Вирок № 85951009, 27.11.2019, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/236/19Справа №464/6742/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.11.2019 року

Миколаївський районний суд Львівської області в складі : головуючого-судді Бачуна О.І., суддів Павліва В.Р., Карбовніка І.М.

при секретарі Тремба І.Ю., з участю прокурора Сироватко І.С.

обвинуваченого (цивільного відповідача) ОСОБА_1 ,

захисника Величко О.Б.,

перекладача Малхотра Діпанкар

потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_2

потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миколаєві кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №12014140030000060 від 25.01.2014р., відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індуса, громадянина Республіки Індія, уродженця м.Ахмедабад штату Гуджарат Республіки Індія, зареєстрованого згідно тимчасової посвідки на постійне проживання для іноземців у АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, оскільки винаймав подобово квартиру в м.Тернопіль, з вищою освітою, не навчається, не одружений, розлучений, має на утриманні 2 (двох) малолітніх дітей, на території України працює керівником ТзОВ "Тріведі Мармур", безпартійний, раніше не судимий,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.2, 3, 4 ст.190 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , 23.05.2013 року, перебуваючи в кафе «Глорія Джинс», що за адресою: м.Львів, пл. А.Міцкевича,1, маючи умисел на заволодіння чужим майном у великих розмірах, шляхом обману потерпілого ОСОБА_4 , переконавши його, що займається привезенням на територію України з Республіки Індія гранітної бруківки, як співзасновник ТзОВ «ТріведіМрамор» уклав від імені ТзОВ «ТріведіМрамор» із ОСОБА_4 договір про поставку бруківки площею 1500 м.кв., загальною вартістю 225000 грн., та усвідомлюючи, що домовленості не виконає, перебуваючи 23.05.2013 року у приміщенні кафе «Глорія джинс», отримав від потерпілого ОСОБА_4 згідно із умовою, обумовленою в договорі, частину коштів в розмірі 112500 гривень, без наміру їх повертати та вчиняти дії для того, щоб привезти потерпілому товар з Індії .

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , повідомив ОСОБА_4 , що для розмитнення товару, який прибуде із Індії в Україну необхідні ще додатково кошти в сумі 60 000 гривень та усвідомлюючи, що домовленості не виконає, у вересні 2013 року, перебуваючи у приміщенні кафе «Глорія джинс», що в м.Львові на пл. А.Міцкевича, 1 отримав від потерпілого ОСОБА_4 , грошові кошти в сумі 60000 гривень, без наміру їх повертати та виконувати дії, щоб привезти товар потерпілому з Індії .

Своїми діями ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду у великих розмірах, на загальну суму 172500 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 заволодів чужим майном шляхом обману (шахрайство), у великих розмірах, тобто скоїв злочин, передбачений ч.3 ст.190 КК України.

Крім цього, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуваючи в приміщенні офісу ТзОВ «Спекр Пласт», що за адресою м.Львів вул. Городоцька, 355, офіс 221 маючи умисел на заволодіння чужим майном, в особливо великих розмірах, шляхом обману, запропонував директорові ОСОБА_6 та засновникові ТзОВ «Спектр Пласт» - ОСОБА_7 на вигідних умовах придбати різного роду гранітну плитку в фірми «FORWARDFUNDATION», засновником якої він являється в Індії, про що було укладено договір № 03-349 про поставку гранітної плитки від 06.07.2013 року, та погоджено усну домовленість про зарахування ОСОБА_1 як співзасновника ТзОВ «Спектр Пласт». В подальшому, ОСОБА_8 , продовжуючи свій злочинний намір, з метою незаконного збагачення, використовуючи ТзОВ «Спектр Пласт», шляхом обману, повідомивши, що це питання погоджено з засновником ТзОВ «Спектр Пласт» ОСОБА_7 , який на цей час перебував закордоном, шляхом обману директора ТзОВ «Спектр Пласт» - ОСОБА_6 , схилив останню до підписання угоди на постачання гранітної плитки між ТзОВ «Спектр Пласт» та ТзОВ «Західбуденергозбереження». Так, 08.07.2013року, перебуваючи в приміщенні офісу ТзОВ «Західбуденергозбереження», що за адресою м.Львів, пр. Чорновола, 67, маючи умисел на заволодіння чужим майном, в особливо великих розмірах, шляхом обману, директора ТзОВ «Західбуденергозбереження» - ОСОБА_9 , переконавши його, що займається привезенням на територію України з Республіки Індія гранітної плитки, та представившись співзасновником ТзОВ «Спектр Пласт», хоча насправді засновником вказаного товариства в даний час не являвся, надав ОСОБА_9 договір поставки № 1 від 08.07.2013 підписаний із однією сторони директором ТзОВ Спектр Пласт» ОСОБА_6 , згідно якого ТзОВ «Спектр Пласт» зобов`язувалось передати у власність ТзОВ «Західбуденергозбереження» гранітну плитку площею 2000 кв.м, загальною вартістю 600000 гривень.

