Рішення № 85952882, 25.11.2019, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/29262/18

Провадження № 2/686/1071/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2019

Хмельницький міськрайонний суд

в складі: головуючого судді - Салоїд Н.М.,

при секретареві - Лоб І.А.,

за участі представника позивача – ОСОБА_1 ,

та представника відповідача – Куц І.О.,

справа № 686/29262/18

Сторони та інші учасники справи: позивач за первісним позовом – ОСОБА_2 ,

відповідач за цим позовом – ОСОБА_3 ,

Представники учасників справи:

представник позивача – ОСОБА_1 ,

представник відповідача – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя та за об`єднаним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

встановив:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В грудні 2018 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, який обґрунтовує тим, що 10 серпня 2002 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 та вони проживали спільно однією сім`єю до серпня 2016 року.

10 жовтня 2016 року за рішенням Хмельницького міськрайонного суду шлюб між ними розірвано. З серпня 2016 року спільне господарство ними не велось, позаяк вона з дітьми проживала на найманій квартирі.

За час спільного проживання однією сім`єю та до моменту розлучення (10 жовтня 2016 року) вони вели спільне господарство та спільно несли витрати щодо забезпечення життєдіяльності сім`ї (спільного побуту та бізнесу), мали взаємні права та обов`язки.

Під час шлюбу за спільні кошти придбали речі домашньої обстановки ти вжитку.

На підставі договору купівлі-продажу від 04.08.2011 року ними придбано автомобіль марки «MAZDA-626» 1992 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 за 5500 доларів США. Просила визнати означений транспортний засіб спільною сумісною власністю та стягнути грошову компенсацію половини його вартості.

01 березня 2019 року позивач змінила підстави позову та просить визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя автомобіль марки «Mazda 626», кузов № НОМЕР_2 , 1992 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та визнати за нею право на одну другу його частину.

Відповідач ОСОБА_3 в свою чергу звернувся із позовом до ОСОБА_5 про розподіл грошових вкладів, які є спільною сумісною власністю, котрий об`єднаний у одне провадження із первісним позовом. Посилається на те, що за час шлюбу ними як подружжям набуті у спільну сумісну власність, не тільки автомобіль марки «Mazda 626» 1992 року випуску, а й грошові кошти розміщені позивачем на банківських вкладах (депозитах) у акціонерному товаристві КБ «Приватбанк», побутову техніку та меблі. Питання про розподіл набутих ними спільно в період шлюбу побутової техніки, предметів домашньої обстановки та вжитку, котрі ОСОБА_2 вивезла з квартири 27.01.2017 року, змінивши своє та дітей місце проживання, він не ставить.

У період з 12.08.2013 року по 28.05 2014 року він виконував службові обов`язки у складі 180В3 місії ООН у Демократичній Республіці Конго. Під час його перебування у службовому відрядженні ОСОБА_2 внесла із його зарплатного рахунку кошти на депозит у ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі 12 705.52 грн. згідно договору про заощадження № SAMDNWFD007008849200 від 22.08.2013 року. За умовами такого договору ОСОБА_2 мала отримала і проценти за цим договором у сумі 4 690, 14 грн.

В подальшому в період з 31.10.2013 року по 28.04.2014 року ОСОБА_2 з його зарплатного рахунку отримала кошти в сумі 19 000 грн. та 18 790 доларів США. Вказані кошти за їх спільною домовленістю мали бути поміщені на депозитний рахунок у АТ КБ «Приватбанк». Так, згідно договору № SAMDNWFD007008849200 30 грудня 2013 року кошти було внесено на депозит 6800 доларів США та зняті у той самий день. Враховуючи умови цього договору банківського вкладу ОСОБА_2 отримала відсотки по договору в сумі 1 434, 53 доларів США.

Тому просив виділити йому у власність транспортний засіб марки «Mazda 626», кузов № НОМЕР_2 , 1992 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та стягнути з ОСОБА_2 на його користь одну другу частину вартості банківського вкладу за договором № SAMDNWFD007008849200 в сумі 3400 доларів США та відсотки по ньому в розмірі 717, 26 доларів США, що еквівалентно 19 351, 67 грн. та 6353,26 грн. за депозитним договором № SAMDN1000737241540 від 22.08.2013 року та одну другу частину відсотків по ньому в сумі 2 345,07 грн.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 12 грудня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 22 січня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 04 березня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 21.03.2019 року.

04 березня 2019 року відмовлено ОСОБА_3 у прийнятті зустрічного позову.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 28 березня 2019 року об`єднано в одне провадження позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя.

15.11.2019 року ухвалено рішення по суті спору.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Заслухавши доводи та заперечення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи доказами, проаналізувавши законодавство, яке регулює дані правовідносини, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом об`єктивно встановлено, що з 10 серпня 2002 року ОСОБА_2 з ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 10 жовтня 2016 року. Від шлюбу мають двох синів – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За період перебування у шлюбі сторонами за спільні кошти було придбано наступне майно:

марки «Mazda 626», кузов № НОМЕР_2 , 1992 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 . Від 04.08.2011 року.

Цих обставин сторони не заперечують.

грошові кошти, які знаходились на депозитному рахунку банківського вкладу «Стандарт» 31.03.2015 року № SAMDN01000737241540 від 22.08.2013 року в розмірі 12 706.52 грн. згідно договору про заощадження з нарахованими відсотками по ньому в розмірі 4690,14 грн.

грошові кошти в іноземній валюті згідно договору № SAMDNWFD007008849200 від 30.12.2013 року в розмірі 6800 доларів США з нарахованими відсотками у розмірі 1 434, 53 доларів США.

Предмети домашньої обстановки та вжитку, про розподіл яких ОСОБА_3 питання у позові не ставить.

26.02.2015 року внесено вклад в сумі 12 706,52 доларів США та 02.03.2015 року переведено депозит на карту в сумі 16604,98 доларів США

4. Мотивована оцінка аргументів сторін, порушення прав

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Згідно зі статтею 63 СК Українидружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначається за правилами статті 70 СК України.

Відповідно до частини першої статті 70 СК Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільної сумісної власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Статтею 372 ЦК України передбачено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, оцінюючи докази в їх сукупності приходить до висновку про те, що транспортний засіб марки «Mazda 626», кузов № НОМЕР_2 , 1992 року випуску, державний номер НОМЕР_1 придбаний у шлюбі за спільні кошти подружжя, є об`єктом спільної сумісної власності та підлягає розподілу по одній другій його частині кожному з них. Таких обставин придбання його у шлюбі за спільні кошти сторони не оспорювали. З цих підстав підлягає до задоволення позов ОСОБА_2 щодо визнання за нею права власності на одну другу частину означеного транспортного засобу. Натомість, суд не вбачає підстав для визнання такого права на означений автомобіль лише за ОСОБА_3 , тому в цій частині необхідно йому відмовити.

Судом достовірно установлено, що 30.12.2013 року ОСОБА_2 уклала із ПАТ КБ «Приватбанк» договір банківського вкладу за № SAMDNWFD007008849200 на суму 6800 доларів США на строк до 30.06.2014 року з нарахуванням відсотків по ньому. Того ж дня поповнила його на суму 4000 доларів США. Поповнювала його протягом строку користування та отримувала відсотки по ньому, знімала кошти та поповнювала їх.

02.03.2015 року перевела його на іншу карту в сумі 16 604. 98 доларів США та до 31.03.2015 року повністю закрила депозит, знявши кошти з рахунку на загальну суму 16 702,49 грн.

Представник ОСОБА_2 повністю визнає проведення таких операцій по депозиту, однак пояснює це тим, що такі грошові кошти повністю використані на потреби та в інтересах сім`ї з відома ОСОБА_3 . При цьому не наводить будь-яких аргументів на які саме потреби сім`ї такі кошти були нею використані, чи то на санаторне курортне лікування, чи будь-який інший відпочинок сім`ї, чи на придбання дорого вартісних речей чи майна. Таких доказів ОСОБА_2 не надала, а суд їх відповідно не встановив.

Натомість, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 використала означені кошти на свій розсуд, проти волі ОСОБА_3 , не в інтересах сім`ї та не на її потреби. При цьому суд виходить з такого. При поданні позовної заяви про розірвання шлюбу ОСОБА_2 вказувала, що подружні стосунки припинені ними з червня 2015 року, тому ще до розірвання шлюбу позивач зняла достроково кошти з рахунків без відома та волі ОСОБА_3 .

Такого висновку суд дійшов, досліджуючи матеріали справи, яка розглядається, адже ОСОБА_3 згідно довідки в\ч А0553 за № 454 від 14.02.2019 року з 12.08.2013 року виконував військовий обов`язок у складі 180В3 місії ООН у Демократичній Республіці Конго, брав безпосередню участь в антитерористичній операції з 13.08.2014 року до 27.04.2015 року. Його необізнаність про рух коштів на рахунках та виявлення відсутності їх коштів на депозитах об`єктивно підтверджується довідкою про перебування його в зоні ведення антитерористичної операції за № 2059 від 15.07.2016 року в/ч пп 4252.

Насамкінець, він не ставить питання про розподіл усіх коштів отриманих ним, що зараховані йому на картковий рахунок за період з серпня 2013 по 29 травня 2014 року на загальну суму 31 413,88 доларів США, платіжною карткою на отримання яких розпоряджалась сама ОСОБА_2 та значно більшу їх частину вона використала на свій розсуд. Цих обставин в ході судового розгляду не заперечувала і її представник та вони підтверджуються випискою по особових рахунках ОСОБА_2 позаяк ОСОБА_3 виконував військовий обов`язок та знаходився далеко за межами України та в зоні проведення військових дій.

При цьому суд знаходить, що позов в частині визнання за ним права на половину грошових коштів та відсотків по ньому у гривневому еквіваленті за договором № SAMDN1000737241540 від 22.08.2013 року та одну другу частину відсотків по ньому в сумі 2 345,07 грн. ОСОБА_3 не має, оскільки ОСОБА_2 , маючи на утриманні двох неповнолітніх дітей могла використати їх в інтересах сім`ї, тому позов в цій частині на думку суду задоволенню не підлягає.

02.03.2015 року ОСОБА_2 отримала суму депозиту в розмірі 16 604.98 доларів США, відкривши в цей же день новий депозит на суму 5000 доларів США.

Суд відхиляє посилання представника ОСОБА_2 щодо того, що кошти розміщені нею на рахунках були отримані нею від частки у спадщині свого батька в розмірі 66 00 грн. Такий доказ суд оцінює критично та до уваги не бере, оскільки кошти з`являються на рахунках банку лише після отримання ОСОБА_3 грошової винагороди в іноземній валюті під час виконання ним місії ООН в ДР ОСОБА_8 .

Таким чином, незалежно від джерел походження, кошти, які перебувають на розрахункових рахунках кожного з подружжя, які були покладені під час шлюбу (та не були отримані в результаті укладенні договору дарування, спадкування, як премія, нагорода, стягнена моральна шкода за рішенням суду, страхові суми та ін. відповідно до ст. 57 Сімейного кодексу України) підлягають поділу у рівних частках, навіть якщо це стипендія, пенсія та інші доходи.

Тому слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 одну другу частину вартості банківського вкладу № SAMDNWFD0070048849200 від 30.12.2013 року в сумі 3400 доларів США, що еквівалентно 82 449,66 грн. та одну другу частину відсотків по ньому в розмірі 717,26 доларів США, що еквівалентно 17393.48 грн.

5. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення

Суд не приймає до уваги та оцінює критично пояснення представника позивача ОСОБА_2 стосовно використання коштів банківського вкладу «Стандарт» та відсотків по ньому ОСОБА_2 в інтересах сім`ї та за згоди ОСОБА_3 , адже вони спростовуються діями самої ОСОБА_2 стосовно зняття таких коштів та переміщення їх на інші рахунки за прізвищем ОСОБА_9 , хоча й вони перебували у цей час у шлюбі.

Окрім того, суд не бере до уваги посилання ОСОБА_2 про поміщення коштів на депозитному рахунку, отриманих нею за частку у спадковому майні батька в розмірі 66 тисяч грн., отриманих нею за розпискою від 03.03.2012 року. Суд відхиляє такі пояснення представника позивача, оскільки такі кошти зараховувались з часу отримання грошової компенсації ОСОБА_3 за несення службових обов`язків у ДР КОНГО.

Представник ОСОБА_2 заявила клопотання про пропуск строку ОСОБА_3 звернення до суду за захистом свого порушеного права. Проте, відповідно до положень частини 2 статті 72 Сімейного кодексу України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Сторони розірвали шлюб 21 жовтня 2016 року, ОСОБА_3 звернувся із позовом 06 березня 2019 року, тому трирічного строку не пропустив. Посилання представника позивача на те, що кошти зняті в період шлюбу, і ОСОБА_3 знав про їх використання не заслуговує на увагу, позаяк платіжна картка знаходилась в розпорядженні лише ОСОБА_2 .

Згідно грошового атестату № 90 від 28.05.2014 року за № 91/58 ОСОБА_3 забезпечувався щомісячною грошовою винагородою в іноземній валюті з розрахунку 2850,0 доларів США, нараховано надбавку за важкі кліматичні умови в розмірі 15% посадового окладу 4012,99 доларів США та надбавку за наліт в сумі 2 496,05 доларів США. За період з 12 серпня 2013 року по 29 травня 2014 року нарахована щомісячна грошова винагорода в сумі 33 813,88 доларів США, із зарахуванням на спеціальний картковий рахунок в розмірі 31 413,88 доларів США.

Тому, при розгляді вимог ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя банківського вкладу «Стандарт» суд встановив, що ОСОБА_2 здійснила зняття коштів, використала їх не в інтересах сім`ї та приховала його, ці грошові кошти враховуються при поділі.

Натомість, суд не знаходить підстав для поділу такого вкладу у національній валюті, оскільки їх розмір міг бути витрачений для потреб сім`ї навіть у відсутність відповідача ОСОБА_3 .

Судові витрати підлягають стягненню пропорційно до задоволених вимог відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України в сумі 885,17 грн. підлягають віднесенню на користь держави у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 звільнений від сплати судового збору, як учасник бойових дій, а судовий збір в сумі 998,43 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 81, 141, 258-273 ЦПК України, ст. ст. 57, 60 СК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя автомобіль марки «MAZDA 626», 1992 року випуску, кузов НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на одну другу частину автомобіля марки «MAZDA 626», 1992 року випуску, кузов НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Судовий збір в сумі 885.17 грн. компенсувати ОСОБА_2 компенсувати за рахунок держави.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 одну другу частину вартості банківського вкладу № SAMDNWFD0070048849200 від 30.12.2013 року в сумі 3400 доларів США, що еквівалентно 82 449,66 грн. та одну другу частину відсотків по ньому в розмірі 717,26 доларів США, що еквівалентно 17393.48 грн.;

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 998, 43 грн.

Повернути ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1697.82 грн. сплачений ним за квитанцією від 19.02.2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 діб з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складено 25.11.2019 року.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання АДРЕСА_2 .

Суддя :