Рішення № 85955468, 26.11.2019, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/5380/17

№ 2/183/245/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

26 листопада 2019 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Пащенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

24.10.2017 року ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просили суд стягнути з відповідача заборгованість за ерудитним договором № 50003811 від 15.05.2012 року, яка складається з плати за користування Кредитом у період з 19.04.2014 року по 05.10.2017 року з урахуванням коригування суми процентів у розмірі 272659,27 грн., збитків у розмірі 95715,42 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування свого позову зазначає, що 15.05 2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 50003811, за умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит в сумі 182869,80 грн., що в еквіваленті за курсом на дату укладення становить 22754,00 дол. США, зі змінною відсотковою ставкою, на придбання автомобіля марки VW, модель Tiguan, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 куб. см, рік випуску 2012. Сторони погодили строк кредиту 60 місяців.

Відповідач зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути позивачу кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти ті інші платежі, відповідно до умов Договору.

Додатком до кредитного договору від 15.05.2012 року є Загальні умови кредитування, пунктом 1.3.1. яких передбачено, що платежі на повернення кредиту сплачуються позичальником відповідно до затвердженого Графіку та розраховуються у гривні як еквівалент суми в іноземній валюті, вказаній у Графіку за обмінним курсом банку, зазначеного у кредитному договорі, чинного на момент виставлення рахунку. Нарахування процентів здійснюється щомісячно 15 числа поточного місяця (п. 2.4. Загальних умов кредитування).

19.05.2012 року на забезпечення виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором № 50003811 від 19.05.2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_3 укладений та посвідчений нотаріально договір застави транспортного засобу, за умовами якого заставодавець передає в заставу автомобіль VW, модель Tiguan, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 куб. см, рік випуску 2012, реєстраційний номер НОМЕР_2 , заставною вартістю 365739,60 грн.

Умовами кредитування, а саме п. 3.2.1 передбачено, що у разі випадку порушення відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту, відповідно до графіку погашення кредиту або його сплати за користування кредитом на строк щонайменше 1 календарний місяць, позивач має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав та вимагати дострокового розірвання Договору.

Таким чином, посилаючись на вимоги ст.ст. 526,625, 1054, 1048 ЦК України, позивач посилається на те, що з вересня 2013 року відповідач перестав виконувати свої зобов`язання за договором щодо сплати щомісячних платежів, і ця обставина підтверджена рішенням новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.03.2015 року по справі № 183/7532/14, яке набрало законної сили.

Оскільки умовами договору, а саме п.3.3 передбачено, що відповідач зобов`язаний повернути позивачеві суму кредиту у повному обсязі, відповідачу 17.12.2013 року було направлено вимогу щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором у повному обсязі.

Відповідач зазначену вимогу не виконав у визначений законом строк, внаслідок чого позивач був змушений звернутися до новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення суми кредиту у розмірі 214898,17 грн., процентів за користування кредитом за період з 16.01.2014 року по 18.08.2014 року у розмірі 10315,13 грн, збитків у розмірі 15221,43 грн., штрафу у розмірі 38636,45 грн., пені у розмірі 1086,13 грн, 3% річних у розмірі 333,33 грн.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.03.2015 року по справі № 183/7532/14 грн., яке набрало законної сили суд задовольнив вимоги позивача, однак ТОВ «Порше Мобіліті» звертає увагу суду на те, що позовна заява по справі № 183/7532/14 була складена 19.08.2014 року, а тому в межах розгляду тієї справи не розглядалося питання щодо стягнення з ОСОБА_1 процентів за період з 19.08.2014 року по 05.10.2017 року.

Таким чином, позивач наполягає на стягненні з відповідача процентів за користування кредитом за період з 19.08.2014 року по 05.10.2017 року у розмірі 272659,27 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 95715,42 грн.

В обґрунтування вимог про стягнення збитків позивач посилається на умови 5.5. та 5.6. Загальних умов кредитування, відповідно до яких відповідач зобов`язався забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов`язань за договором, протягом всього терміну дії договору. Сторони домовились, що у випадку, якщо позичальник не укладе договір страхування, кредитор на власний вибір укладе такий договір страхування від власного імені або від імені позичальника та здійснить сплату страхових платежів, передбачених договором страхування, а позичальник компенсує компанії витрати, понесені нею у зв`язку з укладенням договору страхування.

Позивач впродовж серпня 2014 р.- березень 2016 року сплатило страхові платежі з добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією транспортного засобу, на загальну суму (з урахуванням податку на додану вартість) 95715,42 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2017 року відкрите провадження по справі.

В судове засідання сторони не з`явилися, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав, відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома, в зв`язку з чим суд, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, зі згоди позивача провів заочний розгляд справи.

У відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, справа розглянута за правилами чинного ЦПК України з урахуванням вимог до заяви, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України №2147-VIII.

Суд, дослідивши подані позивачем докази, дійшов до наступного висновку.

Обставини справи, встановлені судом.

15.05 2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 50003811, за умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит в сумі 182869,80 грн., що в еквіваленті за курсом на дату укладення становить 22754,00 дол. США, зі змінною відсотковою ставкою, на придбання автомобіля марки VW, модель Tiguan, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 куб. см, рік випуску 2012. Сторони погодили строк кредиту 60 місяців. Відповідач зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути позивачу кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти ті інші платежі, відповідно до умов Договору (а.с. 12).

Додатком до кредитного договору від 15.05.2012 року є Загальні умови кредитування, пунктом 1.3.1. яких передбачено, що платежі на повернення кредиту сплачуються позичальником відповідно до затвердженого Графіку та розраховуються у гривні як еквівалент суми в іноземній валюті, вказаній у Графіку за обмінним курсом банку, зазначеного у кредитному договорі, чинного на момент виставлення рахунку. Нарахування процентів здійснюється щомісячно 15 числа поточного місяця (п. 2.4. Загальних умов кредитування) (а.с. 13-16).

Додатком до кредитного договору є графік погашення кредиту (а.с. 17-19).

19.05.2012 року на забезпечення виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором № 50003811 від 19.05.2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_3 укладений та посвідчений нотаріально договір застави транспортного засобу, за умовами якого заставодавець передає в заставу автомобіль VW, модель Tiguan, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 куб. см, рік випуску 2012, реєстраційний номер НОМЕР_2 , заставною вартістю 365739,60 грн (а.с. 20-15).

Умовами кредитування, а саме п. 3.2.1 передбачено, що у разі випадку порушення відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту, відповідно до графіку погашення кредиту або його сплати за користування кредитом на строк щонайменше 1 календарний місяць, позивач має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав та вимагати дострокового розірвання Договору.

16.12.2013 року на адресу відповідача направлено вимогу про дострокове повергнення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором (а.с. 26).

Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.03.2015 року у справі № 183/7532/14 з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» стягнуто суму заборгованості у розмірі 295960 грн. 95 коп., яка складається з основної заборгованості у розмірі 240683,70 грн., збитків у розмірі 15221,34 грн., штрафу у розмірі 38636,15 грн., пені у розмірі 1086,13 грн., 3% річних у розмірі 333,33 грн. (а.с. 29-32)

Позивачем надано рахунки про перерахування ним на користь АТ «СК «АХА Страхування» страхових платежів впродовж серпня 2014 р.- березень 2016 року на загальну суму, яка рахується за відповідачем ОСОБА_1 (з урахуванням податку на додану вартість) у розмірі 95715,42 грн. (а.с. 33-72).

Правовідносини, що вникли між сторонами, врегульовані наступними нормами закону, а саме.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

За частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Тому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами кредитного договору сторони погодили строк кредиту - 60 місяців, а також порядок сплати відсотків - щомісячно 15 числа поточного місяця відповідно до затвердженого Графіку до 15.06.2017 р. включно.

Окрім того, пунктом 3.2.1 Загальних умов кредитування передбачено, що у випадку порушення відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту відповідно до графіка погашення кредиту та/або сплати за користування кредитом на строк щонайменше один календарний місяць, позивач має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання договору.

Позичальник зобов`язаний повернути кредитору у повному обсязі суму кредиту та суму додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення позичальником розраховується позикодавцем і вказується у повідомленні) протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником. Якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано, перебіг вказаного строку починається з дати відправлення цього повідомлення (пункт 3.3 Загальних умов кредитування).

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.03.2015 р. у цивільній справі № 183/7562/14 встановлено, що 16.12.2013. ТОВ «Порше Мобіліті» направило ОСОБА_1 вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором. Копія такої вимоги міститься в матеріалах справи (а.с. 26, даних про належне отримання відповідачем такої вимоги суду не подано.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Порше Мобіліті» надіславши 16.12.2013 року вимогу боржникові про дострокове повернення кредитних коштів, змінив строк виконання кредитних зобов`язань, тому відповідно до пункту 3.3 Загальних умов кредитування останнім днем строку добровільного виконання вимоги про дострокове повернення боргу було 16 січня 2016 року.

Встановлені обставини дають суду підстави для висновку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилось зі спливом строку кредитування.

Відповідно до п. 1.3.1 Загальних умов кредитування розмір платежів, що підлягають сплаті відповідачем у повернення кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти на день укладення кредитного договору у Графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених позивачем рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у Кредитному договорі.

