Рішення № 85944297, 04.11.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 04.11.2019 Справа № 554/6991/17

Провадження № 2/554/644/2019

Рішення

іменем України

04.11.2019 року місто Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Тімошенко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Поливяної О.М.,

позивачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , їх представника – адвоката Литовченка С.Ю.,

представника відповідача ОСОБА_3 – адвоката Прохур Н.І.,

представника відповідача ОСОБА_4 – адвоката Павлюк І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, припинення права власності, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,стягнення моральної шкоди, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з неповнолітніми дітьми із квартири АДРЕСА_1 ,

встановив:

позивач, ОСОБА_6 , звернувся до суду із позовом до відповідачів: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними, розірвання договору купівлі-продажу, про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що після смерті його матері ОСОБА_7 та батька ОСОБА_8 залишилося спадкове майно у виді квартири АДРЕСА_1 , яке він фактично прийняв шляхом фактичного володіння та розпорядження, проживаючи на той час разом із спадкодавцем.

У березні 2007 року він дізнався, що ОСОБА_4 на підставі довіреності 19.05.2005 року звернувся до суду з позовом про визнання за позивачем права власності на вказану квартиру в порядку спадкування, отримав рішення суду та 10.06.2005 року здійснив продаж квартири ОСОБА_5 . Однак, позивач довіреностей на оформлення позовної заяви до суду та продаж своєї квартири не давав, суму продажу не визначав, гроші не отримував.

ОСОБА_3 під час розгляду справи за його обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України визнав, що він 28 квітня 2005 року шляхом внесення неправдивих відомостей підробив рукописні записи в довіреності НОМЕР_1 №611749 від 28 квітня 2005 року від імені позивача на представлення його інтересів, посвідченим нотаріусом Фастовець І.В.

Крім того, згідно висновку експерта від 7 листопада 2005 року № 389 рукописний запис «доверенность мной прочитана» в довіреності НОМЕР_1 № НОМЕР_2 від 28 квітня 2005 року виконаний ОСОБА_3 . Згідно постанови Київського районного суду м. Полтави від 7 березня 2007 року встановлено, що квартира позивача продана за фальшивою довіреністю, яку підробив шахрайським шляхом ОСОБА_3 на ім`я свого знайомого ОСОБА_4 , який з метою збагачення використавши довіреність, незаконно продав квартиру позивача тещі ОСОБА_3 - ОСОБА_5 .

Позивач просив визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Сикирченко Т.П., реєстровий номер 245, 10 червня 2005 року, між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та зняти з реєстрації в Полтавському бюро технічної інвентаризації; стягнути з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на його користь моральну шкоду у розмірі 30 000 гривень солідарно, судові витрати; повернути сторони в первісний стан, визнавши за ним право власності на спадкову квартиру АДРЕСА_1 .

05.01.2017 року відповідач ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_6 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 та про виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з неповнолітніми дітьми із вказаної квартири.

В обґрунтування своєї позовної заяви ОСОБА_5 посилалась на те, що 10.06.2005 року вона придбала квартиру за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, який зареєстрований в БТІ. Однак на даний час у квартирі зареєстрований колишній власник вказаної квартири – ОСОБА_6 та тимчасові мешканці: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх неповнолітня дитина, які звільняти приміщення не бажають.

ОСОБА_5 просила визнати ОСОБА_6 таким, що втратив право користування вказаним жилим приміщенням, а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх неповнолітніх дітей – виселити з вказаного приміщення.

06.09.2017 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, припинення права власності, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Позивачі посилались на те, що вироком Київського районного суду м. Полтави від 25.05.2012 року ОСОБА_3 був визнаний винний у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1, 2, 3 ст. 358, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України та йому було призначене покарання у вигляді позбавлення волі. Одним з епізодів у вказаній кримінальній справі був і епізод незаконного заволодіння квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_5 завдяки шахрайським діям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шляхом її незаконного продажу останнім по договору купівлі - продажу від 10.06.2005 року.Вироком суду доведено, що ОСОБА_6 довіреності на продаж належної йому квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 не надавав, наміру на продаж квартири не мав та грошей від незаконного продажу не отримував.ОСОБА_6 за життя склав заповіт, яким заповідав спірну квартиру позивачам. При зверненні до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав позивачам було відмовлено через те, право власності на вказане житлове приміщення зареєстроване на ОСОБА_5 , незважаючи на вирок суду, яким придбання останньої житла визнане незаконним та протиправним. Вказані обставини є перешкодою для отримання спадкового майна та стали підставою для звернення до суду.

Позивачі просили визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 вчинений від імені

ОСОБА_6 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 10.06.2005 року, який

посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Сокирченко Т.П.; припинити право власності на вказану квартиру за ОСОБА_5 ; визнати за ними право власності в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 на квартиру у рівних частках по Ѕ частині кожного.

19.04.2018 року позивачі надали суду заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої просили: визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 вчинений від імені ОСОБА_6 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 10.06.2005 року, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Сокирченко Т. П. за реєстром № 245; припинити право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 , яка складається з: 1- коридор пл. 6,8 м2, 2 шафа пл. 0,4 м2, 3- шафа пл. 0,4 м2. 4- кімната пл. 12.6 м2. 5-кімната пл. 15,5 м2. 6 - кухня пл. 7,3 м2, 7 - туалет пл. 1,3 м2, 8- ванна пл. 2,7 м2, 9, лоджія І пл. 2,8 м2, балкон пл.. 0,8 м2, загальна площа квартири – 50,6 м2, житлова - 28,1 м2; визнати право власності в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з : коридор пл. 6,8 м2, 2 шафа пл. 0,4 м2, 3- шафа пл. 0,4 м2. 4- кімната пл. 12.6 м2. 5- кімната пл. 15,5 м2. 6 - кухня пл. 7,3 м2, 7 - туалет пл. 1,3 м2, 8- ванна пл. 2,7 м2, 9, лоджія І пл. 2,8 м2, балкон пл. 0,8 м2. Загальна площа квартири - 50,6 м2, житлова - 28,1 м2 за ними у рівних частках по Ѕ частині кожного; стягнути на їх користь моральну шкоду у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн. солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 .

Відповідно до наданих відповідачами заперечень просили відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посилаючись на пропуск ними строку позовної давності, оскільки вони звернулися з позовом про визнання недійсним договору від 10.06.2005 року через 12 років після його укладання і через 6 років після смерті ОСОБА_6 . Про наявність вказаного договору позивачам було відомо, оскільки вони допитувались з цього питання в якості свідків у кримінальному провадженні.

Крім того, у своїх запереченнях представник ОСОБА_3 - адвокат Прохур Н.І. посилалась на те, що ОСОБА_6 не мав права власності на спірну квартиру, оскільки відсутні докази на підтвердження фактичного прийняття ним спадщину після померлих батьків.

Ухвалою суду від 12 березня 2018 року цивільні справи об`єднані в одне провадження.

Ухвалою суду від 12 березня 2018 року до участі у справі залучені правонаступники ОСОБА_6 - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судовому засіданні позивачі та їй представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у їх позовних заявах, просила їх задовольнити.

Представники відповідачів позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не визнали, просили у їх задоволенні відмовити, з підстав викладених у запереченнях, позов ОСОБА_5 підтримали.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані сторонами належні та допустимі докази окремо та в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 13 квітня 1993 року за № 4922, виданого відділом приватизації житла м. Полтави Агафонникову ОСОБА_10 та ОСОБА_7 належала на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 .

Зазначене житлове приміщення складається з:1- коридор пл. 6,8 м2, 2 шафа пл. 0,4 м2, 3- шафа пл. 0,4 м2. 4- кімната пл. 12.6 м2. 5-кімната пл. 15,5 м2. 6 - кухня пл. 7,3 м2, 7 - туалет пл. 1,3 м2, 8- ванна пл. 2,7 м2, 9, лоджія І пл. 2,8 м2, балкон пл. 0,8 м2. Загальна площа квартири - 50,6 м2, житлова - 28,1 м2.

ОСОБА_7 10.04.2002 року склала заповіт на усе належне їй майно (квартиру АДРЕСА_1 ) на користь свого сина ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла.

Відповідно до витягу з домової книги та довідкою № 13991 на час смерті ОСОБА_7 ОСОБА_6 був зареєстрований та проживав у квартирі АДРЕСА_1 , а отже згідно з вимогами ч. 1 ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року, який діяв на той час прийняв спадщину шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном.

10.06.2005 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Сокирченко Т.П. було посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 , який діяв за довіреністю від 28.04.2005 р., реєстр № 164, від імені ОСОБА_6 , та ОСОБА_5 .

На підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Фастовець Іриною Вікторівною 28.04.2005 року, зареєстрованої в реєстрі за № 155, виданої ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом про продовження ОСОБА_6 строку для прийняття спадщини після смерті батьків та визнання права власності за ним на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням суду від 25.05.2005 року вказаний позов задоволений: продовжено строк для прийняття спадщини та визнано права власності за ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 07.11.2007 року вказане рішення судом скасоване у результаті перегляду його у зв`язку з нововиявленими обставинами з підстав того, що рукописний запис у довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Фастовець Іриною Вікторівною 28.04.2005 року, зареєстрованої в реєстрі за № 155, виданої ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_4 , «доверенность мной прочина» виконаний ОСОБА_3 .

На підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Фастовець Іриною Вікторівною 28.04.2005 року, зареєстрованої в реєстрі за № 164, виданої ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 здійснив продаж квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 помер.

На підставці заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Руденко Н.Ю. 11 грудня 2007 року за реєстровим № 2833 ОСОБА_6 заповідав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .

Вироком Київського районного суду м. Полтави від 25.05.2012 року у кримінальній справі № 05210534 по обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 190, ч. 3 с. 357 ч. ч. 2,3 ст. 358 КК України, ОСОБА_11 за ч. 4 ст. 190, ч. ч . 2,3 ст. 358 КК України, ОСОБА_12 за ч. 4 ст. 190, ч. ч. 2,3 с. 358 КК України, ОСОБА_13 за ч. 4 ст. ст. 190 , ч. 3 ст. 357, ч. ч. 2,3 ст. 358 КК України, ОСОБА_3 визнано винним у вчинені злочинів, зокрема у заволодінні шахрайським шляхом квартирою АДРЕСА_1 . Відносно ОСОБА_4 справа стосовно шахрайських дій у заволодінні квартирою АДРЕСА_1 була закрита за його клопотанням на підставі ст. 49 КК України.

Згідно висновку експерта від 07.11.2005 року №388, який містить у матеріалах вказаної кримінальної справи, підпис в довіреності ВСВ № 611748 від 28.04.2005 року виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою; підпис в довіреності НОМЕР_3 від 28.04.2005 року виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою; підпис на сторінці 27 під номером нотаріальної дії 155 в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса ОСОБА_14 виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою; підпис на сторінці 29 під номером нотаріальної дії 164 в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Фастовець І. В. виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою за умов відсутності іншого варіанту підпису (т. 3 а. с. 346 -349. кримінальної справи № 1/1609/55/2012 по обвинуваченню ОСОБА_3 та інших у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3358, ч. 2 т. 358, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України).

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно вимог ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Положеннями ст. 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За вимогами 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у праві про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вироком суду доведено, що ОСОБА_6 довіреності на продаж належної йому квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 не надавав, наміру на продаж квартири не мав та грошей від незаконного продажу не отримував.

Вказані обставини дають нам підстави стверджувати, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_5 незаконно шляхом обману.

За вимогами ч. ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням фактичних обставин справи, що підтверджені матеріалами кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 , ОСОБА_6 не мав вільного волевиявлення на продаж квартири ОСОБА_5 та не мав наміру на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором купівлі - продажу.

За вимогами ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Обставини застосування до ОСОБА_6 психічного насильства з боку ОСОБА_3 та інших осіб встановлені матеріалами кримінальної справи і знайшли своє підтвердження при слуханні справи у Київському районному суді м. Полтави та відображені у вироку суду від 25.05.2012 року.

Отже, договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , вчинений від імені ОСОБА_6 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 10.06.2005 року, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Сокирченко Т. П. за реєстром № 245 повинен бути визнаний недійсним.

Що стосується заперечень відповідачів про пропуск позивачами строку позовної давності суд зазначає наступне.

За вимогами ст. 256 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктом 26 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що особами, які участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Встановленим є те, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і до дня своєї смерті саме він міг бути і був стороною у справі про визнання договору купівлі – продажу квартири АДРЕСА_1 .

У якості правонаступників померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 у справу вступили позивачі.

За вказаних обставин відсутні правові підстави для застосування строків позовної давності у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними, припинення права власності на житлове приміщення, визнання права власності на об`єкт нерухомості в порядку спадкування, стягнення моральної шкоди.

Щодо відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, суд зазначає наступне.

За ч. 1 ст. 1167 ЦПК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно п.п.2 п.5 Постанови №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Стороною позивачів не надано суду доказів на підтвердження факту заподіяння їм моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а також вони не є потерпілими від кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_3 .

Отже, позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

На підставі ст.141 ЦПК з відповідачів підлягають стягненню на користь позивачів понесені судові витрати з оплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 231 ЦК України, ст.ст. 4-10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 89, 133, 141, 223, 229, 247, 259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, припинення права власності, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , вчинений від імені ОСОБА_6 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 10.06.2005 року, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Сокирченко Т. П. за реєстром № 245.

Припинити право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 , яка складається з: 1- коридор пл. 6,8 м2, 2 шафа пл. 0,4 м2, 3- шафа пл. 0,4 м2. 4- кімната пл. 12.6 м2. 5-кімната пл. 15,5 м2. 6 - кухня пл. 7,3 м2, 7 - туалет пл. 1,3 м2, 8- ванна пл. 2,7 м2, 9, лоджія І пл. 2,8 м2, балкон пл.. 0,8 м2, загальна площа квартири – 50,6 м2, житлова - 28,1 м2.

Визнати право власності в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з : коридор пл. 6,8 м2, 2 шафа пл. 0,4 м2, 3- шафа пл. 0,4 м2. 4- кімната пл. 12.6 м2. 5- кімната пл. 15,5 м2. 6 - кухня пл. 7,3 м2, 7 - туалет пл. 1,3 м2, 8- ванна пл. 2,7 м2, 9, лоджія І пл. 2,8 м2, балкон пл. 0,8 м2, загальна площа квартири - 50,6 м2, житлова - 28,1 м2 за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частках по Ѕ частині кожного.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 в рівних частках на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судовий збір в сумі 2892,00 гривень.

У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з неповнолітніми дітьми із квартири АДРЕСА_1 , – відмовити.

Копію повного судового рішення направити учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні протягом 2 (двох) днів з дня його складання.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд міста Полтави протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

З текстом рішення суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Н.В.Тімошенко