Ухвала суду № 85955395, 22.11.2019, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/11801/13-ц

Провадження № 4-с/0182/28/2019

У Х В А Л А

Іменем України

22.11.2019 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Багрової А.Г, за участю секретаря судового засідання Снєгульської В.М., заявника – ОСОБА_1 , розглянувши скаргу на дії державного виконавця

ВСТАНОВИВ:

28.10.2019 року ОСОБА_2 С.В ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни та просить визнати всі дії та рішення у виконавчому провадженні №59778283 неправомірними, а також скасувати: Постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.08.2019 року, постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 12.08.2019 року, постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 12.08.2019 року, постанову про арешт майна боржника від 12.08.2019 року, постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 28.08.2019 року, постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 30.08.2019 року, звіт про оцінку майна від 25.09.2019 року, акт приватного виконавця від 29.08.2019 року, заявку на реалізацію в СЕТАМ – житлова нерухомість квартира від 11.10.2019 року №2318/501/59778283, які прийняті у виконавчому провадженні №59778283 на виконання Виконавчого листа №182/11801/13-ц виданого 19.04.2019 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області (а.с. 1-10).

В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначив, що 23.10.2019 року він випадково дізнався з Автоматизованої системи виконавчого провадження, що в провадженні Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Л.А. знаходиться виконавча справа на виконання Виконавчого листа №182/11801/13-ц виданого 19.04.2019 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за змістом якого: „В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 014\109587\3147\74 від 29 серпня 2006 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , у розмірі 34 270,25 доларів США яка складається із: заборгованості за простроченим кредитом в сумі 21 789,59 доларів США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 4 651,62 доларів США, пеня за прострочення погашення тіла кредиту - 123 034 грн. 22 коп., пеня за прострочення погашення відсотків - 88 741 грн. 31 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки - чотирикімнатну квартиру, загальною площею 62,3 кв.м., житловою площею 46,5 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом продажу її за початковою вартістю не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, для задоволення грошових зобов`язань за кредитним договором № 014\109587\3147\74 від 29 серпня 2006 року перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 271132 грн. 51 коп.

Встановити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі - 151 100 грн.”

Заявник зазначає, що 24.10.2019 року він ознайомився із матеріалами виконавчого провадження. До 23.10.2019 року про існування виконавчого провадження йому не було відомо та жодних документів виконавчого провадження за адресою свого проживання, яке зазначено у виконавчому листі, він не отримував. Отже приватний виконавець порушив його права, оскільки не повідомив його, як боржника, про початок примусового виконання рішень, проігнорувавши вказану у виконавчому листі його фактичну адресу проживання. Заявник ОСОБА_1 у скарзі зазначає, що приватним виконавцем відкрито виконавче провадження на підставі заяви представника за довіреністю, в якого відсутні повноваження на подання такої заяви. В постанові про відкриття провадження зазначено неправильні реквізити учасників провадження всупереч зазначеним у виконавчому листі. Заявник скаржиться, що приватним виконавцем в порушення вимог ЗУ „Про виконавче провадження” стягнуто виконавчий збір. Окрім того, вважає, що приватним виконавцем неправомірно переведено суму боргу по виконавчому листу з іноземної валюти в гривню. Також неправомірним є визначення приватним виконавцем суми основної винагороди, яка підлягає стягненню від загальної суми боргу, хоча мова у виконавчому листі іде про звернення стягнення на майно з початковою вартістю 151100 грн. Згідно постанови про стягнення витрат виконавчого провадження не вбачається будь-яких обґрунтувань визначеної приватним виконавцем витрат виконавчого провадження в сумі 400 грн. Приватний виконавець наклав арешт на майно боржника, а оскільки боржник не був повідомлений про початок примусового виконання рішення, то вважає, що останнім було позбавлено його права та можливості та добровільний продаж майна за найвищою ціною та уникнення стягнення з нього додаткових виконавчих витрат. Окрім того, арештоване майно ніколи йому не належало та не було за ним зареєстроване, що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав, тому приватним виконавцем порушено процедуру накладення арешту на нерухоме майно, яке за ним не зареєстровано. Вчинення приватним виконавцем опису та арешту квартири відбувалось без його запрошення та участі, постанову він не отримував, майно не було йому як боржнику передано на зберігання всупереч вимог Закону України „Про виконавче провадження”. Заявник зазначає, що приватний виконавець порушуючи його права не надав можливості визначити вартість майна за взаємною згодою зі стягувачем, оскільки не повідомив його про арешт майна. При цьому приватний виконавець всупереч рішення суду, в якому визначена початкова ціна предмету іпотеки в розмірі 151100 грн., повторно визначає вартість майна для передання його на реалізацію. Окрім того, вважає, що приватним виконавцем всупереч вимог закону не було враховано, що в квартирі проживають двоє малолітніх дітей та одна неповнолітня дитина. Вважає, що оцінка майна , проведена приватним виконавцем , не відповідає дійсним ринковим цінам на подібне майно, а є щонайменше в два рази вищою ніж та, що зазначена в Звіті про оцінку ФОП ОСОБА_4 .

