Вирок № 85950148, 27.11.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 27.11.2019

Справа № 320/5920/19

Провадження № 1-кп/320/931/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Бахаєва І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Фурсової Л.І.,

прокурора – Костенко О.М.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Рудь Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140000975 від 10 квітня 2019 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, з середньою освітою, не працевлаштованого, неодруженого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, –

В С Т А Н О В И В:

10 квітня 2019 року, приблизно о 01-00 годині, ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, знаходячись біля підприємства ФОП ОСОБА_2 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , перелізши через паркан, проник на територію підприємства, де продовжуючи свої злочинні дії, з вікна складського приміщення вийняв скло та через вікно проник до вказаного приміщення, звідки таємно викрав електромашинку «МШУ-1» 6-230 № НОМЕР_1 виробник ТОВ «Левентия», в корпусі зеленого кольору, вартістю 3000 грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду на суму 3000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення, що кваліфікується як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.

Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 185 КК України визнав повністю, згоден з обсягом і кваліфікацією вчиненого, щиросердно розкаявся у скоєному та пояснив, що скоїв правопорушення при вищезазначених обставинах, а саме вночі 10 квітня 2019 року, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився біля підприємства в АДРЕСА_2 , переліз через паркан, проник на територію підприємства, вийняв скло зі складу та через вікно проник до приміщення, звідти викрав електромашинку. Також, просив суд суворо його не карати.

Від потерпілого ОСОБА_2 до суду надійшла заява про розгляд кримінального правопорушення за його відсутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, цивільний позов не заявлено.

Учасники кримінального провадження не наполягали на виклику для безпосереднього допиту потерпілого та свідків.

Вислухавши думки учасників судового розгляду, приймаючи до уваги, що обвинувачений не оспорює фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом з`ясовано, що обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи, та у суду відсутні сумніви в добровільності їх позиції, тобто визнання обвинуваченим вини не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, судом також роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

А тому, крім допиту обвинуваченого, інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, не досліджувалися, за винятком документів, які стосуються особи обвинуваченого та характеризуючих його даних, заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_1 обвинуваченням за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ч. 1 ст. 75 КК України, якщо при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбуття покарання, він дійсно може прийняти рішення про звільнення від відбування основного покарання з випробуванням.

Вирішуючи питання про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України суд також повинен урахувати тяжкість вчиненого злочину, особу винного, дотримуючись загальних принципів, встановлених законом, щодо призначення покарання. Таке рішення суду, відповідно до вимог ст. 374 КПК України, повинно бути належним чином вмотивоване, про що також зазначено і в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує вимоги статей 50, 65-67 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі ч. 3 ст. 185 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, обставини, що обтяжують і пом`якшують вину обвинуваченого, а так само дані про особу обвинуваченого.

Разом с тим, обвинувачений ОСОБА_1 неодружений, непрацюючий, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, не перебуває на обліку у нарколога, однак перебуває на обліку у лікаря психіатра. Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 301 від 03.07.2019 КУ «ОКПЛ» ЗОР ОСОБА_1 виявляє ознаки психічного розладу у вигляді психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності з епісиндромом в анамнезі. У період здійснення інкримінованого йому правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, а перебував у стані короткочасного психічного розладу у вигляді гострої алкогольної інтоксикації. Ступінь наявних порушень не такий, щоб позбавляв його здатності усвідомлювати фактичний характер і соціальну небезпеку своїх дій і керувати ними. За своїм психічним станом в теперішній час він також може віддавати звіт своїм діям та керувати ними. Не потребує застосування примусових заходів медичного характеру. Потребує протиалкогольного лікування.

Відповідно до досудової доповіді відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , складеної Мелітопольським міськрайонним відділом з питань пробації, орган пробації вважає, що у разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, доцільно покласти на нього обов`язки, передбачені ч. 2 ст. 76 КК України.

В якості обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає те, що обвинувачений визнав провину в повному обсязі, щиросердно розкаявся та жалкує у скоєному, своїми правдивими і послідовними показаннями сприяв встановленню істини у справі.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України із звільненням його від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно ч.ч. 1, 2 ст. 76 КК України обов`язки, буде відповідати загальним засадам призначення покарання, принципам законності, гуманності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання буде достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, буде відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок його м`якості.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлений.

Витрати на залучення експерта суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України.

Долю речових доказів суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371,373-376,395 КПК України, суд-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року 6 (шести) місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_1 :

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід до засудженого ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Речові докази:

- електромашинку «МШУ-1» 6-230 № НОМЕР_1 виробник ТОВ «Левентия», в корпусі зеленого кольору, яка відповідно до розписки знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_2 – залишити ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати в сумі 628 (шістсот двадцять вісім) гривень 04 копійки, за проведення судової експертизи (висновок експерта № 17-207 від 10.06.2019), перерахувавши на наступні реквізити: р/р № 31112115008009, одержувач: УК у Шевч. р-ні м. Зап./Шевч./ 24060300, код банку (МФО): 899998, код ЄДРПОУ: 38025367, назва банку: Казначейство України (ЕАП).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати в сумі 471 (чотириста сімдесят одна) гривня 03 копійки, за проведення судової експертизи (висновок експерта № 22-61 від 25.06.2019), перерахувавши на наступні реквізити: р/р № 31112115008009, одержувач: УК у Шевч. р-ні м. Зап./Шевч./ 24060300, код банку (МФО): 899998, код ЄДРПОУ: 38025367, назва банку: Казначейство України (ЕАП).

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