Вирок № 85955473, 25.11.2019, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/6144/15

№ 1-кп/183/13/19

В И Р О К

іменем України

Ухвалено 25 листопада 2019 року в м. Новомосковськ Дніпропетровської області.

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Олійника А.В., секретаря судового засідання Бабенко Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015040350000913 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого друкувальником офсетної плоскої друків ТОВ «Торгівельна група «ЛунаПак», не судимого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю прокурора - Серченко С.А.,

захисника - Вінниченко О.І.,

представника потерпілої - Вислоцької Г.О.,

потерпілої - ОСОБА_2 ,

законного представника

неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_3 ,

неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що 05.06.2015 року приблизно о 22:05 годині водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 211440, д/н НОМЕР_1 , рухався по під`їзній дорозі м. Новомосковськ Дніпропетровської області в напрямку автодороги М-04 «Знаменка-Луганськ-Ізварено». У цей час на 1 км. + 500 м. неподалік зупинки громадського транспорту «Одеська» м. Новомосковська Дніпропетровської області, водій ОСОБА_1 не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків від своєї бездіяльності і хоча повинен був і міг їх передбачити, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не діючи таким чином, щоб не піддавати загрози життю та здоров`я громадян, не вжив заходів для своєчасного зменшення швидкості аж до зупинки керуючого ним транспортного засобу щоб дати дорогу пішоходам, та допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які перетинали проїзну частину по пішохідному переході з права на ліво по відношенню руху автомобіля ВАЗ 211440, д/н НОМЕР_1 .

Внаслідок цього, водій ОСОБА_1 , згідно з висновком судово-автотехнічної експертизи № 70/27-485 від 30.07.2015 року порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, а саме: «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

В результаті даної дорожньо-транспортної події пішохід ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді саден в області стоп, струсу головного мозку, забою лівого колінного суглобу з розривами зв`язок та крововиливом у порожнину суглобу (гематроз), що у своїй сукупності, відносяться до середнього ступеню тяжкості, як такі, що викликали тривалий розлад здоров`я на строк, що перевищує 21-нь день, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи №606/18 від 01.08.2015 року. В свою чергу пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді забійної рани в лівій лобній області голови, багаточисленних синців та саден в області стегон, саден в області колінних суглобів, переломів лівої лобкової та лівої сідничної кісток тазу з розривом лобкової і лівої крижова-клубової зв`язок, крововиливу під тверду мозкову оболонку в області лівої півкулі мозку (субдуральна гематома), що в своїй сукупності по ступеню тяжкості відносяться до тяжких, як небезпечних для життя, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи №605/17 від 01.08.2015 року.

При цьому, технічна можливість запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді для водія ОСОБА_1 обумовлювалась дотриманням ним вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України, що знаходилось в причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, та для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які б не дозволили йому виконати їх.

Зазначене формулювання обвинувачення пред`явлене ОСОБА_1 як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, - визнано судом недоведеним, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що факт причетності ОСОБА_1 як водія технічно справного автомобіля «ВАЗ 211440», д/н НОМЕР_1 , до дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце за викладених в обвинувальному акті фактичних обставин за його участю 05.06.2015 року, підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами:

- показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 , наданими в судовому засіданні, про те, що 05.06.2015 року близько 22.00 години він на своєму автомобілі «ВАЗ 211440», д/н НОМЕР_1 , їхав зі швидкістю приблизно 60-70 км/год. з м. Новомосковськ в сторону м. Дніпро. Коли він під`їжджав до зупинки «Одеська», йому на зустріч рухався автомобіль. Роз`їхавшись із зазначеним автомобілем, за пішохідним переходом, метрах в 5-7 від нього, він побачив трьох осіб, які один за одним перетинали проїжджу частину дороги. Щоб уникнути наїзду на пішоходів він почав екстрено гальмувати та виїхав на смугу зустрічного руху для того, щоб об`їхати пішоходів, однак зіткнення не вдалося уникнути. Зазначив, що зачепив правою стороною свого автомобіля потерпілих ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_4 . Після зіткнення він вийшов з автомобіля та викликав швидку допомогу та поліцію. Коли на місце ДТП приїхав слідчий, вони зробили заміри та відвезли його до лікарні, куди потерпілих відвезла швидка допомога. Приїхавши до лікарні, лікарі йому повідомили, що потерпілих вже оглянули та останні відмовилися від медичної допомоги. Зазначив, що він чув запах алкоголю від потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_5 . Повідомив, що вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України він не визнає, оскільки вважає, що саме потерпілі перші порушили Правила дорожнього руху України, у зв`язку з чим і він був вимушений їх порушити. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 не визнав;

- показаннями потерпілої ОСОБА_2 , наданими в судовому засіданні, про те, що 05.06.2015 року вона з сином ОСОБА_4 і знайомим ОСОБА_5 були на плавнях, а потім пішли проводити останнього. На зупинці «Одеська» м. Новомосковськ близько 21.00-21.30 години вони чекали маршрутку. Коли їхав автомобіль зі сторони м. Дніпро вони підійшли до пішохідного переходу, і побачили, як з другої сторони також їде автомобіль, але він був далеко. Вони перейшли по пішохідному переході і зупинилися, щоб пропустити автомобіль, який рухався зі сторони м. Дніпро. Потім вона нічого не пам`ятає. Прийшла до тями в лікарні, була в шоковому стані. Після лікарні вона поїхала додому, де в неї піднялася висока температура і її відвезли до лікарні в реанімацію. Вона стояла посередині дороги перед білою сполошною полосою. Позаду неї стояв син, а за ним знайомий. В той момент вона себе добре почувала, переходила дорогу по пішохідному переході рівно, дорожнє покриття було сухе, її не сліпило. Посередині дороги вона стояла близько 2 хвилин. Звукових чи інших сигналів зі сторони автомобіля зліва не було. Того дня лише вона випила 100 г. вина, син і знайомий нічого не пили. Вона була одягнена в чорні штани, сіру кофту в чорну смугу. Син був у чорних шортах і червоній футболці. ОСОБА_5 одягнений в джинсах синього кольору та сірій футболці. Вони чекали 30-60 секунд, йшли близько 10-15 секунд до центру дороги. 06.05.2015 року вона була вдома, оскільки відмовилася від госпіталізації, але в неї були тілесні ушкодження. 08.06.2015 року у неї піднялася температура тіла і її забрали до лікарні. Також доповнила, що травм у неї до ДТП не було, на обліку у лікарів не перебувала;

