Рішення № 85945983, 27.11.2019, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

27.11.2019 227/2575/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 листопада 2019 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого cудді: Мацишин Л.С.,

за участю секретаря судового засідання: Михайловської Т.П.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника третьої особи: Бажинової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Добропільської міської ради про визнання усиновлення недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області, з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Добропільської міської ради, уточнивши свої вимоги, просив визнання недійсним усиновлення позивачем дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; поновити актовий запис про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінивши її прізвище та по батькові на попередні; та про припинення стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 20 липня 2007 року було укладено шлюб між ним та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після укладення якого дружина взяла прізвище ОСОБА_2 . На момент одруження в відповідачки від першого шлюбу була донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час перебування у шлюбі в сторін народився спільний син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 12 червня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області про усиновлення позивачем ОСОБА_3 , було видано свідоцтво про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з внесенням до актового запису відомостей про батька дитини - дані позивача. В липні 2013 року в них погіршилися стосунки. Наприкінці серпня 2013 року відповідачка звернулася з позовом до суду, та 27 лютого 2014 року рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області шлюб між сторонами було розірвано. Крім того, за рішенням суду з позивача стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Після розлучення в 2014 році відповідач поїхала до Криму. Останнє відоме її місце проживання селище Ревда Мурманської області Російської Федерації. Раз на рік відповідачка приїздить у смт. Олександрівка Донецької області зняти аліменти та привозить на літні канікули сина ОСОБА_4 . З ОСОБА_3 позивач не спілкується з 2014 року, відносини не підтримують, участі у вихованні він не приймає. Остання мешкає в Російській Федерації та не бажає спілкуватися з ОСОБА_1 . У зв`язку з тим, що колишня дружина та мати ОСОБА_3 на момент удочеріння не мала наміру підтримувати шлюбні стосунки, та стосунки між дитиною та позивачем не підтримуються, а також останній участі в житті дитини не приймає, просив усиновлення визнати недійсним.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві, щодо заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. З заявою про відкладення розгляду справи з повідомленням причин неявки до суду не зверталася, відзиву на позовну заяву до суду не надавала.

Представник третьої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Добропільської міської ради позов заперечила та просила відмовити в його задоволенні.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення учасників процесу, суд встановив такі обставини.

З 20 липня 2007 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у шлюбі. (а.с.6)

24 травня 2013 року Добропільським міськрайонним судом Донецької області було ухвалено рішення, яким оголошено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , усиновлювачем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чорнухинського районного управління юстиції у Полтавський області внести зміни в актовий запис про народження дитини № 14 від 17 жовтня 2003 року, складеного на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с.Галяве, Чорнухинського району, Полтавської області:

- записати батьком дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Криворіжжя Добропільського району Донецької області, громадянина України, який проживає за адресою АДРЕСА_1 - замість ОСОБА_5 ;

- записати матір`ю дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку смт. Олександрівка Донецької області, громадянку України, яка проживає за адресою АДРЕСА_1 - замість ОСОБА_2 ;

- змінити прізвище усиновленої дитини з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 », по батькові - з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 »;

- змінити місце народження дитини з «с. Галяве Чорнухинський район Полтавська область» на «м. Білозерське Добропільський район Донецька область». (а.с.25-26)

Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 12 червня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чорнухинського районного управління юстиції у Полтавській області, актовий запис № 14 складено про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 вже ОСОБА_3 , яка народилася у м. Білозерське Добропільського району Донецької області, батьком якої записано ОСОБА_1 , матір`ю - ОСОБА_2 . (а.с.5)

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 жовтня 2013 року стягнуто аліменти з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця села Криворіжжя Добропільського району Донецької області, на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини усіх видів доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 20 вересня 2013 року та до повноліття дітей. (а.с.7)

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 лютого 2014 року шлюб між сторонами було розірвано. (а.с.6)

Згідно акту, складеного комісією ОСМД «Заря», за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , 1985 року народження, ОСОБА_3 , 2003 року народження, ОСОБА_4 , 2007 року народження, не проживають у даній квартирі з серпня 2013 року. ОСОБА_1 , 1981 року народження, за цією адресою проживає один. (а.с.8)

На теперішній час відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має прізвище ОСОБА_2 (а.с.9) та її місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.14)

Звертаючись до суду із позовом про визнання недійсним усиновлення дитини ОСОБА_3 позивач посилається на те, що відповідачка на момент усиновлення не мала наміру продовжувати подальше подружнє життя, оскільки відразу після усиновлення в них погіршились подружні відносини та невдовзі вони розлучились. Відповідачка неодноразово йому говорила про розірвання шлюбу і під цим страхом та бажанням зберегти сім`ю він погодився на усиновлення. Як йому згодом стало відомо, на момент усиновлення відповідачка мала іншого чоловіка, з яким після розірвання шлюбу одружилася.

Відповідно до ст. 207 Сімейного кодексу України, усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 СК України. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Виходячи з того, що усиновлення - це юридичний акт, воно, як і будь-який інший подібний акт, що не досягає поставленої мети, може визнаватися недійсним і скасовуватися. Звідси підставами припинення усиновлення є визнання усиновлення недійсним і скасування усиновлення.

Статтею 240 СК України встановлено, що право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення чи визнання його недійсним мають батьки, усиновлювач, опікун, піклувальник, орган опіки та піклування, прокурор, а також усиновлена дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду за позовами батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 Сімейного кодексу України, якщо одним із подружжя усиновлена дитина другого з подружжя, усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що на момент усиновлення другий із подружжя не мав наміру продовжувати з ним шлюбні відносини.

Судом встановлено, що після всиновлення дитини, яке відбулося 24 травня 2013 року, з серпня 2013 року дитина разом з матір`ю за адресою постійного місця проживання позивача, а саме АДРЕСА_1 , не проживала, в жовтні 2013 року було за позовом відповідачки стягнуто з усиновлювача аліменти, а на початку 2014 року розірвано шлюб між сторонами.

Крім того, за рішенням суду усиновлення може бути визнане недійсним й тоді, коли одним із подружжя усиновлена дитина другого з подружжя. Але це можливо лише у тих випадках, коли суд, розглядаючи справу за позовом про визнання усиновлення недійсним, встановить, що на момент усиновлення дитини той з подружжя, хто є її батьком, матір`ю, не мав наміру продовжувати з усиновлювачем шлюбних відносин. Закріплення у законі такого правила пояснюється насамперед тим, що усиновлення спрямоване на забезпечення усиновленій дитині повноцінного сімейного виховання. Якщо ж той з подружжя, дитина якого усиновлена, на момент усиновлення не мав наміру продовжувати шлюбні відносини з усиновлювачем, мету усиновлення навряд чи можна вважати досягнутою.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка доводиться позивачу тіткою, суду показала, що відповідач вмовила позивача на усиновлення лише для того, щоб потім стягнути з нього аліменти на утримання дітей, а після усиновлення вона його покинула і пішла до іншого чоловіка, з яким вона і одружилась.

Із встановленого судом вбачається, що відповідачка - мати дитини не мала наміру продовжувати з позивачем шлюбні відносини та забезпечувати усиновленій дитині повноцінне сімейне виховання.

Як встановлено судом, відповідачка неодноразово висловлювала своє небажання продовжувати шлюбні відносини із позивачем у приватних бесідах та підкреслювала, що усиновлення дитини здійснила для того, аби дитина отримувала від усиновлювача матеріальне забезпечення, оскільки позивач має можливість його надавати.

Про відсутність наміру відповідачки взагалі створювати сім`ю з позивачем і тим більше продовжувати з ним шлюбні стосунки, свідчать її дії. Зокрема вона не сприяла спілкуванню усиновленої дитини з усиновлювачем з метою забезпечення повноцінного сімейного виховання усиновленої дитини, саме вона у вересні 2013 року ініціювала питання про стягнення аліментів, при цьому ОСОБА_1 позовні вимоги визнав у повному обсязі. Тобто останній мав намір у будь-якому випадку матеріально допомагати відповідачці.

Загалом вже після усиновлення через п`ять місяців відповідачкою було стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання своєї дитини, шлюбні стосунки після цього протривали ще близько шести місяців, після чого шлюб було розірвано.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що позов у частині вимог про визнання недійсним усиновлення слід задовольнити.

Що ж стосується позовних вимог про припинення стягнення з позивача аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , то суд зазначає про таке.

У статті 237 Сімейного кодексу України прописані наслідки визнання недійсним усиновлення, відповідно до ч.ч. 1, 2, 5, 6 якого усиновлення, визнане недійсним, анулюється з моменту його здійснення. У разі визнання усиновлення недійсним припиняються права та обов`язки, які виникли раніше і встановлені законом для усиновлювача, його родичів та усиновленої дитини. У разі визнання усиновлення недійсним відновлюються прізвище, ім`я та по батькові дитини, які вона мала до усиновлення. Суд може постановити рішення про стягнення аліментів на дитину з особи, яка була її усиновлювачем, на строк не більш як два роки, якщо дитина не має батьків або батьки не мають змоги її утримувати, за умови, що усиновлювач може надавати матеріальну допомогу.

За загальним правилом, внаслідок недійсного правочину не виникає нових прав та обов`язків і якщо відбулися певні зміни, вчинені дії на його реалізацію, суб`єкти такого правочину повинні повернутися у первісний стан, тобто в те положення, яке існувало на момент вчинення. Саме у зв`язку з цим, моментом визнання недійсним усиновлення є момент його здійснення, тобто усиновлення, яке визнане недійсним, не породило правових наслідків, які визначені ст. 232 СК України.

В усиновлювача може виникати новий обов`язок, який не ґрунтується на відносинах, які залишаться між ним та дитиною, усиновлення якої визнано судом недійсним. Такий аліментний обов`язок може виникати тільки за наявності ряду підстав: дитина не має батьків або батьки не мають змоги її утримувати; усиновлювач може надавати матеріальну допомогу. Строк встановлення такого аліментного правовідношення не може перевищувати двох років.

Отже, якщо суд встановить відсутність хоча б однієї з зазначених у ч. 6 ст. 237 СК України умов, необхідних для виникнення у дитини права на одержання аліментів від колишнього усиновлювача, аліментний обов`язок у останнього припиняється.

З огляду на викладені обставини, а також того, що суд визнає усиновлення недійсним, дитина проживає разом з матір`ю, яка в свою чергу з заявою про те, що не може матеріально утримувати дитину, до суду не зверталася, суд вважає за необхідне звільнити позивача від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 207, 236, 237, 240 СК України, ст. ст. 263-265, 273, 280-284, 288 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Добропільської міської ради (ЄДРПОУ: 04052904; адреса місцезнаходження: вул. Першотравнева, буд. 83, м. Добропілля Донецької обл. 85000), про визнання усиновлення недійсним, задовольнити.

Усиновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (після усиновлення ОСОБА_3 ), яке було здійснене на підставі рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2013 року, визнати недійсним.

Внести зміни до актового запису № 14 від 17 жовтня 2003 року, зробленого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чорнухинського районного управління юстиції у Полтавській області про народження ОСОБА_3 , а саме: виключити з актового запису прізвище дитини « ОСОБА_3 » та по-батькові « ОСОБА_3 » і дані про батька « ОСОБА_1 ».

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дня набрання цим рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Добропільський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення виготовлено 28 листопада 2019 року.

Головуючий суддя Л.С.Мацишин

27.11.2019