Враховуючи наведені обставини, заявник вважає, що приватним виконавцем порушені його законні права та інтереси як боржника.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2019 року головуючим по справі визначено суддю Кобеляцьку-Шаховал І.О.(а.с.40)

30.10.2019 року суддею Кобеляцькою-Шаховал І.О. заявлено самовідвід (а.с.41)

31.10.2019 року ухвалою суду задоволено самовідвід судді Кобеляцької-Шаховал І.О.(а.с.43-44)

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2019 року головуючим по справі визначено суддю Рунчеву О.В.(а.с.45).

04.11.2019 року суддею Рунчевою О.В. заявлено самовідвід (а.с.55)

04.11.2019 року ухвалою суду задоволено самовідвід судді Рунчевої О.В. (а.с.57-58)

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2019 року головуючим по справі визначено суддю Багрову А.Г.(а.с.61)

05.11.2019 року суддею Багровою А.Г. відкрито провадження у справі, призначено судове засідання про що повідомлено боржника, стягувача та приватного виконавця (а.с.62,63,69-71, 73)

В судове засідання з`явився боржник ОСОБА_1 , інші учасники справи не з`явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду скарги, причини неявки суду не повідомили, заяви про розгляд без їх участі не подавали (а.с. 69-71,73).

В судовому засіданні заявник скаргу підтримав та просив задовольнити, оскільки перелічені в скарзі обставини порушення приватним виконавцем його законних прав та інтересів як боржника вказують на неправомірність дій, окрім того, звертає увагу, що всі ці дії вчинено приватним виконавцем під час дії мораторію на звернення стягнення на майно , наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті. На даний час законодавство забороняє стягувати предмет іпотеки, що не дає змоги органам та посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та проводять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Приватний виконавець Бурхан-Крутоус Л.А. була повідомлена про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення 13.11.2019 року(а.с.71), в судове засідання не з`явилась, письмових пояснень щодо скарги до суду не надав, заяв про розгляд справи без його участі або про поважні причини неявки в судове засідання до початку судового засідання не надходило.

Представник стягувача в судове засідання щодо розгляду скарги не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.70), причини нявки суду не відомі, заяви про розгляд справи без його участі не подавалось.

Відповідно до ч.2 статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Л.А. знаходиться виконавча справа ВП №59778283 на виконання Виконавчого листа №182/11801/13-ц виданого 19.04.2019 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за змістом якого: „В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 014\109587\3147\74 від 29 серпня 2006 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , у розмірі 34 270,25 доларів США яка складається із: заборгованості за простроченим кредитом в сумі 21 789,59 доларів США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 4 651,62 доларів США, пеня за прострочення погашення тіла кредиту - 123 034 грн. 22 коп., пеня за прострочення погашення відсотків - 88 741 грн. 31 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки - чотирикімнатну квартиру, загальною площею 62,3 кв.м., житловою площею 46,5 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом продажу її за початковою вартістю не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, для задоволення грошових зобов`язань за кредитним договором № 014\109587\3147\74 від 29 серпня 2006 року перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 271132 грн. 51 коп.

Встановити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі - 151 100 грн.”

Згідно зі ст. 124 Конституції України та ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Примусове виконання рішень згідно зі ст. 5 Закону України "про виконавче провадження" покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюється законом України "про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Закон України "про виконавче провадження" встановлює саме обов`язок, а не право виконавця відкрити виконавче провадження та прийняти виконавчий документ до виконання, вживати заходів щодо примусового виконання.

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документу розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа в тому числі за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавче провадження ВП №59778283 відкрито 12.08.2019 року на підставі заяви представника стягувача (а.с.12-20)

Виключний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження визначено ч. 4ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно достатті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Оскільки підстави, визначені ч. 4ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" на час відкриття виконавчого провадження були відсутні, а тому приватний виконавець правомірно, на виконання норм ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", прийняв рішення про відкриття виконавчого провадження. Посилання боржника на те, що заяву від імені стягувача подано неналежним представником є безпідставними, оскільки спростовуються саме копією довіреності, яка передбачає належні повноваження представника.

Отже, постанова про відкриття виконавчого провадження не підлягає скасуванню, оскільки приватний виконавець діяв правомірно.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що згідно виконавчого листа чітко вказано, що боржник мешкає в АДРЕСА_2 (а.с.16), однак в постанові про відкриття виконавчого провадження приватний виконавець вказує адресу боржника АДРЕСА_3 .(а.с.18).

Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Отже у будь-якому випадку початку проведення виконавчих дій має передувати належне повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження.

Аналіз норм ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення. Отже, у разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження приватний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії. Будь-яких доказів, що боржником була отримана копія постанови про відкриття виконавчого провадження суду не надано, а отже приватний виконавець не вправі був вчиняти виконавчі дії з примусового виконання рішення суду.

Після відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем вчинено наступні дії та заходи з примусового виконання рішення суду: постановлено постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 12.08.2019 року, про стягнення з боржника основної винагороди від 12.08.2019 року, про арешт майна боржника від 12.08.2019 року, про опис та арешт майна (коштів) боржника від 28.08.2019 року, про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 30.08.2019 року, отримано висновок та звіт про оцінку майна від 25.09.2019 року від суб`єкта оціночної діяльності, складено акт приватного виконавця від 29.08.2019 року, сформовано заявку на реалізацію в СЕТАМ – житлова нерухомість квартира від 11.10.2019 року №2318/501/59778283 (а.с. 21-39)

При вирішенні вимог скаржника ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця прийняті у виконавчому провадженні щодо арешту майна боржника вчиненого 12.08.2019 року, опису та арешту майна (коштів) боржника вчиненого 28.08.2019 року, щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 30.08.2019 року, отримання висновку та звіту про оцінку майна від 25.09.2019 року від суб`єкта оціночної діяльності, складення акту приватного виконавця від 29.08.2019 року, формування заявки на реалізацію в СЕТАМ – житлова нерухомість квартира від 11.10.2019 року №2318/501/59778283 неправомірними та скасування всіх прийнятих рішень , що вчинені приватним виконавцем у ВП №59778283 судом встановлено, що вони вчинені в межах повноважень приватного виконавця, мають загальний характер, та вказують на початок примусових дій по виконанню рішення суду, однак враховуючи неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження приватний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії, а тому вчинення приватним виконавцем дій та заходів з примусового виконання рішення суду після відкриття виконавчого провадження є неправомірними, порушують права боржника, і в цій частині скарга підлягає задоволенню.

З приводу вимоги боржника скасувати прийняті приватним виконавцем рішення у виконавчому провадженні щодо арешту майна боржника вчиненого 12.08.2019 року, опису та арешту майна (коштів) боржника вчиненого 28.08.2019 року, щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 30.08.2019 року, отримання висновку та звіту про оцінку майна від 25.09.2019 року від суб`єкта оціночної діяльності, складення акту приватного виконавця від 29.08.2019 року, формування заявки на реалізацію в СЕТАМ – житлова нерухомість квартира від 11.10.2019 року №2318/501/59778283 , то в цій частині скарги заявнику слід відмовити, оскільки зазначені рішення та дії приватного виконавця вказують на початок примусових дій по виконанню рішення суду, а сама по собі лише необізнаність боржника про початок примусового виконання рішення суду не є достатньою підставою для скасування прийнятих приватним виконавцем рішень у виконавчому провадженні.

Щодо оскарження ОСОБА_1 постанов приватного виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження, про стягнення основної винагороди слід зазначити наступне.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України „Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону України „Про виконавче провадження” постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами.

Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до статті 447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно із частиною першою статті 448ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 цього Кодексу, за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 451 ЦПК України).

Отже, як право на звернення зі скаргою, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, та його примусовим виконанням.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені й Законом України "Про виконавче провадження", згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Водночас частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З урахуванням вищенаведеного слід зробити висновок, що оскарження постанов про стягнення витрат виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця має спеціальний порядок оскарження шляхом звернення до адміністративного суду, а тому в цій частині слід відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 .

У частині доводів скаржника ОСОБА_1 щодо неправомірності вчинення приватним виконавцем виконавчих дій під час дії мораторію на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті слід зазначити наступне.

Згідно з пунктом 1 Закону України „Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті”(далі Закон № 1304-VII) , що діє до 21.10.2020 року, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону № 1304-VII протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Вказаний Закон є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону не підлягає виконанню.

Відповідно до п.9 ч.1 статті 37 Закону України „Про виконавче провадження” передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Судом встановлено, що приватним виконавцем відкрито виконавче провадження на підставі заяви стягувача та розпочато примусове виконання рішення суду щодо стягнення майна, наданого як забезпечення кредиту в іноземній валюті , при цьому боржника не було повідомлено про відкриття виконавчого провадження належним чином та не вчинено дій із встановлення щодо наявності/відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу в порядку визначеному п.9 ч.1 статті 37 Закону України „Про виконавче провадження”.

Відповідно до статті 451 ЦПК України „за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).”

На підставі вище викладеного, керуючись ст.447-451 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково .

Визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни у виконавчому провадженні №59778283 на виконання виконавчого листа №182/11801/13-ц виданого 19.04.2019 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області - неправомірними.

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни вирішити питання щодо наявності/відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу в порядку визначеному п.9 ч.1 статті 37 Закону України „Про виконавче провадження”.

В іншому заявнику відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду ( м. Кривий Ріг) через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-ти денний строк з дня складання повної ухвали апеляційної скарги.

Повна ухвала суду складена 28.11.2019 року.

Суддя: А. Г. Багрова