- показаннями неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 , наданими в судовому засіданні, про те, що 05.06.2015 року він з мамою ОСОБА_2 зустріли знайомого і пішли разом на пляж, де відмічали день народження маминої подруги. Алкогольні напої він не пив, а мати випила один стаканчик вина. Потім вони пішли проводжати знайомого ОСОБА_5 , і близько 22.00 години вони були на автобусній зупинці «Одеська». Побачивши, що наближається автобус, вони почали переходити по пішохідному переходу, автомобіль був далеко, вони пропустили автомобіль, який рухався з правого боку, а потім їх збив автомобіль, який рухався зліва. Він отямився, коли лежав на асфальті. ОСОБА_5 відтягнув його в сторону. До нього також підійшов водій автомобіля, який збив. Його та матір забрала швидка медична допомога в ЦРЛ, де йому наклали гіпс, після чого вони поїхали додому. Наступного дня він поїхав в лікарню;

- показаннями свідка ОСОБА_5 , наданими в судовому засіданні, про те, що 05.06.2015 року ввечері разом із ОСОБА_6 перебував на пляжі, де вони вживали алкогольні напої. Він пив горілку та пиво, а Ровенські вживали вино. Потім, приблизно о 21.00-22.00 годині він разом з Ровенськими пішли на зупинку «Одеська». Спочатку вони сиділи на самій зупинці, але коли він побачив автомобіль, який рухався зі сторони м. Дніпро, почали переходити на інший бік дороги. При цьому зазначив, що коли вони почали переходити дорогу, автомобіль, під керуванням ОСОБА_1 , який рухався ліворуч від них, з м. Новомосковська, був на великій відстані. Пояснив, що дорогу вони переходили один за одним – першою йшла ОСОБА_2 , за нею – ОСОБА_4 , а він йшов останнім. Потім вони зупинилися неподалік розділової смуги щоб пропустити автомобіль, який рухався зі сторони м. Дніпро. Однак, в цей час він побачив, як автомобіль, який рухався зі сторони м. Новомосковська збив ОСОБА_2 та крилом зачепив ОСОБА_4 . Після ДТП ОСОБА_1 вийшов з машини та надавав першу медичну допомогу потерпілим, викликав швидку допомогу. Коли приїхала швидка, він разом з ОСОБА_6 поїхав до лікарні. Також пояснив, що він приймав участь в проведенні двох слідчих експериментів. При проведенні першого слідчого експерименту він пояснював слідчому як він разом з Ровенськими переходили проїжджу частину, при цьому зазначив, що в момент проведення слідчого експерименту, автомобіль ОСОБА_1 весь час стояв на узбіччі, а не на проїжджій частині, автомобіль не рухався. Жодного автомобіля зі сторони м. Дніпро не було. В ході проведення другого слідчого експерименту – за участю потерпілих він також був присутній. Потерпіла, лежачи в автомобілі швидкої, розказувала слідчому як вони перетинали проїжджу частину, потерпілий також про це розповідав. Зазначив, що і при проведенні другого слідчого експерименту, жоден автомобіль з м. Дніпро не виставлявся, а автомобіль ОСОБА_1 стояв на узбіччі. Також повідомив, що при проведенні даних слідчих експериментів в ролі статистів були товариші матері потерпілої – ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;

- показаннями свідка ОСОБА_9 , наданими в судовому засіданні, про те, що про ДТП їй стало відомо зі слів її подруги ОСОБА_10 , яка є матір`ю ОСОБА_2 . Їй спочатку ОСОБА_4 розповідав, що він з матір`ю ОСОБА_2 стояли не на пішохідному переході, коли їх збила машина. Пізніше через 2 тижні ОСОБА_2 їй розповіла, що вона разом із сином ОСОБА_4 стояла на пішохідному переході, де їх збив автомобіль. Але потім сказала, що насправді вона перебігала дорогу в 15-20 метрах від пішохідного переходу з пляшкою в руках, за нею біг її син. Автомобіль в цей час хотів їх об`їхати, але вона розвернулася і автомобіль їх збив. Вона відвідувала вдома ОСОБА_2 і її сина ОСОБА_4 , оскільки в лікарні, куди їх відвезли, ОСОБА_2 відмовилася від медичної допомоги, нецензурно виражалася, а ОСОБА_4 була надана медична допомога. Вдома потерпілі були з температурою, у зв`язку з чим ОСОБА_4 забрала швидка медична допомога, а ОСОБА_2 через п`ять днів забрали в обласну клінічну лікарню ім. Мечникова, але потім перевели в Новомосковську ЦРЛ, звідки виписали за порушення дисципліни, остання кричала щоб їй дали випити. Вона разом з чоловіком на прохання ОСОБА_10 брала участь у проведенні слідчого експерименту в якості статистів. Всього вона брала участь у слідчому експерименті 2-3 рази, точно не пам`ятає. Слідчий їх розставляв як вказувала ОСОБА_2 , яка знаходилася в машині швидкої допомоги, оскільки не могла пересуватися, але все спостерігала. При проведенні першого слідчого експерименту ОСОБА_4 був без гіпсу, але наступного разу у нього було в гіпсу коліно. Під час слідчих експериментів замість ОСОБА_2 вона брала участь в якості статиста. Чи були автомобілі при проведенні слідчих експериментів вона не пам`ятає. В лікарні ОСОБА_2 їй говорила, що мати ОСОБА_1 їй передала продукти та ліки;

- показаннями свідка ОСОБА_8 , наданими в судовому засіданні, про те, що його з дружиною запросили на проведення слідчого експерименту, де також, були присутні ОСОБА_4 і його мати ОСОБА_2 , яку привезли на машині швидкої медичної допомоги, оскільки вона не могла самостійно пересуватися. ОСОБА_2 з машини розповідала куди кого ставити. Він стояв попереду замість ОСОБА_4 , позаду нього стояла дружина ОСОБА_7 , а позаду неї був друг ОСОБА_11 . Вони стояли на краю пішохідного переходу, ніхто не ходив. При проведенні слідчого експерименту був лише один легковий автомобіль, який стояв зі сторони м. Новомосковська. Інших автомобілів не було. Слідчий експеримент проходив близько півгодини ввечері;

