Ухвала суду № 85945181, 27.11.2019, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/2434/19

Провадження №2/548/803/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.11.2019 року м. Хорол

Суддя Хорольського районного суду Полтавської області Коновод О.В. ., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області , за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В:

До Хорольського районного суду області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області , за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання дій протиправними.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має правов порядку, встановленому цим Кодексом, звернутисядо суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

За змістом ч. 1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Згідно положень ч. 1 ст. 184 ЦПК України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність передачі вказаної цивільної справи на розгляд іншого суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України у зв`язку з її непідсудністю Хорольському районному суду Полтавської області як місцевому суду першої інстанції.

Так, у відповідності достатті 125 Конституції України система судів загальної юрисдикції в Україні будується, зокрема, за принципом територіальності і визначається законом.

За змістом ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 4 ст. 10 ЦПК України,при розгляді справсуд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободі протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом вказаної норми, інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у ч. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Європейський суд з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (п.24рішення від20.07.2006року;заяви №29458/04та №29465/04) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово наголошував, що, реалізуючи ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Прецедентними в цьому відношенні є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулювання з боку держави.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено право на повноважний суд, за змістом якої ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Правосуддя вУкраїні здійснюєтьсявиключно судамита відповіднодо визначенихзаконом процедурсудочинства (ч.1ст.5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Так, правила підсудності справ у цивільному судочинстві можуть визначатися лише процесуальним законом. Питання про підсудність справ позовного провадження визначається главою 2 розділу І ЦПК України.

За загальним правилом, визначеним ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Так, як вбачається зі змісту позовної заяви, звертаючись до суду з позовом, позивач на виконання вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України вказує адресу відповідача, а саме: АДРЕСА_1 , що з урахуванням відомостей електронного довідника Україна. Адміністративно-територіальний устрій в редакції від 01.11.2019 року, чинній на момент звернення позивача до суду, знаходиться поза межами територіальної юрисдикції Хорольського районного суду Полтавської області.

Враховуючи ту обставину, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій протиправними , до якого, відтак, мають застосовуватись загальні правила територіальної підсудності, встановлені ст. 27 ЦПК України, то даний спір не підсудний Хорольському районному суду Полтавської області.

Водночас, враховуючи предмет позову, а також той факт, що місце знаходження відповідача відоме, підстав для застосування правил альтернативної підсудності, встановлених ст. 28 ЦПК України, немає.

У відповідності до вимог п. 1 ч. 1ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на їїоскарження, а вразі подання скарги -не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення (ч.3ст. 31 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.

Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленомустаттею 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (ч. 2 ст. 32 ЦПК України).

Зважаючи на вказане, суддя вважає за необхідне передати цивільну справу № 548/2434/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області , за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, до належного суду за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача, а саме Октябрського районного суду м. Полтави .

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4, 27-28, 31-32, 184 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області , за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання дій протиправними,- передати на розгляд до Октябрського районного суду м. Полтави ( 36002, м.Полтава, вул Навроцького, 5).

Ухвала суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Хорольський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її проголошення.

Суддя: О.В. Коновод