Рішення № 85950349, 28.11.2019, Токмацький районний суд Запорізької області

328/1230/19

28.11.2019

2/328/606/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Новікової Н.В., за участю секретаря судового засідання Похвалітової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу №329/1230/19 за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

встановив:

Представник позивача – адвокат Тодосієнко В.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 83 009,70 гривень, з яких: 36 857,06 гривень - прострочена заборгованість по основній сумі боргу; 17 691, 39 гривня - прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитом; 12 523,38 гривні - інфляційні втрати; 15 937,87 гривень - сума пені, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка має загальну площу 58,8 кв. м., житлову площу 37,6 кв. м., яка має узгоджену сторонами вартість у сумі 91 415 гривень, яка передана в іпотеку згідно з Іпотечним договором №13-3921-0771, посвідченим приватним нотаріусом Токмацького міського нотаріального округу Запорізької області Чернявським В.В. 30 липня 2007 року та зареєстрованого в реєстрі за №1884 із визначенням способу реалізації предмета іпотеки - проведення прилюдних торгів у виконавчому провадженні із визначенням ціни продажу предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В обґрунтування позову зазначив, що 30.07.2007 між ТОВ Банк «Фінанси та кредит» та відповідачем ОСОБА_1 укладений Договір про відкриття кредитної лінії №13-3921-077к, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 13 750 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15,5% річних. Строк повернення кредиту – до 30.07.2017. 03.06.2008 додатковою угодою збільшено процентну ставку до 16% річних. Зобов`язання за кредитним договором було забезпечене договором поруки №13-3921-077П від 30.07.2007 та іпотечним договором №13-3921-0771 від 30.07.2007, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . 11.02.2015 між ТОВ Банк «Фінанси та кредит» та позивачем укладений договір відступлення права вимоги №17/4-В на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним та іпотечним договорами. Станом на 31.08.2018 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 83 009,70 гривень, що дає позивачу право на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором.

28.08.2019 відповідач ОСОБА_1 надала відзив на позов, у якому просила суд відмовити у задоволенні позову. Заперечення проти позову обґрунтувала тим, що Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого на забезпечення кредитів в іноземній валюті» предмет іпотеки не підлягає примусовому відчуженню. Крім цього, вартість предмета іпотеки перевищує заборгованість за кредитним договором.

09.09.2019 позивачем надана відповідь на відзив, у якій вказано, що мораторій на стягнення предмета іпотеки стосується лише тимчасового відстрочення виконання судового рішення, яким звернуте стягнення на предмет іпотеки. Згідно з іпотечним договором узгоджена його сторонами вартість предмета іпотеки становить 91 415 гривень, яка співмірна з сумою позовних вимог.

11.10.2019 відповідач надала суду заяву, в якій просить застосувати до позовних вимог позовну давність. Позивачу стало відомо про прострочення зобов`язань за кредитним договором 23.11.2015 з листа АТ «Банк «Фінанси та кредит», отже позовна давність сплила 23.11.2018, а з позовом позивач звернувся до суду лише 26.04.2019.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явились, надали заяву про розгляд справи без їх участі, позов не визнали.

Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

30.07.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю Банк «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» (далі - Банк) та відповідачем ОСОБА_1 укладений Договір про відкриття кредитної лінії №13-3921- 077к (далі - кредитний договір).

Відповідно до п.2.1 кредитного договору Банк відкрив відповідачу невідновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності в розмірі 13 750 доларів США з оплатою по процентній ставці 15,5% річних. П.2.2 кредитного договору встановлено, що для обліку виданих у рахунок невідновлювальної кредитної лінії кредитних ресурсів Банк відкрив відповідачу позичковий рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно з п.3.1 кредитного договору видача кредитних ресурсів у рамках невідновлювальної відкличної кредитної лінії проводиться на підставі письмових заяв позичальника, за погодженням з Банком.

Пунктом 3.2 кредитного договору передбачено, що відповідач зобов`язалась повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором, до 30.07.2017. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок. Позивач зобов`язалась щомісячно у строк з 1 по 10 число кожного місяця здійснювати погашення заборгованості відповідно до Додатку №1 до кредитного договору.

У п.4.2 кредитного договору вказано, що нарахування процентів здійснюється за період з моменту списання Кредитних ресурсів з позичкового рахунку позичальника до моменту повернення кредитних ресурсів на позичковий рахунок. Нарахування процентів за день видачі кредитних ресурсів проводиться як за повний день, а за день повернення не проводиться. Нарахування процентів проводиться один раз на місяць на залишок заборгованості на позичковому рахунку позичальника за період з 1 по останнє число місця. Нарахування процентів проводиться по методу «факт»/360 за кожний день користування кредитними ресурсами.