- показаннями свідка ОСОБА_10 , наданими в судовому засіданні, про те, що 05.06.2015 року її донька ОСОБА_2 з внуком ОСОБА_4 пішли на річку святкувати день народження подруги. З ними ще був знайомий ОСОБА_5 . Потім пішли його проводити. Коли вони переходили дорогу, одну машину пропустили, а друга їх збила. Про це вона дізналася о 22.00 годині, коли їй зателефонував внук і сказав, що їх збили. Цього ж дня доньку ОСОБА_2 відвезли на автомобілі додому, занесли в будинок, оскільки вона самостійно не могла ходити. Вони хотіли викликати швидку, однак ОСОБА_2 відмовлялася, думала, що все пройде. Але 08.06.2015 року в доньки був шок, вона не могла розмовляти, а тому її забрала швидка. Також доповнила, що у доньки ОСОБА_2 вона відчувала невеликий запах алкоголю;

- листом КЗ «Новомосковська центральна районна лікарня» ДОР» від 24.02.2016 року № 136, відповідно до якого 05.06.2015 року о 22.55 години ОСОБА_2 була доставлена машиною швидкої медичної допомоги до травматологічного пункту КЗ «Новомосковська ЦРЛ» ДОР», і встановлений наступний діагноз: ВЧМТ, струс головного мозку, забій поперекового відділу хребта та правого гомілково-ступневого суглобу, алкогольне сп`яніння. Хворій надана допомога та направлено на рентгенограму поперекового відділу хребта, тазу та запропоновано здати загальний аналіз крові, аналіз крові на вміст алкоголю та госпіталізацію в хірургічне відділення. Однак остання від проведення рентгенограм та здачі аналізу крові на вміст алкоголю, госпіталізації в хірургічне відділення категорично відмовилась. Самостійно залишила травматологічний пункт;

- листом КЗ «Новомосковська станція швидкої медичної допомоги» ДОР» від 24.02.2016 року № 475, відповідно до якого 05.06.2015 року о 22.07 год. на телефон «103» надійшов виклик про ДТП, яка сталася в районі зупинки транспорту «Одеська» на під`їзній дорозі з м. Дніпропетровська в напрямку м. Новомосковська, куди була направлена лікарська бригада ЕМД. Медична допомога надавалась ОСОБА_2 (попередній діагноз: ВЧМТ, струс головного мозку, забій лобної ділянки голови, забій попереково-крижового відділу хребта, численні садна верхніх та нижніх кінцівок) та ОСОБА_12 (попередній діагноз: закритий перелом верхньої третини лівої гомілки). Після надання медичної допомоги, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 бригадою ЕМД були доставлені до травмпункту КЗ «Новомосковська ЦРЛ» ДОР». 06.06.2015 року о 16.10 год. фельдшерська бригада виїжджала за місцем мешкання потерпілих, де після обстеження були встановлені діагнози: у ОСОБА_2 - ДТП від 05.06.2015 року ВЧМТ, струс головного мозку, забійна рана волосяної частини голови, забій поперекового відділу хребта, гематома нижньої третини лівого стегна, алкогольне сп`яніння; у ОСОБА_4 - ДТП від 05.06.2015 року, пошкодження зв`язок лівого колінного суглобу, забій правого колінного суглобу. Після надання медичної допомоги, від запропонованої госпіталізації ОСОБА_2 відмовилась під особистий підпис. 07.06.2015 року о 17.31 год. фельдшерська бригада виїжджала за адресою місяця проживання потерпілих, де після обстеження у ОСОБА_4 був встановлений діагноз: ДТП від 05.06.2015 року ЗЧМТ, струс головного мозку, забій м`яких тканин голови, пошкодження зв`язок лівої гомілки, слабоумство. Після надання медичної допомоги, останній був доставлений до хірургічного відділення КЗ «Новомосковська ЦМЛ» ДОР», звідки, після огляду хірургом, був направлений та госпіталізований бригадою ЕМД в КЗ «Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня»;

- рапортом оперативного чергового Новомосковського МВ відповідно до якого 05.06.2015 року до чергової частини надійшло повідомлення від ІДПС ДАІ про те, що 05.06.2015 року на 1 км.+500 м. під`їзної дороги від М-04 до м. Новомосковська сталося ДТП, в якому автомобіль ВАЗ-2114, д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , рухаючись у напрямку м. Дніпропетровська, скоїв наїзд на двох пішоходів, які переходили проїзну частину з-права наліво в зоні пішохідного переходу;

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05.06.2015 року, відповідно до якого ДТП сталося на ділянці 1 км.+500 м. в районі зупинки «Одеська» по під`їзній дорозі м. Новомосковськ Дніпропетровської області в напрямку автодороги М-04 «Знаменка-Луганськ-Ізварено», автомобіль ВАЗ-2114, д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 ;

- довідкою КЗ «Новомосковська центральна районна лікарня» ДОР» № 671, згідно з якою ОСОБА_2 доставлена до НЦРЛ з діагнозом: ВЧМТ, СГМ, забійна рана волосистої частини голови. Від госпіталізації, обстеження відмовилась;

- довідкою КЗ «Новомосковська центральна районна лікарня» ДОР» № 2926, згідно з якою ОСОБА_2 у зв`язку з ДТП, яка мала місце 05.06.2015 року о 22.05 години, була доставлена ШМД до НЦРЛ 05.06.2015 року о 22.55 години з діагнозом: ВЧМТ, СГМ, поглиблена рана скроменевої частини зліва, забій поперекового відділу хребта та правого гомілково-ступневого суглобу;

- довідкою КЗ «Новомосковська центральна районна лікарня» ДОР» № 2927, згідно з якою ОСОБА_4 у зв`язку з ДТП, яка мала місце 05.06.2015 року о 22.05 години, був доставлений ШМД до НЦРЛ 05.06.2015 року о 22.55 години з діагнозом: пошкодження н/б зв`язок лівого колінного суглобу, забій правового колінного суглобу. Лікування амбулаторне за місцем мешкання;

- речовим доказом по кримінальному провадженню у виді автомобіля ВАЗ 211440, д/н НОМЕР_1 ;

- листом КЗ «Новомосковська центральна районна лікарня» ДОР» від 12.06.2015 року № 525, відповідно до якого 05.06.2015 року на травмпункт бригадою ШМД внаслідок ДТП були доставлені ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Остання від надання медичної допомоги категорично відмовилась та самостійно покинула лікарню. ОСОБА_4 був оглянутий черговим лікарем травматологом та йому надана медична допомога у вигляді рентгенологічного обстеження та накладання гіпсової імобілізації з подальшими рекомендаціями. 08.06.2015 року о 17:30 години ОСОБА_2 була доставлена бригадою ШМД до приймального відділення лікарні, де була оглянута і встановлено діагноз: політравма, ВЧМТ, сочетана травма, забій головного мозку, САК, перелом кісток свода черепа, забійна рана голови, перелом кісток тазу. 08.06.2015 року хвора госпіталізована до відділення анестезіології та інтенсивної терапії з подальшою перегоспіталізацією в нейрохірургічне відділення ОКЛМ по лінії сан авіації;

- актом обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги, згідно з яким зафіксовано, як 05.06.2015 року о 22.30 години зі сторони м. Новомосковськ в сторону м. Дніпропетровська на під`їзній дорозі до м. Новомосковськ на відстані 1 км.+500 м. до межі м. Новомосковськ рухався автомобіль ВАЗ-2114, д/н НОМЕР_1 , який скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які раптово вибігли на проїзну частину з права наліво відносно руху автомобіля, внаслідок чого останні отримали тілесні ушкодження;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 15.06.2015 року за участю обвинуваченого ОСОБА_1 в ході проведення якого останній розказав і показав про події, які мали місце 05.06.2015 року, а саме, як він керуючи автомобілем «ВАЗ-211440» рухався по проїзній частині дороги на відстані 1,1 м. від правого її краю. Пішоходи перетинали проїзну частину дороги з права на ліво, відносно напрямку руху автомобіля «ВАЗ-211440», та до моменту наїзду один з пішоходів подолав відстань 3,8 м. за час Т1=1,8, Т2=1,7, Т3=1,9 с. Пішоходи переходили проїзну частину дороги під прямим кутом. Назустріч автомобілю «ВАЗ-211440» по проїзній частині дороги рухався легковий автомобіль, однак точку роз`їзду з зустрічним автомобілем та його швидкість ОСОБА_1 вказати не зміг, тому видимість пішоходів на проїзній частині дороги не перевірялась. Довжина сліду гальмування лівого переднього колеса автомобіля «ВАЗ-211440» з початку слідоутворення до місця наїзду складає 17,7 м. Небезпека для руху водієві виникла в момент початку руху пішохода по проїзній частині дороги;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 15.06.2015 року за участю свідка ОСОБА_5 в ході проведення якого останній розказав і показав про події, які мали місце 05.06.2015 року, з якого встановлено, що місце наїзду на першого пішохода розташоване на проїзній частині дороги на відстані 3.1 м від правого її краю. Другий пішохід в цей час знаходився на проїзній частині дороги на відстані 2.3 м від правого її краю. Третій пішохід в цей час знаходився на проїзній частині дороги на відстані 1.9 м від правого її краю. Пішоходи йшли один за одним. Пішоходи йшли біля пішохідного переходу, на відстані 0.2 м від нього. Перший пішохід з моменту виходу на проїзну частину дороги до моменту наїзду подолав 3.1 м. Під час руху пішоходів по проїзній частині дороги вони зупинилися та до моменту наїзду на них автомобілем «ВАЗ-211440» простояли 10.0 секунд. Пішоходи зупинилися на проїзній частині дороги для того, щоб дати дорогу автомобілю, що рухався по смузі руху зі сторони м. Дніпропетровська, з права на ліво відносно їх напрямку руху. Силуетна видимість пішоходів на проїзній частині дороги з робочого місця водія автомобіля «ВАЗ-211440» складала 61.0 м. Видимість проїзної частини дороги в напрямку руху автомобіля «ВАЗ-211440» складала 34.5 м. Довжина сліду гальмування лівого переднього колеса автомобіля «ВАЗ-211440» з початку слідоутворення до місця наїзду складає 10.0 м;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 07.07.2015 року за участю потерпілої ОСОБА_2 в ході проведення якого остання розказала і показала про події, які мали місце 05.06.2015 року, з якого встановлено, що місце наїзду на першого пішохода розташоване на проїзній частині дороги на відстані 3.4 м від правого її краю. Другий пішохід в цей час знаходився на проїзній частині дороги на відстані 2.5 м від правого її краю. Третій пішохід в цей час знаходився на проїзній частині дороги на відстані 1.5 м від правого її краю. Пішоходи йшли один за одним. Пішоходи перетинали проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переході. Перший пішохід з моменту виходу на проїзну частину дороги до моменту наїзду подолав відстань 3.4 м. Швидкість руху пішоходів встановлено за умов, що пішохід-статист ділянку шляху довжиною 3.4 м при слідчому експерименті долав за час 2.9...2.5...3.0 с. Під час руху пішоходів по проїзній частині дороги вони зупинилися та до моменту наїзду на них автомобілем «ВАЗ-211440» простояли 3.0 секунди. Пішоходи зупинилися на проїзній частині дороги для того, щоб дати дорогу автомобілю, що рухався по смузі руху зі сторони м. Дніпропетровська, з права на ліво відносно їх напрямку руху. Силуетна видимість пішоходів на проїзній частині дороги з робочого місця водія автомобіля «ВАЗ-211440» складала 89.3 м. Видимість проїзної частини дороги в напрямку руху автомобіля «ВАЗ-211440» складала 34.5 м. Довжина сліду гальмування лівого переднього колеса автомобіля «ВАЗ-211440» з початку слідоутворення до місця наїзду складає 10.0 м;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 07.07.2015 року за участю потерпілого ОСОБА_4 в ході проведення якого останній розказав і показав про події, які мали місце 05.06.2015 року, з якого встановлено, що місце наїзду на першого пішохода розташоване на проїзній частині дороги на відстані 3.4 м від правого її краю. Другий пішохід в цей час знаходився на проїзній частині дороги на відстані 2.8 м від правого її краю. Третій пішохід в цей час знаходився на проїзній частині дороги на відстані 1.9 м від правого її краю. Пішоходи йшли один за одним. Пішоходи перетинали проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переходу. Перший пішохід з моменту виходу на проїзну частину дороги до моменту наїзду подолав відстань 3.4 м. Так, швидкість руху пішоходів встановлено за умов, що пішохід-статист ділянку шляху довжиною 3.4 м при слідчому експерименті долав за час 2.4...2.6...2.4 с. Під час руху пішоходів по проїзній частині дороги вони зупинилися та до моменту наїзду на них автомобілем «ВАЗ-211440» простояли 3.0 секунди. Пішоходи зупинилися на проїзній частині дороги для того, щоб дати дорогу автомобілю, що рухався по смузі руху зі сторони м. Дніпропетровська, з права на ліво відносно їх напрямку руху. Силуетна видимість пішоходів на проїзній частині дороги з робочого місця водія автомобіля «ВАЗ-211440» складала 89.3 м. Видимість проїзної частини дороги в напрямку руху автомобіля «ВАЗ-211440» складала 34.5 м. Довжина сліду гальмування лівого переднього колеса автомобіля «ВАЗ-211440» з початку слідоутворення до місця наїзду складає 10.0 м;

- висновком експерта від 30.07.2015 року № 70/27-485, відповідно до якого за варіантом №1 механізму ДТП (згідно з показаннями водія ОСОБА_1 ): у даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ-211440» ОСОБА_1 повинен був діяти згідно з вимогами п.п. 10.1, 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху. При заданих вихідних даних встановити чи мав або не мав водій автомобіля «ВАЗ-211440» ОСОБА_1 технічну можливість уникнути наїзду на пішохода не надалося можливим з причин технічної неспроможності даних, заданих на дослідження, в частині параметрів руху учасників ДТП. За варіантом №2 механізму ДТП (згідно з показаннями свідка ОСОБА_5 ): у даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ-211440» ОСОБА_1 повинен був діяти згідно з вимогами п.п. 10.1, 12.2 та 12.3 ПДР. У тому випадку якщо швидкість руху автомобіля «ВАЗ-211440» в умовах місця пригоди була 62.6...65.4 км/год., то обрана водієм ОСОБА_1 швидкість керованого ним автомобіля відповідала видимості дороги та її елементів, і в діях водія ОСОБА_1 невідповідностей вимогам п. 12.2 ПДР не вбачається. У тому випадку якщо швидкість руху автомобіля «ВАЗ-211440» в умовах місця пригоди була 70.0 км/год., то обрана водієм ОСОБА_1 швидкість керованого ним автомобіля не відповідала видимості дороги та її елементів, і дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 12.2 ПДР. Проте встановлена невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам п.12.2 ПДР не знаходиться в причинному зв`язку з даною ДТП. При заданих вихідних даних водій автомобіля «ВАЗ-211440» ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішоходів шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду. У даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «ВАЗ-211440» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п.10.1 та 12.3 ПДР, а невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам п.12.3 ПДР з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з даною ДТП. За варіантом №№ 3, 4 механізму ДТП (згідно з показаннями потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_2 ): у даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ-211440» ОСОБА_13 повинен був діяти згідно з вимогами п.п.10.1, 12.2 та 18.1 Правил дорожнього руху. У тому випадку, якщо швидкість руху автомобіля «ВАЗ-211440» в умовах місця пригоди була 62.6...65.4 км/год., то обрана водієм ОСОБА_1 швидкість керованого ним автомобіля відповідала видимості дороги та її елементів, і в діях водія невідповідностей вимогам п. 12.2 ПДР не вбачається. У тому випадку, якщо швидкість руху автомобіля «ВАЗ-211440» в умовах місця пригоди була 70.0 км/год., то обрана водієм ОСОБА_1 швидкість керованого ним автомобіля не відповідала видимості дороги та її елементів, і дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 12.2 ПДР. Проте встановлена така невідповідність не знаходиться в причинному зв`язку з даною ДТП. При заданих вихідних даних водій автомобіля «ВАЗ-211440» ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішоходів шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду. У даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «ВАЗ-211440» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п.10.1 та 18.1 ПДР, а невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам п.18.1 ПДР з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з даною ДТП;

- висновком експерта № 606/18 від 01.08.2015 року, відповідно до якого при експертизі потерпілого ОСОБА_4 виявлені наступні тілесні ушкодження: садна в області стоп, струс головного мозку, забій лівого колінного суглобу з розривами зв`язок та крововиливом у порожнину суглобу (гемартроз), які у своїй сукупності відносяться до середнього ступеню тяжкості, як такі, що викликали тривалий розлад здоров`я на строк, що перевищує 21-н день. Усі виявлені тілесні ушкодження заподіяні тупими твердими предметами, і враховуючи дані медичної карти стаціонарного хворого можливо стверджувати, що вони могли утворитися 05.06.2015 року. Оскільки усі тілесні ушкодження спричинені тупими твердими предметами, якими в даному випадку могли бути частини легковою автомобілю під час наїзду на потерпілого. В наданих медичних документах відсутній детальний опис тілесних ушкоджень, тому спираючись тільки на дані огляду потерпілого в лікувальному закладі, неможливо встановити положення його тіла відносно автомобіля в момент первинного контакту;

- висновком експерта № 605/17 від 01.08.2015 року, відповідно до якого при експертизі потерпілої ОСОБА_2 виявлені наступні тілесні ушкодження: забійна рана в лівій лобній області голови, багаточисленні синці та садна в області стегон, садна в області колінних суглобів, переломи лівої лобкової та лівої сідничної кісток тазу з розривом лобкової і лівої крижово-клубової зв`язок, крововилив під тверду мозкову оболонку в області лівої півкулі мозку (субдуральна гематома), які у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя. Усі знайдені тілесні ушкодження заподіяні тупими твердими предметами. Враховуючи дані медичної карти стаціонарного хворого можливо стверджувати, що усі знайдені тілесні ушкодження могли утворитися 05.06.2015 року. Оскільки усі тілесні ушкодження спричинені тупими твердими предметами, якими в даному випадку могли бути частини легкового автомобілю під час наїзду на потерпілу. В наданих медичних документах відсутній детальний опис тілесних ушкоджень, тому спираючись тільки на дані огляду потерпілої в лікувальному закладі, неможливо встановити положення її тіла відносно автомобілю в момент первинного контакту;

- протоколом огляду від 17.08.2015 року з фото-таблицею до нього, в ході проведення якого було оглянуто автомобіль «ВАЗ-211440», д/н НОМЕР_1 , на якому виявлені і зафіксовані наступні механічні пошкодження: розбита права частина вітрового скла, пошкодження на капоті автомобіля, решітки радіатора, передньому бампері, відсутнє переднє праве бокове дзеркало.

Всі вказані докази не суперечать один одному та узгоджуються між собою, а тому суд їх кладе в основу свого вироку. Проте не всі зазначені докази можна визнати повними, оскільки окремі деталі, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, були безпідставно залишені поза увагою органом досудового розслідування.

Об`єктивна сторона складу кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України полягає у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Дослідженими доказами у межах даного провадження не встановлено даних, які доводили б порушення з боку водія ОСОБА_1 вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху, відтак твердження в обвинувальному акті з цього приводу ґрунтується виключно на припущеннях.

Дійсно, згідно із дослідженим в судовому засіданні висновком експерта № 70/27-485 від 30.07.2015 року, у даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «ВАЗ-211440» ОСОБА_1 не відповідали вимогам, зокрема, п. 18.1 ПДР «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з даною ДТП. Слід звернути увагу, що висновок експерта в даній частині ґрунтується виключно на показаннях потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , отриманих в ході проведення слідчого експерименту від 07.07.2015 року.

Судом встановлено, що перед дорожньо-транспортною пригодою назустріч автомобілю «ВАЗ-211440», під керуванням ОСОБА_1 , по проїзній частині дороги рухався автомобіль.

Як показав в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , який був понятим при проведенні даних слідчих експериментів за участю потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , при його проведенні був лише один легковий автомобіль, який стояв зі сторони м. Новомосковська, інших автомобілів не було. Так само і свідок ОСОБА_5 , в ході проведення слідчого експерименту за його участю зазначив, що при його проведенні був лише автомобіль ОСОБА_1 , автомобілів зі сторони м. Дніпро не було. Відтак, суд поза розумним сумнівом вважає, що при проведенні слідчого експерименту за участю потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , та слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_5 не були створені всі умови, які відповідали б обстановці дорожньо-транспортної події. Дані обставини ставлять під сумнів повноту та об`єктивність проведеного слідчого експерименту від 07.07.2015 року за участю потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , та свідка ОСОБА_5 .

Отже, дані, які містить вказаний висновок експерта № 70/27-485 від 30.07.2015 року, навіть у сукупності із іншими зібраними доказами - з точки зору достатності та взаємозв`язку, всупереч доводам сторони обвинувачення, не можуть бути визнані достатнім доказом вини обвинуваченого, також з наступних причин.

Вказаний висновок експерта стосується оцінки з технічної точки зору дій тільки водія ОСОБА_1 , відтак експерт не вирішував і очевидно не мав завданням вирішити всі питання оцінки перебігу дорожньої ситуації з моменту виникнення небезпеки для руху до настання самої ДТП - наїзд на пішоходів. Згідно з тим же висновком експерта, оцінка дій пішоходів ОСОБА_4 і ОСОБА_2 не пов`язана з використанням спеціальних знань і може бути надана слідством чи судом самостійно на підставі вимог розділу 4 «Обов`язки і права пішоходів» ПДР, з чим важко погодитися, відтак і не вирішувалося питання стосовно перебування дій вказаних пішоходів в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, натомість цей аспект фактичних обставин являється значимим для завдань даного провадження.

Отже, за вказаним висновком експерта надано оцінку діям водія з одночасною констатацією можливості перевірки на відповідність Правилам дій пішоходів без проведення спеціального дослідження в цій частині, що помилково оцінено стороною обвинувачення як звільнення від такого обов`язку. Поза увагою досудового розслідування безпідставно залишився характер порушень, які міг допустити кожен із учасників ДТП (водій та пішохід), а також і те, чи не було причиною порушення Правил водієм їх недодержання пішоходами, і чи мав хтось із них уникнути ДТП та її наслідків.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України (постанова від 20 листопада 2014 року, справа № 5-18кс14), яку суд приймає до уваги через призму вимог ст. 458 КПК України, у випадку виникнення ДТП за участю декількох учасників наявність чи відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами ст. 286 КК України, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступені участі (внеску) кожного з них у спричинення злочинного наслідку. Для правильного застосування норми закону про кримінальну відповідальність у таких випадках особливого значення набуває дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв. Виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила Правила вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою. На таку особливість у правозастосуванні орієнтує і Пленум Верховного Суду України - п. 7 постанови № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту…».

Згідно з вимогами п. п. 4.4 та 4.14 розділу 4 Правил дорожнього руху у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху. Пішоходам забороняється виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, а також раптово виходити, вибігати на неї, в тому числі на пішохідний перехід.

З показань свідка ОСОБА_7 вбачається, що спочатку ОСОБА_4 розповідав їй, що він з матір`ю ОСОБА_2 стояли не на пішохідному переході, коли їх збила машина. Пізніше через 2 тижні ОСОБА_2 їй розповіла, що вона разом із сином ОСОБА_4 стояла на пішохідному переході, де їх збив автомобіль. Але потім сказала, що насправді вона перебігала дорогу в 15-20 метрах від пішохідного переходу, за нею біг її син ОСОБА_4 . Автомобіль в цей час хотів їх об`їхати, але вона розвернулася і автомобіль їх збив.

З протоколів слідчого експерименту від 15.06.2015 року за участю обвинуваченого ОСОБА_1 , та свідка ОСОБА_5 , не вбачається того, що зіткнення автомобіля з пішоходами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 сталося саме на пішохідному переході.

Проаналізувавши в сукупності дані докази, а також вказані вище нормативні приписи у сфері регулювання дорожнього руху, суд вважає безспірно доведеним те, що в ситуації, яка склалася на дорозі безпосередньо перед ДТП - наїздом на пішоходів ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , останні повинні були керуватися вимогами п. п. 4.4 та 4.14 Правил дорожнього руху, проте їх дії таким вимогам не відповідали - у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості вони не виділили себе і не мали на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, проігнорувавши вимоги ПДР, які забороняють пішоходам переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга, опинившись на лінії, що розділяла транспортні потоки протилежних напрямків, почали проходити проїзну частину всупереч вищевказаним вимогам, не переконавшись в безпеці подальшого руху для себе в умовах, коли небезпека була очевидною внаслідок наближення транспортних засобів, які належним чином себе позначали на дорозі.

За таких обставин, зважаючи на те, що дії водія ОСОБА_1 , пов`язані з його реагуванням на виникнення небезпеки для руху або перешкоди, були обумовлені порушенням Правил дорожнього руху з боку самих пішоходів ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , першопричиною даної ДТП є невідповідність вказаним нормам саме останніх.

Крім того, даний висновок експерта не може бути покладений в основу обвинувачення у зв`язку із тим, що вихідні дані, які були надані експерту, були неповними, та в деякій мірі недостовірними, оскільки у вихідних даних, в жодному із процесуальних документів, відсутні посилання на автомобіль, який рухався зі сторони м. Дніпро, заміри, які проводилися слідчим, є недостовірними, оскільки, як показав в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , автомобіль, яким керував ОСОБА_1 , весь час, при проведенні слідчих експериментів, знаходився на узбіччі, а слідчий робив заміри лише від зупинки «Одеська» до місця наїзду на пішоходів.

Разом з тим, відповідно до п. 12.3 Правил дорожнього руху щодо дій водія в разі перешкоди дає йому право вибору маневру (зупинитися або об`їхати) такий вибір має бути виправданим і не створювати іншим учасникам небезпеки в разі технічної для цього можливості.

Проведена оцінка фактичних обставин в межах даного провадження вказує на те, що в ситуації, яка виникла на дорозі за участю пішоходів ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , та автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , перші, створивши небезпеку для другого, мали більше можливостей уникнути зіткнення, припинивши перетинання проїзної частини. Проте пішоходи цього не зробили і продовжили перебігати проїзну частину, не переконавшись у безпечності таких своїх дій як на їх початку, так і під час бігу. Натомість ОСОБА_1 вжив заходів до безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, але внаслідок того, що пішоходи не виконали обов`язку, встановленого п. п. 4.4 та 4.14 ПДР, стався наїзд на них.

Такі дії ОСОБА_1 за своїми ознаками не утворюють складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. У цій дорожній ситуації він не міг передбачити і прорахувати: чи пришвидшать, зупиняться, чи змінять рух пішоходи, а помітивши перешкоду на дорозі, здійснив екстрене гальмування. ОСОБА_1 не зміг (не був спроможний) зменшити швидкість автомобіля до повної зупинки і тому вибрав додатковий варіант дій у цій ситуації - безпечний для інших учасників руху об`їзд перешкоди, який був би вдалим, знову ж таки, при припиненні порушення зі свого боку потерпілими.

Також ОСОБА_1 не може бути поставлено у провину те, що він не зміг уникнути зіткнення з пішоходами, які грубо порушили вказані вище вимоги Правил дорожнього руху, внаслідок чого стався наїзд. ОСОБА_1 не зобов`язаний був виходити із можливості грубого порушення ПДР іншими учасниками дорожнього руху і відповідно до п 1.4 ПДР мав право розраховувати дотримання останніх іншими особами.

Навіть, якщо і припустити певну частку необачності з боку ОСОБА_1 (невиконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, що констатовано у висновку експерта № 70/27-485 від 30.07.2015року), то і в такому випадку це не виправдовує справжнього винуватця ДТП, яким виявилися пішоходи. Аналогічну правову позицію сформулював Верховний Суд України у своїй постанові №5-28кс12 від 24 січня 2013 року.

Разом з тим, об`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України включає такі обов`язкові ознаки як діяння; обстановку; наслідки та причинний зв`язок між діянням і наслідками.

В ході судового розгляду не було встановлено спричинення потерпілій ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень внаслідок порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_1 при керуванні ним транспортним засобом з огляду на наступне.

Суд вважає, що дослідженими в судовому засіданні доказами у своїй сукупності та взаємозв`язку безспірно доведено те, що після ДТП, яка мала місце 05.06.2015 року близько 22.05 години в районі зупинки «Одеська» м. Новомосковськ за участі водія ОСОБА_1 під час керування ним автомобілем «ВАЗ 211440», д/н НОМЕР_1 , потерпіла ОСОБА_2 була доставлена до лікарні, де у неї виявлені тілесні ушкодження. Однак остання від медичної допомоги із подальшою госпіталізацією відмовилася, і самостійно покинула медично-лікувальний заклад.

Через декілька днів, а саме 08.06.2015 року ОСОБА_2 була госпіталізована до КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова», де в останньої зафіксовані тілесні ушкодження, і на підставі цих даних (медичної карти стаціонарного хворого) була проведена судово-медична експертиза.

Так, на підтвердження тяжкості та характеру тілесних ушкоджень ОСОБА_2 стороною обвинувачення надано висновок експерта № 605/17 від 01.08.2015 року, згідно з яким при експертизі потерпілої ОСОБА_2 в останньої виявлені наступні тілесні ушкодження: забійна рана в лівій лобній області голови, багаточисленні синці та садна в області стегон, садна в області колінних суглобів, переломи лівої лобкової та лівої сідничної кісток тазу з розривом лобкової і лівої крижово-клубової зв`язок, крововилив під тверду мозкову оболонку в області лівої півкулі мозку (субдуральна гематома), які у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя. Усі знайдені тілесні ушкодження заподіяні тупими твердими предметами. Враховуючи дані медичної карти стаціонарного хворого можливо стверджувати, що усі знайдені тілесні ушкодження могли утворитися 05.06.2015 року. Оскільки усі тілесні ушкодження спричинені тупими твердими предметами, якими в даному випадку могли бути частини легкового автомобілю під час наїзду на потерпілу. В наданих медичних документах відсутній детальний опис тілесних ушкоджень, тому спираючись тільки на дані огляду потерпілої в лікувальному закладі, неможливо встановити положення її тіла відносно автомобілю в момент первинного контакту.

Втім, зазначений доказ підтверджує лише факт спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , які могли утворитися 05.06.2015 року. Проте, сам по собі даний висновок не може свідчити про отримання потерпілою цих тілесних ушкоджень саме в результаті ДТП, яка мала місце 05.06.2015 року близько 22.05 години в районі зупинки «Одеська» м. Новомосковськ за участі водія ОСОБА_1 під час керування ним автомобілем «ВАЗ 211440», д/н НОМЕР_1 .

Крім того, неможливо залишити поза увагою і те, що під час досудового розслідування законним представником неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 було залучено його матір ОСОБА_2 , яка, в свою чергу, була визнана потерпілою по цьому ж кримінальному провадженню.

Так, судом під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 було встановлено, що неповнолітній потерпілий ОСОБА_4 страждає на легку розумову відсталість, у зв`язку з чим перебуває на обліку у лікаря психіатра та навчається у спеціалізованому навчальному закладі.

При проведенні слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 слідчим не було дотримано вимог ч. 1 ст. 227 КПК України, оскільки під час даної слідчої дії не було залучено ані педагога, ані психолога, ані лікаря, була присутня лише матір ОСОБА_4 , яка знаходилась в автомобілі швидкої, та не могла детально стежити за ходом проведення даної слідчої дії, у зв`язку з чим, показання ОСОБА_4 під час проведення з ним слідчого експерименту викликають сумнів у їх достовірності.

У зв`язку із тим, що органами досудового розслідування ОСОБА_2 було присвоєно подвійний статус в рамках даного кримінального провадження – потерпіла та законний представник неповнолітнього потерпілого, суд вважає, що показання ОСОБА_4 не можуть бути достовірними, оскільки, його мати допитувалася слідчим в його присутності, тобто він чув, які показання з приводу обставин ДТП вона надавала, та в подальшому надав слідчому аналогічні показання.

Усуваючи недоліки, які були допущенні слідчим під час проведення досудового розслідування, судом для участі у даному кримінальному провадженні в якості законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 було залучено представника служби у справах дітей, а під час допиту ОСОБА_4 залучено ще й лікаря психіатра.

Інші, досліджені в судовому засіданні докази, які були надані прокурором на підтвердження пред`явленого обвинувачення ОСОБА_1 , а саме:

- лист КЗ «Новомосковська центральна районна лікарня» ДОР» від 24.02.2016 року № 136, згідно з яким 05.06.2015 року о 22.55 години ОСОБА_2 була доставлена машиною швидкої медичної допомоги до травматологічного пункту КЗ «Новомосковська ЦРЛ» ДОР», і встановлений наступний діагноз: ВЧМТ, струс головного мозку, забій поперекового відділу хребта та правого гомілково-ступневого суглобу, алкогольне сп`яніння;

- лист КЗ «Новомосковська станція швидкої медичної допомоги» ДОР» від 24.02.2016 року № 475, відповідно до якого 05.06.2015 року о 22.07 год. на телефон «103» надійшов виклик про ДТП, яка сталася в районі зупинки транспорту «Одеська» на під`їзній дорозі з м. Дніпропетровська в напрямку м. Новомосковська, куди була направлена лікарська бригада ЕМД. Медична допомога надавалась ОСОБА_2 (попередній діагноз: ВЧМТ, струс головного мозку, забій лобної ділянки голови, забій попереково-крижового відділу хребта, численні садна верхніх та нижніх кінцівок);

- довідка КЗ «Новомосковська центральна районна лікарня» ДОР» № 671, згідно з якою ОСОБА_2 доставлена до НЦРЛ з діагнозом: ВЧМТ, СГМ, забійна рана волосистої частини голови. Від госпіталізації, обстеження відмовилась;

- довідка КЗ «Новомосковська центральна районна лікарня» ДОР» № 2926, згідно з якою ОСОБА_2 у зв`язку з ДТП, яка мала місце 05.06.2015 року о 22.05 години, була доставлена ШМД до НЦРЛ 05.06.2015 року о 22.55 години з діагнозом: ВЧМТ, СГМ, поглиблена рана скроменевої частини зліва, забій поперекового відділу хребта та правого гомілково-ступневого суглобу;

- лист КЗ «Новомосковська центральна районна лікарня» ДОР» від 12.06.2015 року № 525, відповідно до якого 05.06.2015 року на травмпункт бригадою ШМД внаслідок ДТП були доставлені ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Остання від надання медичної допомоги категорично відмовилась та самостійно покинула лікарню. 08.06.2015 року о 17:30 години ОСОБА_2 була доставлена бригадою ШМД до приймального відділення лікарні, де була оглянута і встановлено діагноз: політравма, ВЧМТ, сочетана травма, забій головного мозку, САК, перелом кісток свода черепа, забійна рана голови, перелом кісток тазу. 08.06.2015 року хвора госпіталізована до відділення анестезіології та інтенсивної терапії з подальшою перегоспіталізацією в нейрохірургічне відділення ОКЛМ по лінії сан авіації,

відкидаються судом оскільки єдиним підтвердженням тяжкості та характеру тілесних ушкоджень, є висновок експерта відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 242 КПК України.

А відтак, суду не надано належних, допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували причинний зв`язок між діянням у вигляді дорожньо-транспортної пригоди в результаті якої пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, і наслідками у вигляді тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 .

Інших доказів винуватості ОСОБА_1 у даному судовому провадженні надано не було.

Положення п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, оскільки обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного (Рішення ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).

Згідно з вимогами ст. 62 Конституції України, п. 23 Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» із змінами та доповненнями, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.

Отже, оцінюючи всю сукупність зібраних та безпосередньо досліджених під час судового розгляду доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає не доведеним те, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ВАЗ-211440», д/н НОМЕР_1 , порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме п. 18.1 Правил дорожнього руху, що спричинило потерпілій ОСОБА_2 тяжке тілесне ушкодження. Відтак сформульоване обвинувачення ОСОБА_1 не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні для того, щоб вважати доведеним, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Статтею 92 КПК України передбачено, що обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Положеннями ст. 337 КПК України визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Отже, суд, безпосередньо, всебічно, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов до висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що в діянні ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Тому, відповідно до вимог норм ст. ст. 368, 370 КПК України, що регулюють застосування норм матеріального та процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, суд, ухвалюючи вирок в даній справі, безпосередньо дослідивши під час судового розгляду та оцінивши з точки зору належності, допустимості і достовірності доказів, прийшов до висновку про невинуватість ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого злочину, а тому його слід виправдати та ухвалити щодо нього виправдувальний вирок з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.

У даному кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_2 було заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 на її користь суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 5 414 гривень 85 копійок та моральної шкоди у розмірі 100 000 гривень, а також на користь її неповнолітнього сина ОСОБА_4 суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 820 гривень 34 копійки та моральної шкоди у розмірі 50 000 гривень.

Згідно із ч. 3 ст. 129 КПК України, у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

Отже, у зв`язку з виправданням ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд вважає, що дані позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та виправдати його, у зв`язку з недоведеністю того, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Речові докази: автомобіль марки ВАЗ 211440, д/н НОМЕР_1 , повернути за належністю ОСОБА_1 .

Витрати на проведення судово-автотехнічної експертизи № 70/27-485 від 30.07.2015 року в сумі 2150 гривень 40 копійок покласти на рахунок держави.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення – залишити без розгляду.

Арешт, накладений ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.12.2016 року на автомобіль «ВАЗ 211440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2003 року випуску, який належить на праві власності ОСОБА_1 – скасувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити ОСОБА_1 та прокурору.

Суддя А.В. Олійник