2019 року та розрахунок суми боргу по пенсійній справі № 161931 ОСОБА_1 за період з 04.12.2018 року по 30.06.2019 року.

13.09.2019 року вимогою державного виконавця № 8283/02.1-25/3 зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області надати докази повного виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду (щодо внесення рішення суду до Реєстру, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649) в строк до 18.09.2019 року.

На виконання даної вимоги ГУ ПФУ у Вінницькій області листом від 17.09.2019 № 2548/10-1-51/08 вкотре повідомило відповідача про вжиті ним заходи на виконання судового рішення, про які зазначалося в попередніх листах, а також додатково зазначило про те, що неодноразово зверталося до Пенсійного фонду України з проханням посприяти у вирішенні питання щодо формування Реєстру судових рішень, за якими виплата коштів має здійснюватися у відповідності до Порядку № 649. У свою чергу, Пенсійний фонд України листом від 18.06.2019 року № 28617/06-30 повідомив про укладення у 2019 році договору на розробку відповідного програмного забезпечення, строк впровадження якого - 28.10.2019 року. За таких умов, на переконання позивача, з поважних причин ГУ ПФУ у Вінницькій області не має можливості надати вказані вище докази.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 26.09.2019 року в рамках виконавчого провадження № 59675970 на боржника у зв`язку з невиконанням в повному обсязі судового рішення без поважних причин накладено штраф у розмірі 5100 грн.

15.10.2019 року головним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Вінницькій області Сінгаєвською О.М. винесено постанову про накладення на ГУ ПФУ у Вінницькій області штрафу № 59675970 в сумі 10 200 грн. за повторне невиконання рішення суду без поважних причин.

Не погоджуючись із даним рішенням відділу примусового виконання рішень, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Оскаржуваною постановою від 15.10.2019 року штраф накладено на боржника, яким є Козятинське об`єднане управління Пенсійного фонду України.

Разом із тим, відповідно до додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 628 «Перелік територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом приєднання», Козятинське об`єднане управління пенсійного фонду України Вінницької області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що Козятинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області є припиненим як юридична особа (дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи: 06.09.2019; № 11761120010000408).

За приписами частини першої, другої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже враховуючи те, що правонаступником Козятинського об`єднаного управління пенсійного фонду України Вінницької області є Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, тому останнє є належною стороною спору у даній справі.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-19) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини першої статі 3 Закону № 1404-19, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України .

Статтею 5 Закону № 1404-19 визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 26 Закону № 1404-19, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно частин першої, другої статті 63 Закону № 1404-19 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону № 1404-19, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Із вище процитованих норм слідує, що підставою для застосування штрафу є невиконання судового рішення саме за відсутності поважних причин.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на час винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу від 15.10.2019 року, рішення суду в частині здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання - відповідачем виконано в повному обсязі.

Щодо виплати недоплачених сум, то на виконання судового рішення боржником проведено перерахунок відповідних виплат з 04.12.2018 року по 31.12.2018 року та розраховано розмір нарахованої суми - 9786,90 грн., виплата яких має здійснюватися згідно Порядку № 649, про що боржник повідомив державного виконавця листом № 1488/10-1-51/08 від 05.08.2019 року.

Оцінюючи поважність причин невиконання рішення, суд зазначає про наступне.

Згідно пункту 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2 (далі - Положення №28-2), Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Положення №28-2, основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами).

Частинами першою, другою статті 23 Бюджетного кодексу України, передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, фінансування та виплата пенсій здійснюється за рахунок коштів Фонду виділених з Держаного бюджету України та за наявності відповідного бюджетного призначення.

Як встановлено, позивач повідомив листом відділ про неможливість виконання рішення суду в частині виплати донарахованого щомісячного довічного утримання через відсутність коштів у Державному бюджеті та про здійснення виплати після виділення таких (коштів).

Враховуючи вищезазначене, невиконання судового рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - Порядок № 649), пунктом першим якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Пунктом другим вказаного Порядку визначено, що боржник - це орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення.

Відповідно до вимог пункту третього Порядку № 649, боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 649 визначено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 649, для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Згідно з п. 6 Порядку N 649 визначено, що перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія). Пунктом 8 Порядку №649 встановлено, що комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку. У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п`ятиденний строк комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови. У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання.

Пунктом 10 Порядку № 649 передбачено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

При цьому суд вказує, що на виконання п. 3 Порядку № 649, постановою правління Пенсійного фонду України 26.09.2018 року за № 20-1 затверджено Порядок ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 року за № 1189/32641. Вказаний реєстр ведеться в електронному вигляді та його формує Пенсійний фонд України.

Так, Пенсійний фонд України листом № 18617/06-30 від 18.06.2019 року повідомив Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, що у 2019 році укладено договір на розробку відповідного програмного забезпечення, який у порядку, передбаченому Законом України "Про публічні закупівлі", оприлюднено в електронній системі закупівель (ідентифікатор UA-2019-04-05-000437-b). Згідно календарного плану надання послуг за договором строк впровадження - 28.10.2019 року. Дана інформація була доведена позивачем до відома державного виконавця згідно листом від 17.09.2019 року № 2548/10-1-51/08, як підстава неможливості надання інформації щодо внесення рішення суду у справі №120/972/19-а до Реєстру, передбаченого Порядком № 649.

Оцінюючи твердження представника відповідача щодо відсутності поважних причин не виконання рішення, суд враховує наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21.10.2019 р. у справі 120/3217/19-а, яке набрало законної сили, встановлено :

".... Встановлені обставини справи свідчать про те, що вже перераховану суму щомісячного довічного грошового утримання судді не було виплачено стягувачу у зв`язку з відсутністю державного асигнування.

Оскаржувана постанова державного виконавця від 26.09.2019 року № ВП №59675970 мотивована тим, що боржник не надав підтвердження щодо виконання даного рішення суду згідно Порядку № 649. Тобто, відповідач погодився із тим, що рішення суду є частково виконаним.

Так, суд наголошує, що резолютивна частина рішення Вінницького окружного адміністративного суду по справі №120/972/19-а в частині, що виконується в межах даного виконавчого провадження ВП №59675970 містить дві основні вимоги до відповідача: здійснити з 04.12.2018 року перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із розміру суддівської винагороди судді 39645 грн. та виплатити недоплачені кошти.

Як вже встановлено судом, вимога здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідачем виконана в повному обсязі, про що свідчать відповідні письмові докази долучені до матеріалів справи, зокрема рішення Козятинського ОУПФУ від 12.06.2019 року № 905010161931.

......Уже в процесі розгляду справи позивачем надано витяг з Реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, із якого слідує, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.05.2019 року по справі № 120/972/19-а зареєстровано в реєстрі за №46275 станом на 17.10.2019 року. Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, вказане рішення внесено до Реєстру з часу початку його функціонування - 17.10.2019 року. До цього часу, відповідно, таких доказів надати неможливо було.

Із наведеного слідує те, на момент винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу, боржник виконав усі залежні від нього дії, спрямовані на внесення відповідного судового рішення до Реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою та повідомив про це відповідача.

Крім того суд враховує те, що навіть сам факт внесення такого рішення до Реєстру не підтверджує фактичне його повне виконання, оскільки грошові кошти ОСОБА_1 виплачені не були.

У даному випадку постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

В той же час постанова державного виконавця про накладення штрафу не містить обґрунтувань щодо реальної можливості позивача виконати судове рішення на користь ОСОБА_1 у повному обсязі. Ті заходи, про які державний виконавець вимагав надати докази у боржника, як з`ясувалося, останнім були вчинені, однак рішення суду все одно в повному обсязі залишилось не виконаним. І подальше його виконання від власної волі боржника не залежить.

Верховним Судом України у своїх постановах (справи N 21-1044а15, N 21-2630а15, N 21-5118а15, N 804/5081/13-а) та Верховним Судом у постанові по справі N 373/436/15 від 21.11.2018 вказано, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Враховуючи, що позивачем не в повному обсязі виконано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.05.2019 року по справі № 120/972/19-а в частині, що є предметом виконання в межах виконавчого провадження ВП №59675970, не з його вини, а за відсутності бюджетного фінансування, та підтвердження щодо виконання судового рішення згідно Порядком № 649 позивачем надано, суд приходить до висновку, що постанова про накладення штрафу на позивача від 26.09.2019 року є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.".

Отже як видно, судовим рішенням встановлено поважність причин невиконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 перерахованого довічного утримання за період з 04.12.2018 року по 31.12.2018 року, відтак відсутні підстави для повторного накладення штрафу на боржника.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень, надані на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд зазначає про наступне.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що відшкодуванню підлягають судові витрати лише у випадку, коли задоволено позов особи, яка не є суб`єктом владних повноважень або судові витрати СВП, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи те, що позивачем є суб`єкт владних повноважень і відсутність його витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експерти, підстави для відшкодування судового збору, - відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвської Ольги Миколаївни про накладення штрафу в сумі 10200 грн. на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за не виконання рішення суду у виконавчому провадженні № 59675970 від 15.10.2019 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21036, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403).

Відповідач: Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (21036, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 34939304).

Повний текст рішення сформовано: 28.11.2019 р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна Анатоліївна