У п.4.3 кредитного договору зазначено, що позичальник сплачує проценти щомісяця, у термін до 10 числа кожного місяця, згідно Додатка №1 до цього Договору. У зазначений термін сплачуються проценти, нараховані за попередній календарний місяць. Проценти сплачуються шляхом зарахування відповідної суми на рахунок процентів №22087267530001.

Згідно з п.4.5 кредитного договору, датою сплати процентів є день зарахування необхідної суми на рахунок, зазначений в п. 4.3 цього Договору.

Пунктом 3.4 кредитного договору передбачено, що у випадку здійснення позичальником несвоєчасного або не в повному обсязі зарахування грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом або процентами відповідно до п.3.2, 4.3, 4.4, Банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 6.1 кредитного договору встановлено, що за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.3.2, 3.4, 4.3, 4.4, 4.6 цього Договору, а також будь - яких інших строків платежів, передбачених цим Договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов`язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними ресурсами.

Відповідно до п.7.3 кредитного договору він набирає чинності з моменту видачі кредитних ресурсів (їхньої першої частини) та діє до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Додатковою угодою №1 від 03.06.2008 до кредитного договору було збільшено процентну ставку до 16% процентів річних додаток №1 до кредитного договору викладено у новій редакції.

Додатковою угодою №2 від 31.10.2008 до кредитного договору Додаток №1 до кредитного договору викладено у новій редакції.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі 13 750 доларів США, що підтверджується заявою відповідача від 30.07.2007, розпорядження Банка від 30.07.2007 та заявою на видачу готівки №13-288 від 30.07.2007.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 31.08.2018 мала заборгованість за кредитним договором у сумі 83 009,70 гривень, з яких: 36 857,06 гривень - прострочена заборгованість по основній сумі боргу; 17 691, 39 гривня - прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитом; 12 523,38 гривні - інфляційні втрати; 15 937,87 гривень - сума пені.

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Пунктом 5.1 кредитного договору передбачено, що забезпеченням виконання зобов`язань за цим Договором є іпотека нерухомості: квартири АДРЕСА_1 , оформлена договором іпотеки №13-3921-0771 від 30.07.2007.

30.07.2007 між Банком та відповідачем ОСОБА_2 укладено Іпотечний договір №13-3921-0771 (далі – іпотечний договір). Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 . Зазначена квартира має загальну площу 58,8 кв.м., житлову площу 37,6 кв.м.

Відповідно до п.3 іпотечного договору узгоджена його сторонами вартість предмета іпотеки становить 91 415 гривень.

Згідно зі ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: (1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); (2) правонаступництва; (3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); (4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

11.02.2015 між Банком та позивачем укладений договір відступлення права вимоги №17/4-В.

Відповідно до п.1.2 договору відступлення права вимоги, п.232 Додатку №1 до договору, Банк відступив, а позивач набув всі права вимоги до відповідача за кредитним та іпотечним договорами.

Пунктом 2.1 договору відступлення права вимоги встановлено, що пункт 1.2 цього договору набирає чинності в день прийняття рішення Національним банком України про віднесення первісного кредитора до категорії неплатоспроможних або на наступний календарний день після настання сукупності обставин, визначених п.2.1.1 договору, та однієї з обставин, визначеної п.2.1.2 цього договору або 2.1.3 цього договору або 2.1.4 цього договору.

17.09.2015 постановою Правління Національного банку України №612 Банк був віднесений до категорії неплатоспроможних.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Позивач листом від 15.10.2015 №7348/11/2 повідомив відповідача про факт набуття ним прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами. Вказаного листа отриманий позивачем 23.10.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позивач набув всі права за кредитним договором, що належали Банку, зокрема й право на нарахування процентів за користування кредитними коштами, іпотечним договором.

Відповідно до листа Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 23.11.2015 №3-242100/22658 заборгованість відповідача по кредитним договором станом на 17.09.2015 становить 3 982,92 доларів США (п.232 Додатку №2 до вказаного листа).

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону (ч.1 ст.33 Закону України від 05.06.2003 №898-IV «Про іпотеку» (далі – Закон №898-IV)).

Згідно з ч.1, 2 ст.35 Закону №898-IV у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

11.09.2018 позивач надіслав відповідачу повідомлення про порушення основного зобов`язання № 4563/15/4 з вимогою виконати у не менш ніж тридцятиденний строк порушене зобов`язання, а саме сплатити заборгованість за кредитним договором у сумі 83 009,70 гривень.

Вказаний лист повернувся позивачу у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується довідкою (ф.20).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами кредитного договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом, який наданий до 30.07.2017.

Відтак, у межах строку кредитування до 30.07.2017 відповідач мала, зокрема, повертати Банку та позивачу кредит і сплачувати проценти щомісячними платежами до з 1 по 10 число кожного місяця. Починаючи з 31.07.2017 відповідач мала обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги Банком або позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (п.48-54, 91).

Таким чином, нарахування позивачем процентів за період з 31.07.2017 до 31.08.2018 є безпідставним.

Відповідно до ч.2 с.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.1 Закону України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Кредитний договір був укладений в іноземній валюті (доларах США), отже вимога позивача про стягнення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції суперечить вимогам законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.01.2016 у справі №6-771цс15.

Щодо застосування до спірних правовідносин позовної давності, заявленою відповідачем.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Ст.258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог. Згідно із ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. За ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Як вже було зазначено, кредитним договором передбачений строк повернення кредиту – до 30.07.2017. Відповідач зобов`язалась сплачувати кредит та нараховані проценти щомісячними платежами з 1 по 10 число кожного місяця.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч.5 ст.261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (п.92-93).

Позивач звернулась до суду з цим позовом 26.04.2019 і таким чином позовна давність за її вимогами до 25.04.2016 - спливла.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.

Таким чином, оскільки строк повернення кредиту сплив 30.07.2017, позовна давність за вимогою про стягнення пені спливла 30.07.2018.

Суд встановив, що заборгованість відповідача за кредитним договором становить 2 203,85 доларів США. Вказана заборгованість виникла уа період з 26.04.2016 до 30.07.2017. Вказаний висновок суду зроблений з урахуванням Додатку №3 до кредитного договору, яким його сторонами погоджений графік погашення заборгованості та розмір щомісячних платежів.

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону №898-IVзвернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч.3 ст.39 Закону №898-IV суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов`язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Суд встановив, що ч.3 ст.39 Закону №898-IV не регулює спірні правовідносини, оскільки у даному випадку не має місця дострокове стягнення на предмет іпотеки, оскільки строк повернення кредиту, забезпеченого іпотекою, закінчився 30.07.2017, а зобов`язання за ним відповідачем не виконанні. Крім цього, наявність заборгованості завдає збитків позивачу та змінює обсяг його прав у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 2 203,85 доларів США, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 у визначений позивачем спосіб.

Суд відхиляє аргументи відповідача про неспівмірність вартості предмета іпотеки та заборгованості за кредитним договором, оскільки вказана обставина не є підставою, визначеною ч.3 ст.39 Закону №898-IV, для відмови у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також суд відхиляє аргумент відповідача про неможливість звернення стягнення на предмет іпотеки через мораторій на стягнення майна, наданого на забезпечення кредитів в іноземній валюті, оскільки Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» прямо передбачено, що рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню протягом дії цього Закону, тобто дія вказаного мораторію розповсюджується на примусове стягнення предмета іпотеки у виконавчому провадженні.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 062,94 гривні (1 921*(2 203,85*100%/ 3 982,92)).

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованість у сумі 2 203 (дві тисячі двісті три) доларів США 85 центів, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка має загальну площу 58,8 кв. м., житлову площу 37,6 кв. м., яка має узгоджену сторонами вартість у сумі 91 415 гривень, яка передана в іпотеку згідно з Іпотечним договором №13-3921-0771, посвідченим приватним нотаріусом Токмацького міського нотаріального округу Запорізької області Чернявським В.В. 30 липня 2007 року та зареєстрованого в реєстрі за №1884 із визначенням способу реалізації предмета іпотеки - проведення прилюдних торгів у виконавчому провадженні із визначенням ціни продажу предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У задоволенні позову у частині стягнення заборгованості у сумі 1 779 (одна тисяча сімсот сімдесят дев`ять) доларів США 07 центів – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи сплачений судовий збір у сумі 1 062 (одна тисяча шістдесят дві) гривні 94 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Реквізити учасників справи:

позивач - Державна іпотечна установа, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 34, м. Київ, код ЄДРОПОУ 33304730,

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: