Рішення № 85946277, 27.11.2019, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/4542/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі - головуючого судді Наумик О. О., за участі секретаря судового засідання Вареніченко В. А., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу № 233/4542/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості»,

В С Т А Н О В И В:

16.07.2019 р. АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором. Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що згідно з договором без номеру від 27.03.2017, укладеним між Банком і відповідачем, останній отримав кредит у розмірі 2500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідно до умов укладеного Договору він складається з заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів Банку.

Відповідач кредитні зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим станом на 19.06.2019 утворилася заборгованість в сумі 11547,63 грн, яку просить стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою суду від 17.09.2019 відкрито спрощене провадження у справі за дійсним позовом з повідомленням сторін (а.с.71).

Ухвалою від 08.11.2019 (а.с.122-124) позовну заяву було залишено без руху.

Відповідач позов не визнала, навівши підстави невизнання позову у відзиві на позовну заяву (а.с.76-78), у запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву (а.с.93-95), пославшись на те, що будь-якого договору на надання кредиту з позивачем вона не підписувала. 08.12.2016 вона відкрила в АТ «КБ «ПриватБанк» поточний рахунок для отримання заробітної плати.

При підписанні нею анкети-заяви копій документів спеціалістом банку їй надано не було. Їй було видано дві картки: зарплатну та кредитну. Спочатку на кредитній картці був встановлений кредитний ліміт 2000,00 грн, а потім Банк без будь-яких її на те заяв та звернень надав кредитний ліміт 2500,00 грн.

27 березня 2017 року АТ «КБ «ПриватБанк» вона не відвідувала, ніяких документів не підписувала.

Вона дійсно користувалася кредитними коштами після отримання кредитної картки, періодчино поповнювала цю картку, щоб не було заборгованості, однак через сімейні обставини вчасно сплачувати кредитну заборгованість не мала змоги.

Банк вимагає стягнути з неї суму, що більша за тіло кредиту ніж у п`ять разів.

Позивачем надана відповідь на відзив (а.с.96-101), в якому зауважено на тому, що ОСОБА_1 звернулася до АТ «КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 27.03.2017, згідно з якою отримала кредит у розмірі 2500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Згадувана заява містить персональні дані Відповідача і заповнена нею особисто. В цій заяві ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору шляхом кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчила згоду на те, що «ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомилася і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...".

Також до матеріалів позовної заяви долучено Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", з якого чітко вбачається, що Відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,6% (43,2% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо.

Тобто, сторонами при укладенні договору були оговорені усі істотні умови.

Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку.

Підписанням Анкети-заяви позичальника Відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг.

З карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже і отримав кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»).

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача — баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції).

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Презумпція правомірності правочину закріплена у ст.204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний відповідно до закону судом недійсним. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків тільки недійсний правочин.

Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.

Згідно зі ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором.

Враховуючи норми закону та докази, що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті.

Позивач надав докази того, що Відповідача було ознайомлено саме із зазначеними Умовами та Правилами надання банківських послуг, та наказ Банку від 06.03.2010, яким були затверджені зазначені Умови та Правила надання банківських послуг.

Зазначив, що відповідно до Наказу № PR-2007-249 від 20.02.2007 проводиться автоматизований випуск кредитних карт при випуску або перевипуску заробітних та пенсійних карт.

Право Банку на зміну кредитного ліміту передбачене п.п.2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4. Договору.

Питання підписання кредитного договору Відповідачем не відноситься до предмету спору, тож, вважає, що його твердження про те, що підпис виконаний не ним, а іншою особою, не мають правового значення по даній справі. Крім того, Відповідачем клопотання про проведення почеркознавчої експертизи на доведення цього твердження не заявлялося.

Підпис Позичальника на кредитному договорі свідчить про те, що йому були відомі і цілком зрозумілі всі умови цього Договору, і він вважає їх справедливими по відношенню до себе.

Неотримання або несвоєчасне отримання Клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє Клієнта від виконання його зобов`язань за даним Договором.

У разі незгоди зі змінами Умов та Правил надання банківських послуг або Тарифів Банку Клієнт має право надати заяву про розірвання Договору, виконавши умови п.2.1.1.5.4. Договору.

Клієнт на сьогоднішній день не звертався до Банку з повідомленням про незгоду з внесеними змінами та не ініціював розірвання договору, більше того, активно користувався картою, що говорить про прийняття Клієнтом діючих умов банківського обслуговування, а тому вважає заперечення Відповідача необґрунтованими.

