Рішення № 85944393, 28.11.2019, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

2/381/1120/19

381/2650/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Соловей Г.В.,

за участі секретаря Момот Л.С.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

19.07.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 в якому просить стягнути з відповідача на його користь неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в сумі 40957,23 грн.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.

В судове засідання через канцелярію суду надійшла заява від ОСОБА_1 про відвід головуючому по справі судді Соловей Г.В. в своїй заяві позивач посилається на те, що суддею Соловей Г.В., задоволено відвід в інших справах за участю сторін, які є сторонами по справі, як задоволено його відвід суддею Ковалевською Л.М., а тому у нього виникли сумніви щодо судді Соловей Г.В., в її неупередженості та об"єктивності при розгляді даної справи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заявлений відвід підтримав.

В судовому засіданні представник відповідача вважає заявлений відвід необгрунтованим та безпідставним, а також зазначив, що відсутність отримання бажаного рішення не є підставою для відводу. Просить заявлений відвід залишити без розгляду.

Заслухавши думку учасників судового процесу, вивчивши письмові матеріали заяви суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є членом сім"ї чи близьким родичем сторони у справі; якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар або надавав стороні правничу допомогу в цій чи іншій справі; якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або обєктивності судді.

Враховуючи вищевикладене заява не містить підстав, зазначених у ст.36 ЦПК України, зазначені підстави в заяві про відвід судді є необгрунтованими та безпідставними.

Так, в обгрунтування відводу посилається на задоволені відводи по іншим справам де сторонами є позивач і відповідач і спір стосується одних правовідносин, будь-яких інших доказів заявником для підтвердження своїх доводів надано не було.

Разом з тим, відповідно до статей 124, 126, 129 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначаються завдання суду. Зокрема, вказаною статтею передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.06. у справі «Білуга проти України», від 28.10.98 у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна зазначити, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб`єктивні та об`єктивні компоненти.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

При розгляді заяви про відвід слід виходити саме з суб`єктивної оцінки сторони у справі. Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об`єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд.

Враховуючи викладене та те, що заявником заявлено відвід, і вказаний відвід обґрунтовано заявленими відводами по іншим справам, які перебували на розгляді судді, сторонами яких були ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , предметом вказаних справ є взаємопов`язані спірні правовідносини, що підтверджує негативну думку та ставлення ОСОБА_1 до судді Соловей Г.В., та враховуючи те, що в подальшому при розгляді справи не виникали сумніви у неупередженності судді та для забезпечення права заявника суд, вважає заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Керуючись ст.ст.36-40 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Соловей Г.В. в справі № 2/381/1120/19 381/2650/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити.

Передати справу для подальшого визначення головуючого по справі відповідно до вимог ст.33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий по справі Г.В.Соловей