Згідно з частиною 2 статті 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За змістом статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях. У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки збитки від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення плати за користування кредитом за період з 19.08.2014 року по 05.10.2017 року з урахуванням коригування суми процентів, яка змінилася внаслідок зміни курсу валют. З умов кредитного договору та умов кредитування виходить, що сума кожного чергового платежу визначалась позивачем в еквіваленті іноземної валюти та розраховувалась шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, тому підстав для застосування іншого еквіваленту до кредитної заборгованості немає.

Вирішуючи питання щодо вимог позивача про стягнення з ОСОБА_1 збитків у вигляді витрат на страхування предмета застави за період з серпня 2014 року до березня 2016 року з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 95715,42 грн., необхідно зазначити наступне.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, серед іншого, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом статей 614, 623 ЦК України стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Таким чином, під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені. При цьому, такі витрати повинні бути безпосередньо пов`язаними з відновленням порушеного права, тобто без їх здійснення відновлення права є неможливим, та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

В обґрунтування вимог про стягнення збитків позивач посилається на умови пунктів 6.3. та 8.5. Загальних умов кредитування, за якими у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором компанія має право вживати необхідних заходів для забезпечення своїх прав. Витрати на такі дії підлягають відшкодуванню позичальником у повному обсязі. Збитки, заподіяні у зв`язку з неналежним виконанням кредитного договору, повинні бути відшкодовані винною стороною у повному обсязі, понад передбачені штрафні санкції.

Окрім того, за умовами пунктів 5.5. та 5.6. Загальних умов кредитування відповідач зобов`язався забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов`язань за договором, протягом всього терміну дії договору. Сторони домовились, що у випадку, якщо позичальник не укладе договір страхування, кредитор на власний вибір укладе такий договір страхування від власного імені або від імені позичальника та здійснить сплату страхових платежів, передбачених договором страхування, а позичальник компенсує компанії витрати, понесені нею у зв`язку з укладенням договору страхування.

Суду не подано договору страхування предмета застави між ТОВ «Порше Мобіліті» та ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», однак впродовж серпня 2014 року до березня 2016 року ТОВ «Порше Мобіліті» сплатило страхові платежі з добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією транспортного засобу відповідача, на загальну суму (з урахуванням податку на додану вартість) 95715,42 грн. (а.с. 33-72).

В той же час, позивач взагалі не обґрунтував, яким чином за встановлених обставин справи понесені ним витрати на сплату страхових платежів є такими, без яких неможливо було б відновлення порушеного відповідачем права, виходячи з наступного.

За умовами пункту 5.5. Загальних умов кредитування відповідач зобов`язався страхувати майно, яким забезпечено виконання зобов`язань за договором, протягом всього терміну дії договору.

Поняття «строк договору» та «строк виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті).

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього.

За умовами кредитного договору, укладеного між сторонами, строк кредиту становить 60 місяців, а згідно з пунктами 1.4.1., 1.4.2. Загальних умов кредитування надання кредиту здійснюється з дати укладення кредитного договору. Повернення кредиту здійснюється в терміни встановлені Графіком погашення кредиту, тобто протягом 60 місяців з дня надання кредиту.

З аналізу поданих доказів виходить, що сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання. Тобто в даному випадку строк дії договору співпадає зі строком кредитування.

Оскільки позивач, надіславши 16 грудня 2013 року ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, сам змінив строк виконання кредитних зобов`язань, а останнім днем строку кредитування було 19 травня 2014 року, за умовами пункту 5.5. Загальних умов кредитування, зобов`язання відповідача зі страхування предмета застави мали б припинитись в цей же день, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача страхових платежів за період з серпня 2014 року по березень 2016 року не підлягають задоволенню ще й з тих підстав, що вони не відповідають умовам кредитного договору (здійснені поза межами строку кредитування).

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення витрат на страхування предмета застави, оскільки вони хоча і пов`язані з неуколаденням відповідачем договору страхування предмета застави та несплатою ним відповідних платежів, однак, безпосередньо не зумовлюють відновлення порушеного права кредитора.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, необхідно зазначити наступне.

За нормами статей 133, 137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Як виходить з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, детальний опис наданих адвокатом послуг чи виконаних робіт із зазначенням часу, витраченого на їх виконання (надання), документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

У якості доказів здійснення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання юридичних послуг № 24/2010 від 15 жовтня 2010 року між ТОВ «Юридична фірма Вернер і Партнери» та ТОВ «Порше Мобіліті» (а.с. 73-78), додаткова угода від 09.01.2013 року (а.с. 79-82, додаткова угода № 224 (а.с. 83-86), жодного акту про виконані роботи та докази, які б свідчили про понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн. суду не подано.

Зважаючи на те, що судом у повному обсязі відмовлено позивачеві у позові, суд виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, не вбачає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265, 280 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків за кредитним договором.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою ним протягом тридцяти днів, з дня отримання ним копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сорока О.В.