Також зауважив, що з виписки по рахунку вбачається, що Відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що Відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором. Тому посилання Відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування, не мають прийматися судом до уваги.

Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Позивач АТ КБ «Приватбанк» явку представника у судове засідання не забезпечив, надавши суду заяву про розгляд справи у відсутність представника (за текстом позовної заяви – на а.с.3-зворот).

Відповідач у судове засідання не з`явилася, надавши суду заяву про розгляд справи у її відсутність з посиланням на невизнання позову у повному обсязі (а.с.116).

Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 27.03.2017 між Публічним акціонерним товариством «ПриватБанк» (з 21.05.2018 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (скорочена назва - ПАТ КБ «Приватбанк») змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (скорочена назва - АТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

На підтвердження волевиявлення сторін щодо укладення з позивачем кредитного договору 27.03.2017 відповідачем підписана «Анкета-заявление о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в ПриватБанке» (а.с.7), в якій зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами скидають між нею і Банком договір про надання банківських послуг, а також що з договором про надання банківських послуг вона ознайомлена до його укладення, згодна з його умовами. Екземпляр договору про надання банківських послуг згодна отримати шляхом роздруківки з сайту https://privatbank.ua, Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www://privatbank.ua. Зобов`язалася виконувати вимоги Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приват Банку www://privatbank.ua.

До «Анкети-заяви» позивач додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, затв. наказом від 06.03.2010 р. №СП-2010-258 (а.с.55,56-70).

Згідно з довідкою «про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н)» (а.с.45) 27.03.2017 позичальнику був встановлений кредитний ліміт 2500,00 грн, 06.04.2017 кредитний ліміт знижено до 2000,00 грн.

Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за Договором б/н від 27.03.2017 (а.с.53-54) вбачається, що станом на 19.06.2019 позивачем визначена заборгованість за Договором, яка становить 10521,55 грн, з яких: 799,58 грн – заборгованість за тілом кредиту; 2336,78 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5735,19 грн – нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 1650,00 грн – заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, що загалом із заборгованістю по судовим штрафам – 1026,08 грн. становить 11547,63 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статті 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної стави (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У «Анкеті-заяві» позичальника від 27.03.2017 відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) стягнути заборгованість за пенею.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування заявлених до стягнення сум, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 27.03.2017, позивач посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, затв. наказом від 06.03.2010 р. №СП-2010-258, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, затв. наказом від 06.03.2010 р. №СП-2010-258, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, зокрема базова % ставка в місяць, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.

При цьому, ці докази не містять підтвердження тих обставин, що відповідач при підписанні «Анкети-заяви» ознайомився і погодився з умовами, що містять саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, і що ця «Анкета-заява» разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між позичальником та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо % ставки, неустойки (пені, комісії, штрафів) саме у зазначених в цих документах розмірах.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено і в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Тож суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в «Анкеті-заяві» домовленості сторін про % ставку, сплату пені, комісії та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в «Анкеті-заяві» позичальника, яка безпосередньо підписана останньою, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд вважає, що оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періводу» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, затв. наказом від 06.03.2010 р. №СП-2010-258, що в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27.03.2017 шляхом підписання «Анкети-заяви». Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, комісій, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.

Тож суд приходить до висновку про часткове задоволення позову - стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3136,36 грн, з яких: 799,58 грн – заборгованість за тілом кредиту; 2336,78 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що «Анкета-заявление о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в ПриватБанке» від 27.03.2017 нею не підписувалася, а містить підпис іншої особи, оскільки це твердження не доведено будь-яким належним та допустимим доказом, яким міг бути аналогічний висновок експерта-почеркознавця. Проте відповідне клопотання про призначення такої експертизи відповідач не заявила. Більше того, відповідач підтвердила той факт, що користувалася кредитними коштами позивача, що зокрема підтверджено наданою позивачем випискою по картковому рахунку за період з 01.01.1999 по 03.09.2019 (а.с.47-51).

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд пропорційно до розміру задоволених вимог присуджує стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 521,74 грн, виходячи з такого розрахунку:

3136,36 грн * 100 / 11547,63 грн = 27,16%;

1921,00 грн * 27,16% = 521,74 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 141 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов

Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського,1Д; ЄДРПОУ 14360570) до

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

«про стягнення заборгованості» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 27.03.2017 у розмірі заборгованості за кредитом – 799 (сімсот дев`яносто дев`ять) грн 58 коп, а також судовий збір у розмірі 521 (п`ятсот двадцять одна) грн 74 коп.

В задоволенні решти позовних вимог стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, за пенею та комісією – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя