Рішення № 85951004, 25.11.2019, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/806/19 Справа №447/1919/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

25.11.2019 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Павліва В.Р., за участю секретаря судового засідання Волківської-Любінської Н.Б., розглянувши у порядку загального позовного провадження в м. Миколаєві Львівської області справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-Новий Розділ" про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні,

Процесуальні дії у справі.

27.08.2019 ОСОБА_1 пред`явив позов відповідно до якого просить стягнути з ТзОВ "Енергія-Новий Розділ" заборгованість по заробітній платі в розмірі 18930,88 гривень, а також 19516,64 грн. середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні. В обгрунтування позову покликається на те, що між сторонами до 21.06.2019 було укладено трудовий договір. 20.06.2019 позивача звільнили з роботи у зв`язку з переведенням. Однак, заробітну плату при звільненні відповідач позивачу не виплатив в повному обсязі, заборгованість з заробітної плати становить 18930 гривень.

30.08.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив, що справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалу суду від 30.08.2019 відповідач отримав та 30.09.2019 надіслали відзив на позовну заяву, у відповідності до якого, просили відстрочити терміном на три місяці виплату невиплачених ОСОБА_1 при звільненні грошових коштів - компенсації за невикористані відпустки у розмірі 1830,88, зазначивши при цьому, що позивачу 15.08.2019 було виплачено 100 грн. Що стосується середньомісячного заробітку, то в цій частині позовних вимог просили відмовити.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 06.11.2019 закрито підготовче провадження і справу призначено до розгляду по суті на 25.11.2019.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, однак подав до суду заяву в якій просить проводити розгляд справи у її відсутності, позов підтримує, просить його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у його відсутності з винесенням заочного рішення.

Відповідно до ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд встановив:

З матеріалів справи вбачається, що позивач працював на підприємстві ТзОВ "Енергія-Новий Розділ", що стверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 .

У відповідності до копії квитанції, 15 серпня 2019 року позивачу виплачено 100 грн.

Відповідно до копій ухвал слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 17.12.2018 у справі №760/32373/18 та від 30.08.2019 у справі №760/24817/19 на визначені в ухвалах рахунки відповідача, в межах суми 804892343,78 гривень, накладено арешт у вигляді заборони розпорядження та здійснення видаткових операцій.

Згідно з копією листа від 11.09.2019 №16-43/1805 та копіями платіжних доручень, банк відмовив відповідачу у виконанні платіжних доручень, у зв`язку з тим що на рахунки відповідача накладено арешт.

Відповідно до долученого до відзиву листування відповідача та ПП "Гарант Енерго М", досягти згоди щодо укладення угоди про зустрічне зарахування зобов`язань не вдалося.

Оцінка суду.

При вирішенні даного спору суд виходить з того, що між сторонами спору існували трудові правовідносини, врегульовані КЗпП України. Спір про розмір заборгованості відсутній. Відповідач надав належні докази того, що 15.08.2019 виплатив позивачу 100,00 гривень заробітної плати. Таким чином, позовна вимога про стягнення заробітної плати підлягає до задоволення частково.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідач стверджує, що не здійснив повний розрахунок з позивачем у день звільнення, оскільки на момент звільнення позивача на рахунки відповідача було накладено арешт. На підтвердження цього надав копії ухвал слідчого судді щодо накладення арешту.

Конституцією України гарантовано право особи на працю та право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Стаття 97 КЗпП України встановлює, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Відповідно до ч.2 ст.10 Конвенції «Про захист заробітної плати», ратифікованої Україною 04.08.1961, заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Таким чином, право працівника на оплату праці гарантується державою першочергово і законом передбачено відповідальність за невиплату заробітної плати у визначені строки.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Однак, відповідач не надав достатніх доказів того, що на всі його кошти та на всі його рахунки без винятку накладено арешт. Крім цього, позивача звільнили 20.06.2019, а постановлення додаткової ухвали про накладення арешту на рахунки 30.08.2019 дає підстави вважати, що не всі рахунки та кошти відповідача були арештовані на момент звільнення позивача. Зі змісту ухвали від 30.08.2019 встановлено, що у відповідача на момент звільнення позивача були рахунки, які він відкрив після постановлення ухвали від 17.12.2018 і якими від вільно користувався до накладення на них арешту 30.08.2019. Тому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що у нього не було можливості виплатити позивачу заробітну плату у повному обсязі у день звільнення з незалежних від відповідача причин.

Згідно з ухвалою слідчого судді від 17.12.2018 на яку покликається відповідач, арешт накладено на рахунки відповідача в межах певної суми і відповідач може здійснювати видаткові операції понад зазначену суму.

Відповідач також не довів, що у нього не має рахунків зі спеціальним режимом використання для виплати заробітної плати.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо наявності дебіторської заборгованості, яка перешкоджала виплатити заробітну плату позивачу, оскільки відсутність у роботодавця коштів для виплати заробітної плати не виключає його відповідальності за несвоєчасну виплату заробітної плати.

Розмір компенсації за затримку розрахунку при звільненні відповідач не оспорював.

Тому, суд доходить висновку, що позовна вимога про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні підлягає до задоволення у розмірі про який просить позивач.

Відповідно до ст.435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Суд доходить висновку, що у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення слід відмовити, оскільки відповідач не надав суду достатніх доказів того, що у нього відсутні кошти для виплати заробітної плати, а також не надав доказів на підтвердження того, що вжив достатніх заходів для забезпечення безперешкодної та своєчасної виплати заробітної плати працівникам, шляхом відкриття рахунку зі спеціальним режимом використання чи шляхом виплати коштів з рахунків, які були відкриті після 17.12.2018 та якими він користувався до 30.08.2019.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Враховуючи це, судовий збір слід стягнути з відповідача у розмірі 768,40 гривень на користь держави.

Керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-Новий Розділ" про стягнення грошових коштів невиплачених при звільнені задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-Новий Розділ" на користь ОСОБА_1 суму грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку в розмірі 18830 (вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять) гривень 88 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-Новий Розділ" в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 19516 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот шістнадцять) гривень 64 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-Новий Розділ" на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-Новий Розділ", місцезнаходження: вул. Грушевського, 37, м. Новий Розділ, Львівської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 33525073.

Повний текст рішення складено 25.11.2019.

Суддя Павлів В. Р.