08.07.2013 року ТзОВ «Західбуденергозбереження» на рахунок ТзОВ «Спектр Пласт» перерахувало грошові кошти в сумі 200000 гривень, частину із яких ТзОВ «Спектр Пласт» в подальшому - 15.07.2013 року в сумі 23000 доларів США, що станом на 15.07.2013 року еквівалентні, згідно з курсом Національного банку України - 186236,90 гривень, згідно договору № 03-349 про поставку гранітної плитки від 06.07.2013 року укладеного між ТзОВ «Спектр Пласт» та індійською фірмою «FORWARDFUNDATION», власником якої являвся ОСОБА_1 , були перераховані на рахунок фірми «FORWARDFUNDATION», в той час, як ОСОБА_1 не мав наміру грошові кошти повертати та вчиняти будь-які дії для того, щоб привезти товар з Індії .

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , повідомив директора ТзОВ «Західбуденергозбереження» - ОСОБА_9 , що для розмитнення товару, який прибуде із Індії в Україну, необхідні ще додатково кошти в сумі 150000 гривень, в свою чергу будучи обманутим, ОСОБА_9 , 23.09.2013 року перерахував на рахунок ТзОВ «Спектр Пласт» грошові кошти в сумі 150000 гривень, співзасновником, якого на цей час став ОСОБА_1 , які останній наміру повертати не мав.

Своїми діями ОСОБА_1 спричинив ТзОВ «Західбуденергозбереження» матеріальну шкоду в особливо великих розмірах, на загальну суму 350000 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 , повторно, в особливо великих розмірах заволодів чужим майном шляхом обману (шахрайство), тобто вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України.

Крім цього, ОСОБА_1 , в кінці листопада 2014 року, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, в особливо великих розмірах, шляхом обману, переконавши потерпілого ОСОБА_2 , що займається привезенням на територію України з Республіки Індія чорного та білого мармуру, домовився з ним про поставку трьох контейнерів каменю загальною вартістю 46000 доларів США, та усвідомлюючи, що домовленості не виконає, отримав від потерпілого ОСОБА_2 частину коштів в розмірі 8000 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України становило 119754,15 грн., без наміру їх повертати та вчиняти дії для того, щоб привезти потерпілому товар з Індії.

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , повторно, з метою отримання другої частини наперед обумовленої ним з потерпілим ОСОБА_2 загальної суми грошей в розмірі 46000 доларів США, на початку грудня 2014 року, перебуваючи неподалік кінотеатру ім. О.Довженка, що знаходиться на пр.Червоної Калини, 81 у м.Львові, та усвідомлюючи, що домовленості не виконає, отримав від потерпілого ОСОБА_2 решту коштів в сумі 38000 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України становило 572143,69 грн., без наміру їх повертати та виконувати дії, щоб привезти товар потерпілому з Індії .

Своїми діями ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 691897,84 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 , повторно, в особливо великих розмірах, заволодів чужим майном шляхом обману (шахрайство), тобто вчинив злочин, передбачений ч.4 ст.190 КК України.

Крім цього, ОСОБА_1 , повторно, в березні 2015 року, попередньо домовившись з потерпілим ОСОБА_2 про зустріч, перебуваючи на об`їзній дорозі неподалік с.Пасіки-Зубрицькі, Пустомитівського району, Львівської області, маючи умисел на заволодіння чужим майном, в особливо великих розмірах, шляхом обману потерпілого ОСОБА_2 переконавши його, що займається привезенням на територію України з Республіки Індія каменю та привезе йому вказаний товар, домовився з ним про поставку одного контейнера каменю, та усвідомлюючи, що домовленості не виконає, отримав від нього кошти в сумі 16000 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України становило 375098 грн., без наміру їх повертати та вчиняти дії, щоб привезти потерпілому товар з Індії .

Своїми діями ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 375098 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 , повторно, в особливо великих розмірах заволодів чужим майном шляхом обману (шахрайство), тобто вчинив злочин, передбачений ч.4 ст.190 КК України.

Крім цього, ОСОБА_1 , повторно, в червні 2015 року, маючи умисел на заволодіння чужим майном, у великих розмірах, шляхом обману, потерпілого ОСОБА_2 , переконавши його, що поставить йому контейнер паперу формату А-4 з Республіки Індія, та усвідомлюючи, що домовленості не виконає, 26.07.2015 року отримав від потерпілого ОСОБА_2 , який перебував в м. Підгайці, Підгаєцького району, Тернопільської області, через банківський переказ на свою банківську картку «Приватбанку» № НОМЕР_1 частину коштів в розмірі 30000 грн., без наміру їх повертати та вчиняти дії для того, щоб привезти товар з Індії .

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , з метою отримання частини грошей за поставку паперу формату А-4 з Республіки Індія, 01.07.2015 року, перебуваючи в будинку потерпілого ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , та усвідомлюючи, що домовленості не виконає, отримав від потерпілого ОСОБА_2 частину коштів в розмірі 105000 грн., без наміру їх повертати та вчиняти дії для того, щоб привезти товар з Індії.

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , з метою отримання решти грошей за поставку паперу формату А-4 з Республіки Індія, в червні 2015 року, перебуваючи неподалік ЗАТ "Львівський ізоляторний завод", що за адресою: м.Львів, вул. Зелена, 301, та усвідомлюючи, що домовленості не виконає, отримав від знайомої потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_10 решту коштів в сумі 2500 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України становило 52538,39 грн., які належали потерпілому ОСОБА_2 , без наміру їх повертати та вчиняти дії для того, щоб привезти товар з Індії .

Тим самим, ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 187538,39 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 , повторно, у великих розмірах заволодів чужим майном шляхом обману (шахрайство), тобто вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 190 КК України.

Крім цього, ОСОБА_1 , повторно, в липні 2015 року, перебуваючи в будинку потерпілого ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, у значних розмірах, шляхом обману, потерпілого ОСОБА_2 , переконавши його, що невідомі бандити вимагають у нього гроші, яких у нього зараз немає, отримав від потерпілого ОСОБА_2 кошти в розмірі 6500 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України становило 140483,04 грн., без наміру їх повертати.

Своїми діями ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 140483,04 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 , повторно заволодів чужим майном шляхом обману (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.190 КК України.

Крім цього, ОСОБА_1 , повторно, 27 липня 2015 року, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману потерпілого ОСОБА_3 , переконавши його, що привезе йому ліки «Теrіраrаtіdе» з Республіки Індія, отримав від останнього кошти в сумі 1620 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України становило 35760,45 грн., без наміру їх повертати та вчиняти дії для того, щоб привезти потерпілому вищевказані ліки з Індії . Своїми діями ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 35760,45 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 , повторно заволодів чужим майном шляхом обману (шахрайство), тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.190 КК України.

В пред`явленому обвинуваченні за ч.ч.2,3,4 ст.190 КК України обвинувачений ОСОБА_1 винним себе визнав повністю, розкаявся у скоєному. Цивільні позова ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнав в повному обсязі, зобов`язався відшкодувати завдані ним збитки

Суд, вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним злочинів, передбачених ч.2, ч.3, ч.4 ст.190 КК України.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства злочинах та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності їх позицій, роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.

Таким чином, суд вважає доведеною винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів і його дії правильно кваліфіковано за ст.190 ч.2 КК України, оскільки він повторно здійснив заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому, за ст.190 ч.3 КК України, оскільки він повторно, вчинив заволодіння чужим майном у великих розмірах, шляхом обману (шахрайство), та за ст.190 ч.4 КК України, оскільки він повторно здійснив заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), в особливо великих розмірах.

Що стосується поданих потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 цивільних позовів то такі підлягаю до задоволення виходячи з наступного.

Статтею 127 КПК України визначено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Згідно вимог ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на її відшкодування. Збитками, зокрема, є витрати, яких особа зазнала у зв"язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В силу вимог ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі ( передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої

Вимогами ст.23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

За змістом п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Враховуючи спричинення потерпілому ОСОБА_2 майнової шкоди, на загальну суму 3055968 грн., позовні вимоги в цій частині підлягають повному задоволенню та стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 у вказаній сумі. Моральна шкода полягає у постійній нервовій та психологічній напрузі, втрати авторитету як голови сім`ї, якого було обмануто, негативних змінах в житті, щоденних думках і спогадах про неправомірні дії щодо нього, переживання та фізичних незручностей, а тому з обвинуваченого слід стягнути таку в розмірі 944032 грн.

З врахуванням спричинення потерпілому ОСОБА_3 майнової шкоди обвинуваченим ОСОБА_1 в розмірі 1620,00 доларів США, що становить 42508,80 грн., позовні вимоги в цій частині підлягають повному задоволенню та стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 у вказаній сумі.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях внаслідок неможливості лікування хворої матері, постійній нервовій та психологічній напрузі, порушення життєвого ритму, а тому з обвинуваченого слід стягнути таку в розмірі 17491,20 грн.

У відповідності до вимог ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтею 85 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_1 міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується по місцю реєстрації, на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, та враховуючи наявність пом`якшуючих покарання обставин, як перебування на утриманні 2 (двох) малолітніх дітей, визнання вини, відсутність обтяжуючих покарання обставин, приходить до переконання обрати покарання в межах санкцій ст.190 ч.2, ст.190ч.3, ст.190 ч.4 КК України у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, та із застосуванням вимог ст.70 ч.1 КК України визначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, оскільки його виправлення є неможливим без ізоляції від суспільства.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід рахувати з 09.06.2016, а запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін.

Відповідно до ст.72 ч.5 КК України, зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 його перебування в установах попереднього ув`язнення з 09.06.2016р. по 27.11.2019року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Речові докази, а саме 3 (три) оптичних електронних носія та аркуш паперу формату А-4 з перепискою в соціальних мережах і відкопійованого листа-повідомлення Міністерства охорони здоров`я України, банківські картки «ПриватБанк» та «Аксіс Банк» слід залишити на зберіганні при матеріалах справи; мобільний телефон марки "Айфон" з сім карткою, наручний годинник - конфіскувати в дохід держави; ключ з брелком - знищити.

Керуючись ст.ст.369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.190, ч.4 ст.190 КК України, та призначити йому покарання

за ч.2 ст.190 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

за ч.3 ст.190 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі;

за ч.4 ст.190 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Відповідно до ст.70 ч.1 КК України, визначити ОСОБА_1 остаточну міру покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з 09.06.2016 р.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін, до набрання вироку законної сили.

Відповідно до ст.72 ч.5 КК України, зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 його перебування в установах попереднього ув`язнення з 09.06.2016 р. по 27.11.2019 р. із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 заподіяну майнову шкоду в розмірі 3055968 ( три мільйони п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят вісім) гривень та заподіяну моральну шкоду в розмірі 944032 (дев`ятсот сорок чотири тисячі тридцять два) гривні.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 заподіяну майнову шкоду в розмірі 42508 (сорок дві тисячі п`ятсот вісім) гривень 80 копійок та заподіяну моральну шкоду в розмірі 17491,20 (сімнадцять тисяч чотириста дев`яносто один) гривень 20 копійок.

Речові докази, а саме 3 (три) оптичних електронних носія та аркуш паперу формату А-4 з перепискою в соціальних мережах і відкопійованого листа-повідомлення Міністерства охорони здоров`я України, банківські картки «ПриватБанк» та «Аксіс Банк» слід залишити на зберіганні при матеріалах справи; мобільний телефон марки "Айфон" з сім карткою, наручний годинник - конфіскувати в дохід держави; ключ з брелком - знищити.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя: Бачун О.І.

Судді Павлів В.Р.

Карбовнік І.М.