Рішення № 85945263, 18.11.2019, Демидівський районний суд Рівненської області

Справа № 558/254/19

номер провадження 2/558/89/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2019 року смт. Демидівка

Демидівський районний суд Рівненської області, в складі судді одноособово Феха Т.С., при секретарі судових засідань Ковальській Л.С., з участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області про визнання незаконними дій органу місцевого самоврядування та визнання права на приватизацію житла, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області про визнання незаконними дій органу місцевого самоврядування та визнання права на приватизацію житла.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 просила визнати незаконними дії Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області в частині відмови в приватизації житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ; визнати за нею, ОСОБА_1 , та членами її сім`ї право на приватизацію житлового будинку АДРЕСА_1 .

Крім того, у позовній заяві позивач ОСОБА_1 просила зобов`язати Боремельську сільську раду Демидівського району Рівненської області надати дозвіл на приватизацію житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , та видати свідоцтво про право власності на нього.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_1 в позовній заяві зазначила, що у 1992 році вона з батьками та на той час з чоловіком, ОСОБА_3 , переїхали в с. Малеве, Демидівського району Рівненської області. Відповідно до ордера № 61, виданого Малівською сільською радою 17 серпня 1992 року їм було надано право на вселення в житловий будинок АДРЕСА_2 . У 1992 році у неї народилася дочка. Оскільки її чоловік, ОСОБА_3 , не зумів порозумітися з її батьками, то вона з чоловіком вирішили знайти інше житло. Навпроти будинку батьків, знаходився інший будинок, збудований для переселенців із зони радіоактивного забруднення. Вона звернулася до Малівської сільської ради з проханням про передачу такого будинку її сім`ї, але там порадили звернутися до Відділу у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Рівненської обласної державної адміністрації. На її звернення Відділом у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Рівненської обласної державної адміністрації їй було надано дозвіл на вселення до такого будинку та з того часу вона з сім`єю проживає в будинку АДРЕСА_1 . У 2004 році вона виготовила технічний паспорт на житловий будинок, а в 2010 році провела його газифікацію. У 2017 році їй було надано право на виготовлення технічної документації щодо оформлення права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с. Малеве. Однак, у 2018 році Боремельська сільська рада АДРЕСА_2 району Рівненської області відмовила їй у передачі будинку у власність, спочатку через відсутність первинних документів на вселення в будинок, пізніше через те, що вона нібито вже використала своє право на отримання соціального житла.

З 2001 року вона з сім`єю постійно проживає у житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та це є єдиним постійним місцем проживання її сім`ї. Її чоловіка, ОСОБА_3 , заочним рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 5 лютого 2007 року було визнано таким, що втратив право на користування житловим будинком за відсутності в ньому понад шість місяців. Вона не використала свого права на приватизацію житла. Незважаючи на те, що була включена до ордера, що був виданий її батькові, але правом на приватизацію такого житла не скористалася.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та додатково пояснила, що спочатку з чоловіком проживала в будинку АДРЕСА_1 , з дозволу Малівської сільської ради, а пізніше отримала дозвіл Відділу у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Рівненської обласної державної адміністрації на вселення у такий будинок. Вони планували, що у такий будинок переселяться батьки її чоловіка, але пізніше вона з чоловіком припинила спільне проживання. Вважає, що має право на приватизацію житлового будинку АДРЕСА_1 .

Представник відповідача Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області Корінь В.М. позовні вимоги позивача не визнав та пояснив, що сільська рада готова визнати позовні вимоги позивача та надати позивачеві дозвіл на приватизацію такого будинку за умови, що позивачем будуть надані документи, які підтверджували б підстави її вселення у будинок.

Суд, заслухавши позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі та оцінивши їх, як кожен окремо, так і в їх сукупності за внутрішнім переконанням, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Суд вирішив справу в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами по справі.

В ході розгляду справи судом не вирішувалося питання про забезпечення доказів, не вживалися заходи забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо.

Під час розгляду справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом позивач (а.с. 6), довідкою про склад сім`ї позивача (а.с. 18, 19), типовим договором на надання послуг з вивезення побутових відходів від 1 жовтня 2016 року (а.с. 10).

Згідно рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 5 лютого 2007 року (а.с. 8, 9) позов Малівської сільської ради Демидівського району Рівненської області до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком задоволено та визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим будинком, що розташований в АДРЕСА_1 .

Як встановлено із змісту посвідчення серії Б № 031026 (а.с. 6) ОСОБА_1 є громадянкою, яка постійно проживала у зоні безумовного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС до прийняття рішення про відселення, категорія 2.

Згідно ордера № 61 від 17 серпня 1992 року (а.с. 11) встановлено, що такий ордер був виданий ОСОБА_4 на право зайняття житлового будинку АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 сім`ї ОСОБА_4 наступний: ОСОБА_4 (дружина), ОСОБА_5 (дочка), ОСОБА_3 (зять).

Свідоцтво про право власності на житло від 19 червня 1996 року підтверджує те, що будинок в АДРЕСА_4 , належить в рівних долях ОСОБА_4 – Ѕ частка та ОСОБА_4 – Ѕ частка.

Дослідженими доказами по справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 не використала своє право на безоплатну приватизацію житла (а.с. 84-87).

Своїми поясненнями позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердила, що вона на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у Малівській сільській раді не перебувала та не перебуває на такому обліку в Боремельській сільській раді Демидівського району Рівненської області (об`єднаній територіальній громаді).

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен громадянин має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Житлового кодексу України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

У відповідності зі статтею 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

За правилами, встановленими ч.ч. 1-3 ст. 8 Закону України від 19.06.1992 року №2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Згідно з ч.ч. 10, 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Відповідно до пунктів 4, 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396, передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність громадян на підставі заяви та документів, передбачених пунктом 18 цього ж Положення, а саме: довідки про склад сім`ї та займані приміщення; копії ордеру про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитках); документу, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копії документу, що підтверджує право на пільгові умови; заяви-згоди тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку) жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах.

Згідно з пунктом 19 цього Положення, відомості про займані наймачем приміщення та їх площу заповнюються згідно з інвентаризаційними матеріалами, які зберігаються на підприємстві (організації) по обслуговуванню житла.

Орган приватизації, в разі потреби, уточнює необхідні для розрахунків дані залежно від складу сім`ї і розміру загальної площі квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитках, оформлює відповідні розрахунки та видає розпорядження органу приватизації щодо жилих приміщень, на підставі яких видає свідоцтво про право власності на жиле приміщення, як це визначено у пунктах 21, 22 цього Положення.

Підстави для відмови у приватизації житла передбачені частиною другою статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а саме не підлягають приватизації:

квартири-музеї, квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв;

квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей);

квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стан і (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей);

квартири (будинки) віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктами 2 і 5 статті 2 цього Закону.

Відповідно до повідомлення Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області № 02/21-784 від 1 червня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено, що виконавчий комітет Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області вирішив відмовити у приватизації житлового будинку у зв`язку з ненаданням повного пакету документів. ОСОБА_1 роз`яснено, що їй необхідно надати первинні документи на право вселення у житловий будинок та підтвердження, що нею не використано право на приватизацію житла (а.с. 13).

Відповідно до повідомлення Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області № 02/02-230 від 28 лютого 2019 року ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до направлення № 75 від 31 липня 1992 року, виданого Дубровицькою районною державною адміністрацією Рівненської області, у ньому зазначено список осіб на яких виділено житлову площу в будинку АДРЕСА_2 , де була передбачена житлова площа для ОСОБА_6 . Боремельська сільська рада Демидівського району Рівненської області вважає, що ОСОБА_1 використала своє право на отримання соціального житла.

Дослідженими доказами по справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 не використала своє право на приватизацію житла (а.с. 84-87).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов не перебуває.

Відповідно до п. 3 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги - позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Крім загальних підстав, передбачених законодавством України, такими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються особи, які забезпечені жилою площею нижче рівня середньої забезпеченості громадян у даному населеному пункті або які проживають у комунальних квартирах.

Сім`я, що втратила годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, має право на додаткову жилу площу, порядок надання і розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.

Передбаченими цим пунктом пільгами щодо забезпечення житлом громадяни мають право скористатися один раз.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 має право на позачергове забезпечення жилою площею.

При уточненні позовних вимог позивач ОСОБА_1 просила визнати за нею право на приватизацію житлового будинку АДРЕСА_1 , як за громадянкою, яка потребує поліпшення житлових умов, а також зазначала, що вказаний будинок їй був наданий, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 не надала до суду документи, що підтверджували б підстави для вселення її у житловий будинок АДРЕСА_1 .

Так, позивачем ОСОБА_1 не надано ордеру на право вселення у такий житловий будинок.

Під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 своїми поясненнями підтвердила, те, що таких документів нею не було надано і відповідачеві Боремельській сільській раді Демидівського району Рівненської області, при зверненні з заявою про надання їй права на приватизацію житлового будинку.

Посилання позивача на ту обставину, що нею було отримано дозвіл Відділу у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Рівненської обласної державної адміністрації на вселення у такий будинок не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок доказування і подання доказів, крім того, визначений ч. 1 ст. 81 ЦПК України, згідно якої встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.

П.п. 4, 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396, встановлює, що передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність громадян на підставі заяви та документів, передбачених пунктом 18 цього ж Положення, зокрема, копії ордеру про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитках).

Таких документів позивачем ОСОБА_1 не було надано до суду на підтвердження своїх позовних вимог.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання незаконними дій Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області в частині відмови їй у приватизації житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .

З цих підстав, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання за нею права на приватизацію саме житлового будинку АДРЕСА_1 .

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 не використала своє право на приватизацію житла та має право звернутися до відповідача для взяття її на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Оскільки позивачем не надано до суду, а також не було надано відповідачеві копії ордеру про її право на вселення у вищезазначений житловий будинок, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для зобов`язання відповідача надати дозвіл на приватизацію житлового будинку АДРЕСА_1 , та видати свідоцтво про право власності на такий будинок.

На підставі встановлених обставин справи та вказаних правових норм, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідно до ст.ст. 2, 8, 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області (місцезнаходження: с. Боремель, вул. Першотравнева, буд. 64, Демидівського району Рівненської області, код - 04386580) про визнання незаконними дій органу місцевого самоврядування та визнання права на приватизацію житла, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.С. Феха.

Повний текст рішення складено 27 листопада 2019 року.